Стан природних ресурсів сировини. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Стан природних ресурсів сировини.



Необґрунтовано великі заготівлі призвели

до виснаження природних запасів у Черні-

вецькій, Рівненській, Чернігівській, Донецькій,

Запорізькій, Херсонській областях та АР Крим.

Наявні ресурси в Україні недостатні для задово-

лення попиту на сировину, тому обсяги заготівлі

лімітуються і контролюються. Сировина підлягає

радіологічному контролю, оскільки більша части-

на сировинного ареалу знаходиться на тетиторії

забрудненій після аварії на ЧАЕС.

Хімічний склад: ефірна олія, до складу якої

входять цимол, тимол і карвакрол, флавоноїди,

оксикоричні та тритерпенові кислоти, гіркоти,

камедь, мікроелементи тощо.

Дія: відхаркувальна, антимікробна, протизапаль-

на, спазмолітична, заспокійлива, знеболююча.

Застосування: настой, відвар, рідкий екстракт,

пертусин при захворюваннях верхніх дихальних

шляхів, ларингітах, трахеїтах, бронхітах, бронхоп-

невмоніях, для стимуляції виділення шлункового

соку, при розладах нервової системи, головному

болю. З трави отримують ефірну олію, тимол. У

народній медицині, також для лікування коклюшу,

туберкульозу легень, бронхіальної астми, безсо-

ння, алкоголізму, при виразковій хворобі шлунка.

Листя – приправа для різних страв.

Застереження. Тимол протипоказаний вагіт-

ним, при декомпенсації серцевої діяльності, при

хворобах печінки, нирок, шлунка, кишечника.

Шавлія лікарська – Salvia officinalis

(рис. 2.151)

Батьківщина – Середземномор’я, Південна

Європа, Мала Азія. Культивується в південних

районах України.

Напівкущ. Стебло галузисте, сіро-зелене від

густого опушення. Листки видовжено-овальні або

вузько-яйцевидно-довгасті, ніздрювато-зморшку-

ваті, дрібно-городчасті по краю, верхні – сидячі,

решта – довгочерешкові, часто з вільними долями

(вушками) біля основи пластинки. Квітки сині,

фіолетові, по 3–8 у напівкільцях, що утворюють

верхівкове колосовидне суцвіття. Чашечка і ві-

ночок двогубі. Верхня губа віночка шоломовидна.

Фертильних тичинок дві, стерильні тичинки зовсім

відсутні чи у вигляді стамінодіїв.

Формула квітки: _♂♀ Ca(3•2) Co(2•3) A2, 2+2St G(2)

Використовують листя.

Хімічний склад: ефірна олія, дитерпени, флаво-

ноїди, кумарини, дубильні, смолисті і гіркі речо-

вини, урсолова і олеанолева кислоти тощо.

Дія: бактерицидна, спазмолітична, в’яжуча,

протизапальна, естрогенна, гіпоглікемічна, крово-

спинна, капілярозміцнююча.

Застосування: настій – при порушеннях трав-

лення, гіпергідрозі, гастритах, виразковій хворобі

шлунка і дванадцятипалої кишки, запаленні печінки,

жовчного і сечового міхура, дихальних шляхів, діареї,

діабеті, геморої, туберкульозі, гарячці. Настойка, роз-

чини ефірної олії, ацетоновий екстракт “ Сальвій” – для

полоскання ротової порожнини, горла при стоматиті,

гінгівіті, виразках, паротиті, ангіні, при катарах верхніх

дихальних шляхів. Ванни – при запальних захворюван-

нях шкіри, ранах, виразках, легких опіках і обморожен-

нях. Листя використовується як пряність, входить до

складу шлункових, протидіабетичних, грудних зборів,

чаїв, до збору за прописом М. М. Здренка для лікування

деяких злоякісних утворень. Ефірна олія – в ароматера-

пії, гомеопатії, дерматології, косметиці, як фіксатор за-

пахів у парфумерії, для ароматизації ліків (схема 2.5).

Застереження. При запаленні нирок і сильному

кашлі препарати шавлії протипоказані. Не рекомен-

довано користуватися спиртовими екстрактами

при діабеті, порушеннях травлення, гіпергідрозі.

Тривале вживання великої кількості спиртового

екстракту може викликати припадки. Не виключена

індивідуальна реакція на ефірну олію.

Родина КАЛИНОВІ – VІBURNACEAE

Налічує понад 100 видiв одного роду калина. Роз-

повсюджені в країнах Пiвнiчної пiвкулi з по-

мiрним клiматом. Кущi або невеликi деревця. Листки

цiлiснi, iнколи лопатеві. Ценокарпна кiстянка з однiєю

кiсточкою.

У Прикарпаттi, на Правобережжi Лiсостепу, на захо-

дi Степу, рiдко у західній частині Криму росте калина

цiлолиста, к. гордовина – V. lantana. В садах і парках

Пiвденного Криму культивується калина вiчнозеле-

на – V. tinus (батькiвщина – Середземномор’я).

Калина звичайна – Viburnum opulus (рис. 2.116)

Росте по всій території України в лісах, по берегах

річок. Широко вирощується як плодова, вітамінна,

лікарська та декоративна культура.

Дерево або кущ висотою 2–4 м. Кора пагонів зеле-

нувато-сіра з бурими сочевичками. Листки прості, су-

противні, черешки видовжені, із залозками, прилистки

щетинковидні, пластинки 3–5-лопатеві, крупнозубчасті,

зверху темно-зелені, голі, зморшкуваті, зісподу – слабко

опушені. Суцвіття – зонтиковидна волоть. Квітки білі,

гетероморфні: крайові квітки суцвіття великі, колесо-

видні, стерильні: Ca(5) Co(5); серединні квітки дрібні,

дзвоникуваті, плідні, з півнижньою зав’яззю:

Формула квітки: *♂♀ Ca(5) Co(5) A5 G(1-3)–

Піренарій (псевдомонокарпна кістянка) однокіс-

точковий, однонасінний, соковитий, яскраво-черво-

ний, блискучий, кулястий або овальний, діаметром

8–10 мм, з жовтогарячим, кислувато-гірким м’якушем.

Кісточка плоска, округла, діаметром 7 мм, серцевидна,

в основі коротко-загострена, по краю потовщена, жов-

тувато-рожева, матова, зі зморшкуватою поверхнею.

Використовують кору, плоди, зібрані після замо-

розків, коли вони набувають солодкого смаку, сік,

квітки, листя.

Стан природних ресурсів сировини. Природні ресурси

кори калини в Україні обмежені. Зменшення ресурсів

зумовлене головним чином скороченням площі це-

ноекотопів під впливом осушення заплав. Лімітовані

заготівлі кори допустимі в Правобережному Поліссі,

Лісостепу та Карпатах. Запаси плодів значно більші, ніж

кори, і заготівля плодів не завдає шкоди рослинам.

Хімічний склад: кора містить флавоноїди, дубильні

речовини, ефірну олію, стерини, смоли; плоди – цукри,

органічні кислоти, вітаміни, флавоноїди, дубильні,

пектинові та барвні речовини, пурини, каротиноїди,

мікроелементи; квітки – ефірну олію, флавоноїди,

органічні кислоти, вітамін С.

Дія: кори – кровоспинна, сечогінна, в’яжуча, седа-

тивна, гемостатична, антисептична, знеболююча,

тонізуюча м’язи; плодів – потогінна, послаблююча,

вітамінна, гіпотензивна, заспокійлива, протизапаль-

на, кровоочисна; квіток – спазмолітична, сечогінна,

в’яжуча, тонізуюча, насіння – тонізуюча.

Застосування: спиртовий екстракт рідкий і відвар

кори калини – при маткових, носових кровотечах,

геморої, шлунково-кишкових захворюваннях, по-

рушенні менструального циклу, при вагітності тощо.

Плоди – при нервовому збудженні, атеросклерозі, спаз-

мах судин. Відвар плодів п’ють при виразковій хворобі

шлунка і дванадцятипалої кишки, захворюваннях шкі-

ри (фурункулах, карбункулах, екземі, виразках). Варені

з медом плоди вживають при гострих респіраторних

захворюваннях, кашлі, охриплості, задишці, хворобах

печінки, жовтяниці, діареї. Сік з плодів – у дерматології

та косметиці проти висипів та пігментних плям. В на-

родній медицині сік використовується для лікування

гастриту, онкологічних захворювань. Настій квіток

калини – при спазмах травного каналу, діареї, набряках.

Напій з калинового насіння підвищує тонус кишок при

атонії, хронічному спастичному коліті. Настоєм суміші

листків, плодів та квіток полощуть горло при ангіні.

Застереження: Тривале вживання не

рекомендується. Через високий вміст пуринів плоди

калини протипоказані при подагрі і хворобах нирок.

Родина БУЗИНОВІ –

SAMBUCACEAE

Монотипна родина, що включає 28 видів роду

бузина – Sambucus, широко розповсюджених

в Європі, Східній Азії і східній частині Північної

Америки.

Чагарники і трав’янисті рослини. Листки не-

парноперистоскладні, стебла з м’якою серцевиною

та перициклічними волокнами, судини з простою

перфорацією, соковиті ценокарпні кістянки з 5–3

кісточками. Квітки з неприємним аміачним запахом,

колесовидним віночком, зібрані в різноманітні складні

суцвіття. Зав’язь тригнізда, напівнижня.

Медициною використовується три види, розпо-

всюджені в Україні. Бузина червонаS. racemosa

росте у лісах, на лісових вирубках. Це декоративний,

медоносний чагарник 2–4 м заввишки з бурою серце-

виною, зеленувато-жовтими квітками, зібраними в яй-

цеподібні волоті. Кістянки червоні, неїстівні, хоча і не

отруйні. Листки отруйні, містять глікозиди, від яких

відщеплюється синильна кислота. Бузина трав’янис-

та (б. смердюча)S. ebulus росте розсіяно на ви-

рубках, берегах водойм, засмічених місцях. Рослина

отруйна! Використовується коріння як діуретичний,

протидіабетичний, антимікотичний засоби.

Бузина чорна – Sambucus nigrа (рис. 2.117)

Росте в лісах Європи, у Криму, на Кавказі.

Дерево або кущ 3–6 м заввишки. На молодих паго-

нах багато жовтуватих сочевичок; серцевина білосніж-

на, пухка, застосовувалась при виготовленні ботаніч-

них мікроскопічних зрізів. Листки з неприємним запа-

хом, супротивні, непарноперистоскладні, черешкові,

без прилистків, довжиною 20–30 см. Листочків 3–7,

вони довгасті або яйцевидні, гостропилчасті, зверху

темні, зісподу – світлі. Суцвіття – щитковидна волоть

з п’ятьма бічними осями, поникає після цвітіння.

Квітки жовтувато-білі, дрібні, тичинки приростають

до трубки колесовидного віночка.

Формула квітки: *♂♀ Ca(5) Co(5) A5 G(3)–

Ягодоподібні кістянки чорно-фіолетові, блискучі,

округлі, діаметром 5–6 мм, з темно-червоним, прозо-

рим м’якушем, їстівні. Кісточок 3–4, світло-коричневі,

поперечно-зморшкуваті, довжиною до 4 мм.

Використовують суцвіття, плоди, кору, листя,

коріння.

Стан природних ресурсів сировини. Основні

запаси зосереджені в Закарпатській, Терно-

пільській, Львівській, Волинській, Київській,

Сумській, Харківській, Полтавській, Черкась-

кій, Хмельницькій та Донецькій областях.

Вони достатні для задоволення потреб фар-

мацевтичної промисловості та медицини.

Хімічний склад: глікозиди, слиз, ефірна олія,

фіто стерин, органічні кислоти, пектинові,

гіркі та дубильні речовини, сапоніни, цукри,

каротин, аскорбінова кислота, холін тощо.

Дія: сечо- і потогінна, послаблююча, проти-

запальна, болетамувальна.

Застосування: плоди, кора та коріння у вели-

ких дозах послаблюють шлунок і кишечник.

Квітки показані при запаленні дихальних

шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюван-

нях нирок і сечового міхура. Зовнішньо настій

квіток – при запальних захворюваннях піхви,

опіках, ранах, фурункулах, геморої, міозиті,

невралгії, подагрі, при хворобах вух і очей.

Квітки входять до складу пом’якшувальних,

послаблюючих зборів, трав’яних сумішей для

спринцювань і клізм. Плоди вживають у їжу.

Родина

КАПУСТЯНІ (ХРЕСТОЦВІТІ) –

BRASSICACEAE (CRUCIFERAE)

Близько 3200 видів. Одно-, дво- і багаторічні трави,

розповсюджені по всій земній кулі. Значну кіль-

кість культивують як олійні (рапс, гірчиця, рижик,

катран), кормові (рапс, турнепс, капуста), овочеві

(редис, рапс, ріпа, хрін, редька, капуста), лікарські

(жовтушник, гірчиця) тощо. Діагностичні ознаки

родини представлені на рис. 2.36. Коренева система

стрижнева, у дворічників зазвичай утворюються ко-

ренеплоди чи стеблокоренеплоди (1). Листки прості,

без прилистків. Характерна гетерофілія: листки при-

кореневої розетки (2) перисто-лопатеві, -роздільні

або -розсічені; стеблові – почергові, лопатеві або

цілісні, здебільшого стеблообгортні або черешкові;

верхівкові – сидячі, цілісні. Суцвіття (3) безлисті,

верхівкові, китицевидні, щитковидні, волотисті,

головчасті, колосовидні. Квітки дрібні, найчастіше

білі або жовті. Чашечка (4) з чотирьох вільних чашо-

листків, розташованих в 2 колах. Віночок (5) хресто-

видний. Андроцей чотирисильний – чотири тичинки

внутрішнього кола довші за дві, що у зовнішньому

колі (6). Біля основи тичинкових ниток – нектарники

(7). Гінецей (8) ценокарпний, із 2 плодолистків, зі

стовпчиком чи без нього; приймочка головчаста чи

дволопатева, зав’язь верхня, розділена на 2 гнізда не-

справжньою поздовжньою рамкою (9), яка виростає

від країв зрослих плодолистків.

Формула квітки: *♂♀ Ca2+2Co4,2+2A2+4G(2)

Плоди – стручки і стручечки (10), що розкри-

ваються двома стулками знизу доверху, членисті

стручки (11), що розпадаються поперек на членики,

рідше – горішки. Насінини лежать в один-два ряди на

рамочці. Вони дрібні, без ендосперму і перисперму,

з великим зігнутим зародком, що містить жирну й

ефірну олії, глікозиди та інші речовини.

Як овочеві, дієтичні, кормові та олійні культивують

різні сорти городньої капусти: качанну, брюссель-

ську, цвітну, листову, савойську, кольрабі (рис. 2.42),

а також редьку, редис, турнепс, ріпак, брукву, рижій,

хрін, гірчицю та ін.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; просмотров: 265; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.144.68 (0.096 с.)