![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Модуль 2 Безпека життєдіяльностіСтр 1 из 13Следующая ⇒
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ (Модуль 2 Безпека життєдіяльності. Модуль 3 Цивільна оборона)
Конспект лекцій для студентів всіх спеціальностей денної і заочної форми навчання
Донецьк 2010 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Кафедра екології і фізики
А.С. Толстих
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ (Модуль 2 Безпека життєдіяльності. Модуль 3 Цивільна оборона)
Конспект лекцій для студентів всіх спеціальностей денної і заочної форми навчання
Затверджено на засіданні кафедри Екології і фізики Протокол № 9 від 4.01.2010 р.
Донецьк 2010 ЗМІСТ стор. МОДУЛЬ 2 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ…………………………..3 Лекція 1 «Основні поняття і визначення БЖД» ………………………...3 Лекція 2 «Система «Людина-техніка-середовище»»…………………….8 Лекція 3 «Ознаки виникнення небезпеки. Джерела і типи небезпеки»………………………………………………….18 Лекція 4 «Негативні фактори середовища перебування»……………….22 Лекція 5 «Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу»…………….34 Лекція 6 «Засоби захисту людини від негативних факторів»…………..41
МОДУЛЬ 3 ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА …………………………………….53 Лекція 7 «Основи законодавства України в сфері цивільного захисту»…………………………………………….53 Лекція 8 «Організація захисту населення»……………………………….70 Лекція 9 «Моделювання сценаріїв виникнення НС і оцінка обстановки»……………………………………………...80 Лекція 10 «Радіаційно-хімічний захист населення в надзвичайних ситуаціях»………………………………………104 Лекція 11 «Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій»………………115 Лекція 12 «Державне керування і нагляд за БЖД»………………………140 Література ………………………………………………………………….147 МОДУЛЬ 2 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЕКЦІЯ 1 «ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ БЖД» ПЛАН ЛЕКЦІЇ · Функції, мета і завдання БЖД · Об'єкти вивчення БЖД і стійкий розвиток суспільства
Функції, мета і завдання БЖД
БЖД повинна виконувати складний соціально-педагогічний процес із відповідними функціями - освітньої, виховної та психологічної. Метою освітньої функції є забезпечення знаннями про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їхніх властивостях, можливому впливу на життя та здоров'я людей і сформуванні необхідних умінь і навичок для їхнього запобігання й ліквідації, захисту людей і навколишнього середовища.
Мета виховної функції - формування у студентів нового наукового світогляду, активної соціальної позиції, творчого мислення при рішенні виробничих і побутових проблем. Психологічна функція складається у формуванні психологічної готовності до безпечної діяльності в умовах сучасного техногенного середовища. Головні цілі БЖД полягають: - у формуванні в людини свідомого й відповідального відношення до питань особистої та колективної безпеки; - навчанні людини здатності розпізнавати й оцінювати потенційні загрози; - визначенні шляхів надійного захисту від небезпек; - умінні надання допомоги собі та постраждалим; - у навичках оперативної ліквідації наслідків небезпек у різноманітних сферах людської діяльності. Науковим змістом дисципліни є - теоретичні основи БЖД людини в системах "людина - навколишнє природне середовище", "людина - техніка - середовище". Предмет розглядає: - загальні питання безпеки; - взаємодію людини з навколишнім середовищем; - основи фізіології та раціональних умов роботи; - анатомо-фізіологічні наслідки дії на людину небезпечних і шкідливих факторів та причини їхнього формування; - ідентифікацію небезпечних і шкідливих факторів впливу надзвичайних ситуацій; - способи й методи підвищення безпеки технічних засобів і технологічних процесів; - основи проектування та використання екобіозахисної техніки; - методи дослідження стійкості функціонування об'єктів і технічних систем у НС; - прогнозування НС; - розробку дій для захисту населення і виробничого персоналу та ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих; - правові, нормативно-технічні й організаційні основи БЖД; - контроль і керування умовами життєдіяльності. Завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності" полягають у навчанні:
- ідентифікації потенційних небезпек, визначенні розміру та імовірності їхнього прояву; - визначення небезпечних, шкідливих і вражаючих факторів; - прогнозування можливості та наслідків впливу негативних факторів на організм людини; - використання нормативно-правової бази захисту особи й навколишнього середовища; - розробки заходів і застосуванню засобів захисту від дії небезпечних факторів; - запобігання НС, а у випадку їхнього виникнення прийняттю адекватних рішень і виконанню дій, спрямованих на їхню ліквідацію; - використанню у своїй практичній діяльності суспільно-політичних, соціально-економічних, правових, технічних, природоохоронних, медико-профілактичних і освітньо-виховних заходів. Безпека життєдіяльності - це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного напрямку, що вивчає загальні закономірності виникнення загроз, їхні властивості та наслідки впливу на організм людини, основи захисту здоров'я, життя людини і середовища проживання від цих ризиків, а також розробку і реалізацію відповідних засобів і заходів щодо створення і підтримки здорових і безпечних умов життя та діяльності людини. БЖД, як наука, розглядає проблеми охорони здоров'я і безпеки людини в навколишньому середовищі, розкриває небезпечні та шкідливі фактори, розробляє методи й способи захисту людини шляхом зниження небезпечних і шкідливих факторів до припустимих значень, розробляє способи ліквідації наслідків небезпечних і надзвичайних ситуацій.
ЛЕКЦІЯ 2 «СИСТЕМА «ЛЮДИНА-ТЕХНІКА-СЕРЕДОВИЩЕ»» ПЛАН ЛЕКЦІЇ · Фізіологічні особливості людини · Психологічні особливості людини
Фізіологічні особливості людини
Психологічні особливості людини
Психіка людини і БЖД
Психіка - це властивість нервової системи, завдяки якій: здійснюється зв'язок із зовнішнім миром; координується робота всього організму; організм діє у відповідь на подразнюючі сигнали (рефлекси). Психіка людини проявляється в наступних трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості. Психічні процеси - це короткочасні процеси одержання, переробки інформації та обміну нею (відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля і т.п.). Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, які впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес). Психічні властивості - стійкі щиросердечні якості, які створюються в процесі життєдіяльності людини та характеризують його здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здатності, інтелект і т.п.). Психіка людини тісно пов'язана із БЖД. Причинами більшості нещасних випадків (до 75 %) можуть бути внутрішні фактори (індивідуальний психологічний, фізіологічний або емоційний стан, недолік знань і досвіду), що впливають на дії, учинки, поводження в процесі життєдіяльності.
Значення психіки людини в забезпеченні БЖД
Людині притаманні наступні види поведінки: інстинкт, звички, усвідомлена поводження. Інстинктивна поведінка - це дії, вчинки, які успадковуються видом "homo sapiens". На цьому рівні концентрується вся інформація, накопичена в ході еволюції людства (самозбереження, розмноження).
Звичайна поведінка - це дії, що склалися та доведені до автоматизму шляхом проб і помилок або тренувань. Усвідомлена поведінка - найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує його духовну активність у конкретних умовах. Розрізняють свідомість конкретної людини (знання про світ) і його самосвідомість (знання про себе - реальних і потенційних можливостях).
Властивості людини
До властивостей людини як особистості належить все те, що: обумовлює її відмінність від інших (стать, темперамент, риси); проявляється у взаємодіях з іншими суб'єктами або предметами навколишнього середовища (особливості поведінки, спілкування, поводження в конфліктних ситуаціях). Властивості людини можна класифікувати по трьох основних ознаках: 1. Атрибути - це невід'ємні властивості (стать, вік, темперамент). 2. Риси - це стійкі властивості, що проявляються постійно (інтелект, характер і т.п.). 3. Якості - це властивості, що мають різний ступінь прояву залежно від умов ситуацій (здатності, відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення і т.п.).
Атрибути людини
До атрибутів людини належать: стать, вік, темперамент, здоров’я. Стать - сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечують продовження роду і дають можливість розрізнити жіночі та чоловічі особливості. Вік - поняття, які характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії його життя. Виділяють 4 підвиди віку: хронологічний, біологічний, соціальний і психологічний. Темперамент - це чорта, що визначає нашу індивідуальність. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності істотно підсилюється, тому що необхідна додаткова мобілізація організму. Риси людини
Риси людини - це стійкі особливості поведінки, що повторюються в різних ситуаціях і істотно впливають на життєдіяльність людини і його безпеку. Інтелект (розуміння) - це розумові здатності людини, що зводять до можливості виділити в ситуації найважливіші властивості та адаптувати до них свою поведінку. Інтелект дозволяє забезпечити реалізацію здатності людини до оцінки ситуації, ухваленню рішення і відповідної поведінки. Характер - це постійні риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності та спілкуванні. Характер, найчастіше, визначає результативність і ефективність життєдіяльності людини.
Якості людини
Якості людини - це властивості, що проявляються залежно від сформованих умов і ситуацій. Здатності - це психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого миру та регуляції поведінки: дотик, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, дії). Відчуття - це основа знань людини про навколишній світ, що представляють відображення властивостей об'єктів. Сприйняття - це відображення у свідомості людини предметів, як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи почуття. Пам'ять - це здатність людини фіксувати, зберігати та відтворювати інформацію. Людська пам'ять утримує два види інформації: генетичну й придбану. Генетична пам'ять зберігає інформацію, накопичену в процесі еволюції протягом багатьох тисячоріч. Вона виявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається в спадщину. Придбана пам'ять зберігає інформацію, засвоєну в процесі життя і реалізується в умовних рефлексах. Розрізняють наступні види придбаної пам'яті: рухову, образну, емоційну й символічну (словесну й логічну). Мислення - це найвища форма відображення реальності та свідомий цілеспрямованої діяльності людини. Вся інтелектуальна діяльність складається з наступних розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція і конкретизація. Психомоторні здатності характеризуються діями, спрямованими на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами. Увага - це спрямованість і зосередженість у свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності. Емоції - це психічні процеси, що відображають особисту значимість і оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання (афекти, власно емоції, почуття, настрій і стрес). Пізнавши психіку людини, можна знайти шлях до підвищення його безпеки життєдіяльності. ЛЕКЦІЯ 3 «ОЗНАКИ ВИНИКНЕННЯ НЕБЕЗПЕКИ. ДЖЕРЕЛА І ТИПИ НЕБЕЗПЕКИ» ПЛАН ЛЕКЦІЇ · Поняття небезпеки і небезпечних ситуацій (ризиків) · Класифікація небезпек · Загальні поняття аналізу і оцінки ризиків · Види аналізу небезпек (рівня ризиків)
Поняття небезпеки і небезпечних ситуацій (ризиків)
Небезпека - це вплив на людину несприятливих або несумісних з життям факторів. Різна діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека - це небезпека, що має неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити. Для реалізації негативного впливу небезпеки необхідне виконання трьох умов: небезпека реально існує і діє; людина перебуває в зоні дії небезпеки; відсутність досить ефективних засобів захисту. Небезпечною ситуацією називаються умови, що дозволяють небезпеки реалізуватися в подію. Крім небезпечних ситуацій, існують і екстремальні. Екстремальною називають ситуацію, що викликає у людини таке психофізіологічне навантаження, при якому вона губить раціональне мислення.
Джерелами (носіями небезпек) є природні процеси і явища, техногенне середовище і людські дії. Небезпеки існують у просторі та часі і реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини й інформації. При ідентифікації небезпек, тобто при знаходженні типу небезпеки та установленні її характеристик, необхідно виходити із принципу "все впливає на все", тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе. Безпекою життєдіяльності можна назвати такий стан навколишнього середовища, при якому виключається можливість ушкодження організму.
Класифікація небезпек
Дотепер існує кілька різновидів класифікації небезпек. Прикладом одного з видів такого обліку може служити розподіл небезпек: по походженню (природна, техногенна, екологічна); по локалізації (атмосфера, літосфера, гідросфера); за результатами (захворювання, травми, загибель); по принесеному збитку (соціальна, технічна, екологічна); по сфері прояву (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна). Найбільш вдалою є класифікація по джерелах походження, відповідно до якої всі небезпеки діляться на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Подібна класифікація прийнята у державних стандартах при визначенні надзвичайних ситуацій. Перші три групи належать до елементів життєвого середовища, що оточує людину – природного, техногенного і соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища (природно-технічні, природно-соціальні, соціально-технічні небезпеки). ЛЕКЦІЯ 4 «НЕГАТИВНІ ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА ПЕРЕБУВАННЯ» ПЛАН ЛЕКЦІЇ · Шкідливі фактори виробничої сфери й побуту · Хімічні й біологічні фактори небезпек · Психофізіологічні фактори небезпек
Дія шуму на організм людини
Шум - це хаотична сукупність різних по силі та частоті звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів і негативно впливають на людину. Основними фізичними характеристиками звуку є: частота, звуковий тиск, інтенсивність або сила звуку, звукова потужність і т.п. Інтенсивність понад 60-80 дБ негативно впливає на здоров'я. Шум має акумулятивний ефект і шкідливо діє практично на всі органи і системи організму. Інфразвуки особливий вплив роблять на психіку людини: вражають всі види інтелектуальної діяльності; погіршують настрій; іноді з'являється відчуття розгубленості, тривоги, переляку, страху, а при високій інтенсивності - почуття слабості. Ультразвуки, що займають особливе місце в гамі виробничих шумів, вкрай негативно позначаються на нервовій системі людини.
Іонізуючі випромінювання
Іонізуюче - будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем приводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Іонізуюче випромінювання ділиться на електромагнітне (фотонне), до якого належать рентгенівське і гамма-випромінювання, і корпускулярне (альфа- бета-випромінювання, нейтрони, протони). Людина належить до одного з найбільш чутливих до радіації біологічних об'єктів (в 50 % випадків при дозі опромінення 4 Зв протягом 30 діб відбувається загибель людини). Різні органи неоднаково сприймають дію радіації, тому уведено поняття "критичний орган" - орган, що позначає, тканину, частину тіла, опромінення якого в даних умовах завдає найбільшої шкоди здоров'ю. Джерела іонізуючого випромінювання діляться на природні та штучні.
Дія іонізуючого випромінювання на людину
Деякі особливості дії іонізуючого випромінювання на організм полягають у наступному: - органи почуттів не реагують на випромінювання; - малі дози випромінювання можуть підсумуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект); - випромінювання має генетичний ефект. Радіоізотопи, що потрапляють в організм розподіляються і локалізуються селективно. Ефекти, викликані дією радіації, систематизуються по видах ушкоджень і часу прояву. Ефекти по видах ушкоджень класифікуються на 3 групи: соматичні, соматико-стохастичні (випадкові) і генетичні. Час прояву вказує на дві групи поразок - ранні (або гострі) і пізні. Результати досліджень показують: - не існує ніякої граничної зони, за якої відсутній ризик захворювання раком; - ризик захворювання зростає прямо пропорційно дозі опромінення.
ЛЕКЦІЯ 5 «НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ МИРНОГО І ВОЄННОГО ЧАСУ» ПЛАН ЛЕКЦІЇ · Основні визначення · Загальна класифікація НС · Структура класифікації НС в Україні · Особливості надзвичайних ситуацій воєнного часу
Основні визначення
В Україні термінологічною основою з питань надзвичайних ситуацій, захисту населення й територій при їхньому виникненні є Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, підписаний Президентом України 8 червня 2000 року № 1809. У відповідності зі ст.1 Закону вводяться наступні визначення. Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що привела до загибелі людей або створює на об'єкті, окремій території загрозу життю й здоров'ю людей і може привести до руйнування будівель, споруджень, устаткування й транспортних засобів, порушенню виробничого або транспортного процесу або завдає шкоди навколишньому середовищу. Катастрофа – велика по масштабах аварія або інша подія, що приводить до важких наслідків. Надзвичайна ситуація техногенного і природного характеру – порушення нормальних умов життя й діяльності людей на окремій території або об'єкті на ній, або на водному об'єкті, викликане аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, у тому числі епідемією, епізоотією, пожежею, що привело (може привести) до неможливості проживання населення на території або об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей, і (або) значним матеріальним втратам. Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру – система, відповідно до якої надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру підрозділяються на класи й підкласи, залежно від їхнього характеру. Класифікаційна ознака надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру – технічна або інша характеристика аварії або катастрофи, що дозволяє віднести її до надзвичайної ситуації техногенного й природного характеру. Загальна класифікація НС Техногенні надзвичайні ситуації можуть бути класифіковані по галузевому принципі - будівництво, транспорт, енергетика, металургія і т.д. По масштабах наслідків техногенних аварій і катастроф, а також природних явищ НС розділяються на об’єктові, місцеві, регіональні й загальнодержавні. По характері негативного фактора НС бувають пов'язані з: а) викидом небезпечних речовин (радіоактивних, ХНР, біологічно небезпечних речовин) в атмосферу. б) пожежами й вибухами на потенційно небезпечних об'єктах і транспорті. в) катастрофічними затопленнями при аваріях на гідроспорудах (греблях, дамбах і т.д.) г) порушеннями систем життєзабезпечення (енергосистеми, інженерні системи, міський транспорт і т.д.) Надзвичайні ситуації техногенного й природного характеру можуть бути класифіковані по розмірах матеріальних втрат. По оцінці закордонних фахівців шкала матеріальних втрат у НС виглядає в такий спосіб: - мала техногенна аварія (НС) до 100.000 доларів; - середня НС - до 1 мільйона доларів; - більша аварія (НС) - до 10 мільйонів доларів; - велика НС - до 10 мільярдів доларів. НС можуть класифікуватися по кількості потерпілих. Причому така класифікація носить і галузевий характер. Наприклад, число загиблих в авіаційній катастрофі, дорожнім зіткненні, аварії морського судна й т.д. У загальному виді цей класифікаційний підхід можна представити в такий спосіб: - мала НС - число потерпілих від 25 до 100 чоловік, з яких 10 - 15 вимагає госпіталізації; - середня НС - число потерпілих від 100 до 1000 чоловік, підлягає госпіталізації 25-250 чоловік; - більша НС - потерпілих більше 1000 чоловік, підлягає госпіталізації більше 250 чоловік. Надзвичайні ситуації з погляду класифікації природних аномальних явищ (стихійні лиха) можна розділити на три основні групи: - НС, обумовлені ендогенними процесами (землетруси, активізація тектонічних процесів по лініях розламів, грязьова вулканізація); - НС, пов'язані з екзогенними процесами (селі, зсуви, обвали, карстові провали, просідання ґрунтів); - НС гідрометеорологічного характеру (суховії, посухи, пилові бури, сніжні лавини й замети, повені, шторми, смерчі, зливи, град й т.д.). Надзвичайні ситуації будь-якого характеру можна також класифікувати по динаміці розвитку й тривалості впливу, на населення й територію. По динаміці розвитку виділяються:ь раптові (практично миттєві) НС (вибухи ВР, газоповітряних сумішей, транспортна аварія); що повільно розвиваються - характеризуються процесами повільного накопичення (акумуляції) небезпечного фактора (утворення пилового й хімічного смогу, підвищення концентрації алергенів в атмосфері, торф'яні пожежі); швидко розвиваються (аварії з викидом ХНР, пожежі). По тривалості негативного впливу небезпечного фактора надзвичайні ситуації можна розділити на одномиттєві, при виникненні яких населення реагує на наслідки небезпечного явища – землетрус, вибух, лавина й т.п. і тривалої дії – епідемії, паводок і т.п. ЛЕКЦІЯ 6 «ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ ВІД НЕГАТИВНИХ ФАКТОРІВ» ПЛАН ЛЕКЦІЇ · Засоби індивідуального і колективного захисту від небезпечних виробничих факторів · Захист населення на побутовому рівні
Радіаційна безпека
Основні захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної безпеки при роботі закритих джерел (виключаючих влучення радіації в навколишнє середовище), засновані на знаннях наступних законів поширення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною: а) доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випромінювання і часу впливу; б) інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і обернено пропорційному квадрату відстані; в) інтенсивність випромінювання зменшується за допомогою екранів. Із цих закономірностей випливають основні принципи забезпечення радіаційної безпеки: 1) зменшення потужності джерел до мінімальних величин ("захист кількістю"); 2) скорочення часу роботи із джерелом ("захист часом"); 3) збільшення відстані від джерел до працівників ("захист відстанню"); 4) екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання ("захист екраном"). Основні принципи захисту від відкритих джерел іонізуючого випроміннювання такі: 1) використання способів захисту, що застосовуються при роботі із закритими джерелами випромінювання; 2) герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що приводять до витоку радіоактивних речовин у зовнішнє середовище; 3) заходи планувального характеру; 4) застосування санітарно-технічних засобів і устаткування; 5) використання засобів індивідуального захисту та санітарної обробки персоналу; 6) виконання правил особистої гігієни (у випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг і взуття підлягають дезактивації під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації - похованню); 7) дезактивація будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту.
Захисні засоби
Захисними засобами в електроустановках називаються прилади, апарати, переносні пристосування і пристрої, що служать для захисту персоналу від поразки електричним струмом, а також від впливу електричної дуги, продуктів її горіння і т.д. Ізолюючі захисні засоби - це вироби, виготовлені з діелектрика (бакеліт, текстоліт, порцелян, гума, пластмаса та ін.). Вони, у свою чергу, діляться на основні і додаткові. Основні захисні засоби - це такі, ізоляція яких надійно витримує робочу напругу електричної установки. До них відносяться: вимірювальні штанги; покажчики напруги; спеціальні пристрої для ремонтних робіт, індикатори. Додаткові захисні засоби - це засоби, не гарантуючі надійну ізоляцію від робочої напруги і, що з’являються додатковим заходом. До них належать діелектричні рукавички, діелектричні боти та калоші, діелектричні коврики; ізолюючі підставки. До огорочуючих захисних засобів відносяться: ширми, бар'єри, щити, сітки і т.д.; попереджуючі та заборонні плакати.
Захист населення от ХНР
Основним у захисті людини від дії шкідливих речовин є санітарне нормування їхньої концентрації в різних середовищах, а також різні методи очищення газових викидів і стоків.
Біологічний захист
Насамперед, профілактикою інфекційних захворювань є дотримання правил особистої гігієни. Специфічна профілактика заснована на створенні штучного імунітету шляхом щеплень. Проти ряду захворювань (віспа, дифтерія, туберкульоз) попереджуючі щеплення проводяться по певному розробленому плану. Боротьба з іншими інфекціями передбачає щеплення лише у випадках небезпеки їхнього поширення. Для захисту від проникнення в організм людини збудників хвороб під час НС використають такі ж засоби, як і для захисту від РР (радіоактивних речовин) і ХНР. Ці засоби захисту розділяють на: - індивідуальні (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри); - колективні (спеціально обладнані інженерні споруди). У комплексі заходів біологічного захисту обов'язковою складовою частиною є дезінфекція, дезінсекція і дератизація.
МОДУЛЬ 3 ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА
ЛЕКЦІЯ 7 «ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ» ПЛАН ЛЕКЦІЇ · Основні положення міжнародного права з питань захисту людей. · Цивільна оборона України. · Єдина система цивільного захисту. · Організація Цивільної оборони на об'єктах господарської діяльності. З питань захисту людей
У цей час міжнародне право з питань захисту людей, в основному, базується на чотирьох Женевських Конвенціях (12 серпня 1949 р.) і двох Додаткових Протоколу до Женевських Конвенцій (8 червня 1977 р.). У Конвенціях викладаються норми гуманності, під час війни, стосовно поранених, хворих у діючих арміях і на флоті, осіб, що потерпіли корабельну аварію, обігу з військовополоненими, а також захисту цивільного населення. В умовах сучасного ведення воєн Конвенції не забезпечують повний захист всім жертвам. Додаткові Протоколи розширюють і поглиблюють правове поле в справах захисту осіб, що беруть участь у збройному конфлікті. У цих документах дається чітке визначення всім учасникам конфлікту. Так, особи, що входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях. Будь-який комбатант, що попадає під владу противної сторони, є військовополоненим. Всі військовополонені користуються захистом. Всі поранені, хворі і особи, що потерпіли корабельну аварію, незалежно від того, до якої сторони вони належать, користуються повагою і захистом. При всіх обставинах з ними поводяться гуманно і надають їм у максимально можливій мері і у найкоротший термін медичну допомогу і догляд, що вимагає їхній стан. Між ними не проводиться ніякого розходження, по яким би те не було міркуванням, крім медичних. Цивільне населення повинне ставитися з повагою до перерахованих категорій осіб, навіть якщо вони належать до противної сторони, і не допускати стосовно них актів насильства. Осіб, що перебувають під владою противної сторони, заборонено піддавати фізичному або психічному насильству або шкоді шляхом якої-небудь невиправданої дії або недогляду. Зокрема забороняється піддавати таких осіб навіть із їхньої згоди: фізичним каліцтвам, медичним або науковим експериментам, видаленню органів або тканин для пересадження. Проти зазначених осіб забороняються репресалії. У четвертій частині Першого Додаткового Протоколу обмовляється захист цивільного населення від наслідків воєнних дій. Для забезпечення поваги і захисту цивільного населення і цивільних об'єктів сторони, що перебувають в конфлікті, повинні завжди проводити розмежування між цивільним населенням і комбатантами, а також між цивільними об'єктами і військовими об'єктами і відповідно направляти свої дії тільки проти військових об'єктів. Цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктами нападів. Забороняються акти насильства або погрози насильством, що мають основною метою тероризувати цивільне населення. Напад невиборчого характеру забороняються, а зокрема: - напади, які не спрямовані на конкретні військові об'єкти; - засоби ведення бойових дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні військові об'єкти; - напади, що попутно тягнуть за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб і збиток цивільним об'єктам. Забороняється напад на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій. Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використатися для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема, у спробах захистити військові об'єкти від нападу або прикриття воєнних дій. Напади повинні строго обмежуватися військовими об'єктами, тобто об'єктами, які в силу свого розташування, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії. У випадку сумніву в тім, чи не використається об'єкт, що призначений для цивільних цілей, наприклад місце відправлення культу, житловий будинок або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об'єкт використається в цивільних цілях. Відносно захисту культурних цінностей і місць відправлення культу забороняється: - робити які-небудь ворожі акти, спрямовані проти тих історичних пам'ятників, творів мистецтва або місць відправлення культу, які становлять культурну або духовну спадщину народів; - використати такі об'єкти для підтримки військових зусиль; - робити такі об'єкти об'єктами репресалій. У Протоколах обмовляється захист об'єктів необхідних для виживання цивільного населення і захист природного середовища. Так забороняється використати голод серед цивільного населення як метод ведення війни, а відповідно до цього забороняється піддавати нападу або знищувати, вивозити або приводити в непридатність запаси продуктів харчування, сільськогосподарські райони, що виробляють продовольство, посіви, худобу, споруди для постачання і запаси питної води, а також іригаційні спорудження. При веденні бойових дій повинна проявлятися турбота про захист природного середовища від великого, довгострокового і серйозного збитку. Це мається на увазі заборона використання методів або засобів ведення війни, які заподіюють такий збиток природному середовищу і тим самим завдають шкоди здоров'ю або життю населення. У Документах особлива увага приділяється захисту установок і споруд, які містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби і атомні електростанції не повинні ставати об'єктом нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є військовими, якщо напад може викликати вивільнення небезпечних сил і наступні важкі втрати серед цивільного населення. Шоста глава Першого Додаткового Протоколу дає визначення Цивільної оборони і установлює завдання ГО. «Цивільною обороною» є виконання деяких або всіх згаданих нижче гуманітарних завдань, спрямованих на те, щоб захистити цивільне населення від небезпек і допомогти йому усунути безпосередні наслідки воєнних дій або лих, а також створити умови, необхідні для його виживання. Цими завданнями є: оповіщення; евакуація; надання сховищ; проведення заходів щодо світломаскування; рятувальні роботи; медичне обслуговування, включаючи першу допомогу, а також релігійна допомога; боротьба з пожежами; виявлення і позначення небезпечних районів; знезаражування і інші подібні міри захисту; термінове надання даху і постачання; термінова допомога у відновленні і підтримці порядку в районах лиха; термінове відновлення необхідних комунальних служб; термінове поховання трупів; допомога в збереженні об'єктів, істотно необхідних для виживання; додаткова діяльність, необхідна для здійснення кожної з вищезгаданих завдань, включаючи планування і організацію, але не обмежувана цим.
Цивільна оборона України
3 лютого 1993 р. введений у дію Закон України «Про Цивільну оборону України». Потім в Закон були внесені зміни відповідно до поточного законодавства України. Законом визначається, що Цивільна оборона України є системою органів керування, сил і засобів, які створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і військового характеру. С
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-09-19; просмотров: 195; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.58.119.203 (0.198 с.) |