Хірургічне лікування сальпінгіту (аднекситу, сальпінгоофориту).

На початковому етапі використовують діагностичну лапароскопію. При гострому запальному процесі доцільно ввести в черевну порожнину розчин антибіотиків (ампіцилін 1 г на 20 мл фізіологічного розчину). Надалі до хірургічного лікування вдаються при відсутності ефекту від консервативної медикаментозної терапії та формуванні гнійних тубооваріальних утворень.

 

Пельвіоперитоніт

Пельвіоперитоніт – місцевий обмежений перитоніт, який виникає вторинно внаслідок інфікування очеревини малого таза при серозному або гнійному сальпінгіті і гнійних тубооваріальних утвореннях, піоварі, піосальпінксі.

Етіопатогенез пельвіоперитоніту

Збудниками пельвіоперитоніту найчастіше є гонокок, мікробні асоціації, що включають аеробну й анаеробну флори, хламідії, мікоплазми. До факторів, що сприяють проникненню інфекції в порожнину малого таза, відносять перфорацію матки, гідро- і пертурбацію маткових труб, метросальпінгографію, введення в порожнину матки хімічних речовин для переривання вагітності.

Виділяють: серозно-фібринозний і гнійний пельвіоперитоніт.

Запальна реакція в гострій стадії характеризується розладом мікроциркуляції, підвищенням проникності судин, появою серозного ексудату, виходом із судинного русла альбуміну, фібриногену, формених елементів (лейкодіапедез). В осередку ураження накопичується гістамін, кініни, серотонін, органічні кислоти, підвищується концентрація водневих і гідроксильних іонів. В ендотелії очеревини виникають дистрофічні процеси. У міру стихання гострої запальної реакції відбувається відмежування запального процесу спайками між органами малого таза і сальником, кишечником, сечовим міхуром. При гнійному пельвіоперитоніті ексудат накопичується в прямокишково-матковому просторі з утворенням абсцесу Дугласового простору, який може розкритися в пряму кишку або в черевну порожнину з розвитком поширеного перитоніту.

Клініка пельвіоперитоніту

При пельвіоперитоніті виникає різкий біль внизу живота, підвищується температура тіла до 38–39 °С, з'являється нудота, блювання. Пульс частий, слабкого наповнення і напруження. Язик сухий. Живіт не бере участі в акті дихання, різко болючий у нижніх відділах, симптоми подразнення очеревини позитивні, перистальтика кишечнику ослаблена. Відзначається лейкоцитоз із зсувом формули вліво, різке збільшення ШОЕ. Проведення гінекологічного обстеження ускладнюється у зв'язку з вираженою болючістю і напруженням м'язів передньої черевної стінки.

При бімануальному дослідженні виникає різкий біль під час руху шийки матки, сплощення або нависання склепінь піхви у результаті наявності вільної рідини в малому тазу.

Діагностика пельвіоперитоніту:

- анамнез життя;

- загальне об'єктивне обстеження;

- гінекологічне дослідження (в Дугласовому просторі визначається випіт, який зміщує матку допереду і догори і вип'ячує задню частину склепіння);

- загальний аналіз крові (лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ, лімфопенія);

- пункція черевної порожнини через заднє склепіння піхви;

- УЗД органів малого таза.

Лікування пельвіоперитоніту

Лікування будується аналогічно загальним принципам лікування гострого сальпінгоофориту і залежить від стадії пельвіоперитоніту. У початковій стадії воно спрямоване на обмеження запального процесу: постільний режим із піднятим головним кінцем ліжка, холод на низ живота.

Призначають медикаментозну терапію:

- антибіотики з урахуванням виду збудника і його чутливості до антибактеріальних препаратів. Найчастіше використовують β-лактамні сполуки: природні пеніциліни (бензилпеніцилін), напівсинтетичні пеніциліни (оксацилін, амоксицилін, піперацилін), цефалоспорини (цефазолін, цефалатин, цефакситин, цефотаксин, цефаперазон), монобакти, карбопенеми. Аміноглікозиди, тетрацикліни, фторхінолони (ципробай, ципрофлоксацин), макроліди, похідні імідазолу (метронідазол, метрогіл), сульфаніламіди (триметоприм, бісептол, диприл);

- дезінтоксикаційна терапія – інфузійно-трансфузійна терапія:

· 0,9 % розчин натрію хлориду;

· 5–10 % розчин глюкози з інсуліном;

· плазма крові та плазмозамінники: альбумін, протеїн, реополіглюкін, рефортан, стабізол;

· білкові гідролізати.

При вираженій інтоксикації упродовж доби вводять 2–3 л рідини разом із сечогінними препаратами (лазикс, фуросемід):

- антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, лоратадин, фенкарол);

- протизапальні препарати (ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен, німесулід, напроксен);

- вітаміни (аскорутин, аевіт, рибофлавін, піридоксин, фолієва кислота);

- можливе ультрафіолетове опромінення крові;

- з лікувальною метою проводять пункцію черевної порожнини через заднє склепіння піхви (пунктат відправляють на бактеріологічне дослідження). Після відсмоктування пунктату через ту саму голку іншим шприцом вводять антибіотики на 0,5 % розчині новокаїну, антисептики (хлоргексидин, діоксидин, хлорофіліпт). Якщо ексудат серозний, лікувальну пункцію проводять 2 рази на тиждень (усього 2–3 пункції), гнійний – через день (4–10 пункцій). Евакуацію гною краще проводити за допомогою виконання задньої кольпотомії;

хірургічне лікування показане, якщо пельвіоперитоніт проходить на тлі піосальпінксу, піовару, тубооваріального абсцесу