Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Філософсько-символічні смисли релігії
Філософія становить самосвідомість культури. Проте релігія задовго до філософії по-своєму виконувала функцію самосвідомості культури через свою здатність до світорозуміння. На етапі зародження людства і первісної культури це початкове світорозуміння, спираючись на міфи та перекази, ще не склало дійсної самосвідомості. Це здійснилося пізніше на стадії більш усвідомленого, циві-лізаційного становлення культури. Із часом турботу про узагальнене й абстрактне світоосмислення взяла на себе філософія, звівши в цілісну картину світу дані практичного та наукового досвіду. Завдяки цьому вона стала фундаментом теоретичного світогляду, пропонуючи адекватні для свого часу відповіді на найскладніші питання світорозуміння. Отже, у сфері осмислення світу філософія «витіснила» релігію, стала самосвідомістю та дзеркалом куль- Розділ 7 • Філософія символічного світу тури, мірою її досягнень. А разом із тим здобула здатність бути джерелом ідеалів культури, стимулом її подальшого гуманізуючого зростання. Вплив філософії на культуру здійснювався досить опосередковано і тому виявився значно слабшим за релігійний. Філософія не має такої сильної та стабільної структури і таких впливових функцій, як релігія, яка найбільш віддалена від мінливо-земного і тяжіє до традиційного і вічного. Ось чому в ній різко виражене стійке, інерційне, що оберігає начало культури. Вже тому релігія склала один із конструктивних устоїв культури. Філософія щодо релігії виконує роль «посередника». Б. Рассел в «Історії західної філософії» писав, що між наукою та релігією є «нічия земля», дослідженням якої займається філософія. Таким чином відносини між релігією і філософією менш, «напружені», чим відношення між наукою і релігією. Наука, незважаючи на свої претензії, завжди дає лише частковий і приблизний образ дійсності. У цьому випадку прагнення людської душі до нескінченності та цілісності задовольняє або релігія, або філософія. В історії культури їхні стосунки були більш дружніми, ніж поміж релігією і наукою. Прикладом тісного зв'язку між філософією та релігією є творчість Платона або Піфагора, які перетворили свої школи на релігійно-моральні братства. Г. Гегель зазначав, що у філософії та релігії один предмет пізнання — Абсолют. Під час пізнавальної діяльності він частково співпадає (за предметом), але методи опанування цього предмета — різні. Релігія — алогічна, інтуїтивна, ірраціональна, трансцендентна, є відображенням самого життя, намагається зрозуміти та вияснити неосяжність Бога. Отже, філософія і релігія співпадають за предметом, мають єдині джерела свого розвитку.
Однак, за всієї наближеності релігії та філософії між ними завжди має місце суперництво в претензії на володіння істиною. Іноді це суперництво знаходило виявлення у спалахах фанатизму. Приклади його можна знайти вже в античній Греції. За словами Платона, Афіни були найвільнішим містом Греції, але політична система там була тісно пов'язана зі своїми релігійними джерелами. І тому час від часу Афіни потрясали спалахи релігійного фанатизму, які спричинили засудження таких великих філософів, як Сократ, Анаксагор, Протагор та деяких інших. У цих процесах політика та релігія виступали разом. Свобода навчання філософії в Афінах сприймалася релігією як замах на її права, на релігійні переконання. Позаяк релігія була тісно пов'язана з політикою, то вільна філософія (наприклад, Сократа) сприймалась як загроза суспільному порядку. Підозра релігії до філософії пояснювалася також тим, що філософія претендувала на відкриття істини засобом вільної думки. Релігія не довіряла філософу хоча б тому, що навіть віру він підкріплював власними раціональними доказами. Не допомагало навіть те, що філософ (наприклад, Сократ говорив про свою «божественну місію») намагався свою філософію виправдати релігійними мотивами. Більше того, релігія такий підхід оцінювала як «верх безбожності», оскільки філософська свідомість, виводячи своє натхнення з божественного джерела, створювала культ власного генія (наприклад, Піфагор). Проте, не дивлячись
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 105; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.226.82.163 (0.007 с.) |