Туберкульоз та його розповсюдження в Україні та світі. Національна програма боротьби із захворюваністю туберкульозом

Початок нового тисячоліття супроводжується загрозливою ситуацією з туберкульозу, яка завжди була індикатором соціального благополуччя в суспільстві. Щороку у світі виявляють від 7 до 10 млн. хворих на туберкульоз, від якого помирає 2,5-3 млн. осіб. Загальна кількість хворих на цю хворобу сягає 50-60 мільйонів. В усьому світі смертність від туберкульозу посідає перше місце за рейтингом серед інших інфекційних та паразитарних хвороб.

Світовий досвід свідчить, що поширення туберкульозу призводить до скорочення тривалості життя, зростання рівня смертності, тимчасової та стійкої втрати працездатності, збільшення необхідного обсягу медичних послуг, соціальної нерівності та дискримінації.

Епідемія туберкульозу в нашій державі за критеріями ВООЗ оголошена з 1995 року, з того часу вона продовжує прогресувати. Щогодини в Україні реєструється чотири нових випадки туберкульозу та один випадок смерті від цієї хвороби. Щороку виявляється 37 - 39 тис. осіб і помирає близько 11 тис. хворих на туберкульоз. З 2001 року захворюваність туберкульозом зросла в 2,2 рази і досягла рівня 80,9 на 100 тис. населення, а смертність - в 2,7 рази і становить 22,6 на 100 тис населення. За критеріями ВООЗ на сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим тягарем захворюваності туберкульозом.

Указом Президента України було затверджено першу в Україні Національну програму боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002-2005 роки.

Національною програмою передбачено централізовану закупівлю за кошти державного бюджету протитуберкульозних препаратів для лікування хворих туберкульозом, покращення харчування у протитуберкульозних закладах. Розпочато реалізацію проекту "Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні" за кошти позики Світового банку, поступово здійснюється закупівля сучасного лікувально-діагностичного обладнання для протитуберкульозних закладів, розпочав роботу Референт - центр з мікробіологічної діагностики туберкульозу на базі Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Х.Яновського АМН України.

Таким чином, питання боротьби із захворюванням туберкульозом винесено на рівень першочергових загальнодержавних завдань, але аналіз виконання основних протитуберкульозних заходів в Україні, передбачених Національною програмою боротьби із захворюванням туберкульозом на 2002 - 2005 роки, показав, що діюча система заходів є неповною, потребує серйозного удосконалення, розробки і впровадження сучасних механізмів профілактики, виявлення туберкульозу, контролю за лікуванням хворих, а також залучення широкого кола громадськості до вирішення даної проблеми. Враховуючи зазначене та з метою виконання глобальних цілей тисячоліття у боротьбі з туберкульозом, оголошених у 2001 році, в країні необхідно розробити нову Державну цільову програму щодо контролю за туберкульозом на наступні 2006-2010 роки і передбачити в ній повний комплекс заходів, спроможних забезпечити утримання ситуації щодо туберкульозу в країні під контролем.

Як зазначалося раніше, пріоритетними заходами в напрямку подолання епідемії туберкульозу в Україні держава бачить не тільки продовження, а і суттєве збільшення фінансування протитуберкульозних заходів.

Найближчими заходами Міністерства охорони здоров'я, спрямованими на стабілізацію епідемічної ситуації з туберкульозу в Україні, є покращення мікробіологічної діагностики, посилення контролю за лікуванням хворих на усіх етапах лікування, вирішення проблеми поєднаної патології туберкульозу та ВІЛ/СНІДу, налагодження системи епід. моніторингу, удосконалення системи навчання медичних працівників, інформування населення з питань профілактики, виявлення та лікування туберкульозу, а також розвитку психо-соціальної підтримки пацієнтів та проведення з ними роботи, спрямованої на зміну їх поведінки. Найбільш пріоритетним серед усіх заходів залишається забезпечення контролю за лікуванням хворих туберкульозом. До його реалізації слід залучити усі можливі механізми вирішення цієї проблеми - фінансові (державні кошти, позику МБРР, гранти України на проблему туберкульозу та донорську допомогу) та кадрові (залучення фахівців загально-лікарняної мережі, сімейної медицини, патронажних сестер товариства Червоного Хреста та широкого кола громадськості).

Упровадження зазначених заходів надасть можливість:

· інтенсифікувати зниження резервуару туберкульозної інфекції та економічної шкоди, яку надає ця хвороба країні та суспільству;

· знизити відсоток резистентності збудника туберкульозу до протитуберкульозних
препаратів;

· забезпечити контроль за епідемічним процесом і, таким чином, призупинити, а в подальшому подолати епідемію туберкульозу.