Лікування гіпертонічної хвороби згідно з рекомендаціями доказової медицини

 

Назва заходів	Клінічні рекомендації	Рівень доказовості
	Заходи щодо зміни способу життя дозволяють знизити АТ, зменшити потребу в антигіпертензивних препаратах і підвищити їх ефективність, знизити ризик серцево-судинних ускладнень	В
	Пацієнтам необхідно рекомендувати:
	• дотримуватись дієти, що самостійно впливає на зниження АТ;	В
Зміна способу життя	• нормалізувати масу тіла при надлишковій вазі (ІМТ > 25 кг/м^2);	А
• збільшити фізичну активність за рахунок аеробних динамічних навантажень по 30-40 хв не менше 4-х разів на тиждень;	А В
	• зменшити вживання повареної солі до 5 г/добу (менше 6 г/добу, що еквівалентно 2,4 г/добу натрію в дієті);	А В
	• обмежити вживання алкоголю (етанолу < 30 г/добу у чоловіків і < 20 г/добу у жінок);	В С
	• збільшити вживання овочів і фруктів, зменшити вживання насичених жирів;	В С
	• припинити паління тютюну у будь-якомув вигляді;	ВС
Зміни способу життя	• зменшити вживання кави і продуктів, що мають у своєму складі кофеїн;	В С
• використовувати психорелаксаційну терапію;	с
	• проходити навчання в школах пацієнтів по АГ	В
	Медикаментозна терапія знижує ризик серцево-судинних ускладнень і летального наслідку	А
	Час призначення та об'єм медикаментозної терапії залежить від наявності факторів ризику, ураження органів-мішеней і супутніх хвороб	В Д
	У більшості випадків показаний поступовий початок лікування; як правило, розпочинають з монотерапії або комбінації малих доз медикамен­тозних препаратів, при цьому цільового рівня АТ досягають протягом декількох тижнів	А
Медика­ментозна	Лікування гіпертонічної кризи: нифедипін 10 мг і/або каптоприл 25 мг субглінгвально. Для перентерального застосування — вазодилататори, антиадренергічні препарати, діуретики, гангліоблокатори, нейролептики; АТ потрібно знижувати на 25% в перші 2 год. Не слід знижувати АТ дуже швидко, щоб не розвилась ішемія мозку, нирок, міокарда	Немає даних
терапія	Хворим з неускладненою АГ на початку терапії необхідно призначити будь-який медикаментозний препарат із наступних класів: 1) тіазидові діуретики (малі дози); 2) АК; 3) інгібітори АПФ; 4) блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА II); 5) БАБ Допоміжними препаратами є: • альфа-адреноблокатори, які застосовують у поєднанні з БАБ при феохромоцитомі; • агоністи імідазолінових рецепторів	А
	У хворих на АГ віком 55 років і старше або чорношкірих пацієнтів чи китайців гіпотензивну терапію ліпше починати з призначення АК або діуретика (!)	А
	У хворих на АГ молодших 55 років антигіпертензивну терапію ліпше розпочинати з призначення інгібіторів АПФ або БРА II	С
	Якщо лікування АГ розпочато з АК або інгібіторів АПФ, то при виборі іншого антигіпертензивного препарату ліпше призначати БАБ чи БРА II	В
	Якщо лікування АГ розпочато з інгібітора АПФ або БРА II, то допоміжно призначають АК або тіазидовий діуретик	В
	При необхідності застосування 3-х препаратів кращою є комбінація інгібіторів АПФ, БРА II, АК і тіазидового діуретика	В
Медика­ментозна	При необхідності додавання 4-го антигіпертензивного препарату використовують такі комбінації: • збільшення дози тіазидового діуретика або додавання діуретика іншого механізму дії; •БАБ; • селективні альфа-адреноблокатори	С
терапія	БАБ не є препаратами вибору для стартової терапії АГ, однак вони можуть бути використані у молодих пацієнтів, особливо в таких випадках: • при стійкості до інгібіторів АПФ або наявності протипоказань до їх застосування (або БРА II); • у жінок репродуктивного віку; • у пацієнтів з ознаками підвищеної симпатичної активності	С
	При використанні БАБ у максимальних дозах знижен­ня дози повинно бути поступовим. БАБ неможна виключати при стенокардії або перенесеному ІМ	С
	Терапевтичні підходи до лікування ізольованої систолічної АГ такі ж, як при гіпертонічній хворобі	А
	При лікуванні хворих на АГ старших 80 років необхідно використовувати ті ж підходи, що у хворих старших 55 років	А
	Пацієнту необхідно забезпечувати щоденний контроль АТ, інформаційну підтримку, покращення способу життя	д

Стратегія вибору антигіпертензивних препаратів при АГ наведена в табл. 2.45.

Дотепер використовують ступінчату схему призначення антигіпертен­зивних препаратів, однак вона у порівнянні з минулими роками суттєво змі­нилась.

І ступінь включає можливість застосування мототерапії 5 груп антигіпер­тензивних препаратів, які здатні знижувати ризик ускладнень АГ. Багато кар­діологів розпочинають лікування АГ з застосування інгібіторів АПФ та АК. Разом з тим діуретики та БАБ найбільш вивчені як препарати, що здатні змен­шувати ризик виникнення ускладнень АГ. Однак нещодавно було проведено мета-аналіз застосування БАБ при АГ, в якому доведена здатність БАБ підви­щувати розвиток інсультів. Безумовно, будуть проведені допоміжні досліджен­ня з метою перевірки цього повідомлення та прийняття певного рішення.

На // ступені, при недостатній ефективності одного препарату, проводять заміну чи додавання другого препарату. В якості другого препарату частіше використовують діуретик.

/// ступень: допоміжне призначення третього препарату — це стандартна потрійна терапія. Наприклад, еналаприл + діуретик + АК.