Медикаментозне купірування надшлуночкової ПТ

Згідно з Наказом МОЗ України №191 від 5.05.2003 року («Про затвердження тимчасових державних соціальних нормативів надання медичної допомоги за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина») препаратами вибору є:

Ø Аденозин – 6 мг (2 мл) в/в болюс;

Ø Верапаміл (ізоптин, фіноптин, лекоптин) – 10 мг в/в болюс;

Ø Аміодарон (кордарон) – 5 мг/кг маси тіла, у першу добу до 800 мг;

Верапаміл вливається у вену в початковій дозі 10 мг (4 мл 0,25% розчину) без розведення, повільно – протягом 30-40 с. Відновлення синусового ритму очікується в найближчі 1-5 хв. За необхідності – ін’єкцію верапамілу (10 мг) можна повторити через 30 хвилин.

Аденозин уводиться в/в струминно, 6 мг (2 мл) швидко – за 3-5 с. Ефект настає не пізніше 1-2 хв. За умов неефективності попередньої дози ін’єкцію аденозину можна повторити – 4 мл, 6 мл послідовно через кожні 5 хвилин.

Антагоніст адреналіну (ІІІ група антиаритмічних препаратів) аміодарон (кордарон) призначається в першу добу по 200 мг 4 рази на день, далі – перший тиждень 200 мг двічі на день (під ЕКГ контролем), далі 200 мг один раз на день.

Верапаміл і аденозин є основними препаратами, які застосовуються для купірування надшлуночкової ПТ (рис. 1.12). Верапаміл переноситься краще. Після уведення аденозину приблизно в половини хворих спостерігаються побічні явища – головний біль, почервоніння обличчя, утруднене дихання. Однак вони абсолютно безпечні і зникають через 20-30 с.

Аденозин – агоніст пуринергічних рецепторів клітинної мембрани. Препарат володіє ультракоротким періодом на півжиття – 10 с. В організмі утворюється шляхом дефосфорилювання АТФ. У цілому, проявляючи властивості непрямого блокатора Са²⁺-каналів, він подібний до верапамілу.

При вихідному низькому АТ, синдромі слабкості синусового вузла, WPW-синдромі починають купірування надшлуночкової ПТ із уведення аденозину. При вираженій гіпотензії (АТ < 90 мм рт. ст.) до ін’єкції антиаритміків уводять в/м або п/ш 0,3-0,5 мл 1% розчину мезатону. У деяких випадках цього достатньо для купірування нападу ПТ. Якщо хворому уводили b-блокатори, то на другому етапі може бути використаним тільки аденозин, оскільки уведення верапамілу після прийому b-адреноблокаторів може ускладнитися колапсом.

Якщо початкова доза верапамілу чи аденозину не призвела до нормалізації ритму – можливі два варіанти розв’язку (рис. 1.12):

1. Повторити ін’єкцію того ж препарату;

2. Замінити верапаміл на аденозин чи навпаки.

Згідно наказу МОЗ України №24 від 17.01.2005 року (протокол №6) при стабільній гемодинаміці купірування надшлуночкової ПТ (з вузькими комплексами QRS) проводять у такій послідовності:

· АТФ 2 мл в/в болюсом;

· при неефективності – верапаміл 2-4 мл в/в.

Альтернатива:

· кордарон 150-300 мг в/в;

· або новокаїнамід до 10 мл в/в.

Майже ніколи справа не доходить до електроімпульсної терапії (ЕІТ). При надшлуночковій ПТ і нестабільній гемодинаміці ЕІТ проводиться після премедикації (2 мл сибазону в/в) у такому режимі: 100 Дж; за відсутності ефекту – повторно, 200 Дж; за відсутності ефекту – повторно, 300 Дж.

При надшлуночковій ПТ і явному синдромі WPW є протипоказаними серцеві глікозиди та верапаміл.

Прийом будь-якого антиаритмічного препарату корисно доповнити 1-2 таблетками транквілізатора середньої сили (еленіум, реланіум, нозепам), а за їх непереносимості – вжити 60-80 крапель корвалолу, валокордину, мілокордину.