Соціально-економічна суть та призначення бюджету

ТЕМА 1

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ БЮДЖЕТУ

План

1. Історичні постулати виникнення бюджету.

2. Соціально-економічний зміст і значення державного бюджету.
3. Державний бюджет як економічна категорія. Державний бюджет як централізований фонд грошових коштів держави. Державний бюджет як центральна ланка фінансової системи України. Державний бюджет як основний фінансовий план держави. Правовий характер бюджету, його чинники. Державний бюджет - Закон України.

4. Функції бюджету і особливості їхнього вияву в ринкових умовах господарювання.

5. Бюджетна політика Української держави, її особливості і розвиток.

6. Бюджетний механізм, його суть, структура та розвиток в ринкових
умовах господарювання.

7. Бюджетний період.

8. Складові частини бюджету.

9. Стан бюджету та фактори, які впливають на нього. Бюджетний
дефіцит, причини його виникнення, соціально-економічні наслідки,
джерела покриття, шляхи та методи подолання.

Історичні постулати виникнення бюджету.

В умовах утвердження в Україні економіки ринкового типу, одним із найголовніших інститутів економічного суверенітету держави виступає бюджет. Він забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й активно впливає на економічні, соціальні, національні, політичні та регіональні процеси у суспільстві і впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.

Термін „бюджет" з'явився у середині XVIII століття, однак, поширився у юридичних документах лише на початку XIX століття.

Родоначальником бюджету і процесу його затвердження є Англія. Після революції 1686-1689 рр. король вимушений відмовитися від права встановлювати податки без згоди парламенту. Видатки держави були розділені на дві частини - цивільні і військові. Військові видатки затверджувалися щорічно, а цивільні (видатки по цивільному листу) - тільки у тому випадку, коли король вносив в них зміни. В процесі обмеження королівської влади в цивільному листі залишилися лише видатки на утримання короля і королівського двору.

Основний фінансовий документ України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у ХУІ столітті, коли запорізьке козацтво набуло самостійної державності, налагодило дипломатичні відносини з низкою країн Європи. Була загальна військова скарбниця, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для старих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Після возз'єднання України з Росією ще майже півстоліття Україна зберігала всі атрибути державності. На початку XVII століття уряд Російської імперії перетягнув значні фінансові повноваження у своє розпорядження. З цього часу настав період коли Україна стала повністю залежна від Російської імперії. Україна змушена відраховувати свої кошти на імперські потреби, які формували понад чверть національного доходу.

У Російській імперії перший розпис державних доходів і видатків був складений в 1722 році на 1723 рік. 3 1802 року ці розписи стали складатися щорічно, але лише з 1811 року починається складання бюджету Російській імперії. Проте цей бюджет носив формальний характер, оскільки кожне міністерство розпоряджалося цими фінансовими ресурсами безконтрольно. Цей порядок в Російській імперії встановлений ще з XVI століття коли кожен наказ мав свої власні джерела доходів.

Через важкий стан державних фінансів у Російській імперії, імператор Олександр І був вимушений безпосередньо зайнятися проблемами бюджету.

Він доручив М.М. Сперанському скласти розпис на 1810 рік і сформулювати основні критерії бюджетного законодавства. Дане доручення було обумовлене перш за все тим, що в 1809 році державні доходи склали 125 млн. крб., а видатки - 230 млн. крб. Дефіцит бюджету дорівнював 105 млн. крб., або близько 85% дохідної частини. Випуск незабезпечених асигнацій досяг 600 млн. крб., що фактично зробило Російську імперію банкротом.

Величезний внесок у розвиток вітчизняної системи державних фінансів вніс видатний державний діяч ХІХ століття М.М. Сперанський у своїй роботі „План фінансів", де описав основні принципи побудови бюджетної системи. М.М.Сперанський реформував фінансове управління, спираючись на ідеї європейських економістів. Він запросив на роботу відомого європейського освіченого фахівця М.А. Балуґянського. Через два місяці був представлений „План фінансів", що складався з двох частин:

- устрій фінансів на 1810 рік;

- устрій їх з 1810 року на майбутнє.

Частина І включала два відділення: у першому описувалися причини, що визначають вживання заходів, пропонованих в „Плані"; у другому були висловлені самі заходи і способи їх реалізації. Частина II містила чотири відділення: видатки; доходи; монетну і кредитну систему управління.

Пропозиції М.М.Сперанського в цілому характеризувалися систематизацією накопиченого знання і наявного досвіду в управлінні фінансами. Організаційно-управлінське впорядкування дій органів влади стало безперечним пріоритетом у фінансових починах М.М.Сперанського. Він надавав першорядне значення формуванню законодавчої бази. Однієї з головних задач він зазначав систематизацію нормативних актів про бюджетну систему. На відміну від європейських держав того часу в Російській імперії державний бюджет не мав сили закону, був таємницею і не публікувався.

У своїй роботі М.М. Сперанський виділив найактуальніші фінансово-бюджетні проблеми і запропонував шляхи їх рішення. Він вважав, що для санації фінансів Російської імперії доцільно виконати дві найголовніші вимоги: платити борги і вирівнювати доходи видатками. Зокрема, потрібно було провести наступні заходи:

- встановити принцип раціонального витрачання державних коштів;

- фінансувати державні видатки „по доходам";

- збільшити доходи шляхом вдосконалення податкової системи;

- надати державному бюджету статус закону;

- забезпечити гласність в затвердженні і виконанні бюджету.

Практично всі вищевикпадені принципи побудови бюджетної системи М.М.Сперанського знайшли також своє віддзеркалення і в сучасній бюджетній системі України.

З 1862 року в результаті формування бюджетного устрою під керівництвом одного з головних фахівців того часу міністерства фінансів Татарінова, фінансові ресурси міністерств стали концентруватися в руках держави за принципом єдності каси. Державний бюджет Російській імперії не публікувався і дотримувався в строгій таємниці. Навіть члени Державної Ради не знали фактичного стану фінансів в російській імперії. З 1894 року державні доходи і видатки Російської імперії стали розділяти на звичайні і надзвичайні. До надзвичайних належали військові видатки, доходи і видатки по залізниці і позики.

Економічна наука не досліджує термінологію, хоча це також важливо, і науковці звертають свою увагу на історичні корені сучасного тлумачення бюджету. Термін „бюджет" запозичений із англійської мови “budget”, що дослівно перекладається як „шкіряний мішок, торба, гаманець".

Функції бюджету

Більшість вчених схиляються до думки, що бюджет виконує дві функції: розподільчу і контрольну.

Через розподільчу функцію проходить процес концентрації грошових коштів в руках держави і їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб; контрольна функція сприяє формуванню уявлень про те, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять в розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів та чи ефективно вони використовуються.

Особливості Державного бюджету як економічної категорії відображаються в функціях, які він виконує. Зміст функції, сфера і об’єкт їх дії характеризуються відповідною специфікою.

Так, зміст розподільчої функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Ні одна із інших ланок фінансової системи не здійснює такого багатогранного (міжгалузевий, між територіальний) і багаторівневого (обласний, міський, районний) перерозподілу коштів як бюджет.

Специфіка розподільчої функції полягає ще й в масштабності операцій, багатоканальності грошових коштів і великій різновидності цільових фондів, які утворюються. Розподіляючи майже половину всього ВВП бюджет формує багато чисельні фонди цільового призначення. З Державним бюджетом пов’язують всі підрозділи суспільного виробництва і соціальної сфери.

Таким чином, розподільча функція Державного бюджету характеризується багатократністю розподілу, вона проявляється у всіх сферах суспільних відносин і використовується державою для регулювання економічного і соціального розвитку.

Контрольна функція заключається в тому, що бюджет об’єктивно через формування і використання фонду грошових коштів держави відображає економічні процеси, які протікають в структурних ланках економіки. Завдяки цій властивості бюджет формує уявлення про те, як поступають в розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб’єктів господарювання, чи відповідає розмір централізованих ресурсів держави обсягу її потреб тощо.

Основу контрольної функції складає рух бюджетних коштів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних поступлень і видаткових призначень.

Особливістю контрольної функції бюджету є високий рівень централізації фінансових ресурсів у руках держави, а централізація завжди означає підзвітність і створює передумови для організації державного фінансового контролю з верху до низу.

Бюджетний період

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу.

Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути прийнято на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період, є:

- введення воєнного стану;

- оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

- оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації,
необхідність усунення природних чи техногенних катастроф.

У разі прийняття Державного бюджету України на інший, ніж передбачено
частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети можуть бути прийняті на такий же період.

Складові частини бюджету

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Загальний фонд бюджету включає:

- всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

- всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

- фінансування загального фонду бюджету.
Спеціальний фонд бюджету включає:

- бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

- гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками
бюджетних коштів на конкретну мету;

- різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України.

Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.

Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.

Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

ТЕМА 1

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ БЮДЖЕТУ

План

1. Історичні постулати виникнення бюджету.

2. Соціально-економічний зміст і значення державного бюджету.
3. Державний бюджет як економічна категорія. Державний бюджет як централізований фонд грошових коштів держави. Державний бюджет як центральна ланка фінансової системи України. Державний бюджет як основний фінансовий план держави. Правовий характер бюджету, його чинники. Державний бюджет - Закон України.

4. Функції бюджету і особливості їхнього вияву в ринкових умовах господарювання.

5. Бюджетна політика Української держави, її особливості і розвиток.

6. Бюджетний механізм, його суть, структура та розвиток в ринкових
умовах господарювання.

7. Бюджетний період.

8. Складові частини бюджету.

9. Стан бюджету та фактори, які впливають на нього. Бюджетний
дефіцит, причини його виникнення, соціально-економічні наслідки,
джерела покриття, шляхи та методи подолання.