Захисник: Я так зрозуміла, що ти маєш проблеми з багатьма учнями, а з потерпілою? 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Захисник: Я так зрозуміла, що ти маєш проблеми з багатьма учнями, а з потерпілою?



 

Свідок2: (похмуро)З нею більше за всіх. Коли Денис її кинув, а потім ще й Ірка вижила з групи…

 

Потерпіла: А ти ботан звідки взагалі про це знаєш? Це не твоя справа!

 

Свідок2: (сміливо) А ми не в школі, щоб рота мені затикати! Мене питають – я кажу. Чи вважаєш це секрет великий? Та вся школа тобі кістки перемила до блиску.

 

Потерпіла: (погрозливо) Ну почекай…. навчальний рік тільки починається…

СУДДЯ: Потерпіла, ви що погрожуєте свідку? Вам нагадати де ви знаходитесь? Продовжуйте свідок.

 

Свідок2: Коротше після того вона геть з котушок злетіла. Вчитися почала погано, вчителям грубила і зривалася на тих, хто слабший за неї. Вона знала, що у мене астма і навмисно забрала мій інгалятор. Типу жартома. Я рознервувався і мені стало погано – я просив її повернути його, а вона тільки стояла і сміялася. Тоді Свєта схопила її за куртку та жбурнула об стіну. І забрала у неї мої ліки.

 

Прокурор: Тобто між підсудною і потерпілою вже були конфлікти і досить сильні?

 

Свідок2: (зрозумівши, що сказав зайве) Ну так, але то був єдиний випадок. Але це я винен – я сказав Свєті, що з Мариною треба щось робити, бо вона зовсім обнагліла.

 

Прокурор: І що на це відповіла підсудна?

Свідок2: Що сама з нею розбереться… От я дурак, не треба було її вплутувати. Але в принципі нічого ж страшного не трапилося – ну посиділа вона пару годин в тому домі! Це їй тільки на користь. Може заспокоїться хоч трохи.

Захисник: А ти сам ніколи не хотів помститися потерпілій за такі жорстокі знущання над тобою з її боку?

 

Свідок2: Я мріяв про це кожного дня як бачив її у школі. Але, що я їй зроблю?(явно перебільшуючи) Знаєте яка вона сильна? Ого! Це вона тільки з виду здається тендітною.

 

Захисник: Але щоб вдарити каменем ззаду – великої сили не треба. А дотягнути дівчину, яка важить не більше 50 кілограм до сусідньої будівлі і тим паче.

 

Свідок2: (нервово)Та ви що? Вона б мені потім голову відірвала! Я б на таке не пішов! Тим паче, мені нервувати не можна! (ще більш нервово) Я нічого не робив, не тисніть на мене. Я ж кажу, мені нервувати не можна!

 

Прокурор: Ваша честь, я б попросив вас втрутитися та припинити цей тиск на свідка! Який до того ж ще й має слабке здоров’я. У будівлі, де була замкнена потерпіла – були знайдені сліди підсудної, як і біля входу! Її відбитки на скотчі, яким був заклеєний рот дівчини. До чого тут цей свідок? Проти якого нема доказів.

 

СУДДЯ: Я згоден з паном прокурором. Пані захисник, апелюйте тільки фактами. Ви маєте ще запитання до свідка?

Захисник: Ні, ваша честь. Поки що. Але хотіла б додати, що слідів від взуття біля домівки було декілька, і багато з них опізнати взагалі не вдалося. Тому не можна стверджувати, що свідок також не був на місті злочину та не приймав у ньому якусь участь.

 

Підсудна: (захиснику)Ми так не домовлялися! Віталік тут ні до чого, нащо ви його пресуєте? Я ж у всьому зізналася, ви мене мусите захищати, а не на інших стрілки переводити!

 

Захисник: (жестом показує підсудній заспокоїтися та замовчати)

СУДДЯ: Ще будуть запитання до свідка? (Ні) В такому випадку прошу сідати. Пане розпоряднику, запросіть будь ласка наступного свідка Фадєєву Тетяну Богданівну

Допит свідка 3: Фадєєва Тетяна Богданівна

Скандальна жінка. Обличчя напружене. Із ненавистю дивиться на підсудну, хоч і намагається це приховати. Її дратує суд, та єдине, що бачить у цьому позитивне – падчерку скоро посадять.

 

СУДДЯ: Свідок, назвіть свої прізвище, ім'я, по батькові, місце і рік народження, місце проживання, Ваш сімейний стан, чим Ви займаєтесь?

Свідок 3: Фадєєва Тетяна Богданівна. Мені 38 років, живу у Білій Церкві, працюю продавщицею в магазині. Не одружена, поки.

СУДДЯ: Доводжу до вашого відома, що за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання передбачено кримінальну відповідальність. Це вам зрозуміло?( Так ) Наскільки я бачу з матеріалів справи – підсудна ваша падчерка, так?

 

Свідок3: Так, залишився спадочек від першого чоловіка. Вона і сестра її молодша. Та хоч слухається. А ця (на підсудну) зовсім від рук відбулася. З нею одні лише проблеми. Вчиться погано, у школі постійно бійки влаштовує. Всі нерви вже мені витріпала. Я її кормлю, одягаю, виховую – і жодного дякую не чую за це.

 

Підсудна: (у запалі)А за що тобі дякувати? За те, що ти принижуєш мене,знущаєшся, з коханцем своїм кувиркаєшся у квартирі мого батька?Яка нам з сестрою ще від бабусі залишилася! Я подам на тебе в суд і вижену тебе звідти!

 

Свідок3: (задоволено від реакції підсудної, спокійно) Чуєте як вона розмовляє? Чуєте? І це ще квіточки! (заводиться) А вдома, так взагалі…

 

СУДДЯ: Свідок, облиште з’ясування ваших сімейних стосунків. Як ви вважаєте, підсудна здатна на те, у чому її обвинувачують?

 

Свідок3: (скандально)Здатна – здатна! Це абсолютно в її стилі! У мене наречений є, і він з нами разом проживає, бо у нас дитина маленька народилася, – так вона навіть на нього з кулаками кидалася!

 

Підсудна: Бо він рився у моїй шафі з нижньою білизною! Збоченець!

 

Свідок3: Не смій! Він хвилюється за тебе! Ми думали, що ти наркотики вживаєш і шукали де ти їх ховаєш у своїй кімнаті!

 

Підсудна: (шоковано)Щооо? Які..? Я навіть не палю!

 

СУДДЯ: Заспокойтеся, ще раз вас наполегливо прошу! Ви розмовляли зі своєю падчеркою 10 серпня? Чи побачили ви щось дивне у її поведінці того дня?

 

Свідок3: Та вона зажди дивна! А того дня взагалі була не при собі! Женька, сестра її,була у літньому таборі, а ця – нікуди їхати не захотіла, ну навмисно, аби нам літо зіпсувати своїми вибриками! Замкнулася у своїй кімнаті, їсти не виходила, музику ввімкнула на всю катушку і сиділа. А потім раптом зірвалася кудись.

 

СУДДЯ: Вона казала вам куди йде?

 

Свідок3: Наївні ви люди. Скаже вона. Я запитала її куди вона, бо була вже година сьома вечора, а вона послала мене, сказала, що скоро наше життя з нею сумісне скінчиться і вибігла грюкнувши дверима. (драматично, з відчаєм)Ваша честь, зробіть з нею хоч щось! Вона ж і мене хоче стукнути по голові! У мене дитина 5 – місячна– я боюся за неї! Боюся за себе! Вона ж – психопатка!

 

Захисник: А чому ви вирішила, що дівчина вам погрожує? У неї є якісь родичі? Може вона мала на увазі, що хоче переїхати жити до них, бо ваше сумісне життя, як ми почули досить конфліктне.

 

Свідок3: Та куди вона поїде? Кому вона потрібна? Хоча, є правда сестра у їх батька, старша. Але вона живе у Росії і з батьком їх вони не спілкувалися років 20. Нащо їй тепер ці два тягаря? Вона взагалі мабуть давно вже померла! Їй має бути років 60!

СУДДЯ: Добре. Якщо запитань більше….

Раптом у зал вривається Євгенія Фадєєва(сестра підсудної). Вона щасливо посміхається, летить немов навіжена і одразу до сестри, розмахуючи листом.

Євгенія Фадєєва: Вона написала, Свєтка! Вона написала! Вона ще у Росії, просто адресу змінила!! Вона нас забере!!!!

СУДДЯ: (зупинивши дівчину на пів дороги до підсудної) Ти хто така? Не можна переривати судове слухання, якщо хочеш щось сказати, що має відношення до справи, то мусиш спочатку представитися.

Є.Фадєєва: (розгублено зупинившись, але все одно тягнеться до сестри)Ой, вибачте…я не знала, що не можна…Я – Женя, сестра Свєткіна. Женя Фадєєва. (емоційно, збуджено тараторить) Це тітка наша написала! Вона знайшла нас, наша тітка! Ми шукали її 2 роки, як папа помер. Папа казав, що вона десь під Москвою живе, ми писали їй, але листи повертались, і ось вона сама написала нам! Ну точніше не нам, а татові..бо вона не знала, що він…що його більше немає …Тепер вона за нами приїде, вона нас забере!

 

Підсудна: (емоційно)Та що ти тараториш як навіжена, дай негайно сюди листа!

 

Є.Фадєєва: (невпевнено дивиться на суддю) Можна?

 

СУДДЯ: Добре, я дозволяю.

 

Є.Фадєєва: (одразу швидко біжить до сестри, так швидко, що ледь не падає по дорозі) Дивись, дивись сама!

 

Підсудна: (схвильовано виймає лист і пробігає його очима, розгублено,про себе) Але..вона навіть не знає про нас… Вона пише, що живуть вони досить скромно…

 

Є.Фадєєва: (збуджено, наївно) Ну то й що, що не знає? Уяви як вона одразу зрадіє!

 

Свідок3: (яка до цього виглядала досить розгублено, цинічно і жорстко) Ага, зрадіє! Так само як і я, коли зрозуміла, що ви повисли на моїй шиї до кінця моїх днів! Спустіться з небес на землю! Таких як ВИ ніхто не захоче до себе забирати – від вас лише проблеми! А ви думали, скільки грошей на ваше утримання треба?!Ви їй не потрібні!

 

Є.Фадєєва: (ледь не плаче, тітка має на неї вплив) Неправда, вона нас забере, забере! (починає плакати)

 

Підсудна: (вона розуміє, що скоріш за все тітка навряд чи зможе їх утримувати враховуючи всі обставини. Сестрі впевнено, через паузу) Заспокойся! Негайно припини плакати! Не слухай її, вона навмисно це каже. (обіймає та заспокоює сестру)Звісно тітка нас забере.

Є. Фадєєва: (витираючи сльози) Тоді ти не мусиш більше брехати. Тепер нам ці гроші не потрібні – розкажи їм все, скажи, що не вчиняла нічого!

 

СУДДЯ: Євгенія, заспокойся будь ласка і присядь. (до підсудної) Про які гроші казала твоя сестра?

 

Підсудна: …. Я нічого не робила Марині. Я навмисно взяла на себе провину…

 

Свідок3: (перелякано, що падчерку можуть відпустити) Не вірте їй, ваша честь! Вона навмисно це каже, бо боїться, що тітка не захоче зечку у свій дім брати!

 

СУДДЯ: (суворо) Свідок, заспокойтеся вже нарешті! До цього свідка ще будуть запитання? (ні, ні) Отже ваш допит закінчено, ви можете присісти. І будь ласка не заважайте слуханню процесу!Підсудна, підведіться.

 

ПОВТОРНИЙ ДОПИТ ПІДСУДНОЇ

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-10; просмотров: 127; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.87.90.21 (0.026 с.)