Операції з’єднання відношень.

Практична робота з БД показала, що для уникнення надлишковості інформації, що зберігається, і водночас для забезпечення її цілісності, цю інформацію доцільно розподілити між двома або більше таблицями. Коли ж потрібно переглянути загальні дані для деякої предметної області проводиться з’єднання таблиць, в результаті якого інформація однієї таблиці доповнюється даними з інших, зв’язаних з нею таблиць. Такі таблиці повинні мати спільні стовпці (найчастіше це поля первинного та зовнішнього ключів), що вказуються у директиві WHERE. З операцією з’єднання ми зустрічалися при розгляді операцій реляційної алгебри і познайомилися з операціями природного з’єднання, з’єднання за умовою та еквіз’єднанням. Саме про останній варіант пійде мова сьогодні, а саме про його різновіди. Розрізняють внутрішнє (INNER JOIN) та зовнішнє з’єднання (OUTER JOIN). Останнє ділиться всвою чергу на ліве LEFT та праве RIGHT зовнішні з’єднання (OUTER JOIN).

Внутрішнє з’єднання дозволяє повернути з двох таблиць лише ті рядки, які відповідають значенням зі спільних стовпців. Всі решта рядків ігноруються при такому з’єднанні.

1) SELECT A.A#, Aname, B#, Bname

FROM A, B

WHERE A.A#=B.A#;

Зовнішнє з’єднання використовується для того, щоб вибирати з таблиці рядки, що містять як відповідні так і не відповідні значення для двох таблиць.Невідповідими є поля тих рядків, які не знаходять у пов’язаній таблиці

Операція зовнішнього з’єднання є позиціонною, тобто залежить від того до якої таблиці приєднуються рідки і яка таблиця є тією, що приєднується. Тому саме розрізняють операції лівого та прового зовнішніх з’єднань. При лівому зовнішньому з’єднанні повертаються невідповідні рядки з таблиці, що знаходиться ліворуч, а при правому – з таблиці, що знаходиться праворуч.

Записується оператор лівого зовнішнього з’єднання наступним чином:

2) SELECT A.A#, A.name, B#, Bname

FROM A, B

WHERE A.A# *= B.A#;

При правому зовнішньому з’єднанні за основу береться таблиця, що стоїть справа від оператора з’єднання і до неї приєднуються відповідні поля з лівої таблиці, які відповідають значенням загального стовпчика, а поля, які не мають еквівалентів, заповнюються нулями.

 

Створення базових відношень за допомогою оператора CREATE TABLE.

На основі реляційних значень, присвоєних деякій множині змінних-відношень, реляційні вирази дозволяють одержувати безліч інших реляційних значень, наприклад в результаті з¢єднання двох змінних-відношень. Вихідні (задані) змінні-відношення називають базовими змінними-відношеннями (реальні), а присвоєнні їм значення – базовими відношеннями. Відношення, яке одержане з базового відношення в результаті виконання деяких реляційних виразів, називається похідним відношенням.

Реляційні системи надають засоби для створення, в першу чергу базових змінних-відношень. На мові SQL, наприклад, ця фнкція забезпечується оператором CREATE TABLE EMP…;

Якщо за допомогою засобів мови SQL визначають базу даних, то для кожної базової таблиці визначення містить один оператор CREATE TABLE ім¢я базової таблиці (список елементів таблиці);. Під елементом таблиці розуміють найчастіше визначення стовпчика, яке має наступний вигляд:

< ім¢я стовпчика >< тип/ім¢я домена>[<значення за замовчуванням>]

Оператор CREATE TABLE дозволяє не лише створити первинні і зовнішні ключі, визначити унікальні стовпці і рядки, але й вказати обмеження, що використовуються при перевірці допустимих значень даних, а також стандартні значення для стовпців.

CREATE TABLE <table name>

(<column name> <data type> <column constraint>,

<column name> <data type> <column constraint>,);

 

CREATE TABLE S // suppliers

(S# CHAR(5),

SNAME CHAR(20),

STATUS NUMERIC(5),

CITY CHAR(15),

PRIMARY KEY (S#));

 

 

Обмеження відношень.

Крім зазаначення безпосередньо типів та розміру полів таблиці можна задавати обмеження з метою забезпечення цілісності таблиці. При створенні таблиці (або, при її зміні), можна накладати обмеження на значення які можуть вводитися в поля. Якщо це зробити, SQL буде відхиляти будь-які значення які порушують критерії які визначені для того чи іншого поля.

Обмежання PRIMARY KEY. При розробці таблиці визначається набір потенціальних ключів, тобто тих полів, значення яких однозначно ідентифікують кожен рядок таблиці. Причому з них, як наведено у попередньому прикладі, обирається в якості первинного ключа, для якого неможна використовувати атрибут NULL. Не може бути однакових значень цього поля для різних записів. Первинний ключ забезпечує цілісність даних у стовпцях та є першим кроком до цілісності у всій БД. СКБД створює унікальний індекс для стовпця первинного ключа. Якщо Ви не хочете, щоб створений індекс був кластеризованим, можна використовувати слово NONCLUSTERED при створенні обмеження.

Щодо інших потенціальних ключів, то вони є альтернативними ключами, і для позначення їх унікальності використовують унікальне обмеження (UNIQUE), яке гарантує відсутність дублікатів стовпця. Можна визначити групу полів як унікальну за допомогою команди обмеження таблиці — UNIQUE. Оголошення унікальності групи означає не унікальність значень складових цієї групи, а унікальність їх комбінації.

Обмежання цілісності за посиланням, або зовнішній ключ. Після створення в одній таблиці поля первинного ключа, значення цього поля можуть використовуватися в іншій таблиці (таблицях) БД для створення істиних тверджень при характеристиці різних сутностей. В інших таблицях це поле вже не є унікальним, має назву поля зовнішнього ключа. FOREIGN KEY пов’язує один або декілька стовпців таблиці з ідентичним номером стовпців іншої таблиці. Його значення не можуть вийти за межі діапазону значень, який у першопочатковій таблиці задається значеннями цього ж поля але вже первинного ключа. Таким чином обмежання FOREIGN KEY використовується лише після створення у відповідній таблиці обмежання PRIMARY KEY для цього є поля. Причому, ці поля не обов’язково повинні мати однакову назв (хоча це бажано), але повинні мати один тип і однакову довжину. Коли в таблиці, де визначено обмежання PRIMARY KEY обновлюються значення стовпців, автоматично обновлюються значення в таблиці, для якої визначено обмежання FOREIGN KEY.

Обмежання СНЕСК (перевірка). Можна запобігти небажаним або помилковим введенням значень. Для цього використовується обмеження СНЕСК. Воно наклідає умову на значення, що вводиться, які можна ввести в один або декілька стовпців таблиці. Це область з якої стовпець може одержувати свої значення. СНЕСК виражається як булевий вираз, який приймає значення true або false.

Обмежання DEFAULT (значення за замовчуванням). Коли ви вставляєте новий рядок у таблицю без вказання одного чи декількох значень чи при введені інформації залишаєте незаповненими поля, SQL повинен мати значення за замовчуванням для заповнення цих пропусків. Найбільш загальним значенням за замовчуванням є — NULL. Це значення за замовчуванням для будь-якого стовпця, якому не надано обмеження NOT NULL. Значенння DEFAULT вказується в команді CREATE TABLE у той самий спосіб що і обмеження стовпця, хоча, з технічної точки зору, воно не має обмежуючих властивостей — воно не обмежує значення, які можнае вводити, а просто визначає, що може статися, якщо не ввести будь-яке з них. В якості обмеження обирають значення, що найчастіше зустрічається у стопці.