Природні умови та ресурси країн Африки.

Рельєф. Африка — один із найрівнинніших материків світу. Тому її територія зручна для освоєння. Але цей процес суттєво ускладнюють кліматичні осо­бливості материка.

Клімат. Більша частина Африки лежить у тропічних зонах і тільки північні та південні окраїни — у субтропічних. Африка — найтепліший з усіх материків. Найвища пересічна місячна (липнева) температура спостерігається в Сахарі (до +40 °C); Пересічні січневі температури на Півночі становлять +10 °C, на півдні +30 °C.

Регіони Африки дуже різняться за природними особливостями: забезпеченістю вологою, типами грунтів, рослинного покриву. Спільним є тільки один елемент — велика кількість тепла.

Розташування більшої частини континенту в екваторіальному поясі значною мірою зумовило наявність величезних масивів вологих екваторіальних лісів. На Африку припадає 10 % площі лісів світу, що становлять 17 % світових запасів деревини — однієї з основних статей африканського експорту. У вологих екваторіальних лісах багато дерев цінних порід (ебено­ве, червоне, рожеве та ін.). Деревина є основою експорту деяких країн (Д­Р Конго, Габон).

З Найбільша пустеля світу — Сахара — містить у своїх надрах величезні запаси прісної води, а великі річкові системи характеризуються велетенськими обсягами стоку і енергетичними ресурсами. Річкова мережа найгустіша в екваторіальному кліматі. У пустелях і на піщаних рівнинах Калахарі рік майже немає. Стік здійснюється в основному п'ятьма головними ріками: Конго, Нілом, Нігером, Замбезі і Оранжевою, басейни яких охоплюють близько 1/3 площі Африки. Великі озера Африки розміщені Східно-Африканському плоскогір'ї; вони довгі, вузькі і дуже глибокі. Озеро Танганьїка— друге у світі за глибиною (1435 м) після Байкалу. Найбільше в Африці озеро Вікторія (площа 68 тис. км²) — друге після озера Верхнього (США) прісноводне водоймище Землі.

Земельні ресурси значні, але родючі ґрунти займають відносно невеликі площі. Найкращі умови для землеробства на високогір'ях та в саванах зі сприя­тливим чергуванням вологих сезонів. Несприятливі для землеробства райони пустель і екваторіальних лісів. Більшість ґрунтів материка мають не­високу природну родючість, вони швидко деградують при порушенні правил агротехніки.

Африка багата на корисні копалини, але її мінеральні ресурси ще недостатньо розвідані й освоєні. Через це вони мають високу якість. Африку часто називають «найбільшою коморою світу», «геоло­гічним дивом». Континент займає 1 місце за запасами марганцю, бокситів, хромітів, кобальту, ванадію, металів платинової групи, золота, алмазів; 2 міс­це — за запасами міді, урану, берилію, азбесту, графіту; 3 місце — за запаса­ми нафти, газу, залізної руди. Значні ресурси титану, вольфраму, літію, віс­муту, ніобію, цезію, тобто важливої для високих технологій сировини, а та­кож олова, дорогоцінних металів, фосфоритів тощо.

Хоча вугілля тут небагато (значними є запа­си лише на півдні материка), проте запаси нафти й природного газу вели­кі (Північна Сахара, узбережжя Гвінейської затоки), а їхнє розташування зручне для транспортування видобутої сировини до високорозвинених країн. Не менш багата Африка й на руди. Тут є численні родовища залізних руд (на заході й північному заході регіону). Одне з найбільших родовищ марганцевих руд світу — Моанда — розташоване в невеликій країні Габон (Центральна Африка).

У центральній частині Африки (на території Замбії та ДР Конго) прохо­дить смуга родовищ мідних руд завдовжки понад 200 км і завширшки до 50 км — знаменитий Коппербелт. На території цього «мідного поясу» та по­близу нього розвідані багаті родовища кобальту, свинцю, цинку, срібла, ура­ну. Великі запаси останнього залягають також у Південній Африці й на те­риторії Нігеру та Габону.

В Африці також розвідані найбільші у світі запаси найкращих алюмініє­вих руд — бокситів (Західна Африка, переважно Гвінея) і золота (найбільші родовища в Південній Африці).

Із нерудних корисних копалин Африка виділяється родовищами фосфо­ритів та алмазів. Фосфорити залягають переважно в Північній Африці. Особливо великими є їх запаси в Марокко. Найбільші родовища алмазів зосереджені в південній частині Африки (Південна Африка, Намібія, Ботсвана, Ангола, ДР Конго).

Рекреаційні ресурси Африки є значними, проте ще мало освоєні. На сьо­годні вони найбільше використовуються в Єгипті, де численні історичні пам'ятки поєднуються з чудовими пляжами Червоного моря.

 

Характерні риси населення.

Африка – один з найбільш багатонаселених материків. За кількістю населення, як і за площею, вона посідає друге місце після Євразії. Населення Африки складає понад 1 млрд. осіб., що становить понад 14 % населення світу. В останні десятиліття його кількість неухильно зростає.До двадцятки найбільших країн світу за кількістю населення належать тільки три африканські держави — Нігерія, Єгипет та Ефіопія. Але через кілька десятиліть-ситуація може змінитися, оскільки Африка має найвищі показники природного приросту населення у світі (22‰).

Для Африки характерна висока народжуваність. Завдяки покращенню суспільно-економічних умов та медичного обслуговування, деякому підвищенню рівня культури та освіти зменшилася смертність, особливо дитяча. Зниження смертності та висока народжуваність дають в більшості країн високі темпи приросту населення. Таке швидке зростання чисельності населення загострює продовольчу та інші соціальні проблеми.

Африка посідає останнє місце у світі за тривалістю життя, але при цьому на материку є істотні розбіжності. Більш сприятлива ситуація в Північ­ній Африці, де тривалість життя становить 66 років, а в Тунісі й Лівії — 73 роки. Низьким є показник тривалості життя в східній і центральній частині Африки — 43 роки (це приблизно в 2 рази менше, ніж тривалість життя японця або шведа). На останньому місці перебувають Замбія та Зім­бабве — 32 й 33 роки.

Материк відрізняється великою різноманітністю етнічного складу насе­лення. Тут налічується понад 200 народів і десятки етнічних груп. Найбіль­ші — араби, банту, конго, йоруба, хауса, фульбе, сомалі, ібо, нілоти, шона, бушмени. Кожна народність розмовляє своєю мо­вою, тому в Африці нараховується більше тисячі мов. Мовні проблеми, що пе­реплітаються з етнічними та релігійними, створюють особливі труднощі та сповільнюють сучасний процес злиття й змішання етнічних груп, формування народностей та націй. Переважають багатонаціональні держави, особливо у тропічній Африці.

Середня густота населення Африки є невеликою — близько З0 осіб/км. Найбіль­ше заселені райони розвинутого землеробства та промислової діяльності. Найвища густота населення у долині Нілу (1000 осіб/1 км кв.), на середземно­морському узбережжі Магрибу, Гвінейської затоки, у районі Великих озер і на південному сході ПАР. Найменша густота — у Північній Африці (територія Сахари).

Через другий тип відтворення населення, малу тривалість життя (для чоловіків — 49 років, для жінок — 52 роки) у складі трудових ресурсів пере­важає молодь, що в цілому відзначається доволі низьким рівнем професійної підготовки. (Так в окремих країнах Тропічної Африки частка населення молод­шої вікової групи становить 40—47%). У сільському господарстві зайнято 2/3 працездатного населення материка.

Африка поступається іншим регіонам світу за часткою міського населен­ня. У містах проживає близько 40% африканців (тільки Південна Африка подолала 50 %-й бар'єр частки міського населення). Незважаючи на переважання сільського населення, для Африки характерні високі темпи зростання міського населення — понад 5 % на рік.

Найбільше місто континенту — Каїр (столиця Єгипту). Тут проживає близько 12 млн. осіб — кожен п'ятий житель країни. Понад 10 млн. осіб на­лічується в найбільшому місті Нігерії — Лагосі. Крім того, містами-мільйонерами в Африці є: Олександрія, Касабланка, Алжир, Кіншаса, Хартум, Туніс, Йоганнесбург, Аддіс-Абеба, Кейптаун, Доуала, Абіджан, Гіза, Найробі, Дакар, Ньюана, Рабат, Хараре, Дар-ес-Салам.