Методи навчання учнів початкової школи образотворчої діяльності

Основне знаряддя методики навчання образотворчого мистецтва – методи навчання. Методи навчання у сучасній дидактиці визначаються як способи упорядкованої взаємозв'язаної діяльності вчителя і учнів, спрямованих на розв'язання навчально-виховних завдань. Метод реалізується через сукупність прийомів, кожен з яких є окремою дією.

За класифікацією Ю.Бабанського, автор якої бере до уваги основні компоненти процесу навчання у взаємозв'язку викладання і учіння розрізняють: методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності; методи стимулювання і мотивації; методи контролю і самоконтролю.

Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності:

- словесні, наочні, практичні (аспект передачі і сприймання навчальної інформації);

- індуктивні і дедуктивні (логічний аспект);

- репродуктивні і проблемно-пошукові (аспект мислення);

- самостійної роботи і роботи під керівництвом учителя (аспект управління учінням).

Методи стимулювання і мотивації:

- стимулювання і мотивації інтересу до учіння (пізнавальні ігри, дискусії, емоційне переживання);

- стимулювання і мотивації обов'язку і мотивації в учінні (заохочення, осуд ін.).

Методи контролю і самоконтролю: усного, писемного, машинного, лабораторно-практичного.

Незалежно від класифікації, кожний метод зберігає свої істотні ознаки в різних умовах навчання у різних класах. Розглянемо істотні ознаки методів, які використовуються на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах загальноосвітньої школи.

З метою створення психологічної установки на засвоєння нового матеріалу, мотивації пізнавальної діяльності учнів, розкриття змісту навчального матеріалу, розкриття причинно-наслідкових зв'язків між предметами і явищами навколишнього, зведення знань у систему, інструктування учнів щодо їх діяльності використовують с ловесні методи. Вони передбачають усний виклад навчального матеріалу самим учителем (розповідь, виклад, пояснення, лекція) та діалогічну форму викладу навчального матеріалу (різні форми бесіди).

Розповідь – монологічна форма усного викладу. Застосовується коли треба повідомити яскраві, нові відомості, розповісти про те, що діти не можуть спостерігати безпосередньо. Розповідь у початкових класах має бути короткою (4-5 хвилин). Якщо вона триваліша, її слід поєднувати з іншими методами і прийомами (включення наочності, елементів бесіди). Зміст розповіді має бути особливо продуманий, чітко передавати сутність засвоюваного, в ньому має оптимально поєднуватись логічне і емоційне. Види розповіді: опис, художня розповідь, пояснення.

Опис передбачає чітку, виразну образну характеристику предметів, явищ, подій, їхніх ознак, властивостей тощо. Розповідаючи на уроках образотворчого мистецтва, учитель обов'язково звертає увагу на естетичні якості описуваного об'єкта, на його зовнішні ознаки (розміри, колір), будову, співвідношення між елементами будови. Здійснюючи опис твору мистецтва, вчитель звертає увагу учнів не лише на сюжет зображеного, але й на композиційну побудову картини, на засоби художнього вираження, які використав художник. Таким чином, зосереджується увага учнів не лише на зовнішніх ознаках спостережуваного об'єкта чи явища, але і на його внутрішніх характерних рисах (певний зміст, що несе в собі твір), які виражені засобами ліній, кольорів, форми. Завершується опис судженням щодо естетичних якостей зображеного.

Художня розповідь багата на образні засоби мовлення (порівняння, епітети) звернена до уяви та емоцій дітей. На уроках образотворчого мистецтва учителеві слід особливої уваги надати спостереженню за особливостями створення художнього образу різноманітними засобами (мовними, пластичними, колірними, графічними) та їх співставленням.

Пояснення – послідовний, логічний, чіткий, доступний дітям виклад способів дій, що поєднується із спостереженням учнів за демонструванням прийомів зображення, або послідовністю виконання роботи. Пояснення може супроводжуватися інструкцією (яка у початкових класах включає не більше 4-5 завдань і формулюється простими за змістом і формою реченнями). Пояснення може включати елементи бесіди, опору на схеми, ілюстрації, зорові образи.

Бесіда – метод навчання, за якого вчитель, спираючись на знання та практичний досвід учнів за допомогою запитань підводить їх до розуміння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого. У процесі бесіди за допомогою запитань складний матеріал розчленовується на ряд відносно самостійних елементів, що полегшує шлях пошуку відповіді, або набуття нових знань. Запитання мають бути точними, короткими, логічно послідовними, спрямованими на активізацію мислительних операцій. Кожне запитання має пов'язуватися із попередніми і темою бесіди у цілому. Запитань повинно бути достатньо для досягнення мети даної бесіди.

За дидактичною метою бесіди бувають: підготовчими або вступними, пояснювальними, підсумковими, контрольно-перевірними. За рівнем пізнавальної самостійності учнів – репродуктивно-відтворювальними та евристичними.

У підготовчій (вступній) бесіді актуалізуються знання дітей, що є опорними для роботи над новим матеріалом. На уроках образотворчого мистецтва актуалізуватися має власне мистецька інформація, яка може стосуватися проблем сприймання і створення художнього образу.

Пояснювальна бесіда спрямовується на організацію засвоєння нового матеріалу і може будуватися індуктивним (від окремого до загального), або дедуктивним (від загального до одиничного) шляхом.

Підсумкова – завершує вивчення нового матеріалу, є розгорнутим підсумком уроку.

Контрольно-перевірна – спрямована на з'ясування рівня засвоєної учнями інформації, їх міркувань та суджень.

Один із специфічно мистецьких словесних методів - колективне обговорення. У його ході учні на рівні з вчителем мають можливість висловити власні думки, враження, переконання щодо естетичних якостей спостережуваного явища дійсності чи мистецького твору.

Наочні методи забезпечують збагачення й розширення безпосередньо-чуттєвого досвіду учнів, розвиток їх спостережливості, пізнання ними конкретних властивостей предметів, створення умов для переходу до абстрактного мислення - опори у самостійному навчанні. За видами наочність буває: словесна, природна, зображувальна (образна), ілюстративна, об'ємна, звукова, абстрактно-символічна.

Особливого значення набувають наочні методи на уроках образотворчого мистецтва такі як ілюстрування, демонстрування, спостереження.

Ілюстрування навчального матеріалу прийнято називати педагогічним малюнком.

Спостереження проводяться за оточуючою дійсністю та за творами мистецтва. На уроках образотворчого мистецтва спостереження спрямовується на виявлення форми, розмірів, кольору, будови об’єктів та їх естетичних якостей.

До наочних методів відноситься перегляд учнями кіно- та діафільмів, діапозитивів та інших технічних та електронних носіїв інформації.

Практичні методи – навчальні та ігрові вправи, лабораторні досліди, практичні роботи. В основі практичних методів, що застосовуються на уроках образотворчого мистецтва лежить власне образотворча діяльність учнів: виконання ними графічних, живописних декоративних чи конструктивних навчальних та творчих робіт.

Вправи - багаторазове повторення навчальних дій з метою формування умінь і навичок. В їх основі лежать розумові, практичні, слухові, зорові, тактильні вміння. Педагогічне керівництво виконанням вправ передбачає їх мотивацію, доведення до свідомості дитини мети виконання певних дій, їх усталеної послідовності, врахування індивідуальних досягнень учнів. Формування вмінь у процесі виконання вправ відбувається на основі поступового ускладнення умов виконання вправ: засвоєння дії за зразком, виконання аналогічних дій, самостійне виконання та виконання дії в нових умовах.

Існують також і специфічно-художні методи навчання образотворчого мистецтва.

Метод зображення з натури (зображення конкретного об’єкта, відтворення його характерних особливостей з фіксованої точки зору) передбачає спостереження за об'єктом, визначення його характерних ознак, відтворення спостережуваного у малюнку.

Метод зображення від цілого до частин і від частин до цілого передбачає дотримання певної послідовності у виконанні малюнку, а саме: виконання начерків загальної форми спостережуваного предмета, промальовування деталей, узагальнення форми на завершальному етапі роботи.

Метод конструктивної побудови передбачає відображення на площині аркуша тримірної моделі зображуваного об'єкта. Даний метод особливо важливий при формуванні у дітей просторового уявлення.

Копіювання зразків як метод навчання є ефективним при вивченні манери виконання того чи іншого художника. Застосовується я у декоративному малюванні.

Для більшості шкільних навчальних предметів найбільш прийнятним є сукупне використання різних за функціями методів навчання, що робить перебіг навчально-виховного процесу найбільш оптимальним. Методи навчання мають враховувати мету й зміст освіти, закономірності учіння, можливості організації пізнавальної діяльності учнів.