Своєрідність філософії українського духу

Філософію українського духу ми не розглядаємо у такій класичності, про яку говоримо у німецькій філософії. Філософія Укр.. духу немає ні методу, ні системи.1) українська філософія створює оригінальне вчення про духовність. Сковорода вперше на основі дослідження релігії говорить про духовність - це оригінальний момент своєрідного кільця, яке складається із наступних явищ: дух, душа і духовність. Душа - суб’єктивний прояв духу, духовність - єдність суб’єктивного і об’єктивного. Дух об’єктивний прояв. 2) ідея кордо центричності. Суть кордо центричності відповідно з яким серце розглядається як джерело, відповідно з яким воля діє індивідуально і соціально, тобто людина – це ірраціональна істота у своїй дії, а це означає, що почуття домінують по відношенню до розуму і це домінування є ситуативним. 3)українська філософія створює оригінальну ідею „сродної праці”. Сродна - це визначення того, що людина завдяки своїй природі схильна до того чи іншого роду діяльності, який вона може розвинути сама, індивідуально, і в цьому її сила. Українська філософія класична тим, що сама має оригінальний екзистенціональний вимір і включає в себе філософію віри, надії, любові, які полягають у свободі. Існує і своєрідний метод - кордоантейний - це опиратись на серце, але не відриватись від землі

Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень.

Марксистська філософія представлена Марксом, Меренг, Плеханов, Ленін, Лукаш, Павлов, Шинкарук.

Марксизм - філософія, яка охоплює кінець 50-х рр. 20 ст. і по наш час. Зробив наступний позитивний внесок. Безсумнівною заслугою марксизму є матеріалістичне розуміння історії, яка полягає у: марксизм стверджує, шо основою життєдіяльності людини і суспільства є економічна сфера, процес виробництва, в який люди вступають об’єктивно, тобто незалежно від волі.

- Згідно із матеріалістичним розумінням історія розвитку людства класифікується як суспільно-формаційний процес. Під суспільно-економічною формацією марксизм розуміє історичний етап розвитку людства, який визначається взаємодією, співвідношення економічного базису з політичною надбудовою. Під економічним базисом насамперед розуміється сукупність виробничих відносин, насамперед відносин власності. Під політичною надбудовою розуміють насамперед держави, інші інститути політичної системи, які взаємодіють із економічним базисом і є його концентрованим виразом.

Відповідно до поняття суспільно-економічної формації марксизм історію людства розділив на 3 етапи. 1) до формаційний період (первіснообщинний лад) 2) формаційний період (рабовласницький лад, феодальний і буржуазний лад). 3) Пост формаційний період (комунізм). - марксизм визначає джерело розвитку суспільно-економічної формації і цим джерелом є класова боротьба. - Формою переходу від однієї суп.-екон. формації до іншої є революція.

- Маркс дає цілком працездатне визначення комунізму, як мети соціального розвитку, стверджуючи, що комунізм - це такий етап розвитку людства, таке суспільство, у якому найбільш повно реалізується сутність і сенс людини. Комунізм - це н етап, як ціль, а дійсний рух (мета). - Марксизм створює теорію матеріалістичної діалектики, це означає, що діалектику він розглядає, як вчення, що є формальною єдність об’єктивної і суб’єктивної діалектики(діалектики людського мислення).

Плехановим було створено комуністичне вчення про роль особистості в історичному процесі, де головна роль відводиться видатній особистості. До досягнень марксизму слід віднести ідею Джорджа Лукаша, що по мірі розвитку суспільства класова боротьба перестає бути джерелом розвитку суспільства. (у зв’язку з виникненням середнього класу) рушійною силою суспільства повинен постати інтилект і енергія молоді.