Суддя: навіщо ти взяла на себе провину.

 

Підсудна: Бо мені за це заплатили. Я не мала іншого виходу, ми мали вирватися звідси, втекти від мачухи якнайдалі! Але для цього нам потрібні були гроші …

 

СУДДЯ: Навіщо?

 

Підсудна: Ну як навіщо?А як би ми до Росії добралися? Автостопом? (киває на сестру)З дитиною? До того ж куди саме їхати ми не знали! Поки б ми розшукали старих знайомих батька, поки б вийшли на тітку… А якщо б нічого не вдалося? Ми б не повернулися до неї! Нізащо!

 

СУДДЯ: Це зрозуміло, але чому таким чином? Адже ти могла б підробити та відкласти гроші…

 

Підсудна: А я копила! Підробляла і ховала їх вдома, дура..Але мачуха дізналася і обшукала всю мою кімнату разом зі своїм збоченцем! Вони все забрали!

 

Свідок3: Я мала на це право! Я тебе годую, одягаю, а ти за моєю спиною підробляєш і ховаєш до своєї кишені! Ваша честь, невже це справедливо? Я ж не мільйонерша, чому я маю їх забезпечувати на власні кошти?

 

Прокруор: (свідку) Якщо ви так були проти того, щоб виховувати цих дівчат, то чому тоді їх удочерили? Чому не відмовились – тоді б дітей віддали у дитячий будинок.

 

Свідок 3мовчить…

 

Підсудна: (іронічно)Я не знаю законів, але впевнена, що все через татову квартиру!!Мабуть боялася її втратити! До того ж ми з сестрою отримаємо гроші, як сироти, які вона забирає!!

 

Свідок3: І витрачаю на вас!!!

 

СУДДЯ: Заспокоїлися всі! Свідок, вам ще раз нагадати про правила поведінки у суді? Підсудна, ви сказали, що вам заплатили, аби ви взяли провину на себе. Хто і за яких обставин?

 

Підсудна: Якось у школі, на перерві, ми з сестрою обговорювали скільки грошей нам потрібно, аби втекти. Виявилося, що дуже багато..Тисячі..Мабуть, вона почула. Бо потім підійшла і сказала, що заплатить мені 5 тисяч, якщо я вчиню цей напад. У неї батьки мажири – у них грошей купа! Я погодилася, бо не мала іншого виходу!

 

Прокурор: Підсудна, то ви вчиняли злочин, чи ні?

 

Підсудна: Ні! Я зустрілася з нею 10 серпня у лісі, десь о пів на дев’яту і сказала, що не буду цього робити!

 

С УДДЯ: Хто саме вигадав цей напад та заплатив тобі гроші за зізнання?

 

Підсудна: Іра! Це наша однокласниця! Вона мріяла помститися Марині. Вони ненавиділи одна одну! Мабуть Іра боялася, що Денис повернеться до Марини.

 

Потерпіла: (зло)От сучка…

 

СУДДЯ: Потерпіла!

 

Захисник: (підсудній) Що відбувалося після того, як ви відмовили вашій однокласниці? Ви пішли звідти, з лісу?

 

Підсудна: Так! Я не знаю, що далі було! Десь о десятій Іра мені подзвонила і сказала, щоб я підійшла на покинуту базу у лісі. Вона відкрила будиночок і я побачила Марину – та лежала зв’язана на підлозі. Мені стало страшно і я підбігла аби розв’язати її. Але Іра сказала, що справу все одно вже зроблено. Та я ще маю шанс отримати гроші, якщо візьму провину на себе.

 

Захисник: Тепер зрозуміло як твої відбитки опинилися на місті злочину.

СУДДЯ:І ти взяла гроші за зізнання у злочині?

 

Підсудна: Так…А чого було боятися? Я подивилася в інеті – за таке максимум виправні роботи дають… Зате я б з сестрою отримала нове життя.

 

Захисник: Світлано, а чому ви так сильно прагнули втекти від мачухи? Тільки через те, що не змогли налагодити з нею стосунків?

 

Підсудна: Не тільки… Її Андрій, коханець..він чіплявся до мене …

 

Прокурор: Що означає чіплявся? Він до вас залицявся? Проти вашої волі?

 

Підсудна: (з болем) Так. Заходив уночі, коли я сплю, до ванни, коли купаюся. Я прибила там замок, а він його зірвав і сказав, що у його домі – замків не буде, бо ми не маємо право від нього щось приховувати. Я боялась, розумієте? Боялась, що він і до Жені буде чіплятися! Як ми могли залишатися у цьому домі?!

 

Прокурор: (до мачухи підсудної) Це правда? Те, що каже ваша падчерка?

 

Свідок3: (обурено) Гидка та нахабна брехня! Андрій – люблячий батько і сумлінний чоловік! Кого ви слухаєте? Ця дрянь зараз все, що завгодно скаже, аби уникнути відповідальності!

 

СУДДЯ: Пані Фадєєва, суд штрафує вас на 200 гривень!Ви не маєте права так ображати нікого у судовій залі! Тим паче власну падчерку! До підсудної запитання ще будуть? (Ні, ні) Ти можеш присісти. Думаю саме час допитати останнього свідка по справі – це як раз Ірина Самойлова. Я так розумію, ти про не ї казала? (так)Добре. Пане розпоряднику, запрошуйте будь ласка – Самойлову Ірину Денисівну. Зараз ми все і з’ясуємо.

Допит Свідка 4: Самойлова Ірина Денисівна

Розбещена мажорка. Звикла брати те, що хоче. Багато хто у школі її боїться. Особливо дівчата. Хитра та продумана.

СУДДЯ: Доброго дня. Назвіть нам будь ласка ваші анкетні дані. Як вас звати, де проживаєте, чим займаєтесь?

Свідок4: Самойлова Ірина Денисівна. Мені 16 років. Я старшокласниця. Живу у Білій Церкві.

 

СУДДЯ: (до свідка)Доводжу до вашого відома, що за відмову від давання показань та давання завідомо неправдивих показань передбачено кримінальну відповідальність. Це вам зрозуміло?(Так) Що ти можеш повідомити стосовно справи, яку ми розглядаємо?

 

Свідок4: Ну а що казати? Дуже шкода Марінку. Хоч ми і сварилися часто, але по – людські мені її дуже шкода. Не розумію, як Свєта пішла на таку жорстокість! Мабуть все через її складну ситуацію в родині, дівчині явно потрібен психолог. Такі проблеми не можна запускати бо…

 

Підсудна: Я у всьому зізналася.

 

Свідок4: (спочатку трохи розгублена) Ну так, я знаю, що ти визнала свою провину. Отже шкодуєш – це дуже добре.

 

СУДДЯ: Ірино, ти не правильно зрозуміла підсудну – вона щойно повністю змінила свої покази.

 

Свідок4: (замислено) Ндаа? Цікаво…А я тут до чого?

 

СУДДЯ:Світлана сказала, що це ти напала на потерпілу а потім заплатила їй гроші за те, що вона візьме провину на себе.

 

Свідок4: (ошелешено) Що? Це брехня! (до підсудної) У тебе що, зовсім вже дах поїхав? Що ти собі дозволяєш кретинка?!

 

Підсудна: Слухай, харе, ясно? Плани змінилися - мені більше твої гроші не потрібні! Я хоч завтра їх тобі віддам! Все, цирк поїхав!

 

СУДДЯ: Свідок, я роблю тобі зауваження! Ти не маєш права так поводити себе в суді!І тобі підсудна – також.

 

Свідок4: Як ви можете вірити цій безпритульній? Ви знаєте, що вона пацана у школі лопатою віддубасила? Я ніколи в такому бруді замішана не була! (потерпілій) Марин, ну скажи їм, що ти сидиш як причарована? Невже ти їй все простила?

 

Потерпіла: (несміливо, вона побоюється Іру) Але ж ти сама мені казала… Коли я сказала тобі, що хочу повернутися до групи, то ти схопила мене за волосся і сказала, щоб я не лізла у твої справи з Денисом, бо наступного разу мене будуть шукати набагато довше …

 

СУДДЯ: (свідку) Ви казали це?

 

Свідок4: (нервово)Та я не мала на увазі нічого конкретного, я просто залякувала її, бо вона до мого хлопця чіплялася!

 

Свідок1: Ееее, пригальмуй, ляля! Я не казав, що повертаюся до тебе!У нас давно нічого нема! І не буде, бо ти схиблена на всю голову, якщо таке мутиш!

 

Захисник: (потерпілій) Якщо ваші стосунки з Іриною були настільки гострими, чому ти була впевнена, що на тебе напала моя підзахисна?

 

Потерпіла: А я і не була впевнена, але ж вона сама зізналася! І я бачила її у тому домі! То що мені було казати? Що вона на себе наговорює?

 

Прокурор: Але якщо ти мала хоч якісь сумніви стосовно провини підсудної, то мусила сказати про це!

 

Потерпіла: (нервово і трохи істерично) Нащо мені ці проблеми у випускному класі? Ірка сказала, що якщо я буду патякати щось зайве в суді – то розповість у школі, що я шльондра і всім даю! Зі мною б потім жоден пацан на випускному балі не танцював!

 

СУДДЯ: Заспокойся. Ірино, ти хочеш якось прокоментувати свідчення потерпілої і підсудної?

 

Свідок4: (зухвало)Не хочу! Це тільки їх слово проти мого!

 

Підсудна: (з іронічною посмішкою, провокаційно) Тобто гроші тобі повертати не треба, так? Я сказала їм скільки ти мені забашляла. Прекрасно, кльово я заробила на порожньому місці стільки бабла!

 

Свідок4: Ах ти ж нагла сучка! Та хто тобі повірить, що я б за таку фігню 5 штук би відвалила?

 

Захисник: А звідки ти знаєш, яку суму називала моя підзахисна? Тебе тоді у залі суду не було.

 

Свідок4: (капризно)Я нічого не знаю, відчепіться від мене! Я на вас своїм батькам скаржитися буду! Не можна так з дітьми розмовляти!

 

СУДДЯ: Судячи з того, що ви робите і як розмовляєте – ви вже давно не діти. У сторін будуть запитання до цього свідка? (ні, ні) Нові клопотання у справі?

Прокурор: У мене є, ваша честь. У зв’язку з тим, що ми зараз почули, я б хотів внести клопотання про відмову від подальшого підтримування обвинувачення.

СУДДЯ: Тоді об’являю судове слідство закритим.

 

ОГОЛОШЕННЯ ВИРОКУ І ОБҐРУНТУВАННЯ СУДДІ

 

КІНЕЦЬ