Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Кріп пахучий, к. городній – Anethum graveolens
Культивується як однорічник, іноді дичавіє і росте як бур’ян.Стебло заввишки 30–80 см, прямостояче, циліндричне, тонкоборозенчасте, голе. Перисті листки багаторазово-розсічені до лінійно-шиловидних, майже нитковидних кінцевих сегментів. Нижні – черешкові, верхні – сидячі, з білооблямованою піхвою. Зонтики 20–50-променеві, великі, без обгорток і обгорточок. Квітки дрібні, жовті, актиноморфні. Плоди довжиною 3–5 мм, шириною 1,5–4мм, розпадаються. Мерикарпії плоскі, яйцевидні, овальні або овально-видовжені, з тонкими солом’яно-жовтими краями та 5 жовтувато-бурими реберцями, з яких два бічних значно ширші трьох середніх. Запах характерний, кроповий, смак ледь солодкуватий, пряний. Використовують плоди, кропову олію, кропову воду, свіже листя. Хімічний склад: плоди містять жирну та ефірну олії, флавоноїди, каротин; листя містить ефірну олію, флавоноїди, вітамін С, каротин, фолієву, нікоти- нову і пантотенову кислоти, солі калію, кальцію, фосфору, заліза тощо. Дія: відхаркувальна, спазмолітична, гіпотензивна, апетитна, жовчо-, сечо- і вітрогінна. Застосування: настій плодів при метеоризмі, захворюваннях дихальних шляхів. У народній медицині настій і порошок насіння – при стенокар- дії, гіпертонії, хронічній серцевій недостатності, безсонні, спазмах м’язів, алергічних дерматитах, сверблячці, геморої, порушення травлення, коль- ках. Плоди входять до складу відхаркувальних, жовчогінних, вітрогінних, апетитних чаїв та зборів. Свіже листя – при анемії й серцевій астмі. При- мочки – при хворобах очей, гноячкових уражен- нях шкіри. Молода трава – ароматична приправа до страв, спеції при солінні огірків і помідорів. З плодів отримують кропову ефірну олію, яку ви- користовують у парфумерній, кондитерській і консервній галузях промисловості. Фенхель звичайний – Foeniculum vulgare (F. officinale) (рис. 2. 114) Батьківщина – Середземномор’я; росте в Криму, Середній Азії, на Кавказі. Культивується як озимий одно- або дворічник. Корінь веретеновидний. Стебла висотою 1–2 м, голі, сизо-зелені, з тонкими реберцями, дуже галузисті. Листки черешкові, багаторазово-пе- ристорозсічені на вузькі лінійні та нитковидні сегмен- ти. Піхви листків вгорі плівчасті, розширені. Суцвіття
без обгорток і обгорточок. Квітки жовті. Плоди довжиною 5–10 мм, шириною 1,5–4 мм, яйцевидно-довгасті, сірувато-зелені або бурі, легко розпадаються на трохи зігнуті мерикарпії. Опло- день з п’ятьма випнутими реберцями і елінтичними ефірноолійними вмістищами (рис. 2114). Смак со- лодкувато-пряний, запах специфічний. Плоди і трава застосовуються при консервації. Використовують достиглі плоди, фенхельну ефірну олію. Хімічний склад: органічні кислоти, пектинові ре- човини, жирна і ефірна олії, флавоноїди, кумарин, каротиноїди, аскорбінова кислота, цукри тощо. Дія: відхаркувальна, секретолітична, вітро- та сечо- гінна, апетитна, травна, спазмолітична, фунгіцидна. Застосування: настій плодів, олія фенхелева, кропова вода – при метеоризмі, кольках, жовчо- та нирковокам’яній хворобах, статевому інфантилізмі, бронхітах, мікозах. Плоди входять до складу вітрогінного і заспокійливого чаїв. Родина ХВОЩОВІ – EQUISETACEAE Відносяться сучасні хвощі до порядку хвощові – Equisetales. Родина представлена одним родом хвощ – Eqisetum, що об’єднує 20–25 видів (з яких 9 зустрічаються в Україні). Поширені в Північній півкулі, дуже поліморфні, мають ознаки гігрофітів і ксерофітів. Редуковане покоління – гаметофіт. Це одно- або дводомні, недовговічні, дуже маленькі, зелені плас- тинчасті рослинки. Сперматозоїди багатоджгутикові. Зигота не має періоду спокою. Домінуюче покоління – спорофіт. Це трав’янисті рівноспорові рослини з кореневищем, додатковими коренями і часто з бульбочками. Надземні пагони більшості видів однорічні, на зиму відмирають і тільки у х. зимуючого (Е. hyemale), х. рябого (Е. variegatum) та в деяких тропічних видів вони вічнозелені. Пагони галузяться моноподіально, стебла членисто, оскільки чітко виражені вузли і міжвузля. Пагони бувають або однотипні – зелені, вегетативно-репродуктивні, або двох типів (диморфні) – спороносні і вегетативні. Весняні спороносні пагони безхлорофільні, не розгалужені. Спорангії зі спорами зна- ходяться на спорангіофорах, які розташовані кільчасто і утворюють на пагоні спороносні зони або верхівкові стробіли. Спори морфо-
логічно однакові, але іноді вони фізіологічно протилежні – (+) і (-), і тоді з них утворю- ються різностатеві заростки. Спори мають стрічковидні вирости – елатери, які здатні спірально скручуватися і розкручуватися залежно від вологості середовища. Це забез- печує об’єднання спор у грудочки, і у подаль- шому – проростання жіночих і чоловічих екземплярів у безпосередній близькості, що уможливлює запліднення. Літні вегетативні пагони зелені, розга- лужені. Їх стебла в міжвузлях борознисто- ребристі, порожні, мінералізовані кремнеземом, тен- дітні і легко ламаються на членики. Листки розміщені кільцями, дрібні, редуковані, мають вигляд зубчастої піхви, що охоплює стебло. Бічні зелені гілочки роз- ташовані кільчасто. Анатомічна будова асимілюючих стебел має харак- терні особливості (рис. 2.210). Зовні стебло вкрите епідермою, складеною із витягнутих базисних клітин з дуже потовщеними, мінералізованими кремнеземом стінками. Продихи численні, розміщені по схилах ребер поздовжніми, заглибленими рядами. Під епідер- мою на виступах ребер і в борозенках залягає склерен- хіма, а під нею у ребрах – хлоренхіма. У центральному циліндрі розташоване кільце колатеральних судинних пучків. Вони розміщені проти ребер, складаються із флоеми та слабко розвиненої ксилеми (артростела), оточені перициклом, мають невеликі кардинальні по- рожнини. У середині стебла міститься велика цен- тральна порожнина. Проти борозенок у паренхімі кори розміщені валекулярні порожнини. У флорі України, особливо на Поліссі, в Карпа- тах і районах Лісостепу, на болотах, уздовж озер, по берегах річок і на вологих луках часто зустрічаються хвощ болотний (Е. palustre) і х. річковий (Е. fluviatile) (рис. 2.210). У тінистих лісах і на узліссях росте х. лісовий (Е. sylvaticum), у якого стерильні пагони несуть мутовки двічі-, тричірозгалужених гілок (рис. 2.210. 4). Хвощ зимуючий має товстуваті сіро-зелені, зовсім не розгалужені цупкі стебла до 1 м заввишки і більше. Росте в соснових та мішаних лісах і по узліссях, здебільшого на легких піщаних і супіщаних ґрунтах. Лазячий х. гігантський (Е. giganteum) росте в тропічних лісах Південної Америки і досягає 10–12 м у висоту при товщині стебла 0,5–2 см. Реліктом Криму і Карпат х. великий (Е. telmateia) висотою 80–100 см. У рівнинній частині України він зустрічається рідше. На Поліссі і в північних районах Лісостепу України у великій кількості по берегах водойм, на луках і як злісний польовий бур’ян росте хвощ польовий (Е. arvense). Деякі види хвощів використовуються як лікарська сировина, інші – для забарвлення вовни в сіро-жовтий колір. Висушені тверді стебла літніх пагонів викорис- товують для чищення посуду, шліфування виробів із деревини, кісток і металу. Бульби з крохмалем, а також молоді спороносні пагони окремих хвощів вживають у їжу. Але є отруйні для людини і тварин види (хвощі болотний, дібровний, річковий). Порівняльна характе- ристика лікарського виду – хвоща польового і інших видів, що ростуть в Україні, надана у таблиці 2.8. Хвощ польовий – Eqisetum arvense (рис. 2.209, 2.210, табл. 2.8) Багаторічна рослина з бурувато-чорним корене- вищем і кулястими бульбочками, які зимують і дають поживні речовини новим рослинам. Спороносні пагони,
що з’являються напровесні, дов жиною 4–40 см, роже- во-бурі, соковиті, зазвичай нерозгалужені, членисті, закінчуються яйцевидно-циліндричним спороносним колоском. Листкові піхви трубчасті, темно-коричневі, з 8–12 чорно-бурими зубцями, що часто зростаються попарно верхівками. Після дозрівання і розсіювання спор весняні пагони відмирають, а з кореневища ви- ростають однорічні неплідні літні вегетативні пагони. Стебло довжиною 15–50 см, світло-зелене, членисте, 9–12-гранне, із широкою порожниною, несе кільця нерозгалужених гілочок. Листкові піхви циліндричні, зелені; зубчики трикутно-ланцетні, з темною об- лямівкою, звичайно зростаються або злипаються по 2–3 верхівками. Бічні гілочки з гострими ребрами і глибокими борозенками (рис. 2.210. 1.д), листові піх- ви циліндричні, з 4–5 довгими, вузькими, гострими, відігнутими назовні зубчиками, щільно прилягають до гілочок. Використовують вегетативні пагони. Стан природних ресурсів та їх охорона. Запаси сировини великі, щорічно можлива заготівля десят- ків тонн хвоща. Основні заготівлі можна проводити в усіх лісових і лісостепових областях України. Внаслідок осушення надмірно зволожених земель можливе поступове зменшення запасів. Потреби в лімітуванні обсягу заготівлі сировини в Україні поки немає. Хімічний склад: сапоніни, флавоноїди, кремнієва кислота і її солі, алкалоїди, дубильні, гіркі та смолисті речовини, стероли, каротин, вітамін С, органічні кисло- ти, молібден, селен, тощо. Дія: сечогінна, в’яжуча, кровоспинна, ранозагоювальна, антисептична, антигельмінтна, відхаркувальна. Застосування: відвар трави при набряках, за- пальних процесах сечового міхура та сечовивідних шляхів. Трава входить до складу збору за прописом М. Н. Здренко, а екстракт – у комплексні препарати марелін і фітолізин. У ветеринарії – для загоювання ран. Молоді соковиті весняні пагони вживають у їжу в свіжому та переробленому вигляді. Застереження. Отруйна рослина! Застосування потребує обережності у дозуванні. Тривале вживан- ня викликає подразнення паренхіми нирок. Прийом препаратів протипоказаний при запаленні нирок.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; просмотров: 289; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.91.255.225 (0.057 с.) |