Клінічна картина цервіціту і вагініту

Гострі неспецифічні цервіцит і вагініт характеризуються рясними слизовими або гнійними виділеннями, свербінням у піхві, іноді тупими болями внизу живота. Під час огляду в дзеркалах у піхві і на шийці матки візуалізуються петехіальні крововиливи, гіперемія слизової, набряк. При тяжкому перебігу можуть бути виразки. При хронічному цервіциті і вагініті виділення незначні, але шийка матки набрякла.

Клініка ендоцервіциту

Гострий ендоцервіцит: хворі скаржаться на слизово-гнійні виділення з піхви, іноді тягнучі болі в нижніх відділах живота і попереку.

Під огляду шийки матки за допомогою дзеркал і кольпоскопії виявляються: гіперемія навколо зовнішнього отвору цервікального каналу (незначне випинання гіперемованої, набряклої слизової), рясні слизисто-гнійні або гнійні виділення, ерозована поверхня.

Хронічний ендоцервіцит виникає в результаті невиявленого або нелікованого гострого ендоцервіциту. Він характеризується переходом запальної реакції на підлеглі сполучнотканинні і м'язові елементи. На піхвовій частині шийки матки утворюється псевдоерозія. Цьому сприяють патологічні виділення з цервікального каналу (мацерація і відторгнення епітелію, вторинне інфікування). Виникають інфільтрати з подальшим розвитком гіперпластичних і дистрофічних змін. Шийка ущільнюється і гіпертрофується, чому сприяють кісти, що утворюються в результаті загоєння псевдоерозій.

Гонорейний ендоцервіцит розвивається в слизовій оболонці каналу шийки матки, вражаючи циліндричний епітелій ендоцервіксу і залоз слизової оболонки. При ушкодженні і десквамації епітеліальних клітин гонококи проникають у підепітеліальний шар і строму слизової оболонки, де утворюються інфільтрати, які складаються з нейтрофілів, лімфо- і плазмоцитів.

Запальна реакція (гіперемія, ексудація, набряклість) різко виражена. Можуть утворюватися множинні перигландулярні інфільтрати і мікроабсцеси.

Діагностика цервіциту

У даний час діагностика екзо- і ендоцервіцитів не становить складності завдяки лабораторним методам дослідження.

Для діагностики використовується:

· мікроскопічне дослідження;

· бактеріологічне дослідження;

· цитологічне дослідження;

· рН-метрія піхвового відокремлюваного;

· ПЛР та імуноферментний аналіз;

· розширена кольпоскопія.

Обов'язкові дослідження:

- мікроскопія виділень із цервікального каналу, піхви і уретри на бактеріальну флору, в тому числі на трихомонади, гарднерели, гонококи і гриби;

- бактеріологічний посів нативного матеріалу з виділенням збудника і визначенням його чутливості до антибіотиків;

- мазок на онкоцитологію.

Додаткові дослідження:

- загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналіз крові на RW, ВІЛ; посів на гонокок;

- діагностика інфекцій, що передаються статевим шляхом (герпетичної, папіломавірусної, хламідійної, мікоплазменної, уреаплазменної);

- кольпоскопія: виявлення змінених ділянок у вигляді окремих, різних за діаметром (0,1–0,5 см) утворень, які виступають над поверхнею епітелію, мають жовто-червоний колір і оточених білуватою облямівкою, характерного запального процесу; розміщення на поверхні змінених ділянок тонких, деформованих судин; у деяких хворих вогнища зливаються, уражуючи великі ділянки, де видно петлі розширених судин, а також точкові судини, що кровоточать; вогнищева або дифузна гіперемія.

Анамнез та фізикальне дослідження

У жінок менопаузального періоду нерідко захворювання визначається наявністю атрофічного кольпіту.

Лабораторні дослідження

Для підтвердження діагнозу необхідно провести кілька лабораторних досліджень.

Мікроскопічне дослідження дозволяє встановити загальне число мікробів-асоціантів та їх приналежність до облігатно-анаеробних видів або лактобактерій.

Бактеріологічне дослідження дозволяє визначити родову і видову належність мікроорганізмів, їх чутливість до антибіотиків.

Цитологічний метод дає можливість оцінити структуру та клітинний рівень ушкодження тканин і оцінити ефективність лікування в динаміці.

Розширена кольпоскопія дозволяє за специфічністю кольпоскопічної картини запалення при різних збудниках оцінити ефективність лікування.

За даними В. І. Краснопільського і співавторів, при кольпоскопії шийки матки з неспецифічним запаленням можна виділити кілька особливостей:

· залежно від характеру збудника виділення мають різний вигляд і консистенцію;

· циліндричний і багатошаровий плоский епітелій у вигляді яскраво-червоних крапок, які є верхівками капілярів;

· проба Шиллера – хороший індикатор запального процесу (вогнища у вигляді світлих цяточок на коричневому фоні або у вигляді округлих йоднегативних ділянок).

· справжні ерозії з типовою картиною мають гнійний наліт на поверхні.

Лікування цервіциту

Цілі лікування:

- купірування запального процесу за допомогою етіотропного лікування;

- ліквідація певних чинників (нейроендокринні та інші функціональні порушення);

- лікування супутніх захворювань.

Немедикаментозне лікування

Може бути загальнозміцнювальним:

- фізичні вправи;

- фітнес-терапія;

- регуляція режиму.

Медикаментозне лікування

Передбачає застосування антибактеріальних, протитрихомонадних, протигрибкових, протихламідійних та інших препаратів.

I. На першому етапі проводиться етіотропна терапія.

При кандидозному цервіциті і вагініті застосовують:

- препарат флуконазол у дозі 150 мг всередину (клас триазольних сполук із специфічним впливом на синтез стеролів грибів);

- інтравагінально застосовують еконазол (з групи імідазолу) по 1 свічці на ніч, упродовж 3–4 днів, або ізоконазол по 1 свічці в піхву;

- натаміцин (протигрибковий полієновий антибіотик групи макролідів); призначають по 1 таблетці 4 рази на день у поєднанні зі свічками – у піхву на ніч;

При хламідійному цервіциті поряд з антибіотиками тетрациклінового ряду (тетрациклін, доксициклін, метациклін), макролідами (джозаміцин), хінолонами (офлоксацин) застосовують препарат азитроміцин. Його комбінують з місцевим лікуванням: обробкою шийки матки розчинами хлорофіліпту або диметилсульфоксиду.

При атрофічних цервіцитах і вагінітах місцево використовують препарат, що містить натуральний жіночий гормон – естріол.

При неспецифічному цервіциті використовують місцеві комбіновані препарати: тержинан, до складу якого входять тернідазол Ã (впливає на анаеробну флору), ністатин (пригнічує ріст дріжджових грибів), неоміцин (дія спрямована на грампозитивні і грамнегативні бактерії), преднізолон у гострій стадії (швидко купірує біль, свербіж) і т. д.

II. На другому етапі мета лікування – відновлення нормального мікробіоценозу піхви.

Використовують еубіотики: ацилакт стимулює ріст власної лактофлори піхви, сприяє зниженню частоти рецидивів; призначають по 1 свічці в піхву упродовж 10 днів.

Гострий ендометрит

Гострий ендометрит – інфікування внутрішньої поверхні матки з ураженням в основному базального (паросткового, камбіального) шару ендометрія.

Гострий ендометрит відносять до запальних захворювань матки. Часто запальний процес поширюється по лімфатичних судинах і капілярах у м'язовий шар, і розвивається метроендометрит.

Класифікація ендометриту

За етіологічним принципом усі ендометрити поділяють на:

· специфічні (туберкульозні, гонорейні ендометрити, а також ураження слизової оболонки матки актиномікозом);

· неспецифічні.