Суддя: Я прошу тебе обирати вислови та не ображати нікого у судовій залі. Розкажи у подробицях, що з тобою трапилось 10 серпня.

 

Потерпіла: Згадувати таке не в кайф звісно. Я як завжди займалася у музичній школі, в Білій Церкві. Я захоплююся музикою, раніше грала у групі навіть, на гітарі. А взагалі – то я збираюсь співачкою стати.

 

СУДДЯ: Це все добре, але зараз мене більше цікавить, що сталося з тобою у лісі, ти пам’ятаєш?

 

Потерпіла: Забудеш таке..Я йшла до дому через ліс. Я завжди там ходжу, навіть якщо пізно! Коротше чешу я через ліс, і раптом чую, хтось позаду плететься…Я обернулася – нікого. Ну думаю, мабуть собака якась. Йду далі і тут жесть повна! Як у фільмі жахів – мене хтось як довбане по голові і все! Гаси світло називається…

 

СУДДЯ: Я так розумію, що ти втратила свідомість? Коли ти прийшла до тями?

 

Потерпіла: Не знаю. Очухалась у якійсь хібарі. Руки і ноги зв’язані, в роті якась фігня, тряпка чи щось,та ще й скотч наліплений! Я так злякалася, це було так страшно! Я подумала, що зараз мене будуть бити, або ґвалтувати, що це маніяк якийсь! Я хотіла кричати але не могла.

 

Прокурор: Ви бачили хто вас вдарив?

 

Потерпіла: Ні, але це вона була (вказує на підсудну)

 

Захисник: А чому ви так у цьому впевнені, якщо не бачили хто вас вдарив та замкнув у домі?

 

Потерпіла: (байдуже) Бо вона зізналася, отже це вона!

Прокурор:Ви були у приміщенні самі, коли опритомніли?

Потерпіла: Спочатку я нічого не бачила, голова розколювалася, в очах все плило, але потім я побачила її (вказує на підсудну) Вона стояла біля дверей і дивилася на мене. Посміхнулася мені і мовчки вийшла. Я чула як замкнули двері і ще якийсь шум. Мабуть вона чимось підперла двері. Маньячка …

 

Підсудна: (роздратовано, іронічно) Ой, харе, ти лишнього не фантазуй! Посміхнулася? Як Доктор Зло, чи що?

 

СУДДЯ: А ти знаєш, скільки часу там пробула?

Потерпіла: Ні… Потім я знову втратила свідомість. Мабуть більше вже від страху, ніж від болі. А може і те і інше вкупі…

 

Прокурор: Ваша честь, потерпілу було звільнено тільки о третій годині ночі. Її однокласник – Денис Громов випадково гуляв з друзями на тій базі і почувши шум з одного із будинків, зайшов туди та звільнив дівчину і викликав швидку. Якби не він…

Потерпіла: Якби не він – мене б там хробаки з’їли… Або ще якась гидота!

 

Підсудна: (іронічно) Ага, вампіри б закусали! Фільмів менше дивися!

 

Потерпіла: (зло) Та пішла ти в сраку!

 

СУДДЯ: Заспокоїлися всі! Що ви обидві собі дозволяєте? Ще будуть запитання до потерпілої? (Ні, ні) В такому випадку прошу сідати. Пане розпоряднику, запросіть будь ласка першого свідка Громова Дениса Олександровича.

Допит Свідка 1: Громов Денис Олександрович

Звик бути першим красенем у білоцерківській школі J. Дещо зухвалий та зарозумілий. Відчуває себе останнім часом героєм – несе себе як супермена, який спас бідну дівчину. Опускає подробиці, що сам робив о 3 годині ночі на покинутій базі.

СУДДЯ: Назвіть свої прізвище, ім'я, по батькові, місце і рік народження, місце проживання, чим Ви займаєтесь?

Свідок 1: Громов Денис Олександрович. Мені 16 років, старшокласник. Живу у Білій Церкві. (гордо)Граю у власній рок – групі, яку сам створив.

СУДДЯ: Доводжу до вашого відома, що за відмову від давання показань та за давання завідомо неправдивих показань передбачено кримінальну відповідальність. Це зрозуміло?( Так ) У яких стосунках ти перебуваєш з потерпілою та підсудною?

Свідок1: Вони обидві мої однокласниці. Маринка колись була в моїй групі, а Свєту я взагалі то майже не знаю. Такі дівчата – не у моєму в кусі.

СУДДЯ: Я знаю, що саме ти знайшов потерпілу. Розкажи, як це було?

 

Свідок1: Ми з друзями гуляли тієї ночі. Ми взагалі часто на ту базу ходимо, знаєте – вона покинути ще з часів «савка». Ми любим там лазити, іноді навіть пару разів репетирували, такий треш крутий, розумієте? (побачивши, що суддя явно не розуміє)Мабуть, ні..

 

СУДДЯ: А що ви робили там о третій годині ночі?

 

Свідок1: Гуляли … пиво пили… безалкогольне. Коротше це не важливо! Ми попрощалися і пацани пішли в один бік, а я в інший, і коли я проходив повз одного з домиків – почув якийсь шум. Спочатку я подумав, що там бомж якийсь. Ну думаю зараз шугану його, (посміхаючись) прикольно буде (побачивши суворе обличчя судді перестав посміхатись). Але то не бомж був. І ось, що мене занепокоїло одразу – двері були підперті якоюсь колодою! Це було дивно. Я відштовхнув її, вона доречи дуже важка була, зайшов туди – чую хтось шарудить там і виє. Але я не злякався – включив мобілу – дивлюся, а там Маринка зв’язана лежить.

 

СУДДЯ: І що ти зробив?

 

Свідок1: Як що? Одразу кинувся її розв’язувати, у неї вся голова була в крові, ще цей скотч на обличчі. Туш розмазана по обличчю, волосся стирчить в різні боки - моторошна картинка, скажу я вам! Ну я одразу по – шуріку міліцію, швидку, все як треба.

 

Прокурор: Ви питали у загиблої хто з нею таке зробив?

 

Свідок1: Так, вона сказала, що це зробила Свєта. І чесно кажучи, це мене сильно здивувало.

 

Захисник: Чому? Ви вважаєте, що моя підзахисна на це не здатна?

 

Свідок1: А який їй понт від цього? Ну підкалувала її Маринка постійно у школі, ну то й що? Її всі підкалювали, навіть я. Бо вона дика, погляд завжди з – під лоба. Таких дівчат ніхто не любить, з такими не тусять. Якби її це так зачіпало – треба було б весь клас там запирати.

 

Захисник: А як ти вважаєш, хто міг таке зробити із потерпілою?

 

Свідок1: Взагалі то Ірка могла.

 

Захисник: Яка Ірка?

 

Свідок1: Ну Ірка Самойлова, однокласниця наша. У них завжди з Маринкою тьорки були. Вони обидві були у моїй групі. І завжди суперничали за… (дещо зарозуміло)ну за мою увагу. (задоволено посміхаючись)І я їх в цьому прекрасно розумію. Бо раніше я зустрічався з Мариною, а потім кинув її і став гуляти з Ірою. Мабуть Ірка ревнувала мене, от і виперла малу з групи. А потім я і Ірку кинув, бо вона зовсім якась безбашена, хоч і грає круто. Коротше ціх дівчат фіг зрозумієш.

 

Потерпіла: Дєня, що ти випендрюєшся? Ціни собі скласти не можеш? Ніхто мене з групи не виперав, я сама пішла, бо пісні твої..повна фігня!

 

Свідок1: (щиро ображений) Що? Вони кльові! Всі тьолки у школі від них перлися, то ти їх співала так огидно! І взагалі – ти дякувати мені повинна, якщо б не я…

СУДДЯ: (перебиваючи)Свідок, не відволікайтеся від слухання справи. І ще я б наполегливо попросив вас всіх виключити жаргон з лексикону! Ви знаєте, що підсудна повністю визнала свою провину? Чи є у вас якісь здогадки, чому?

 

Свідок1: Я не шкільний психолог. Я їх взагалі не розумію, у них в голові повний бардак! Визнала – отже винна!

 

СУДДЯ: Ще будуть запитання до свідка? (Ні) В такому випадку прошу сідати. Пане розпоряднику, запросіть будь ласка наступного свідка Івасюка Віталія Олеговича

Допит свідка 2: Івасюк Віталій Олегович

Типовий «ботан». Дикуватий. Із тих, над ким у школі всі знущаються(набагато більше, ніж з підсудної, бо її багато хто побоюється, а цей хлопець – типова «жертва» знущань і підколів.

СУДДЯ: Свідок, назвіть свої прізвище, ім'я, по батькові, місце і рік народження, місце проживання, Ваш сімейний стан, чим Ви займаєтесь?

Свідок 2: Івасюк Віталій Олегович, мені 16 років, перейшов в 11 клас. Живу у Білій Церкві.

СУДДЯ: Доводжу до вашого відома, що за відмову від давання показань та давання завідомо неправдивих показань передбачено кримінальну відповідальність. Це вам зрозуміло?( Так ) У яких стосунках ти перебуваєш із підсудною та потерпілою?

 

Свідок2: З Мариною я ніколи не дружив. А зі Свєтою ми часто спілкувалися. І те, що сталося, я відчуваю у цьому свою провину!

 

Підсудна: Віталік, що ти верзеш? Ти тут ні до чого!

 

Свідок2: Ні, це я винен! Я тебе спровокував, ідіот..

СУДДЯ: А чому ти так кажеш?

 

Свідок2: Ми зі Свєтою були завжди білими воронами у класі. Тільки її однокласники побоювалися, бо якось вона побила одного хлопця, а з мене знущалися. Я казав їй, що більше цього не витримаю. Як уявляв, що ще рік вчитися у цій школі і бачити кожного дня цих відморозків, аж лячно ставало. Думав навіть школу змінити, але батьки не дозволили. Все ж таки 11 клас…

 

Прокурор: Ти сказав, що підсудна побила одного хлопця. А за що, ти знаєш? Коли це було?

 

Свідок2: Навесні. Ми зі старшими класами прибирали сад біля школи, і один хлопець штовхнув її у купу сміття та сказав, що це її майбутнє – прибирати вулиці і збирати пляшки. Він сміявся з неї, це було жорстоко. Свєта сильно психанула і схопивши лопату - всадила йому декілька разів по спині. Після цього випадку, до неї більше не чіплялися.