Правові нормативи робочого часу

Працівники зобов’язані виконувати свої трудові обов’язки відповідно до нормативів робочого часу. Такими нормативами робочого часу є: робочий день, робочий тиждень, робоча зміна, робочий місяць, робочий рік.

Робочий день — це встановлена законом тривалість роботи працівників протягом доби, яка лежить в основі правового регулювання робочого часу. В Україні встановлений робочий день тривалістю не більше 7 годин, а в деяких галузях — 6 годин.

Робочий тиждень як норматив робочого часу означає тривалість роботи працівників упродовж календарного тижня.

Робоча зміна — це тривалість роботи працівників протягом доби, передбачена в порядку локального регулювання графіками роботи відповідно до норми робочого часу облікового періоду. Тривалість зміни може не збігатися із тривалістю робочого дня. Найчастіше тривалість зміни триває 8, 12 годин, але в середньому за обліковий період тривалість змінної роботи повинна відповідати, приміром, місячній нормі робочого часу.

З урахуванням специфіки виробничих завдань робота може бути організована у 2, 3 і 4 зміни. Графіки змінності мають бути своєчасно доведені до відома кожного працівника.

Відповідно до ст. 58 КЗпП при змінних роботах працівники чергуються у змінах рівномірно, в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Перехід із однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності.

Ст. 59 КЗпП передбачає, що тривалість перерви у роботі між змінами повинна бути не меншою подвійної тривалості часу роботи у попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

Призначення працівника на роботу впродовж двох змін забороняється.

Поняття режиму робочого часу і порядок його встановлення

Під режимом робочого часу слід розуміти розподіл робочого часу і відпочинку протягом визначеного календарного періоду за годинами доби, днями тижнів тощо, що забезпечує належний перебіг трудового процесу і вільного часу працівників.

Режим робочого часу визначається у правилах внутрішнього трудового розпорядку. Він включає початок і закінчення роботи, час і тривалість перерв, тривалість і чергування змін.

Режим роботи може бути один для всього підприємства, установи, організації і різний для окремих підрозділів.

Стаття 52 КЗпП передбачає п’ятиденний і шестиденний робочий тиждень, який встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за узгодженням з місцевою радою.

Режим робочого часу переслідує дві основні цілі: оптимальне чергування робочого і неробочого часу, що забезпечує належну організацію праці, краще використання засобів виробництва і охорону здоров’я трудящих, створення їм можливості для участі у різних сферах соціального життя.

Законодавство передбачає різні режими робочого часу: вахтовий, гнучкий, ущільнений, ненормований, роздроблений тощо.

Вахтовий режим роботи — це особлива форма організації робіт, яка базується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного перебування за умови, коли не може бути забезпечене щоденне повернення працівників до місця їх проживання. Робота організовується за спеціальним режимом при підсумованому обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається в місцях постійного проживання.

Направлення на вахту не є службовим відрядженням. Місцем роботи при вахтовому методі вважаються об’єкти (ділянки), де здійснюється безпосередня трудова діяльність.

Часом вахти вважаються періоди виконання робіт і міжзмінного відпочинку на об’єкті (ділянці).

Вахтовий метод застосовується при значному віддаленні виробничих об’єктів (ділянок) від місця знаходження підприємства, об’єднання і організації, при недоцільності виконання робіт звичайними методами, а також з метою скорочення строків будівництва об’єктів виробничого та соціального призначення в необжитих і віддалених районах і в районах з високими темпами робіт і при незабезпеченості району відповідними трудовими ресурсами.

Певний інтерес становить режим гнучкого робочого часу, при якому для певних працівників або колективів підрозділів допускається (у визначених межах) саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого часу. У сільському господарстві для працівників рослинництва застосовується режим роботи з подовженим робочим днем, але не більше ніж до 10 годин.

Ненормований робочий день

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у випадках неможливості нормування часу трудового процесу.

У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. Праця понад робочий час не є наднормовою роботою і додатковій оплаті не підлягає.

Міра праці в такому разі визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й колом обов’язків і обсягом виконуваних робіт.

На працівників з ненормованим робочим днем поширюються встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу і правила внутрішнього трудового розпорядку. Ненормований робочий день не означає, що власник або уповноважений ним орган має право систематично залучати тих, хто працює у такому режимі, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. У законодавстві не встановлена тривалість роботи понад робочий час, яка допускається для виконання трудових обов’язків, не обмежена і кількість роботи понад нормальний робочий день. Усе залежить від характеру і обсягу виконуваної роботи. Якщо працівнику з ненормованим робочим днем, що має відповідну кваліфікацію, досвід, знання, доводиться систематично працювати понад нормальний робочий день, то потрібно ставити питання або про введення додаткових одиниць штатного розпису, або переглянути, скоротити коло трудових обов’язків і упорядкувати режим роботи.

Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого дня, ненормований робочий день встановлюватись не може.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності може встановлюватися для керівників, фахівців і працівників, а саме:

— осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

— осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

— осіб, які поділяють час для своєї роботи на власний розсуд.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за узгодженням із відповідними галузевими профспілками затверджують орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників із ненормованим робочим днем.

Перелік конкретних професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, встановлюється в колективному договорі.

Працівник із ненормованим робочим днем не має права відмовитися від цієї роботи. Відмова без поважних причин перевищити межі нормального робочого дня для виконання своїх трудових обов’язків є порушенням трудової дисципліни, яке може спричинити застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 для працівника з ненормованим робочим днем час перебування на роботі понад встановлену загальну тривалість є робочим.

Гнучкий режим робочого часу

В умовах вивільнення працівників у зв’язку із простоями, фінансовими труднощами, на практиці вводять стислий (ущільнений) робочий день, за якого нормативна тривалість робочого тижня (40 годин) поділяється на меншу кількість робочих днів. Скорочується час зайнятості, але із збереженням колишньої зарплати.

До нестандартних режимів можна віднести гнучкий режим робочого часу, при якому працівник відповідно до своїх потреб може визначати час приходу і залишення роботи з відробітком норми робочого часу. Рішення про застосування режиму гнучкого робочого часу ухвалюється працедавцем спільно із профспілковим комітетом з урахуванням думки відповідних трудових колективів. Записи в трудову книжку про переведення на такий режим не вносяться.

Для вирішення проблеми скорочення чисельності працівників використовують працю двох працівників на одному робочому місці по черзі, а також альтернативний робочий тиждень (два працівники працюють на одному робочому місці поперемінно — один тиждень один, інший тиждень — другий).

Існує і роздроблений робочий день, порядок його встановлення передбачений ст. 60 КЗпП.

Робота у нічний час

При роботі у нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких вже передбачено скорочення робочого часу (п. 2 ч. 1 і ч. 3 ст. 51).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема на безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Нічним вважається час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.

Забороняється залучення до роботи у нічний час:

1) вагітних жінок, а також жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176);

2) осіб молодше 18 років (ст. 192);

3) інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Робота жінок у нічний час не допускається, за винятком випадків, передбачених ст. 175 Кодексу.

Обмеження не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї. Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі.

Згідно зі ст. 108 КЗпП робота у нічний час оплачується в підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодою та колективним договором, і розмір підвищення оплати не може бути нижчим за 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.