Руїни цитаделі в міському парку м. Надвірна

 

 

В серпні 1589 р. татарські орди несподівано напали на Прикарпаття. В згадуваній протестації М.Куропатви не сказано чи було зруйновано м. Надвірну, однак в проміжку між 1589—1595 р.р. місто в архівних документах не згадується. Можливо воно було спалене. В 1596 р. місто було відбудоване. Очевидно руйнувань зазнає і надвірнянська оборонна споруда. Вона була зведена з великих нетесаних брил річкового каменю та вапняку. Товщина стін 1,2 м. Ширина замку 35 м, довжина 98 м. Однак, цитадель була споруджена на невеликому підвищенні. Можливо, після 1589 р. Куропатви вирішили побудувати надійнішу оборонну споруду — Пнівський замок.

Він надійно прикрив вхід у гори. Пнівська цитадель вважалися наймогутнішою оборонною спорудою на Прикарпатті. П'ятикутна споруда мала 7 веж. До замку в'їздили перекинутим через рів підйомним мостом. Відтворити внутрішню будову замку майже неможливо. Залишки фундаментів свідчать, що посеред двору знаходився будинок Куропатвів.

У 1621 р. на Покутті діяв опришківський загін Гриня Кардаша. Вони зробили підкоп і непомітно проникнули у твердиню. Пана Олександра Куропатву було поранено. Опришки винесли зі сховища більшу частину золота і грошей. Тобто цей напад мав суто грабіжницький характер. Після нападу Куропатви ще дужче укріпили замок, який до XVII ст. був наймогутнішою твердинею Галичини.

У травні 1648 р. на Прикарпатті почався рух непокори польській шляхті. Микола Куропатва очолив загін, що боровся з повсталими. Восени 1648 р. військо С.Височана підійшло до Пнівського замку. Вони два тижні облягали його. Замок не вдалося здобути, але твердині було завдано значної шкоди. За деякими даними повсталі таки здобули його. Після цього С.Височан пішов на з'єднання з Б. Хмельницьким до Львова.

В 1601 р. міщани побудували ратушу, в якій розмістилася адміністрація. У місті було запроваджено 2 колегії: лаву і раду, які складалися з виборних урядників, що виконували адміністративно-судові функції. Війта призначав власник міста.

 

Надвірнянська ратуша

 

У XVII ст. Надвірна стала важливим господарським осередком і значним ремісницьким центром. Спочатку великого розвитку набули будівельні професії (потрібно було відбудовувати місто від частих татарських набігів). Розвивалося також кушнірство, чинбарство, кравецтво, бондарство.

У XVII — XVIII ст. Надвірна стає центром торгівлі. Мешканці міста часто чумакували. На початку XVII ст. купці з Угорщини почали проїжджати через Надвірну. Щороку тут відбувалися два ярмарки і щотижня — торги.

Від 1805 р. в місті почало діяти камеральне управління (тобто державне). Основним органом влади була рада. Староста тепер очолював тільки міський суд.

У 1867 р. було створено Надвірнянський повіт на чолі зі старостою. У віданні повітової адміністрації, яка підлягала намісницькому правлінню, були всі справи крім судових. На початку 1887 р. Надвірна перейшла у власність Міського кредитного закладу у Відні, а від 1891 до 1918 р. належала австрійському цісареві.

У 1843 р. в Надвірній було споруджено одну з найбільших в Галичині фабрик хліборобських машин. Вже в 1844 р. вони експонувалися на Другій міжнародній виставці у Відні.

В 1870 р. вступили в дію сірникова фабрика Симона Губнера і броварня Вільгельма Бухміллера, а в 1877 р. — лісопильний завод. У 1886 р. держава почала експлуатацію нафтових родовищ у Пасічній, а пізніше — в інших селах, неподалік від Надвірної. Сировину до Надвірної перевозили підводами в дерев'яних бочках. Для її переробки в місті побудовано кустарну дистилярню, в якій з нафти одержували гас. Пізніше головну увагу спрямували на виробництво бензину. Тому дистилярню перебудували, і на початку ХХ ст. тут почав діяти нафтопереробний завод.

Влітку 1893 р. розпочалося спорудження залізничної вітки Станіслав — Вороненка, яка мала проходити через місто. В ньому взяли участь сотні спеціалістів з Італії, Австрії, Німеччини. Крім того, до робіт залучалися багато місцевих жителів.

Перший пробний поїзд пішов новозбудованою колією 21 жовтня 1894 р., а офіційне відкриття залізниці відбулося 19 листопада. На ньому були присутні урядовці зі Львова та Відня.

Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ в м. Надвірна І

 

Костел Успення Богородиці РКЦ в м. Надвірна

 

Поряд з економічним та громадським життям міста розвивалася і його культура. На початку XVII ст. в місті вже діяла церква Різдва Христового, що мала кілька дочірніх церков. Після закриття у 1785 р. Манявського скитуголовну монастирську церкву Воздвиження Чесного Хреста розібрали і перевезли до Надвірної. Відтоді у всіх документах вона значиться як Церква Воздвиження Чесного Хреста.

Крім греко-католицької церкви в Надвірній діяв римо-католицький костьол Святої Трійці. Спорудили його в 1599 р. У 1609 р. в Надвірній було створено римо-католицьку парафію. В першій половині XIX ст. до неї належали громади з 16 населених пунктів.

У XVI — XVIII ст. у Надвірній, як і у всій Галичині, більшість населення була неписьменною. У другій половині XVIII ст. в місті на 2233 мешканці діяла тільки одна німецько-єврейська школа на 100 учнів. Після реформи 1777 р. тут було відкрито тривіальну школу, яка мала елементарний та перший класи. Навчання в ній проводилося німецькою та польською мовами.

Пам'ятник Т.Г. Шевченку

 

Назва

Щодо назви міста, то Р.Гандзюк вважає, що вона вказує на існування якогось двору, поза яким виникло поселення, однак на думку вченого це не міг бути Пнівський замок, який знаходився занадто далеко (за 2 км), а існувала інша фортифікаційна споруда, руїни якої збереглися в міському парку. Швидше за все це був форпост, де знаходили притулок навколишні мешканці під час ворожих нападів. Дослідник також не вважає засновниками міста ні рід Куропатвів, ні рід Потоцьких.