Фізіологічні особливості пульпи тимчасових зубів на різних етапах їх розвитку.

 

Морфологічна структура і функціональні властивості пульпи зуба значно відрізняються залежно від етапу розвитку тимчасових і постійних зубів. Ці відмінності суттєві для діагностики і вибору методу лікування пульпіту.

 

Пульпа тимчасових зубів функціонує протягом порівняно короткого часу (в середньому 8,3 року). За цей час у своєму розвитку вона проходить три періоди:

 

1-й період - розвитку функціональної активності пульпи

(з моменту прорізування зуба до завершення розвитку кореня);

2-й період - функціональної зрілості пульпи (стабільності сформованого кореня зуба);

3-й період - згасання функціональних властивостей пульпи (розсмоктування кореня зуба).

Виділяють також період старіння пульпи, який відповідає відрізку часу з завершення формування кореня до випадіння зуба, тобто являє собою сумарну тривалість 2-го і 3-го періодів

 

1-й період. У період несформованого кореня порожнина зуба і кореневі канали тимчасових зубів об'ємніші, ніж постійних. Коронкова пульпа безпосередньо переходить у кореневу, не має дельтоподібних розгалужень кореневого каналу і додаткових каналів.

 

У великих кутніх зубах роги пульпи більше виступают і розташовуються ближче до оклюзійної поверхні, особливо мезіальні. Досить часто спостерігається вип'ячування пульпи на рівні шийки зуба. У центральних різцях порожнина зуба має трикутну форму і виступає у бік горбка. У бічних різцях пульпа вкрита тонким шаром твердих тканин, що нерідко призводить до мимовільного її розкриття.

 

2-й період. Пульпа тимчасових зубів у період сформованого кореня характеризується наявністю невеликої кількості плазматичних клітин, які виконують захисну функцію. У цей період розвитку пульпа добре забезпечена нервовими елементами і судинами. Відмінностей у морфологічній будові коронкової і кореневої пульпи не виявлено. Шар одонтобластів утворений двома-трьома рядами клітин. У цей період пульпа відрізняється великою кількістю клітин активної мезенхіми, проміжної речовини і прекола-генових волокон. Така морфологічна структура зумовлює високий біологічний потенціал пульпи, підвищує інтенсивність процесів метаболізму, що визначає захисні можливості пульпи.

У період сформованого кореня пульпа здатна до відкладення вторинного дентину тільки у відповідь на дію подразників. Кореневий канал вужчає, формується його отвір, а у верхівковій частині виникають дельтоподібні розгалуження і додаткові канали. У молярах корені дугоподібно вигнуті і нерідко зливаються. У різцях та іклах кореневі канали доступніші, хоча також вигнуті у вестибулярному напрямку.

 

3-й період. Період резорбції кореня характеризується регресивними змінами в пульпі: зменшенням кількості клітинних елементів до повної їх атрофії, вакуольною дегенерацією одонтобластів. У більшості випадків відбувається часткова або повна дрібнопетлиста сітчаста атрофія. Спостерігаються стовщення і звапнення стінок судин, виникає застійна гіперемія, іноді з'являються геморагії. У нервовому апараті пульпи виникають дегенеративні зміни від колбоподібного здуття до фрагментації і розпаду нервових волокон. Збільшується кількість проміжної аморфної речовини і колагенових волокон. Ці гістологічні зміни в пульпі спричиняють зниження її больової чутливості, щопроявляється клінічно. На початку резорбції коренів кількість рядів одонтобластів зменшується до одного-двох. Клітини зменшуються в розмірі, ядра зморщуються. В цей період пульпа не здатна протистояти патологічним подразникам, менш інтенсивно реагує на термічні, хімічні подразники і відносно швидко здатна безсимптомно некротизуватись, що може виявитись тільки під час клінічного обстеження.