Пульсуючі джерела випромінювання.

Пульсари – нейтронні зорі, які дуже швидко обертаються і мають сильне магнітне поле, магнітна вісь якого не збігається з механічною віссю обертання. З охолодженням і перетворенням на холодну нейтронну зорю на її поверхні утворюється надзвичайно тверда і міцна кора товщиною близько 1 км. Вона має кристалічну структуру, складену з ядер заліза, і мільйони мільярдів разів міцніша за сталь. Із зменшенням радіуса зорі зростає швидкість її обертання, а період зменшується до сотих часток секунди, при цьому випромінюються пучки променів, які обертаються з періодом, рівним періоду обертання зорі.

Чорні дири - ділянки, у яких телескопи не реєструють зображення, що вміщують протонні зорі, густина яких настільки велика, що їхня гравітація не дає вирватися назовні будь-якому виду енергії, навіть світлу. Ділянки, у яких телескопи не реєструють зображення, що вміщують протонні зорі, густина яких настільки велика, що їхня гравітація не дає вирватися назовні будь-якому виду енергії, навіть світлу.

Еволюція зір.

Космогонія – розділ астрономії, що вивчає походження об’єктів космосу.

Протозоря – Червоний гігант або надгігант – Білий карлик М<1,4 Мс – Вибух наднової М>1,4 Мс - Чорна діра М>2 Мс, Нейтронна зоря, 4 Мс<М<2Мс

ВІДСТАНЬ ДО ЗІР

Відстань до зорі можна

визначити, побудувавши напрямки

на цей предмет з двох

кінців відомого відрізка

(базису), а потім

розрахувавши розміри

трикутника, утвореного кінцями

базису та віддаленим предметом.

Чим більший базис, тим

точніший результат вимірювання. Базис повинен перевищувати розміри земної кулі

СОНЦЕ ЯК ЗОРЯ

Сонце – це зоря другого покоління, створена з попелу давно згаслих зір.

Радіус в 109 разів перевищує радіус Землі.

Маса у 333 тис. разів більша за масу Землі.

Густина в 4 рази менше від середньої густини Землі, проте у зовнішніх шарах густина в мільйони разів менша, а в центрі – у сотні разів більша.

Світність Сонця 3,85 · 10²⁶ Вт. При сучасному розвитку електроенергетики людство лише за 10 млн. років змогло б виробити таку кількість енергії, яку випромінює Сонце за 1 с.

Фізичні характеристики. Температура має нерівномірний розподіл по поверхні та різні значення для різних ділянок спектра, але в середньому вона дорівнюєю 6 000 К. Сонце обертається навколо своєї осі у тому ж напрямку, що і планети навколо нього. Кутова швидкість його обертання зменшується з віддаленням від екватора: на екваторі – 25 діб, біля полюсів – 30 діб. За допомогою спектрального аналізу у спектрі Сонця виявлено лінії 72 хімічних елементів. Встановлено, що в даний час 70% маси складає водень, 28% - гелій, 2% - інші елементи.

Будова. Ядро, зона променистої рівноваги, конвективна зона.

Ядро - Центральна область Сонця (радіусом приблизно 0,33 радіуса Сонця), в якій за надвисокого тиску та температури 15 млн. К відбуваються термоядерні реакції.

Енергія, що виділяється в ядрі, переноситься назовні двома способами: променевим і конвективним.

Зона променистої рівноваги – зона в якій енергія переноситься шляхом поглинання випромінювання і наступного його пере випромінювання.

Конвективна зона – зона, в якій температура швидко зменшується з віддаленням від центра Сонця, а енергія з глибини вгору переноситься в основному за допомогою конвекції.

Атмосфера Сонця: Фотосфера, Хромосфера, Сонячна корона.

Фотосфера - найнижчий і найщільніший шар завтовшки 300 км. Температура зменшується з висотою і має в середньому 6 000 К. Має зернисту структуру, яку називають грануляцією. Одночасно є 3 млн. гранул, діаметром 700 км, що існують до 10 хв. Одні гранули зникають, інші з’являються на їхньому місці.

Хромосфера - шар атмосфери, розташований над фотосферою. Товщина – понад 12000км. Температура зростає з висотою від 4500К до 100000 К. Пронизана величезною кількістю спікул – тонких колоноподібних утворень із відносно холодної речовини, оточених значно більш гарячою плазмою. Одночасно є близько 30000 спікул, кожна з яких існує 2-5 хв.

Сонячна корона - зовнішній дуже розріджений шар атмосфери Сонця..

Простягається на величезну відстань – понад 10 радіусів Сонця.Температура підвищується до 2 млн. К. Перебуває у стані динамічної рівноваги. Вона постійно поповнюється речовиною із хромосфери, і одначасно з неї в міжпланетний простір витікає неперервних потік частинок.

Сонячний вітер - постійний потік заряджених частинок, які випромінює в усіх напрямах поверхня Сонця. Має невелику густину: на кубічний сантиметр припадає лише 4-5 елементарних частинок. Коли частинки сонячного вітру досягають Землі, це створює перешкоди в радіозв’язку, а також може викликати полярні сяйва. Унаслідок обертання Сонцянавколо своєї осі сонячний вітер закручується у спіраль.

Сонячна активність. На сонячній поверхні часто спостерігаються особливі утворення: ділянки з підвищеною яскравістю - факели, ділянки заниженою яскравістю – плями, інколи з’являються коротко живучі спалахи, а на краю диска помітні протуберанці. Їхня поява і розвиток – це прояв сонячної активності.

Сонячні плями - ділянки із зниженою яскравістю – темні плями, які виникають у фотосфері.Мають ядро оточене напівтінню. Розміри різноманітні і можуть сягати 180 000 км. Температура речовини приблизно 4500 К.Наявне сильне магнітне поле з індукцією 0,5 Тл.

Факели - світлі утворення, що мають складну волокнисту структуру. Їхня яскравість трохи переважає яскравість фотосфери, а температура лише на 200 - 300 К вища. Факели є повсюдними супутниками плям.

Сонячні спалахи - різкі збільшення яскравості незначних ділянок хромосфери над групами сонячних плям.Тривалість спалахів різноманітна і залежить від потужності. Невеликі спалахи тривають кілька хвилин. У роки максимуму сонячної активності трапляються грандіозні спалахи тривалістю до 7 годин.

Вплив сонячної активності на Землю. Через 8 хв. 20 с після спалаху потужний потік жорсткого електромагнітного випромінювання сягає Землі, створюючи додаткову іонізацію повітря. Внаслідок цього погіршується короткохвильовий зв’язок. Згодом орбіти нашої планети досягають потоки сонячного вітру і значно деформують магнітосферу Землі.

Сонячна активність впливає на клімат, погоду, біосферу нашої планети.

Помічено, що в роки максимуму активності світила:

• швидше ростуть дерева;
• підвищується розмноження деяких комах (сарани);
• бурхливо поширюються епідемії (це пов’язано як із зростанням кількості хвороботворних бактерій та вірусів, так і з послабленням імунітету людей);