Тема 1. Предмет і значення формальної логіки

Специфіка логіки як науки про міркування, що досліджує (описує і конструює) форми (схеми, структури) правильних міркувань.

Міркування і умовивід: їх визначення, структура, взаємозв'язок і специфіка. Засновки і висновок міркування. Загальна схема умовиводу. Правильне міркування:проблема критеріїв правильності міркувань. Питання про правильність/неправильність міркування і питання про істинність/хибність його висловлювань-складників (засновків і висновків). Правильні міркування з істинними засновками і висновком. Сумісні і несумісні міркування. Софізмі і паралогізмі.

Логічна форма міркувань. Два рівні встановлення логічної форми міркувань: без урахування внутрішньої структури простих висловлювань-складників міркування (рівень логіки висловлювань) і з її урахуванням (рівень логіки предикатів). Логічні і нелогічні терміни: визначення і види.

Правильність міркування івідношення логічного слідування.

Поняття логічного закону. Способи встановлення істинності висловлювань. Логічно недетерміновані і логічно детерміновані висловлювання. Логічно істинні та логічно хибні висловлювання. Логічний закон як логічна форма логічно істинних висловлювань. Логічна суперечність як логічна форма логічно хибних висловлювань.

Види міркувань. Демонстративні та ймовірні міркування. Дедукція та індукція. Повна індукція. Аналогія. Теоретичні і практичні міркування.

Чому логіку називають «формальною»?Логіка як нормативна наука.

Походження терміна «логіка». Три історичні епохи піднесення і розквіту логічних знань: антична Греція, християнське середньовіччя, логіка середини і кінця XIX ст.

Практичне і теоретичне значення логіки. Логіка як підґрунтя для формування логічної культури мислення; логіка як теоретична основа низки сучасних інформаційних технологій.

 

Тема 2. МЕТОД ФОРМАЛЬНОЇ ЛОГІКИ

Мова як знакова система. Функції природної мови. Загальна характеристика знака. Види знаків. Значення (екстенсія) і смисл (інтенсія) знака. Традиційні концепції значення: реалізм, психологізм, біхевіоризм. Семіотика як вчення про знаки. Три виміри семіотичного аналізу мови: синтаксис, семантика, прагматика. Семантичний трикутник.

Природні, штучні і формалізовані мови. Необхідність створення формалізованих мов. Особливості формалізованої мови. Мета застосування. Ієрархічність будови формалізованих мов: розрізнення «об'єктна мова/метамова» і феномен логічних парадоксів. Вживання і згадування мовних виразів. Призначення синтаксису і семантики метамови. Специфіка структури формалізованих мов і відсутність прагматичного виміру. Екстенсійний характер формалізованих мов. Принципи відношення іменування: однозначність, предметність, взаємозамінюваність. Антиномії іменування. Типи контекстів: екстенсійні та інтенсійиі.

Метод формалізації і проблема історичних етапів становлення логічних знань. Формалізація в широкому і вузькому значенні. Традиційна і сучасна логіка. Символічна, математична, класична і некласична логіка. Формальна логіка як єдина система знань.

Проблема визначення місця і ролі логіки в системі інших наук.

 

ТЕМА 3. ЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТЬ

Загальна характеристика імен. Імена й висловлювання. Поняття як інтенсійна (смислова) характеристика дескриптивних імен. Специфіка поняття як логічної форми відображення дійсності. «Предмет» як елемент (індивід) деякої множини. Що в логіці розуміють під «ознакою предмета». Види ознак. Поняття і слово. Функція слів і функція понять.

Наукові й повсякденні поняття. Логічна структура понять. Зміст, обсяг, елемент обсягу, частина обсягу поняття. Логічний і фактичний обсяг і зміст. Поняття як пропозиційна функція.

Закон оберненого відношення між обсягом і змістом поняття. Специфіка тлумачення логікою характеристик «бути ширшим» і «бути вужчим» стосовно обсягу і змісту понять. Обмеження й узагальнення понять.

Види понять: у залежності від кількості, характеру і типу елементів обсягу понять; у залежності від характеру ознак, що є основою для узагальнення «предметів» у понятті.

Логічні відношення між поняттями за їх змістом і обсягом. Порівнювані і непорівнювані, сумісні і несумісні поняття. Відношення тотожності, часткового збігу і підпорядкування. Відношення суперечності, протилежності і співпідпорядкування.

Поділ понять: мета і сутність. Інтенсійний та екстенсійний аспекти поділу понять. Види поділу понять: дихотомічний, за видозміною ознаки, через повний перелік; Поділ понять і мисленнєве розчленування предмета на частини; Правила і можливі помилки поділу понять. Класифікація: її сутність і види.

Визначення понять. Структура визначення. Реальні та номінальні, явні та неявні визначення. Правила визначення і можливі помилки. Прийоми, подібні до визначення, які доповнюють або інколи замінюють його (опис, характеристика, порівняння, розрізнення, остенсія).