Черемха звичайна – Padus avium (P. racemosa, Prunus рadus) 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Черемха звичайна – Padus avium (P. racemosa, Prunus рadus)



Рід Гірчак – Polygonum

Включає близько 300 видів, з яких в Україні налічується 34. Квітки зібрані здебільшого в колосовидні китиці. Оцвітина віночкоподібна, 4–6-членна, при плодах зберігається, але не розростається. Горіхоподібні сім’янки (горішки) трохи висунуті з оцвітини або заховані в ній. Види роду розрізняються формою листків, будовою розтруба, опушенням квітконіжки й оцвітини, формою і розмірами плоду тощо. Гірчак звичайний, спориш звичайний – Polygonum aviculare (рис. 2.13). Росте уздовж доріг, канав, у дворах, на за- бур’янених місцях, пасовищах, у посівах. Одно- річник довжиною 10–60 см. Коренева система стрижнева, малогалузиста. Стебла слабкі, роз- простерті або висхідні, галузисті від основи. Листки від еліптичних до лінійно-ланцетних, тупуваті або загострені, біля основи звужені в короткий черешок, сірувато-зелені; розтруби довгасто-загострені, майже до основи прозо- ро-сріблясті. Квітки по 2–5 у пазухах листків. Оцвітина глибоко 5-розсічена, у нижній частині зелена, у верхній – біла чи рожева. Горішки довжиною 2–3 мм, не висунуті або дещо видаються з оцвітини, крапчасто-горбкуваті, майже чорні, матові, тригранні, вузькі, вдавлені.Використовують траву. Стан природних ресурсів та їх охорона. Природні ресурси в Україні великі, заготівлі не лімітовані. Основні сировинні регіони – Волинська, Рівненська, Вінницька, Чернігівська, Полтавська області. Дещо менші запаси в Карпатському регіоні, на більшій частині Лісостепу та в Степу. Хімічний склад: полісахариди, пектин, флавоноїди, кумарини, дубильні речовини, органічні кислоти, сапо- ніни, лігнановий глікозид авікулін, вітамін С, каротин, розчинні сполуки кремнієвої кислоти, залізо тощо. Дія: діуретична, антимікробна, протизапальна, в’яжу- ча, кровоспинна, заспокійлива, метаболічна, проти- алергічна, загальнозміцнююча. Застосування: настій трави при хронічних за- хворюваннях сечовивідних шляхів, ослабленні фільтраційної функції ниркових клубочків і появі в сечі великої кількості солей щавлевої кислоти, при кровотечах, розладах діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки. Препарати зменшують проникність стінок судин і підвищують здатність крові до зсідання, знижують артеріальний тиск, поглиблюють дихання, виводять з сечею токсичні продукти обміну, надлишок іонів натрію і хлору, тонізують м’язи матки і зупиня- ють кровотечі. Трава входить до складу препаратів марелін і фітоліт, збору за прописом Здренко (симп- томатичного засобу при злоякісних новоутвореннях) та загальнозміцнюючої лікувально-профілактичної суміші. Зовнішньо – при ексудативному діатезі, вугрях,фурункулах, дерматиті. У народній медицині – при захворюваннях дихальних шляхів, набряках різного походження. Ошпарену траву споришу прикладають до заднього проходу при геморої і випаданні прямої кишки. У гомеопатії використовують есенцію зі свіжої трави споришу. Застереження. Препарати споришу протипоказані при гострих запаленнях нирок і сечового міхура.Гірчак зміїний, ракові шийки, змійовик – Po- lygonum bistorta (рис. 2.14) Росте в лісах, у горах, на заплавних луках, по бере-гах водойм, у посівах. Рослина медоносна. Багаторічник з товстим, трохи сплюснутим, змі- євидно вигнутим кореневищем з темно-червоною поверхнею. Стебла прямостоячі, до 100 см заввишки. Листки прикореневої розетки великі, з довгими крилатими черешками, видовжено-яйцевидні, верхівка гостра, основа низхідна. Стеблові листки почергові, сидячі, видовжено-ланцетні, по краю хвилясті, із клиновидною або трохи виїмчастою основою, знизу сіруваті, короткоопушені, зверху голі або рідкоопу- шені. Розтруби косі, відкриті. Суцвіття колосовидні,верхівкові, густі, щільні, циліндричні або овальні, із плівчастими загостреними приквітками. Оцвітина 5-роздільна, рожева. Горішки довжиною 3,5 мм, яйцевидні, тригранні, блискучі, темно-бурі. Використовують кореневища, які викопують одразу після цвітіння рослини. Стан природних ресурсів та їх охорона. Достатні промислові запаси відсутні. Під суворим контролем органів охорони природи можливі лімітовані заготівлі на території Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської, Львівської, Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської областей. Перебуває під ре- гіональною охороною в Полтавській та Харківській областях. Хімічний склад: близько 26 % крохмалю, дубильні речовини, елагова і галова кислоти, катехіни, антрахінони, флавоноїди, барвники та інші речовини. Дія: протизапальна, в’яжуча, антибактеріальна, кровоспинна, заспокійлива, протипухлинна. Застосування: відвар, рідкий екстракт і порошок кореневищ при гострих і хроніч- них проносах, запаленнях кишечника і шлунка, гемороїдальних, маткових, шлун- кових кровотечах, хворобах сечового мі-хура, захворюваннях ротової порожнини.Кореневища входять до складу в’яжучих та кровоспинних зборів, шлункових чаїв, використовуються при виробництві препаратів танальбін і тансал. В народній медицині – мазь зі свіжим соком корене- вища для лікування екземи, застарілих ран і фурункулів, для спринцювань при білях у жінок. Застереження. Треба враховувати, що при тривалому вживанні препарати спричинюють запори.

Гірчак перцевий, водяний перець – Polygonum hydropiper Однорічник, висотою 30–90 см. Росте по берегах водойм, на вологих ґрунтах, у посівах як бур’ян. Рослина отруйна! Пагони висхідні, галузисті, лежача частина вкорінюється, вузли потовщені червонуваті. Листки короткочерешкові, довгасті, з вузько-кли- новидною основою, по краю шорсткі від пучків волосків. На пластинці просвічуються округлі залозки.Епідерма з продихами анізо- цитного типу, іноді на верхній стороні помітна темна пляма. Листки і стебла на смак гостро-пекучі. Розтруби циліндричні, плівчасті, червонуваті, без лопатей і помітного опушення, по краю – з короткими війками або без них. Ко- лосовидні китиці верхівкові, облистяні, не густі, довгі (до 6 см), тонкі, переривчасті, з пониклою верхівкою. Оцвітина 4–5-роздільна, зеленкувато- рожева, вкрита золотавими залозками. Горішки довжиною 2–3 мм, трохи коротші за оцвітину, коричневі, майже чорні з виїмчастою поверхнею. За формою тригранні, з однією більш опуклою стороною, або сплюснуті, з плоскими сторонами. Використовують траву, зібрану на початку цві- тіння рослини. Стан природних ресурсів та їх охорона. Сировинні запаси в Україні достатні для задоволення попиту, не потребують суворого лімітування обсягу заготівель. Основний сировинний регіон охоплює територію Закарпатської, Тернопіль- ської, Львівської, Волинської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Полтавської, Черкаської, Вінницької, Хмельницької областей. Хімічний склад: глікозид полігопіперин, флавоноїди, органічні кислоти, вітаміни С, К, Е, каротин, ситостерин, дубильні й смолисті речовини, ефірна олія, макро- і мікроелементи, оксалат кальцію. Дія: кровоспинна, знеболююча, протизапальна, заспокійлива, антисептична. Застосування: рідкий екстракт, настій, настойку, порошок, свіжий сік трави використовують при гемороїдальних, маткових, шлункових кровотечах, гіпото- нії матки, недостатності діяльності серця; як в’яжучий і дезінфікуючий засіб при проносах та ентероколітах. Зовнішньо – для місцевих ванн при геморої, для лікування ран, екземи, виразок тощо. Трава входить до складу протигемороїдальних зборів. У народній медицині відвар, свіжу траву і сік використовують для лікування лишаїв та висипів на шкірі, ним полощуть горло при ангіні й ларингіті, головному болі. Листя вживається як приправа.Застереження. Препарати протипоказані при нирковій недостатності.

Гірчак почечуйний – Polygonum persicaria Однорічник. Зустрічається на заплавних луках, по берегах водойм, як бур’ян у посівах, біля житла на вологих ґрунтах. Стебло висхідне, реберчасте, вил- часто-галузисте, висотою від 20 до 80 см, із сильно здутими вузлами антоціанового кольору. Листки видовжено-ланцетні, із клиновидною основою, рідко опушені щетинистими пучкуватими волоска- ми. На верхній стороні листка посередині помітна бура пляма у вигляді підкови. Листкова пластинка переходить у короткий черешок без зчленування. Розтруби червонуваті, вузькі, щільно охоплюють стебло, коротко-притиснуто-волосисті, по краю без лопатей з довгими війками. Листки не мають пекучого смаку (на відміну від водяного перцю). Колосовидні китиці верхівкові, прямостоячі, густі, короткі, товщиною 5–8 мм. Оцвітина блідо-рожева, біля основи зеленувата, глибоко-п’ятирозсічена, без залозок, як і квітконіжка. Стовпчиків 2–3, що зрослись основою. Горішки довжиною близько 2,5 мм, коротші від оцвітини, сплюснуто-серцевидні чи тригранні, різнобокі, світло-коричневі або чорні, блискучі.Використовують траву, зібрану у період цвітіння.Стан природних ресурсів та їх охорона. Ресурси в Україні достатні для промислової заготівлі. Основні запаси сировини зосереджені на Поліссі та в північних районах Лісостепу.Хімічний склад: флавоноїди (рутин), дубильні речовини, антраглікозиди, аскорбінова кислота, органічні кислоти, ситостерин, слиз, флобафени, оксалат кальцію, ефірна олія, цукри тощо. Дія: послаблююча, кровоспинна, сечогінна, протизапальна, болетамувальна, судинозвужувальна, в’яжуча, гіпотензивна. Застосування: при запорах, гемороїдальних і маткових кровотечах, гіпотонії матки, надмірних місячних, недостатності діяльності серця, як в’яжучий і дезінфікуючий засіб. Трава входить до складу протигемороїдальних зборів. У народній медицині відвар і свіжий сік – для лікування ран, виразок, лишаїв та висипів на шкірі, полоскання горла при ангіні й ларингіті. Свіжу потовчену траву прикладають до потилиці при головному болі.

Рід Гречка – Fagopyrum Гречка їстівна, г. звичайна, г. справжня – Fago pyrum sagittatum (F. esculentum) Культивується як однорічна, харчова, дієтична і медоносна рослина. Стебло висотою 30–70 см, червонувате; листки трикутно-серцевидні або стрі-ловидні, злегка м’ясисті. Суцвіття – щитковидна волоть. Квітки – рожеві, диморфні: одні – з короткими стовпчиками, довгими тичинками, інші – з довгими стовпчиками, короткими тичинками явище гетерос-тімії. Самозапиленню запобігає також те, що тичинки і маточки дозрівають у різний час. Горішки гостро-тригранні, до половини висунуті з оцвітини.Використовують насіння, квітки, верхівки пагонів.Хімічний склад: квітки і пагони містять дубильні речовини, рутин (біля 2,5 %) та інші флавоноїди; насіння багате на білок, крохмаль, цукор, органічні кислоти, вітаміни (В1, В2, Р, РР), макро- і мікроелементи.Дія: загальнозміцнююча, антибактеріальна, протисто-цидна, глистогінна, вітрогінна, проносна, жовчогінна.Застосування: отримують препарати рутин, аскорутин, урутин, рутамін та інші, які виявляють Р-вітамінну активність – підтримують еластичність, функціональні властивості судин, попереджують атеросклероз. Їх рекомендують при гіпертонії, гемо-рагічних діатезах, ревматизмі, ендокардиті, крововиливах в сітківку ока тощо. Настій квіток та збори з квітками гречки діють як відхаркувальні засоби. З насіння виробляють крупи – цінний дієтичний продукт, показаний при недокрів’ї, захворюваннях шлунково-кишкового тракту і нирок, розладах нер-вової системи. В народній медицині настоєм квітоклікують бронхіт, а розтерте сухе листя використову-ють як присипку. Застереження. Протипоказано вживати рутин та препарати на його основі при підвищеному зсіданні крові.

Рід Ревінь – Rheum. Налічує близько 40 видів. В Україні є тільки в культурі.Стебла порожнисті, листки довгочерешкові, паль-часто-розділені або цілісні. Суцвіття – волоть. Оцві-тина проста, у дво-, тричленних колах; внутрішні лис-точки оцвітини розростаються при плоді. Приймочки головчасті. Горішки червоні, по гранях широко-крилаті.Культивуються як овочеві і лікарські ревінь татар-ський, р. чорноморський, р. пальчастий. Ревінь пальчастий, тангутський – Rheum palmatum var tangutiсum. Багаторічник до 2 м висотою. Кореневище міц-не, вагою до 12 кг., корені великі, веретеноподібні, бурі, на зламі яскраво-жовті. Стебла прямостоячі,розгалужені. Прикореневі листки черешкові, дуже великі, 5–7-пальчасто-роздільні, щетинисто-шорсткі. Стеблові – дрібніші, майже сидячі, лопатеві. Квітки жовтувато-білі, зібрані у волоті.Використовують кореневище з коренями.Хімічний склад: антраглікозиди, дубильні речовини, крохмаль, глюкоза, галова й корична кислоти, смолис-ті й пектинові речовини, органічні кислоти, оксалат кальцію.Дія: проносна, протизапальна, загальнозміцнююча, антибактеріальна, протистоцидна, в’яжуча, глисто-, вітро- і жовчогінна, вітамінна.Застосування: водні препарати з перевагою у складі антраглікозидів (настій коріння, сироп ре-веню, таблетки ревеню, екстракт ревеню сухий) у великих дозах виявляють подразнюючу, проносну дію і призначаються при атонії кишечника, розладах травлення, метеоризмі, запорах; спиртові препарати з перевагою у складі дубильних речовин (настойка ревеню гірка тощо) у малих дозах забез-печують в’яжучу дію, зменшують перистальтику кишечника і призначаються при проносах. Поро-шок ревеню та інші препарати зменшують апетит, посилюють виділення жовчі. Молоді черешки ви-користовують у їжу.Застереження. Вживання препаратів протипоказане при вагітності, непрохідності кишок, кровотечах шлунково-кишкового тракту, холециститі, геморої, гострому апендициті й перитоніті. Слід уникати їх при подагрі,нирковокам’яній хворобі з каменями оксалатного походження, катарах сечового міхура. Тривале вживання ревеню веде до посилення запорів. Можливе звикання.

Родина МАЛЬВОВІ – MALVACEAE Налічують близько 1600 видів, поширених пере-важно в південних і помірних широтах. Середпредставників є цінні прядильні, харчові, кормові,олійні, білкові, лікарські та декоративні рослини.Трави, кущі, дерева. Всі органи містять ідіобласти або лізигенні вмістища зі слизом чи пігментованимсекретом. Стебла галузисті, зазвичай опушені. Листкипрості, з опадаючими прилистками, цілісні або частішепальчасто-лопатеві чи розділені.двостатеві, актиноморфні, з подвійною оцвітиною і підчашею, утвореною вільними чи більш-менш зрослимиприквітничками. Андроцей однобратній, оскільки 5тичинок зовнішного кола редуковані до стамінодіїв, атичинки внутрішнього кола розщеплені і зростаютьсянитками в циліндричну або п’ятигранну тичинковутрубку, яка основою спаяна з нігтиками п’яти пелюсток віночка. Плодолистків п’ять або багато, воничастково чи цілком зростаються.Плоди здебільшого сухі – ценокарпна коробочка чисхизокарпний калачик розпадається наокремі замкнені чи незамкнені плодики. Насіння безендосперму або містить незначну його кількість.В садах і парках країн з помірним кліматом ви-рощують різні сорти видів роду рожа – Alсea з великими різнокольоровими квітками.По всiй територiї України розповсюджені деякіпредставники родів лаватера – Lavatera, л. тюрінгська – L. thuringiaca (рис. 2.47) та кала-чики, або мальва, – Malva. Калачики лiсовi, або зензівер, – Malva sylvestris використовують нарівні з алтеєю лiкарською при хворобах дихальнихшляхiв, запальних процесах у шлунку, кишечнику,при дiареї, а салати з молодого листя – як лiкувально-профiлактичний засiб при захворюваннях травноготракту. На Чорноморському узбережжі Криму ви-рощують багаточисленні садові форми представниківроду гібіскус – Hibiscus. Серед них є декоративні– г. сірійський – H. syriacus, г. китайська роза – H. rosa-sinensis (рис. 2.47); харчова, волокниста, лікарська рослина – г. їстівний, або бамія;квітки г. червоний – H. sabdariffa входять доскладу чаїв та прохолоджувальних напоїв, мають м’якупослаблюючу дію. Із стебел таких тропічних видів, як кенаф, або бомбейські коноплі – Hibiscus cannabinus, сіда багаторічна і с. ромболиста отримують технічні волокна. Вони йдуть на виготовленнямiшковини, шпагату, канатiв; костриця – для виробництва паперу; жирна олія – для миловарiння тощо.Сировиною для отримання луб’яних волокон є такожпредставники роду абутилон – Abutilon, поширеніу країнах з теплим клiматом. Наприклад, в Криму рос-те а. Теофраста, або канатник, – A. Theophrasti (А. avicennae). В Україні як декоративні кімнатнірослини вирощуються А. vitifolium та A. darvinii підназвою “ кімнатний кленок ”.

Алтея лікарськаAlthaea officinalis (рис. 2.48). Росте в Україні на вологих лугах, по берегах річок, культивується як лікарська. Багаторічна рослина, сірувато-срібляста від опушення. Кореневище коротке, товсте, з великими галузистими коренями. Стебла прямостоячі, висотою 60–150 см, бархатисто-опушені.

Листки почергові, черешкові, верхні цілісні, до- вгасто-яйцевидні, середні і нижні – трьох- або п’яти- лопатеві, по краю нерівномірно-городчасто-зубчасті, сірувато-зелені від густого опушення зірчастими і

галузистими волосками (рис. 2.48). Прилистки вузько- ланцетні, рано опадають. В листках та інших органах багато слизових клітин. Квітки скупчені по декілька в пазухах верхніх і середніх стеблових листків, утво- рюють переривчасті китицевидні суцвіття. Підчаша з 8–12 лінійних, зрослих біля основи листочків. Чашеч- ка п’ятирозділена або розсічена, довжиною 6–12 мм. Пелюстки блідо-рожеві, широко обернено-яйцевидні, на верхівці виїмчасті, біля основи звужені в короткий війчасто-волосистий нігтик. Тичинки зростаються до середини в трубку, через яку проходять зрослі стовпчики маточки. Пиляки фіолетові. Маточка із дисковидною зав’яззю і вільними лише на верхівці стовпчиками.

Калачик сплю Формула снуто-округлий, діаметром 8–10 мм, коротко-опушений, лежить у чашечці з підчашею. Він розпадається на незамкнуті з черевного боку мерикар-

пії серповидної форми. Використовують корені, зібрані восени піс- ля другого року життя, траву, листя (перед цвітінням), квітки. Стан природних ресурсів та їх охорона. Запаси сировини в природних умовах невеликі. В результаті осушення, розорювання вологих лук та вирубки прибережних чагарників природні ресурси поступово зменшуються. Лімітована заготівля коренів можлива в Київській, Чернігівській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, частково в Дніпропетровській, Харківській та Хер- сонській областях. В Україні вид введений у промислову культуру. Хімічний склад: корені містять слиз, крох- маль, пектини, цукор, аспарагін, бетаїн, жирну олію; листя і квітки – незначну кількість слизу і ефірної олії, плоди – жирну олію (12 %). Дія: обволікаюча, відхаркувальна, муколі- тична, пом’якшувальна, протизапальна, знеболююча. Застосування: сухий порошок коренів, грудні чаї, збори, відвар, холодний настій, сироп, рідкий і сухий екстракти кореня при захворюваннях дихальних шляхів (бронхіт, трахеїт), при хворобах травного тракту (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрити, коліти), при запаленні сечового міхура, болісному мимовільному сечовиділенні, диспепсії у дітей, запальних процесах у нирках, при екземі та псоріазі. Зовнішньо – при запаленнях ротової порожнини, горла, очей, для клізм при діареї. Відвар коріння у молоці використовують при туберкульозі легень. Ре- човини алтеї уповільнюють всмоктування лікарських препаратів, сприяють тривалішому терапевтичному ефекту. Коріння використовують як слизистий продукт у дієтичному харчуванні та для приготування пілюльної маси. З трави виготовляють препарат мукалтин, що застосовується при простудних та інших гострих і хронічних захворюваннях горла та верхніх дихальних шляхів. Сироп алтейний (Syrupus Althaeae) використовують як обволікаючий засіб при простудних захворюваннях і для поліпшення смакових якостей мікстур.Так само як алтея лікарська, використовуються а. вірменська і а. коноплевидна.

Родина МИРТОВІ – MYRTACEAE Включає близько 3600 видів, поширених головнимчином в тропіках і субтропіках. Найбільша їхрізноманітність характерна для Південної Америкиі Австралії. Це вічнозелені дерева й кущі. Листкипрості, супротивні, рідше почергові, без прилистків,з цілісною пластинкою, на якій помітні темні кулясті вмістища ефірної олії. Квітки зібрані в суцвіття абопоодинокі, актиноморфні, з подвійною чотири- абоп’ятичленною оцвітиною та гіпантієм. У деяких ви-дів уся оцвітина, чашечка чи віночок, зростаються усвоєрідний ковпачок-каліптру, який опадає при роз-пусканні квітки. Тичинок багато, гінецей ценокарпний, з двох-трьох плодолистків. Зав’язь напівнижняабо нижня. Стовпчик один, видовжений, приймочкаПлоди ценокарпні – ягода, горішок, кістянка, коробочка. Насіння з незначним ендоспермом або безнього.До родини належать такі відомі харчові, лікарські,декоративні, ефіроолійні і пряні рослини, як: фейхоа, гуаява, чайне дерево, гвоз- дичне дерево, гранатник, евкаліпт, мирт тощо. Злистків і гілочок каяпутового (каюпутового) дерева, або мелалеуки, – Melaleuca leucandendron, що росте вАвстралії та Південно-Схід-ній Азії, отримують каяпу-тову ефірну олію, яка багатана цинеол, має антисептичні,загальностимулюючі, зне-болюючі і регенеруючі влас-тивості. Використовуєтьсяпри захворюваннях шкіри,верхніх дихальних шляхів,порушеннях кровообігу, вхо-дить до складу мазей, кремів,лініментів, косметичних іпарфумерних засобів.

Родина ПАСЛЬОНОВІ – SOLANACEAE Налічує понад 2900 видів, розповсюджених най-більше в помірних широтах. У середніх широтахпереважають одно-дворічні трави і напівчагарники,у тропіках – багаторічні трави, напівчагарники, чагарники і невеликі дерева. Багато отруйних рослинзі специфічним запахом, опушених залозистимиволосками. Листки прості, без прилистків, почергові,рідше супротивні. Квітки розміщені поодинці абоутворюють дихазії чи завійки. Чашечка 5-лопатеваабо роздільна, часто залишається і розростається приплоді. Віночок трубчастий, дзвоникувато-, колесо- аболійкоподібний. Тичинки приростають нитками дотрубки віночка, часто їх великі пиляки спаяні навколостовпчика (рід паслін). Зав’язь двогнізда або чотири-гнізда внаслідок появи несправжньої пере-

городки (дурман). Біля основи зав’язі – не- ктароносний диск Плід – ягода або коробочка. До родини належать широко відоміхарчові, лікарські, промислові, декоративнікультури. По всій Європі, крім Півночі,вирощуються однорічні дуже отруйні рослини, які містять алкалоїд нікотинтютюнсправжній – Nicotiana tabacum та тютюнмахорка – Nicotiana rиstісa. Це постачаль-ники сировини для тютюнової промисловості, для виробництва нікотину, лимонної танікотинової кислот. Листки курять, нюхаютьі жують при морській хворобі, нудоті, втратісвідомості. Порошок листків застосовуютьяк інсектицид. Беладона звичайна, (красавка) A tropa bellad o nna Зрідка зустрічається в горах, по берегахрічок, у гірських лісах Карпат і Крима. Охороняється як рідкісний вид. Культивується якалкалоїдоносна рослина. Дуже отруйна! У перший рік розвивається стрижневий корінь, здругого року – багатоголове, циліндричне кореневи-ще з великими галузистими коренями. Стебло висо-тою 60–190 см, прямостояче, вилчасто-розгалужене,густо залозистоопушене. Листки широколанцетні абояйцевидно-еліптичні, загострені, цілісні по краю, ізсидячими залозками і рідкими волосками по жилках.Нижні – почергові, верхні – зближені попарно, одинкрупніший. Квітки пазушні, поодинокі чи парні, ве-ликі, на залозисто-опушених квітконіжках, пониклі.Чашечка 5-роздільна, зелена, залозисто-опушена,залишається і розростається при плодах. Віночоктрубчасто-дзвоникуватий, зовні від буро-фіолетовогодо брудно-темно-пурпурового, усередині – брудно-буруватий або жовтий, з фіолетовими жилками; долізлегка відігнуті, трикутно-яйцевидні. Тичинковінитки внизу хвилясті; пиляки великі, округлі. При-ймочка нирковидна, стовпчик нитковидний, фіоле-товий або зеленкуватий, дорівнює віночку чи ледьдовший за нього.Плід – двогнізда блискуча, чорна ягода з фіоле-товим соком і безліччю бурих нирковидних насінин. Ягода, як і всі частини рослини, дуже отруйна! Використовують лист я, траву, рідше корені та стебла. Стан природних ресурсів та їх охорона. Входитьдо переліку видів лікарських рослин, занесених до“Червоної книги України”. Хімічний склад: алкалоїди атропін, гіосціамін, скопо-ламін, глюкоалкалоїд соланін тощо. Дія: спазмо-, бронхо-, і холінолітична, болетаму- вальна, протизапальна, снодійна, протиалергійна, детоксикуюча. Застосування: препарати при розладах вегетативноїнервової системи, бронхіальній астмі, туберкульозілегень, геморої, виразковій хворобі шлунка і дванад-цятипалої кишки, спазмах кишечника, печінкових іниркових кольках, гастриті, панкреатиті, алергії, без-сонні, підвищеній збудливості, порушенні менструації,

при брадикардії, стенокардії, інфаркті міокарда тощо. Сухий екстракт, настойку беладони призначають як шлункові засоби; краплі Зеленіна – при неврозах серця; белоїд – при функціональних порушеннях вегетативної нервової системи; акліман – при веге- тативних дистоніях, клімактеричних порушеннях; беластезін та бесалол – при гастритах, спазмах кишечника; солутан, бронхолітин, трайфед – бронхо- літичні засоби; беласпон – при безсонні, вегетативних і клімактеричних неврозах; белалгін, бекарбон, бела- тамінал – спазмолітичні засоби при захворюваннях шлунково-кишковго тракту; протиастматичний збір, антастман, теофедрин, ефатин – при бронхіальній астмі; свічки “Анузол”, “Бетіол” втамувують біль при геморії. Гіосціаміну сульфат – при шлункових болях, паркінсонізмі. Атропін розширює зіниці очей, паралізує акомодацію і використовується в офтальмології у разі діагностики та лікування, а також призначаєтьсяпри отруєнні алкалоїдами та грибами. Листя входить до складу протиастматичного збору “Астматол”, цигарок для астматиків “ Астматин”. У народній медицині відвар коріння – при подагрі, ревматизмі, невралгії. В гомеопатії використовується вся квітуча рослина при артеріальній гіпертонії. Застереження. При зборі рослини не можна торкатися руками очей і губ. Препарати приймаються тільки за призначенням лікаря. Протипоказано вживати вагітним, матерям- годувальницям, при глаукомі, органічних змінах серцево-судинної системи. Ознаки отруєння: розширення зіниць, почервоніння обличчя, запаморочення, прискорення пульсу. Дурман звичайний – Datura stramonium Бур’ян, розповсюджений по пустирях, засмічених місцях, поблизу житла. Дуже отруйна рослина! Однорічна рослина висотою до 1 м з неприємним запахом. Стебло трійчасто розгалужене, голе. Листки почергові, попарно зближені, яйцевидні, гострі, нерів- номірно-виїмчасті або крупнозубчасті. Квітки великі, сидять поодинці у розвилках пагонів. Чашечка здо- вжено-трубчаста; після відцвітання її верхня частина відокремлюється кільцевою тріщиною від основи, яка залишається з плодом. Віночок великий, білий, трубчасто-лійковидний, відгин п’ятискладчастий, в бутоні скручений. У зав’язі 4 гнізда через утворення несправжньої перегородки. Коробочка із шипами, розкривається чотирма стулками. Використовують листя, насіння. Стан природних ресурсів та їх охорона. Входить до переліку видів лікарських рослин, обсяги заготівель яких необмежені при суворому дотриманні правил збирання. Хімічний склад: листя містить алкалоїди (гіо сціамін, атропін, скополамін), флавоноїди, дубильні речовини; насіння – жирну олію. Дія: бронхорозширююча, спазмолітична, холінолітична, заспокійлива, знеболююча, наркотична, протиза- пальна, снодійна, протиалергійна, детоксикуюча. Застосування: листя у складі курильних зборів для лікування астми й інших захворювань дихальних шляхів. Гіосціамін тонізує і збуджує дихальний центр, використовується при бронхіальній астмі, бронхітах, кашлі. Отримують жирну олію, препарати скополамін, гіо сціамін, таблетки “ Аерон”, які використовують при “морській хворобі”. Олія дурману – при невралгіях, ревматизмі. В гомеопатії – для лікування, епілепсії, коклюшу, менінгіту. У народній медицині – при не-вралгії, неврастенії, нервових і психічних розладах, коклюші, хворобливій сонливості, хореї, епілепсії, тривалій гикавці, при хворобливому напруженні статевого органа без статевого збудження, надмірному статевому потягу у жінок; місцево – при хронічному ревматизмі, випадінні матки і прямої кишки. У медичній практиці і фармації використовують також інші види дурману: д. індіанський, д. фіологовий, д. криваво-червоний, д. колючий та деякі інші. Застереження. Рослина дуже отруйна! Препарати приймаються тільки за призначенням та під наглядом лікаря.

Блекота чорна – Hyoscyamus niger Отруйна рослина! Росте як бур’ян усюди, крім Крайньої Півночі. Дворічник висотою до 115 см з неприємним за- пахом. Усі надземні частини вкриті м’яким, клейким пушком і залозистими трихомами (рис. 2.127). Головний корінь товстий, галузистий, м’який, зморшкуватий. Стебла галузисті, опушені. Листки м’які, зверху темно-зелені, зісподу світло-сірі, особливо густо опушені уздовж жилок і по краю пластинки простими і залозистими волосками. На першому році життя утворюється розетка довгочерешкових, видовжено- яйцевидних або еліптичних, перисто-надрізаних чи крупновиїмчастих листків. Стеблові листки напів- стеблообгортні, довгасто-ланцетні, із трикутними лопатями. Квітки злегка зигоморфні, майже сидячі; на початку цвітіння скупчені на верхівках стебел, а в період повного цвітіння утворюють густу, щільну колосовидну завійку. Чашечка залозисто-волосиста, клейка, довжиною 10–22 мм, з п’ятьма трикутними остисто-загостреними лопатями. При плоді вона подовжується до 21–22 мм, твердіє, щільно прилягає до плоду. Віночок довжиною 20–45 мм, опадаючий, лійковидний, з 5 лопатями, бруднувато-жовтуватий, рідше білуватий, із сіткою пурпурно-фіолетових жилок. Із 5 тичинок 2 коротші за інші; тичинкові нитки внизу волосисті. Плід – глечикоподібна багатонасінна коробочка, занурена в розрослу чашечку; відкривається кришеч- кою. Насіння бурувато-сіре, округле або злегка ниркоподібне, сплюснуте, з дрібнопористою поверхнею. Дуже отруйне!Використовують листя. Стан природних ресурсів та їх охорона. Входить до переліку видів лікарських рослин, обсяги заготівель яких необмежені при суворому дотриманні правил збирання. Хімічний склад: листя містить флавоноїди, дубильні речовини, алкалоїди, холін, стероїди, каротиноїди. Дія: седативна, спазмолітична, знеболююча, відволі- каюча, протиастматична, протизапальна. Застосування: внутрішньо при спазмах мускулатури кишечника, жовчо- і сечовивідних шляхів, бронхів, невралгіях, міозитах, артритах, у гінекологічній практиці. Листя першого року входить до складу протиастматичного збору “Астматол”. Масляний екстракт з листя (олію блекоти), лінімент “ Капсин ” застосовують при невралгіях, ревматизмі. В народній медицині рослину використовують при дизентерії, трясучці, блюванні, кашлі, хронічному бронхіті, брон- хіальній астмі, спазмах шлунка і кишечника, істерії, безсонні, при клімактеричних розладах, болісних місячних, затримці сечі. Застереження. Всі органи рослини дуже отруйні! Слід дотримуватися обережності при заготівлі сировини, не торкатися руками очей і губ. Протипоказано вживати препарати при вагітності. Ознаки отруєння насінням або препаратами: почервоніння обличчя і шиї, слинотеча, нудота, блювота, галюцинації, збуджений стан (потерпілі кричать, сміються, кидаються).

Родина ПОДОРОЖНИКОВІ – PLANTAGINACEAE Представлена 260 видами, більшість з яких нале-жить до роду подорожник – Plantago. Поширенів помірній зоні північної півкулі. На території Украї-ни зустрічається 15 видів.Багаторічні або однорічні трави, інколи галузистінапівкущики і кущики. Листки зазвичай у прико-

реневій розетці, мають дуговидне або паралельне жилкування. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, зібрані у суцвіття головка, колос чи початок. Чашечка 4-лопатева або роздільна; віночок сухоплівчастий, зазвичай 4-лопатевий чи зубчастий, рідко 3-лопатевий. Зав’язь верхня. Плід – коробочка, яка розкривається кришечкою, рідше – горішковидний. Рід Подорожник – Plantago На території України росте 15 видів, із яких най- частіше зустрічаються такі: подорожник шорсткий(п. піщаний, п. індійський)Plantago scabra (P.arenaria, P. indica) на пісках, біля доріг, у посівах по всій території України, п. степовий – P. SteposaП. середніймедіа – трав’янистий багаторічник заввишки 20–60 см, росте по всій Україні на луках, у розріджених лісах, на трав’янистих схилах, серед чагарників, вздовж до- ріг. Листки з коротким черешком або майже сидячі, еліптичні чи яйцевидні. Так само розповсюджений і п. ланцетолистийPlantago lanceolataП. великий – рослина-космополіт, а п. блошиний у дикому стані в Україні не зустрічається, але культивується як лікарська рослина. Корінь невеликий, стрижневий, стебло прямостояче, галузисте, як і листя, залозисто опушене. Листки супротивні, лінійні, цілокраї або на верхівці подекуди зазубрені. Квітки дрібні, рожеві, в невеликих, щільних, яйцевидних головках на видов жених пазушних квітконосах. Коробочка еліптична, двонасінна. Насіння довгасте, блискуче, темно-буре, легко ослизнюється при намочуванні. Використовують насіння подорожника блошиного як проносний засіб при хронічних запорах, із суміші свіжої трави та л истя подорожника великого одержу- ють сік подорожника.

Подорожник великий – Plantago major Росте повсюди уздовж доріг, на луках, полях, узліссях. Дворічник, кореневище потовщене, вкорочене, з численними додатковими нитковидними коренями, які формують мичкувату кореневу систему. Листки прикореневої розетки широкояйцевидні або еліптичні, голі, з 3–7 дуговидними жилкам



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; просмотров: 292; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.89.163.120 (0.027 с.)