Вікові та індивідуальні особливості черепа

 

В будові черепа досить помітні вікові різниці. Співвідношення між мозковим та лицьовим черепом у новонародженого інше, ніж у дорослої людини, а саме: мозковий череп у новонародженого відносно більше, ніж лицьовий, що пов’язано з деяким відставанням розвитку жувального апарату, порівняно з розвитком мозку та органів чуття.

Шви черепа у новонародженого відсутні. У ділянці покрівлі черепу між окремими кістками є значні прошарки сполучної тканини, які утворюють в деяких місцях розширення (тім’ячка) (рис. 48). Найбільш великими з них є переднє (лобове) і заднє (потиличне). По боках знаходяться парні тім’ячка – передньобічне (клиноподібне) і задньобічне (соскоподібне). У ділянці тім’ячок мозок покритий лише тонкою сполучнотканинною оболонкою, через яку під шкірою легко прощупується пульсація артерій мозку.

Відсутність сформованих швів між кістками та синостозів між деякими частинами таких кісток, як лобова, потилична, клиноподібна, скронева, робить череп новонародженого надзвичайно пластичним.

Заростання всіх тім’ячок крім лобового відбувається в перші місяця після народження. Лобове тім’ячко заростає на другому місяця життя. Після 30 років шви черепа поступово починають заростати кістковою тканиною.

 

Рис. 48. Череп новонародженого:

1-переднє тім’ячко; 2-тім’яний бугор; 3-заднє тім’ячко; 4-соскоподібне тім’ячко; 5-клиноподібне тім’ячко; 6-лобовий бугор (рис. В.І.Козлова).

В осіб старшого віку покрівля черепа представляє собою одне суцільне кісткове утворення. До вікових змін черепа людей похилого віку можна віднести зменшення висоти лицьового черепа, що пов’язано з випаданням зубів та атрофією зубних луночок, а також збільшенням крихкості кісток.

Статистичні дані показують, що абсолютні розміри ємності порожнини черепу у жінок в середньому менші, ніж у чоловіків, приблизно на 100 см³, що пов’язано з меншими абсолютними розмірами тіла жінки. Однак, відносний розмір порожнини черепу у жінок дещо більший, ніж у чоловіків. Крім того, лицьовий череп порівняно з мозковим у жінок розвинутий дещо менше, ніж у чоловіків. Зовнішня поверхня черепа у жінок більш гладенька. Різні виступи, шерехатості, які служать для прикріплення м’язів та зв’язок, менш розвинуті, ніж у чоловіків.

 

Рис. 49. Форми черепа:

1-довгоголова; 2-середньоголова; 3-короткоголова.

 

Індивідуальні особливості черепу також значно варіюють. Розрізняють дві форми черепа: довгоголову та короткоголову (рис. 49). Якщо величину найбільшого поперечного розміру черепа поділити на величину повздовжнього розміру (від надперенісся до зовнішнього потиличного підвищення), то отримується деяка відвернена велична, індекс, який для довгоголових (доліхоцефалів) не перевищує 75 (умовно, щоб не мати справи з десятковими дробами, отримане число помножують на сто), а для короткоголових (брахіцефалів) – понад 80. Індекс між 75 і 80 характеризує середній тип (мезоцефалів).

При спостереженні голови в профіль можна бачити, що в одних людей порівняно більше виступає верхня частина черепа, а ц інших – нижня. Якщо провести пряму, яка з’єднує надперенісся і найбільш виступаючий передній край верхньої щелепи, то можна визначити кут між цією прямою та горизонтальною площиною, який проходить через зовнішній слуховий прохід та нижню стінку очниці, - лицьовий кут. Він коливається від 80˚ до 90˚. Його зменшення характеризує так званий прогнатизм черепу, а його збільшення – ортогнатизм черепу. У новонароджених і дітей череп більш ортогнастичий, ніж у дорослих. У чоловіків він більш прогнастичний, ніж у жінок.

 

Скелет кінцівок

Диференціація кінцівок посідає одне з провідних місць в еволюції вищих хре­бетних, вона дала змогу спочатку репти­ліям, а потім птахам і ссавцям пристосу­ватись до різноманітних умов середови­ща. У людини, як і в переважної більшості наземних хребетних, є дві пари кінцівок: грудні й тазові, які внаслідок вертикаль­ного положення тіла людини дістали на­зву верхніх і нижніх.

Як грудні, так і тазові кінцівки всіх наземних хребетних мають однаковий план будови: вони складаються з кісток грудного пояса, або пояса кінцівки, і кісток вільної частини кінцівки (рис. 50). У скелеті вільної кінцівки є три основні ланки, які дають змогу простежити гомологію (спільне походжен­ня) кісток верхньої і нижньої кінцівок.

Будова кінцівок хребетних завжди має чітко пристосувальний характер. Особливості будови кінцівок людини визначаються прямоходінням і пристосуванням до праці.

 

Кістки верхньої кінцівки

Грудний пояс

(пояс верхньої кінцівки)

Грудний пояс, або пояс верхньої кінцівки, у людини, як і в інших ссавців, неповний і не охоплює цілком тулуба, як у нижчих хребетних. Ця ланка у людини складається з двох кісток: лопатки і клю­чиці.

Лопатка (scapula) - парна плоска кістка, розташована в людини на задній поверхні тулуба на рівні II-VII ребер. Таке положення лопатки пов'яза­не із сплощеною (у передньозадньому напрямку) формою грудної клітки люди­ни. На лопатці розрізняють три краї: присередній (найтовщий), бічний і верхній (найтонший) з дзьобоподібним відросткомі вирізкою лопат­ки,а також три кути: нижній закруглений і витягнутий донизу, верхній гострий і бічний (потовщений), що переходить у шийку лопатки, а потім у суглобову западину- місце сполучення з плечовою кісткою. Біля верхнього і ниж­нього кінців западини є над- і підсуглобовий горбки, де починаються довгі головки дво- і триголового м'язів плеча.

На лопатці розрізняють дві поверхні: заднюі реброву, або пе­редню. На задній поверхні майже поперечно розта­шована трикутна ость лопатки, вільний стовщений край якої закінчується масивним надплечовим від­ростком (асrотіоп). На ньому є ключич­на суглобова поверхня для сполучення з ключицею. Ость лопатки ділить задню по­верхню лопатки на дві ямки: надостьовуі підостьову, де починаються однойменні м'язи (рис. 51).

Реброва, або передня, поверхня лопат­ки (ввігнута) називається підлопатковою ямкою, де розташо­вується (і починається) однойменний м'яз.

Ключиця (сlavicula) - трубчаста кістка, дещо зігнута у вигляді літе­ри 5, розташована між надплечовим відрост­ком лопатки і ручкою груднини. Вона має два кінці: округлий потовщений грудинний з грудинною су­глобовою поверхнею для зчленування з грудиною і сплощений надплечовий з невеликою надплечовою суглобовою поверхнею для з'єднання з надплечовим відростком лопатки (рис. 52).

 

Рис. 50. Скелет верхньої кінцівки (правої), вид спереду:

1-ключиця; 2-дзьобоподібний відросток лопатки; 3-лопатка; 4-суглобова западина; 5-плечова кістка; 6-медіальний надвиросток; 7-блок плечової кістки; 8-вінцевий відросток; 9-ліктьова кістка; 10-головка ліктьової кістки; 11-кістки зап’ястки; 12-кістки п’ястки; 13-фаланги пальців; 14-латеральний шилоподібний відросток; 15-променева кістка; 16-головка променевої кістки; 17-головка виростка плечової кістки; 18-гребінь малого бугорка; 19-малий бугорок; 20-головка плечової кістки; 21-акроміон.

 

 

Рис. 51. Лопатка (вид ззаду):

1-верхній кут; 2-надостьова ямка; 3-ость лопатки; 4-верхній край; 5-дзьобоподібний відросток; 6-акроміон; 7-бічний кут; 8-підостьова ямка; 9-бічний край; 10-нижній кут; 11-присередній край.

Ключиця має дві поверхні - верхню гладку і нижню шорстку та два зігнутих краї - передній і задній. Походження клю­чиці подвійне: грудинний кінець її виникає з коракоїда і розвивається з хряща, а се­редній відділ є дериватом покривних кісток.

 

 

Рис. 52. Ключиця (вид зверху):

1-суглобова грудинна площадка; 2-грудинний кінець; 3-надплечовий кінець.