Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.

А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся.

І вони заходились веселитися.

А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.

Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим- здоровим. Розгнівався той і не хотів увійти.

І вийшов тоді батько й почав його просити. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.

Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся." (Лука 15. 11-32).

ПРИТЧА ПРО ТАЛАНТИ

(Мат.25.14-30)

"І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від'їхав.

Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. Так само і той, що взяв два, також придбав два других. А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого.

По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок. Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів:

Мій пане, - каже, - ти мені дав п’ять талантів, - ось я придбав других п’ять талантів. Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.

Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже:

Пане, два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав. Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана.

Приступив і той, що взяв був лиш один талант, і каже:

Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє.

Озвався його пан і каже до нього:

Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав. Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів. (Мат.25.14-30).

 

ВАЖЛИВО!

(Значення:хто щиро слухає Боже слово, збільшується в ньому релігійне знання. Байдужий же втрачає і те, що посідає. У темряву кромішню: геть із бенкетної світлиці).

 

 

ПРИТЧА ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ

(Лука 18.9-14)

 

Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу:

"Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий –митар.

Фарисей, ставши, молився так у собі:

Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди – грабіжники, неправедні, перелюбці або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.

А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи:

Боже, змилуйся надо мною грішним!

Кажу вам:

Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той;

бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений."

(Лука 18.9-14).

 

 

ПРИТЧА ПРО РОБІТНИКІВ У ВИНОГРАДНИКУ

(Мат.20.1-16)

 

"Царство Небесне подібне до чоловіка – господаря, який рано-вранці вийшов прийняти робітників у свій виноградник. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник.

А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, даю вам. І ті пішли.

Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев'ятої години, зробив так само.

Близько одинадцятої вийшов, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник.

Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж до перших. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. А взявши, стали ремствувати на господаря, кажучи:

Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини.

Той, відповідаючи одному з них, сказав:

Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною? Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?!

Так то останні будуть перші, а перші –останні. (Мат.20.1-16)

 

 

ПРИТЧА ПРО КУКІЛЬ

(Мат.13.36-43)

 

"Царство небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.

Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?

Він і відповів їм: Ворог – чоловік зробив це.

А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?

Ні!- каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню". (Мат.13.24-30).

 

ВАЖЛИВО!

Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: "Виясни нам притчу про кукіль, що на полі." А він у відповідь сказав їм: "Той, хто сіє добре зерно –це Син Чоловічий; поле – це світ; добре зерно– це сини Царства; кукіль- це сини лукавого; ворог, що його посів – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели.   Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу. Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть з його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає! (Мат.13.36-43).   (Значення: Спокуси: соблазні; всіх тих, що вводять у гріх).

ПРИТЧА ПРО ЗЕРНО ГІРЧИЧНЕ

(Мат.13. 31-32)

 

Царство небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках. (Мат.13. 31-32).

 

ПРИТЧА ПРО ЗАКВАСКУ.

(Матея 13.33)

 

"Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне". (Мат.13.33).

 

ВАЖЛИВО!

 

Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, щоб збулося сказане пророком: "Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу". (Мат.13.34-35).

 

 

ПРИТЧА ПРО СКАРБ

(Мат.13.44)

 

Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. (Мат.13.44).

 

ПРИТЧА ПРО ПЕРЛУ

(Мат.13.45-46)

 

Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. (Мат.13.45-46).

 

ПРИТЧА ПРО НЕВІД

(Мат.13.47-52)

 

Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши,збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.

Так буде при кінці світу:

Ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і, кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.

Чи ви це все зрозуміли? – "Так!"- йому відповіли.

Тоді сказав їм: "Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе". (Мат.13.47-52).

(Значення: Ісус Христос хвалить своїх новозавітних книжників, тобто апостолів, що черпатимуть свою науку із Старого й Нового Завіту.)

 

 

ПРИТЧА ПРО ДВОХ СИНІВ

(Матей 21,28-32)

 

"Як вам здаєься? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: Піду, Господи, - і не пішов.

Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.

Котрий з двох учинив волю батька? Останній, відповіли ті. Тоді Ісус їм: "Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім".

Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, убачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому." (Мат.21, 28-32).