Перехід від республіки до монархії в Римі

У 86 р. до н.е. відразу після вступу на посаду консула Марій помер, але його прихильники залишалися при владі. В цей час Сулла вів на Сході успішну війну з Мітридатом. Розбивши його, Сулла переможцем, з великими трофеями, повернувся до Італії. Перемога Сулли супро-воджувалась жорстокими розправами над супротивниками в Італії та в самому Римі. Було складено спеціальні списки (проскрипції) оголошених поза законом осіб, які підлягали страті, а їхнє майно — конфіскації. З цього часу починаються радикальні зміни у структурі і функціях державних властей. Країною тимчасово управляв інтеррекс. Наприкінці 82 р. до н.е. інтеррекс Луцій Валерій Флакк провів через збори закон про передачу верховної влади на необме-жений строк диктатору — Суллі. Крім того, йому надавалися необмежені права: він міг видавати закони, регулювати соціально-політичний устрій держави, призначати державних служ-бовців, надавати їм верховну владу, вести зовнішню політику, засновувати колонії, оголошувати війни, виносити смертні вироки, проводити конфіскацію майна та ін. Вето народних трибунів на його рішення не допускалося. Сулла належав до оптиматів, і всі його нововведення були спрямовані проти римської демократії, мали на меті охорону інтересів оптиматів і відновлення того ладу, який існував у Римі до реформ Гракхів. Сулла був необмеженим володарем Риму, але в 79 р. до н.е. він несподівано склав повноваження диктатора і в 78 р. до н.е. помер.Серед народу зростала популярність Гая Юлія Цезаря (100-44 рр. до н.е.). Цезарю вдається примирити Помпея з Крассом, котрі суперничали між собою, борючись за владу. Цим примиренням була підірвана влада сенату. Отже — Помпей, Цезар і Красс уклали неофіційний союз і зобов'язалися допомагати один одному. Це об'єднання названо першим тріумвіратом ("союз трьох") їх опорою були вершники, народ і армія. У 59 р. до н.е. Цезар як консул всупереч сенатові провів два аграрні закони, в яких йшлося про наділення землею незаможного населення за рахунок державного фонду та викупу землі в Італії у приватних осіб. За час відсутності Цезаря у Римі між Помпеєм і Крассом знову розгорілась ворожнеча. Помпей зблизився з сенатом і оптима-тами. Красс незабаром вирушив у Сирію, де очолив війну з сильним парфянським царством, яке підкорило усю Месопотамію і частину Сирії, але був убитий парфянськими воїнами. Сенат надає Помпеєві надзвичайні повноваження для встановлення спокою в столиці. Діяльність Помпея в тісному союзі з сенатом і оптиматами, ідеологом яких був Ціцерон, призвела до розриву його з Цезарем. У 48 р. до н.е. відбулася вирішальна битва (біля м.Фарсали у Фес-салії). Переможений Цезарем Помпей, втік у Єгипет, де був обезглавлений. Здобувши перемогу, Цезар милостиво вчинив з противниками. Було конфісковано лише майно Помпея і його найзавзятіших прихильників. Усі інші дістали амністію. Цезар неухильно стає на шлях примирення зі старою аристократією. Він наділяє привілеями визначних сенаторів, представ-вники старої знаті обираються на вищі державні посади, одержують великі земельні володіння тощо. В інтересах італійських жителів він запропонував закон про мініципії, який надавав містам автономію у розв'язанні місцевих питань, встановлював правила проведення цензу і виборів міських магістратів, давав привілеї воїнам-ветеранам. Цезар виселив 80 тис. міської бідноти з Риму в колонії,.наділивши їй земельні ділянки. Прийнято закони, які оберігали особу боржників. Видано закони проти розкоші та розпусти. Цезареві належать широкі проекти осушення боліт, дренажу ґрунтів, прокладання доріг, водопроводів тощо. Прийнято суворий закон проти зловживання у провінціях, впорядковується податкова система. Відкупи на прямі податки ліквідовано, їх вносили державі безпосередньо представники общин. Цезар провів також реформу календаря. В 44 р. до н.е. Цезаря було вбито. У заповіті Цезар усиновлював і оголошував спадкоємцем свого внучатого племі-нника Гая Октавія, якого було названо Гаєм Юлієм Цезарем Октавіаном. В 43 р. до н.е. прихильники цезаризму утворили так званий другий тріумвірат у складі Октавіана, Марка Антонія і Марка Емілія Лепіда. Народні збори офіційно його затвердили. Тріумвірам вручили консульську владу і необмежені повноваження "для облаштування держави". Республіканці вчинили проти них збройний виступ, однак у вирішальній битві були розбиті. Другий тріумвірат довго не проіснував. Лепід зійшов з політичної арени, між Октавіаном і Антонієм почалась ворожнеча, що закінчилась війною. Накреслився чіткий поворот до зміни форми правління — до монархії.

33. Принципат у Римській державі:

У 36 р. до н.е. Октавіан одержав довічну владу народного трибуна. З 31 р. до н.е. він щороку обирався консулом, а в 29 р. дістав ще й цензорські повноваження. В січні 27 р. до н.е. Октавіан хотів скласти всі повноваження. Проте вірні сенатори "умовили" Октавіана залишитися при владі. Того ж дня Октавіану присвоїли почесне ім'я Августа (звеличений божеством), титул голови сенату — першого сенатора (ргinceрз senatus). Звідси і пішла назва форми правління — принципат. Необме-жений ні місцем, ні часом, цей вищий імперіум давав Августові такі повноваження: 1) коман-дувати усіма збройними силами і мати особисту військову охорону; 2) укладати міжнародні угоди, приймати і посилати послів; 3) розв'язувати питання війни і миру; 4) безпосередньо управляти імператорськими провінціями; 5) видавати загальнообов'язкові рішення і тлумачити закони; 6) чинити вище цивільне і кримінальне судочинство; 7) голосувати в сенаті й рекомендувати кандидатів на посади магістратів; 8) верховні релігійні та жрецькі права; 9) звільнення з-під дії деяких законів і звичаїв; 10) на нього не поширювалось вето жодних магістратів.Старі римські державні установи формально не зазнали істотних змін. Сенат вважався найвищим органом управління державою. Крім цього, до нього переходять деякі функції Народних зборів, у нього з'являється законодавча і судова влада. Була поділена і державна скрабниця та фінанси загалом. Поряд зі старою скарбницею — аерарієм, яким розпоряджався сенат, створюється окрема імператорська скарбниця — фіск. В аерарій надходили кошти з сенатських провінцій, у фіск — з імператорських. Зі складу сенату при принцепсі створено дорадчий орган — раду, що обиралася жеребкуванням. Народні збори (коміції) продовжували скликатися. На них приймалися закони, запропоновані Августом. Інститут магістратури хоч і зберігся, але втратив попереднє державно-політичне значення. Магістрати поступово перетворились у помічників принцепса, виконавців його розпоряджень. Згодом їх ліквідовано зовсім. На найвищі посади Август в основному призначав осіб, що належали до вищих станів; платня залежала від посади. З цих чиновників при принцепсі утворилася прибічна рада, до неї ввійшли і юристи. На засіданнях обговорювались важливі питання внутрішньої і зовнішньої політики держави. Спочатку консиліум не був офіційним державним органом, але вже при принцепсі-імператорі Адріані (117-138 рр.) став державною установою. З'явилась посада префекта м.Рима, який насамперед забезпечував охорону порядку, відповідав за забезпечення міста продуктами харчування та ін. З часів встановлення принципату війни припиняються, упорядковується система управління. У провінціях відособлені раніше римські поселення зливаються з місцевою верхівкою, яка засвоїла латинську мову і римську культуру. У новозавойовані землі ввозять італійські товари, а звідти поступає сировина. Утворюється єдиний політико-економічний організм, єдине ціле. Характерна й розважлива політика Августа лавірування між різними соціальними верствами населення. Август остаточно затвердив для сенаторів майновий ценз в 1 млн сестерціїв. Він особисто тричі складав нові списки сенаторів.За прикладом Цезаря Август збільшив кількість патриціанських родів. Він надавав матеріальну допомогу збіднілим аристократам. Водночас Август щедро надавав сенаторські звання "новим людям", переважно з італійських колоній і муніципій. Другий привілейованиий стан після сенаторського і далі займали вершники. Август встановив для них ценз у 400 тис. сестерціїв. У складі вершництва можна виділити дві частини: стару, "спадкову", пов'язану з римською аристократією, і нову, що склалась з вислужених легіонерів, найвидатніших предст-авників італійської муніципальної знаті, розба-гатілих вільновідпущеників. Ставлення Августа та інших принцепсів до римського плебсу характерне тим, що він довів до логічного завершення систему хлібних й інших роздач, початок якої поклали Гракхи. Понад 200 тис. найбідніших громадян щомісяця безкоштовно одержували зерно. Август, крім того, досить часто роздавав їм гроші, причому кожен діставав по 400 сестерціїв. Підтримувала Августа і італійська муніципальна знать, оскільки в часи принципату вона зберегла привілейоване становище. Одним з головних завдань у політиці принципата було забезпечити покірність рабів. Август провів чимало заходів, які й надалі повинні були засвідчувати принципову відмінність між вільними і рабами. Август розшукав і повернув господарям близько ЗО тис. рабів-утікачів; провів ревізію кількості державних рабів; обмежив відпуск рабів на волю.