Рецензенти: д.е.н., проф. Горняк О.В., к.е.н., доц. Доленко Л.Х.

 

Вступ 3-5 стр.(актуальность+доцильнисть+объект и предмет (тема) как общее и частное, в объекте выделяется часть, которая становится предметом+информационная база и перечень методов, которыми исследован предмет.

Выпускная работа: объем 50-60 стр., источников не менее 25

Диплом 75-85 стр. «-«30

Выводы

Список использованных источников [Электронный ресурс]:

Приложение

 

 

Випускна (бакалаврська) і дипломна робота ґрунтується на отриманих знаннях з окремих дисциплін спеціальності «Міжнародні економічні відносини», але носить більш комплексний характер, більшою мірою містить елементи дослідження. Випускна й дипломна робота з міжнародних економічних відносин – це наукова праця, виконувана студентом на заключному етапі навчання, що має за мету систематизувати й розширити знання й практичні навички при вирішенні складних комплексних економічних завдань з елементами досліджень, а також визначити рівень і підготовленість до практичної роботи відповідно до одержуваної спеціальності. Захист випускної й дипломної роботи виноситься на підсумкову державну атестацію.

Дипломна робота, як підсумковий документ, покликана показати, як студент володіє методикою і технікою експерименту, наскільки він уміє аналізувати, узагальнювати і формулювати висновки із результатів дослідження, самостійно працювати з інформаційними та літературними джерелами. При оцінці дипломної роботи враховується не лише якість самої роботи, характер викладу основних її положень при публічному захисті, але і її оформлення.

З метою надання допомоги, а також для здійснення контролю по кожній темі призначається науковий керівник, з яким належить узгоджувати всі питання, пов'язані з підготовкою роботи. Після цього науковим керівником буде складений відгук на випускну й дипломну роботи. Одночасно на роботу іншим науковим або практичним працівником буде складатися ще й рецензія.

 

Весь процес підготовки й захисту роботи складається з ряду послідовних етапів: вибір теми й узгодження її з науковим керівником; підбір літератури та інформаційних джерел; вивчення вимог до оформлення роботи; вивчення підібраної літератури та інформаційних джерел; написання роботи; розробка тез доповіді для захисту; захист роботи.

 

Обсяг випускної (бакалаврської) роботи повинен дорівнювати 50 – 60 сторінкам. Список використаних джерел – не менш за 25 найменувань. Обсяг дипломної роботи повинен дорівнювати 75 – 85 сторінкам. Список використаних джерел – не менш за 30 найменувань. План випускної й дипломної роботи повинен бути складним, складатися з 2-3 розділів із виділенням підрозділів (параграфів).

 

Студенту надається право самостійно вибрати тему роботи із затвердженої кафедрою та інститутом тематики. Крім того, студент може висувати свої ініціативні теми, які узгоджуються з науковим керівником та завідувачем кафедрою. Ці теми повинні відповідати спеціальності та напрямку кваліфікації студента, проблемам наукових досліджень кафедри. Загальна тематика не повинна дублювати теми робіт минулого й поточного років.

У період вибору теми студенту рекомендується встановити тісний контакт із викладачем, який проводить по даній або схожій темі заняття, оскільки, як правило, саме цей викладач буде виступати науковим керівником.

Практика підготовки робіт показує, що процесу вибору теми в багатьох випадках передує вивчення спеціальної літератури. Підбір літератури доцільно починати з вивчення тих книг і періодичних видань, які рекомендовані по досліджуваним за фахом темам. Студенту належить проаналізувати, з якими вже вивченими або за планованими до вивчення курсами найбільш близька тема обраної роботи.

Підбір книг і статей варто робити з використанням систематичних покажчиків літератури в університетській та міських бібліотеках й читальному залі вузу. При вивченні періодичних видань краще використати останні в році номера журналів, де міститься покажчик статей, опублікованих за рік.

Необхідний статистичний матеріал необхідно одержати, зокрема зі списку рекомендованих джерел, що наводиться у додатку А.

 

Написанню роботи варто придати певну послідовність. Спочатку слід підготувати: вступ, перший розділ і додатки до нього, потім другий розділ і додатки до нього, третій розділ і додатки до нього, висновки. Після цього редагується основна частина роботи – розділи й додатки до них. Далі уточнюється зміст вступу й висновків, формується список літератури, перелік прийнятих скорочень (при необхідності), прийнятих термінів (при необхідності), зміст, титульний лист. По завершенні остаточно редагується вступ й висновки.

Матеріал варто викладати відповідно до назви й цільової настанови, логічно й послідовно. Необхідно чітко усвідомлювати, що мета роботи складається не в простому описі поставлених у плані питань, а в аналізі існуючих проблем діяльності економічних суб'єктів і обґрунтуванні пропозицій з рішення цих проблем.

Розробка кожної складової частини роботи має свої особливості.

 

Вступ в випускній та дипломній роботі за обсягом повинен дорівнювати 3-5 сторінкам. У вступі варто розкрити актуальність теми, визначити мету, основні завдання роботи, визначити об'єкт і предмет, структуру, інформаційну базу дослідження.

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність і доцільність роботи. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми або наукового завдання. Від доказу актуальності обраної теми доцільно перейти до формулювання мети роботи. Мета – це уявний, ідеальний образ, що передбачає результати діяльності, кінцевий підсумок роботи. Ціль роботи повинна полягати в рішенні проблемної ситуації шляхом її аналізу й знаходженні нових закономірностей між економічними явищами. Правильна постановка мети - процес не менш важливий, ніж формулювання висновків. Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

У вступі подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. У вступі також вказується, на яких наукових конференціях, зокрема студентських і молодих вчених, семінарах оприлюднено результати досліджень, що викладені у роботі.

У ході написання окремих розділів, підрозділів використовується підготовлений на етапі підбору літератури розгорнутий план для того, щоб кожне питання було висвітлено за певною схемою, яка не допускає повторів, уривчастих, логічно не зв'язаних між собою положень.

 

Зміст основної частини повинен точно відповідати темі роботи й повністю її розкривати. Будь-яка наукова праця - це не сума її складових частин: важливим є логічний зв'язок роботи від її першої речення до останнього. Логічно побудована робота не містить матеріалу, що може бути вилучений з неї без порушення стрункості. Окремі думки автор висловлює в реченнях. Речення, що мають єдину тему, поєднують в абзаци. Абзаци одного підрозділу повинні бути послідовно зв'язані один з одним.

 

Висновок повинен логічно завершувати проведені міркування і являти собою абстрактне вираження якої-небудь стійкої закономірності між явищами. Аргументами, що обґрунтовують висновки, використовують посилання на праці вітчизняних і закордонних економістів, нормативні документи, логічні міркування, результати обробки статистичних даних. Зазвичай висновки починаються оборотом „таким чином,...” або „отже...”, потім формулюється зміст самих висновків.

Висновки повинні бути короткими, конкретними і випливати з викладеного матеріалу. При аналізі висновків необхідно дотримувати наступних правил. По-перше, висновки повинні бути нетривіальними. По-друге, в якості висновків варто формулювати отримані в даному підрозділі кінцеві результати, а не проміжні. По-третє, при формулюванні висновків недоцільно приводити положення, які не є важливими для викладу наступного матеріалу й не випливають із мети роботи. По-четверте, висновок не можна підмінювати декларацією про результати проробленої роботи („розглянуто”, „проаналізовано”, „вивчено” і т.д.). По-п'яте, висновки повинні бути короткими й у стислому виді містити пророблені в ході написання параграфа або питання міркування.

У процесі роботи доцільно перевіряти вірність одержуваних результатів шляхом проведення виступів на семінарських заняттях, конференціях, шляхом обговорення сформульованих пропозицій із практичними працівниками.

 

Перший розділ, як правило, присвячується розгляду теоретичних аспектів досліджуваної проблеми і є основою для подальшого викладу матеріалу. У цій главі зазвичай розглядаються сутність, зміст, організація досліджуваного процесу, його складові елементи.

 

У другому розділі, виходячи із загальних теоретичних положень, розглянутих у першому розділі, рекомендується проаналізувати стан справ на визначеній темою роботи ділянці діяльності. Для цього використовуються діючі нормативні документи, матеріали науково-практичних конференцій, результати виконання професорсько-викладацьким складом науково-дослідних робіт, статистичні дані, що відбивають економічні процеси як у масштабах країни в цілому, так і в рамках конкретних підприємств.

Статистичні дані повинні бути не тільки наведені, але й проаналізовані для обґрунтування висновків. Для аналізу використовуються різні математичні методи, зокрема регресійний аналіз. При цьому не варто забувати, що використання математичних методів – це засіб, але не ціль написання роботи. Важливою якістю роботи є використання для обробки статистичних даних комп'ютерних програм.

 

У третьому розділі приводиться обґрунтування пропозицій по вдосконалюванню тих сторін економічної діяльності, проблемні елементи яких були виявлені в другому розділі. Практика показує, що для успішного захисту роботи варто мати не менш трьох основних пропозицій, що виносять на захист. Вносячи пропозицію, доцільно пропонувати кілька варіантів рішення виявленої проблеми. Варто проаналізувати кожний з варіантів, вибирати оптимальний і не тільки прогнозувати позитивні результати використання обраного варіанту, але й запропонувати заходи щодо мінімізації ризиків негативних наслідків.

Об’єктивність викладу - основна риса роботи, що випливає із прагнення встановити наукову істину. Обов’язковою умовою об’єктивності викладу матеріалу є вказівка на те, яким є джерело повідомлення, ким висловлена та або інша думка, кому конкретно належить те або інше вираження. У тексті це варто реалізовувати за допомогою використання спеціальних вступних слів і словосполучень („за повідомленням”, „на думку”, „по даним”, „на нашу думку” і ін.).

 

Метою захисту роботи є виявлення ступеня розкриття автором теми роботи, самостійності й глибини вивчення проблем, обґрунтованості висновків і пропозицій. Захист роботи проводиться кожним студентом індивідуально перед комісією кафедри, як правило, при особистій участі керівника роботи. На захисті роботи студент повинен показати не тільки знання теми, але й ступінь оволодіння науковим методом мислення, логічним і статистичним аналізом досліджуваних проблем, здатність до самостійної наукової праці, уміння чітко, і ясно викладати свої думки й висновки. Критерії оцінювання дипломних/кваліфікаційних робіт студентів спеціальності МЕВ наводяться у додатку Б.

 

Вимоги до оформлення роботи. Текст може бути виконаний машинописним способом або з використанням комп'ютерної техніки на одній стороні стандартного аркуша білого паперу (А4, 210 х 297 мм). Великі таблиці й ілюстрації можуть бути подані в додатках на форматі А3. Робота має бути переплетеною з прошиванням аркушів. При друкуванні роботи дотримуються наступних полів: зверху й знизу - не менш 20 мм; праворуч - не менш 10 мм; ліворуч – не менш 20 мм. Гарнітура шрифту - Times New Roman (Cyr), кегль - 14, колір друку - чорний, міжстроковий інтервал - полуторний при друкуванні на комп'ютері. Щільність тексту повинна бути рівномірною (без розріджень і ущільнень).

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися під час написання, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

 

Текст роботи не прийнято перевантажувати маркерами, курсивом, іншими шрифтами; зазвичай він виглядає досить одноманітно. Заголовки структурних частин роботи „ЗМІСТ”, „ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „ДОДАТКИ” друкують тим же кеглем але більшими (заголовними) літерами й вирівнюють по центру сторінки. Заголовки підрозділів друкують із абзацного відступу (по центру сторінки не вирівнюють) маленькими літерами (крім першої великої). Крапка наприкінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох речень, то їх розділяють крапкою. Переноси слів у заголовках не дозволяються.

 

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці (зразок титульного листа наведено наприкінці методичних вказівок).

Такі структурні частини, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ».

Розділи позначають порядковими номерами арабськими цифрами (1,2,3). Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи позначають номером розділу і підрозділу через крапку (1.1., 1.2. або 2.1., 2.2., 2.3. і т.д.), після останньої цифри ставиться крапка. Потім в тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

За умови набору на комп’ютері прийнято виділяти структурні частини й заголовки жирним шрифтом. Відстань між заголовками розділу і підрозділу повинна дорівнювати 3-4 інтервалам, що відповідає одному пропущеному рядку при наборі на комп’ютері (3 інтервали) або при друку на друкарській машинці (4 інтервали). Відстань між заголовками і текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Виклад тексту кожного розділу, а також вступу і висновків варто починати з нової сторінки. Кожний абзац тексту починається з червоного рядка на відстані 15 мм від лівого краю тексту. Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не припускаються.

Таблиці, формули, малюнки й підпункти нумеруються усередині кожного розділу. Наприклад, Рис. 1.1, Таблиця 2.3, формула 3.2 і т.д. При цьому слово „Таблиця” пишеться без скорочень, а слово „малюнок” скорочується „Рис.” (але не „мал.”). Слово „Таблиця” пишеться праворуч угорі таблиці. Рядком нижче по центру пишеться її назва. Ілюстрації й таблиці варто розміщувати нижче по тексту відразу після згадування або на наступній сторінці. Громіздкі таблиці й малюнки краще розміщувати в додатках.

Таблиця (номер)

Назва таблиці

ГоловкаÊ í Заголовки граф î

Підзаголовки граф ß à
Рядкиâ

áБоковикÇ Графи È

(заголовки рядків) (колонки)

 

При написанні роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться у роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання у роботі. Посилання в тексті роботи слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...» або «…[1, C. 15].». Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)». На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл.1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див.табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

 

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток_____» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) - перша формула додатка А.

 

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні випускних та дипломних робіт), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Приклад оформлення списку джерел наводиться у додатку В.

 

 

Додаток А

Перелік

інформаційно-статистичних джерел, що є обов’язковими для використання студентами спеціальності “Міжнародні економічні відносини” під час підготовки випускних та дипломних робіт

1. Міжнародний валютний фонд – www.imf.org. На цьому сайті у вільному доступі є статистична інформація про основні економічні показники 184 країн світу.

 

2. Комісія ООН з торгівлі та розвитку – www.unctad.org. На цьому сайті у вільному доступі є статистична інформація про платіжний баланс – експорт, імпорт товарів та послуг, рух прямих, портфельних та інших інвестицій усіх країн-членів ООН.

 

3. Світова організація торгівлі – www.wto.org. На цьому сайті у вільному доступі є статистична інформація про світову, регіональну та зовнішньоторговельну діяльність 149 країн.

 

4. Світовий банк – www.worldbank.org. На цьому сайті у вільному доступі є статистична інформація про зовнішньоекономічні зв’язки та заборгованість 145 країн, що розвиваються.

 

5. Центральне розвідувальне управління США (ЦРУ) – www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/. Цей сайт містить аналітично-статистичну інформацію, соціально-економічні показники та міжнародні торгові та фінансові індикатори 231 країни та території.

 

6. Організація економічного співробітництва та розвитку www.oecd.org. Цей сайт містить статистичну інформацію, соціально-економічні показники, міжнародні торгові і фінансові індикатори країн-членів ОЕСР та Китаю, Індії, Росії, Бразилії.

 

7 Азійський банк розвитку - www.adb.org/Countries. Цей сайт містить статистичну інформацію, соціально-економічні показники, міжнародні торгові і фінансові індикатори 44 країн Азії.

 

8. Євростат - www.eu.int/comm/eurostat. Цей сайт містить статистичну інформацію, соціально-економічні показники, міжнародні торгові і фінансові індикатори країн Європейського Союзу та їх партнерів.

 

9. Перелік Інтернет-адрес Центральних банків усіх країн світу - www.bis.org/cbanks.htm

 

10. Національний банк України – www.bank.gov.ua. На цьому сайті у вільному доступі є статистична інформація про основні економічні показники діяльності банківської системи України та її платіжний баланс.

 

11. Державний комітет статистики України – www.ukrstat.gov.ua. На цьому сайті у вільному доступі є статистична інформація про майже усі макроекономічні та галузеві показники економічного розвитку України.

 

12. Міністерство фінансів України - www.minfin.gov.ua. На цьому сайті у вільному доступі є правова і статистична інформація щодо виконання державного бюджету України, динаміці зовнішнього та внутрішнього боргу країни.

Під час підготовки випускних та дипломних робіт усі студенти спеціальності “Міжнародні економічні відносини” обов’язково повинні аналізувати сучасні статистичні дані та використовувати для збору інформації як мінімум два із міжнародних сайтів (сайти 1-9) та два із українських сайтів (сайти 10-12). У разі виникнення будь-яких питань стосовно збору та аналізу статистичних даних усі студенти мають можливість звернутися за допомогою до проф. Якубовського С.О. (sergey_yakubovskiy@yahoo.com), ст. викл. Ломачинської (lomachinskaya@onu.edu.ua), ст. викл. Грінченко А.Ю. (grinchenko@te.net.ua), викл. Насадюк І.Б. (irenas_ua@yahoo.com).

Додаток Б