Дивідендна політика(ДП) акціонерного товариства

При вкладеннi своїх коштiв в акцiї пiдприємства iнвестори переслiдують двi мети, прiоритет яких визначасться самим iнвестором, — це одержання доходу у виглядi дивiдендiв i збiлъшення ринкової цiни акцiй. Досягнення тiєї чи iншої мети обумовлюється напрямком обраної дивідендної полiтики корпорації.ДП - це сукупність стратегiчних i поточних рiшень щодо розподiлу фiнансових результатiв дiяльностi корпорацiї;сукупність заходiв, якi здiйснюються АТ, i спрямованi на прийняття рiшень iз нарахувани та виплати дивiдендiв власникам акцiй цього АТ. ДП АТ визначає пропорцiю розподiлу прибутку між реiнвестуванням у пiдприємство i виплатою доходiв акцiонерам. ДП є вагомим інструментом регулювання корпоративних вiдносин, який визначає пропорцiї розподілу чистого прибутку акцiонерного товариства мiж доходами власникiв та iншими учасниками, а також пропорцiї розподілу доходiв власникiв мiж споживанням i реiнвестуванням. Фактори, що впливають на формування ДП акцiонерного товариства-обмеження, можливості та ризики. Визначення ДП корпорацiї може грунтуватися на наступних пiдходах до формування дивiдендної полiтики, що склалися в зарубiжних теорiях: * теорiя незалежностi дивiдендiв * теорiя “синицi в руцi” — незначного, але реального дивiденду * теорiя податкової переваги; * “сигнальна” теорiя; * теорiя “клiєнтури”. Основнi типи ДП розподiлились на три групи у залежностi вiд розрахунку суми дивiдендiв — це консервативний(залишкова політика, політика стабільного розміру дивідендних виплат), поміркований(компромiсний) підхід(політика екстрадивiденду) та агресивний пiдходи(політика постійних виплат, пол.поступового збільшення дивідендів). Бiльшiсть зарубiжних корпорацiй використовують комромiсну дивiдендну полiтику, вибираючи компромiс мiж самофiнансуванням iнвестицiй, пiдтримкою структури капiталу та задоволенням очiкувань акцiонерiв щодо одержання дивiдендiв. На даний момент в Українi немає остаточно визначеної корпоративної дивiдендної полiтики. Механiзм виплати дивiдендiв теж законодавчо не регламентується. Сьогоднi в Українi виплата дивiдендiв акцiонерам є скорiше виключенням, нiж правилом. ДП зводиться до невиплати дивiдендiв зовсiм, або сплати мiнiмальних дивiдендiв за залишковим принципом. Бiльшiсть укранських АТ взагалi не розробляє довгострокової ДП, що зумовлено рядом причин.

53. Аналіз фінансового стану акціонерного товариства. На підставі отриманих облікових даних аудитор може здійснити аналіз показників фінансового стану акціонерного товариства та підприємства - емітента облігацій (крім банків), а саме: коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта загальної ліквідності, коефіцієнта фінансової стійкості (чи незалежності або автономії), коефіцієнта покриття зобов'язань власним капіталом. Аудитор у разі потреби може розрахувати інші показники.

Одним із найбільш уживаних на практиці є системний метод аналізу фінансової звітності корпорацій Дюпон. Про його поширеність свідчить хоча б той факт, що переважна більшість зарубіжних підручників з корпоративних фінансів містить інформацію про нього – слід згадати роботи С. Росса, Р. Вестерфільда, Б.Джордана [4, с. 88-89], Дж. К. Ван Хорна, Ваховича Дж. М. мл.[1, с. 209-211]. У вітчизняній літературі метод Дюпон та його використання досить детально вперше були описані в роботах В. Суторміної, В. Федосова, Н. Ря­занової [5, с.143-153]. Водночас у вітчизняних джерелах відсутній аналіз практичних результатів використання методу Дюпон в Україні. Метод Дюпон був розроблений групою спеціалістів компанії «Дюпон» в 20-х роках минулого століття для проведення системного аналізу ефективності бізнесу компанії. В основі методу лежала гіпотеза про те, що успішність діяльності будь-якого акціонерного товариства залежить від рішень, які приймаються його органами управління в таких трьох площинах:

· виробнича (основна, операційна) діяльність;

· інвестиційна діяльність;

· фінансова діяльність.

Фінансово-економічна теорія та практика містить багатий спектр прийомів, методів та моделей фінансового аналізу, аналітично-оціночних показників, які можна класифікувати за різними ознаками.

Основною метою аналитика на початковому етапі процесу аналізу діяльності будь-якого об'єкту є визначення мети, періодичності фінансового аналізу, і відповідно до цого вибір комплексу аналітично-оціночних показників: показників оцінки майнового стану підприємств, прибутковості, ліквидності, платоспроможності, фінансової стійкості й стабильності, рентабельності, ділової активності та ін. На сучасному етапі відбулась трансформація системи бухгалтерського обліку, що призвело до необхідності аналізу об'єктивності та доцільності показників за сучасних умов. Тобто виникла необхідність в перегляді методики обчислення показників фінансового стану підприємства.

У фінансово-економічній теорії та практиці існує багато видів, прийомів, методів і моделей фінансового аналізу, аналітично-оціночних показників, які можна класифікувати за різними ознаками.

Залежно від мети, періодичності фінансового аналізу, його об'єкта та результатів доцільно використовувати комплекси аналітично-оціночних показників, зокрема показники оцінки майнового стану підприємств, прибутковості, ліквідності, платоспроможності, кредитоспроможності, фінансової стійкості й стабільності, рентабельності, ділової активності, акціонерного капіталу тощо. Розглянемо порядок розрахунку основних оціночних показників з урахуванням нових стандартів бухгалтерського обліку.

Для оцінки майнового стану підприємства доцільно використовувати п'ять показників, розраховуючи їх у такому порядку:

1. Сума господарських коштів, які є у розпорядженні підприємства

2. Питома вага активної частини основних засобів

3. Коефіцієнт зношення основних засобів

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів

5. Коефіцієнт вибуття основних засобів

Оцінка комплексу перелічених показників дасть змогу визначити, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все у нього гаразд із оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється підприємство фізично і морально застарілого устаткування й обладнання. Такий аналіз дасть можливість виявити конкретні резерви підвищення ефективності використання майна підприємства.

Важливою складовою фінансового аналізу підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності має бути оцінка його прибутковості. Для цього доцільно використовувати шість показників, розраховуючи їх у визначеному нижче порядку:

1. Прибутковість інвестицій у звичайні акції

2. Прибутковість інвестицій у фірму

3. Головний показник прибутковості

4. Прибутковість активів

5. Оборотність матеріальних активів

6. Прибутковість реалізації

Аналіз зазначеного комплексу із шести показників дасть змогу оцінити прибутковість підприємства за основними її складовими і зробити висновки щодо резервів її зростання.

Для детальної оцінки ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства доцільно використовувати ширше поле показників, ніж для оцінки майнового стану й прибутковості. Розглянемо порядок розрахунку за 21 показником, призначеним для цієї мети:

1. Величина власних обігових коштів

2. Маневреність власних обігових коштів

3. Коефіцієнт покриття поточний

4. Коефіцієнт покриття загальний

5. Коефіцієнт швидкої ліквідності

6. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможність)

7. Частка обігових коштів у активах

8. Частка виробничих запасів у поточних активах

9. Частка власних обігових коштів у покритті запасів

10. Коефіцієнт покриття запасів

11. Коефіцієнт критичної оцінки

12. Період інкасації дебіторської заборгованості

13. Тривалість кредиторської заборгованості

14. Співвідношення довгострокових зобов'язань перед кредиторами й довгострокових джерел фінансування (коефіцієнт довгострокових зобов'язань)

15. Коефіцієнт поточної заборгованості

16. Співвідношення грошових потоків і заборгованості кредиторам

17. Співвідношення вхідних грошових потоків і довгострокових зобов'язань перед кредиторами

18. Коефіцієнт автономії (незалежності)

19. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів

20. Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів

21. Оборотність матеріальних запасів

На основі такої всебічної і ретельної оцінки за зазначиним комплексом показників можна не тільки здійснити в динаміці оцінку стану і тенденцій ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства, а й визначити вузькі місця, за рахунок яких можливо підвищити ці показники. Тобто результатом такого аналізу має стати виявлення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємства, підвищення його платоспроможності й конкурентоспроможності.

У сучасних умовах нестабільного фінансового стану багатьох підприємств, можливості їхнього банкрутства особливого значення набуває систематична (не рідше одного разу на квартал) оцінка фінансової стійкості й стабільності підприємства. Тому таку оцінку доцільно здійснювати при деталізованому аналізі за 12 показниками, порядок розрахунку яких такий:

1. Коефіцієнт автономії (незалежності)

2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів

3. Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу

4. Коефіцієнт маневреності власних коштів

5. Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у вартості майна підприємства

6. Крефіцієнт концентрації власного капіталу

7. Коефіцієнт фінансової залежності

8. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

9. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

10. Коефіцієнт структури залученого капіталу

11. Показник заборгованості кредиторам

12. Показник заборгованості акціонерам

Такий деталізований аналіз у динаміці фінансової стійкості й стабільності підприємств дасть змогу всебічно оцінити стан і тенденції зміни фінансової стійкості підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності і зробити висновок за його результатами про наявні потенційні можливості (резерви) підвищення фінансової стабільності.

Обов'язковою і важливою складовою фінансового аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати за 7 показниками у визначеному нижче порядку:

1. Рентабельність продажу

2. Рентабельність основної діяльності

3. Рентабельність основного капіталу

4. Рентабельність власного капіталу

5. Період окупності власного капіталу

6. Рентабельність усього капіталу підприємства

7. Рентабельн ість перманентного капіталу

Оцінка рентабельності за переліченими показниками дасть можливість охарактеризувати такі її складові: рентабельність продажу, основної діяльності, основного власного перманентного і усього капіталу підприємства. Динаміка усіх перелічених показників рентабельності дасть змогу визначити конкретні резерви її підвишення.

Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності, яку доцільно аналізувати за такими 10 показниками:

1. Загальна оборотність капіталу

2. Оборотність мобільних коштів

3. Оборотність матеріальних обігових коштів

4. Оборотність готової продукції

5. Оборотність дебіторськоїзаборгованості

6. Середній строк оборотудебіторської заборгованості

7. Оборотність кредиторськоїзаборгованості

8. Середній строк обороту кредиторської заборгованості

9. Фондовіддача основнихпозаоборотних активів

10. Оборотність власного капіталу

Аналіз цих показників дасть змогу оцінити в динаміці оборотність усього власного капіталу, мобільних, обігових коштів, готової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованостей, фондовіддачі основних засобів. На цій основі можна зробити висновок про наявні резерви прискорення обороту всіх перелічених складових майна й коштів підприємства.

Оскільки в останні роки значного поширення набула акціонерна форма власності, важливою складовою фінансового стану відкритих і закритих акціонерних товариств має стати аналіз показників акціонерного капіталу. Для цього доцільно використовувати такі 6 показників:

1. Прибутковість акцій

2. Дохід на звичайну акцію

3. Цінність акції

4. Рентабельність акції

5. Дивідендний вихід

6. Коефіцієнткотирування акції

Аналіз такого комплексу показників у динаміці дасть змогу визначити, чи приносить акціонерам вкладання коштів в акціонерний капітал належні прибутки, і якщо ні - з'ясувати причини низької ефективності акціонерного капіталу.

Важливо не тільки систематично розраховувати та порівнювати в динаміці показники фінансового стану підприємства, а й правильно їх оцінювати. З цією метою, користуючись прогресивною вітчизняною та світовою практикою, можна рекомендувати задля об'єктивної оцінки основних показників фінансового стану таку систему нормативних значень показників.

1. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів <1

2. Коефіцієнт маневреності власних коштів >0,3

3. Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у вартості майна підприємств >0,3

4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності >0,2

5. Проміжний коефіцієнт покриття >0,7

6. Загальний коефіцієнт покриття >2

7. Коефіцієнт чистої виручки >=нормальному рівню рентабельності

8. Коефіцієнт автономії > 0,5

9. Коефіцієнт забезпечення запасів і витрат власними коштами 0,6-0,8

10. Коефіцієнт майна виробничого призначення 0,5

11. Коефіцієнт поточної ліквідності <2

12. Коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу 0-1

13. Коефіцієнт швидкої ліквідності >1

14. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу < 0,5

15. Коефіцієнт фінансової залежності <1

16. Коефіцієнт котирування акцій >1

17. Коефіцієнт забезпечення поточних активів власними обіговими коштами >0,1

18. Коефіцієнт співвідношення матеріально-виробничих запасів власними коштами 1-2

19. Коефіцієнт накопичення амортизації <0,25

20. Співвідношення ліквідних і неліквідних коштів 1:1

21. Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей >2

22. Коефіцієнт оперативної ліквідності >1

Зіставляючи фактичні показники оцінки ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості і стабільності з наведеними нормативними значеннями можна зробити висновок про фактичний стан ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості.

Залежно від мети та практичного призначення аналізу в кожному конкретному випадку обирається оптимальний комплекс видів, прийомів і показників аналізу. Природно, що у підприємства дуже часто виникає потреба не тільки в деталізованому аналізі фінансового стану підприємства за показниками оцінки його майна, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, кредитоспроможності, ділової активності тощо, а й у комплексному експрес-аналізі за скороченою кількістю показників.

Як відомо, фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати з точки зору цільових потреб аналітика, тобто оцінити або прибутковість (рентабельність) підприємства, або його майновий стан, фінансову стабільність, або його ліквідність і платоспроможність, або його становище на ринку цінних паперів.

Для кожного з цих варіантів деталізованого аналізу фінансового стану є відповідний інструментарій, включаючи й відповідні комплекси оціночних показників,

Для комплексної оцінки експрес-методом фінансового стану підприємства слід використовувати найзагальніші показники, які здебільшого є індикаторами фінансового стану підприємства і визначають можливості його беззбиткової діяльності як у найближчій, так і у віддаленішій перспективі.

Для розробки адекватної стратегії особливого значення набуває ефективно проведений фінансовий аналіз діяльності підприємства та врахування результатів цього аналізу. На основі даного аналізу приймаються управлінські рішення щодо попередження збитковості й забезпечення розвитку підприємства Фінансовий аналіз є ланкою, яка поєднує розробку управлінських рішень і діяльність підприємства.

Фінансовий аналіз за напрямами його здійснення є багатоаспектним, але основоположними і взаємопов'язаними між собою є: аналіз фінансового стану підприємства та аналіз фінансових результатів його діяльності, які оцінюються за допомогою системи показників. Фінансовий стан підприємства оцінюється на основі використання системи показників, які відображають наявність, розміщення, використання та рух ресурсів підприємства. Аналогічно за системою Індикаторів оцінюють і фінансові результати діяльності підприємства, серед яких головну роль відіграє прибуток та його похідні. До основних напрямів аналізу фінансового стану підприємства відносяться: аналіз і оцінка господарського потенціалу підприємства; аналіз і оцінка фінансової рівноваги підприємства; аналіз і оцінка прибутковості підприємства. Оцінка фінансового стану за результатами аналізу та його прогнозування на майбутнє необхідні кожному суб'єкту господарювання, оскільки його подальше функціонування безпосередньо пов'язано з його дохідністю та здатністю підтримати свою платоспроможність. Оцінка перспектив розвитку необхідна як підприємству, так і його засновникам, акціонерам, банкам, партнерам. Завдання полягає у прогнозуванні майбутнього фінансово-господарського стану підприємства і визначенні шляхів попередження негативного впливу несприятливих факторів і явищ на його економіку. Для оцінки фінансової рівноваги доцільно визначити величину і динаміку грошових коштів, здатність підприємства виконувати свої зобов'язання, виплачувати дивіденди, здійснювати інвестиції в основні засоби, покривати поточні фінансові потреби, тобто мати позитивні грошові потоки, де доходи перевищують витрати не тільки в поточному періоді, а й у майбутньому.

Результатом господарської діяльності є грошові кошти після фінансування розвитку за рахунок внутрішніх джерел. Його позитивне значення надає підприємству можливість забезпечити розширене відтворення за рахунок придбання нового обладнання, інвестування коштів у інші види і сфери діяльності тощо.

Розглянуті вище показники дають розрізнену часткову оцінку фінансового стану підприємства. У зв'язку з цим виникає необхідність розроблення методики комплексної оцінки фінансового стану підприємства. Для цього оцінимо позитивні та негативні аспекти одиничних показників оцінки фінансового стану підприємства. З одного боку, чим більше одиничних показників використовується для характеристики фінансового стану підприємства, тим більше дізнаються про ного діяльність, що розширює можливості як аналізу, так і управління фінансами підприємства. З другого боку, численність фінансових показників є серйозною перешкодою для отримання узагальнених даних про фінансовий стан підприємства і прийняття відповідних рішень. Аналіз одиничних фінансових показників з огляду на їх різнорідність передбачає перехід від абсолютних значень показників до їх оцінок з наступним поетапним синтезуванням, до отримання однозначної оцінки фінансового стану підприємства. Для комплексної оцінки фінансового стану підприємства необхідно сформувати уніфіковану систему одиничних показників і методику їх розрахунку, обгрунтувати нормативні значення оцінки одиничних показників фінансового стану підприємства з метою отримання узагальнюючих і комплексних результатів.

У міжнародній практиці для аналізу фінансового стану підприємства застосовується система абсолютних і відносних показників, а також пов'язаних з їх зміною фінансових коефіцієнтів, що відображають інтереси і мету різних користувачів. Найбільш важливими в оцінці фінансового стану підприємства є показники: ліквідності, шо характеризують можливості підприємства щодо погашення заборгованості; платоспроможності, що визначають ступінь покриття підприємством позикових коштів; прибутковості, які вимірюють прибуток з вкладеними коштами: ефективності використання активів, що показують ступінь ефективності використання довгострокових І поточних активів; прибутковості капіталу.

Дослідження й узагальнення зарубіжного досвіду і практики господарювання на вітчизняних підприємствах свідчать про відсутність уніфікованої системи показників для визначення фінансового стану підприємств.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовуються лише основні показники, за винятком дублюючих або тих, що несуттєво впливають на синтезуючі оцінки. Визначення фінансових показників у вигляді коефіцієнтів грунтується на співвідношенні між окремими статями звітності. Ці коефіцієнти можуть визначатися як співвідношення статей активу і пасиву балансу, фінансових результатів, а також як співвідношення між показниками фінансових результатів і балансу.

Оцінка показників фінансового стану підприємства передбачає порівнювання фактичних значень з нормативами. Нормативні значення показників встановлюються у формі замкнутого інтервалу. Однак рекомендовані нормативні значення не враховують динаміки фінансових результатів діяльності підприємства. Граничні значення показників повинні відповідати такому співвідношенню між чисельником і знаменником фінансових коефіцієнтів, які забезпечувати б випереджаючі темпи зростання прибутку порівняно з попередніми періодами. За такого підходу нормативні значення фінансових коефіцієнтів будуть диференційовані для різних звітних періодів І відображатимуть фінансовий стан підприємства, що відповідає його ефективно розвинутій виробничо-господарській діяльності. З урахуванням викладеного нормативні значення чисельника і знаменника фінансових коефіцієнтів повинні визначатися шляхом множенням фактичних їх значень за попередній період на коефіцієнт зростання (зменшення) прибутку від реатізашї продукції у звітному періоді порівняно з попереднім. При цьому мінімальне значення нормативу кожного фінансового коефіцієнта визначається як відношення фактичного значення чисельника (але не більше нормативного) до нормативного значення знаменника (але не менше фактичного його значення). Максимальне значення нормативу для показника ліквідності й платоспроможності визначається як відношенням нормативу чисельника (але не менше фактичного його значення) до фактичного значення знаменника (але не більше нормативного його значення).

У випадку, коли отримане розрахунковим шляхом мінімальне значення нормативу менше від рекомендованого, то мінімальне значення нормативу приймається рівним до рекомендованого. Оцінка фінансових коефіцієнтів може характеризувати ступінь перевищення мінімального нормативного значення або ступінь досягнення максимального нормативного значення, або відповідність середньому значенню нормативного інтерваїу. Перехід від одиничних коефіцієнтів до узагальнюючих, а даті до комплексної оцінки вимагає їх поетапного синтезування. Найбільш прийнятним прийомом синтезування вказаних оцінок є застосування середньої геометричної величини їх одиничних оцінок. Але у зв'язку з відомою складністю розрахунку середньої геометричної на практиці більш широко використовуються середньозважені величини, які визначаються з врахуванням значимості (вагомості) синтезованих оцінок. При цьому узагатьнююча оцінка фінансового стану підприємства Qj за кожною j -ю групою показників (ліквідність, платоспроможність і т.д.) розраховується за формулою:

Qj = KijZij

де
Kij - оцінка і-го одиничного показника в j групі;
Zij - значимість (вагомість) і-го показника.
Аналогічно розраховується комплексна оцінка

Ko = QjNj

Значення Zij Nj встановлюються експертним методом.

 

Поняття та види акцій

Акція — це цiнний папiр без установленого термiну обiгу, що засвiдчує пайову участь у статутному фондi акцiонерного тонариства, пiдтверджує членство в акцiонерному товариствi та право на участь в управлiннi ним, дає право його власниковi на одержання частини прибтку у виглядi дивiденду, а також на участь у розподiлi майна при лiквiдацi акцiонерного товариства. Вiдповiдно до чинного законодавства акцiя є неподiльною. У свiтовiй практицi досить активно застосовуються методи консолiдацiї та дроблення акцiї. Під консолiдацiею розумiють дiї, коли розмiщенi (двi чи бiльше) акцiї конвертуються в одну нову акцiю того самого товариства i типу. При дробленнi акцiя конвертуеться в кiлька акцiй такого самого типу. В Укранi акції можуть бути iменними та на пред’явника, привiлейованими i простими. Обiг іменної акцiї фiксується у книзi реєстрацiї акцiй, що ведеться товариством. До неї має бути внесено вiдомостi про кожну iменну акцiю, включаючи вiдомостi про власника, час придбання акції, а також кiлькiсть таких акцiй у кожного з акцiонерiв. За акцiями напред’явника у книзi реєструється їх загальна кiлькiсть. Специфiчними корпоративними цiнними паперами можна вважати привiлейованi акцiї, якi мають певне застосування в Укранi. Привiлейовані акції дають власниковi переважне право на одержання дивiдендiв, а також на прiоритетну участь у розподiлi майна акцiонерного товариства у разi його лiквiдацi. Власники привiлейованих акцiй не мають права брати участь в управлiннi акцiонерним товариством, якщо iнше не передбачено його статутом. Виплата дивiдендiв провадиться у розмiрi, зазначеному в акцiї, незалежно вiд розмiру одержаного товариством прибутку у вiдповiдному роцi. В Укранi не може бути випущено привiлейованих акцiй на суму, що перевищус 25 % статутного капiталу акцiонерного товариства.