Сутність собівартості і калькулювання витрат в системі управлінського обліку

 

Система обліку витрат – це система обліку, що забезпечує калькулювання і контроль собівартості об'єктів витрат. Калькулювання – це процес визначення собівартості певного об'єкта витрат.

Таким чином, система обліку витрат нерозривно пов'язана з методом вирахування собівартості продукції (калькулюванням). Система обліку витрат складається з двох стадій (рис.3.1).

 

 

Рис. 3.1 - Система обліку витрат (за С.Ф. Головим)

Отже, на етапі накопичення усі витрати групуються за економічно однорідними елементами: матеріальні, трудові, витрати на страхування, амортизація та інші. На другому етапі витрати відносять до певних об’єктів витрат. При цьому прямі витрати на підставі первинних документів відразу простежуються до певних об’єктів, а непрямі витрати розподіляються пропорційно встановленим критеріям.

Об'єктом обліку виробничих витрат в управлінському обліку можуть виступати:

- вироби, їх окремі частини (конструктивні елементи, вузли, деталі), групи виробів, послуга, замовлення. В цьому випадку собівартість розраховується з метою встановлення цін на продукцію, роботи, послуги;

- сегмент діяльності, що вимагає окремого виміру зв'язаних з ним витрат (виконані роботи, фази і стадії технологічних процесів (переділи), окремі операції, підрозділ, програма, регіон). Метою калькулювання є контроль за діяльністю структурних підрозділів підприємств.

Калькулювання собівартості продукції є елементом методу обліку й одночасно інформаційною базою для вибору виробничої стратегії і ціноутворення, оцінки ефективності діяльності окремих підрозділів і роботи окремих керівників або структурних підрозділів.

Метою калькулювання собівартості продукції є формування інформації про:

- величину витрат на всіх стадіях виготовлення продукції:

- економічних показниках, необхідних для контролю витрат, планування собівартості продукції, прийняття управлінських рішень щодо раціонального витрачання усіх видів ресурсів, виявлення найбільш вигідних асортиментів продукції для впровадження у виробництво з метою поліпшення фінансових результатів діяльності.

Об'єкт калькулювання - це одиниця кінцевого продукту, робіт, послуг, в окремих випадках напівфабрикат або окремі частини (деталі) виробів, виготовлені на підприємстві. Доцільно також використовувати допоміжні об'єкти калькулювання, до яких відносяться відходи і забракована продукція.

Принципи калькулювання собівартості продукції:

- розробка науково обґрунтованої класифікації витрат на виробництво;

- визначення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;

- вибір методів розподілу непрямих витрат;

- вибір способів розрахунку собівартості калькуляційних одиниць.

Основні задачі калькулювання в управлінському обліку:

- достовірне визначення фактичної собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг);

- контроль за виконанням планових завдань щодо величини собівартості продукції і дотримання діючих норм і нормативів витрат;

- визначення рентабельності продукції (робіт, послуг) і факторів, що впливають на її рівень;

- оцінка ефективності роботи структурних підрозділів (центрів відповідальності);

- формування інформаційної бази для планування, аналізу витрат і прийняття рішень щодо ефективного використання ресурсів, поліпшення результатів діяльності і скорочення собівартості.

Для оцінки незавершеного продукту (напівфабрикатів) тобто незакінчених обробкою продуктів необхідно здійснювати калькулювання собівартості за центрами відповідальності, окремими технологічними етапами (переділами) і місцями виникнення витрат.

Калькуляційна одиниця - це кількісний вимірник об'єкта калькулювання: натуральні; умовно-натуральні; вартісні одиниці; умовні калькуляційні одиниці, що характеризують вміст корисної речовини в продукті; одиниці роботи персоналу чи устаткування.

В управлінському обліку застосовуються різні методи обліку і калькулювання об'єктів витрат. При використанні цих методів визначаються різні види собівартості. За основу вибору методу калькулювання покладений принцип: "для різних цілей управління використовуються різні види собівартості".

Таблиця 3.1 - Види собівартості об'єктів витрат, що визначаються в залежності від системи обліку витрат

Вид собівартості	Методи калькулювання
Собівартість кожної стадії виробництва (переділу)	попроцесне калькулювання
Собівартість індивідуального замовлення або виробленої партії продукції	позамовне калькулювання
Повна виробнича собівартість Повна собівартість	за повними витратами
Собівартість за змінними витратами	за змінними витратами
Фактична собівартість	за фактичними витратами
Нормативна собівартість	за нормативними витратами

 

Методи калькулювання класифікуються за рядом ознак:

1. За об'єктами витрат:

- попроцесне калькулювання – об'єктом витрат є технологічно послідовні стадії виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), тобто виробничі процеси;

- позамовне калькулювання – об'єктом витрат виступає конкретне замовлення на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг).

2. За повнотою обліку витрат:

- за повними витратами – у собівартість продукції включаються змінні і постійні витрати підприємства;

- за змінними витратами – собівартість продукції калькулюється лише на підставі змінних витрат.

3. За оперативністю обліку і контролю витрат:

- за фактичними витратами – виробничі та інші витрати підприємства накопичуються і розподіляються лише за фактичними цінами і розцінкам;

- за нормативними витратами – розробляються нормативи витрат, що включаються до собівартості продукції, що зіставляються з фактичними витратами.