Підготовка до активної навчально-пізнавальної діяльності на основному етапі.

Фотографія уроку

 

Число__19 лютого День__вівторок № уроку у Розкладі __5	Урок з української мови в * класі ЗОШ № ** м. ************* Учитель___* * *
Тема уроку: «Способи творення прислівників».
Цілі уроку (як їх формулює учитель): Ознайомити семикласників з основними способами творення прислівників, формувати загальнопізнавальні вміння аналізувати способи творення прислівників; розвивати творчі вміння утворювати прислівники від інших частин мови різними способами; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати в семикласників почуття поваги до історичного минулого нашої країни.
Час Етап уроку	Зміст уроку	Зауваження, пропозиції, оцінки
Діяльність учителя	Діяльність учнів
12.05	Наталія Олександрівна заходить до класу та вітається з учнями. Не втрачаючи часу, одразу переходить до справи після короткого організаційного момента («Сідайте. Відкривайте зошити, записуйте тему уроку»). Відзначає відсутніх. Незначну кількість часу присвячено з’ясуванню, чому деякі учні не підготували свої робочі місця (не дістали підручники та зошити з портфелів).	Учні підводяться, вітаючись із вчителькою. Учні, яким було зроблено зауваження щодо зошитів та підручників, швидко виконують вимогу вчителя та готуються до уроку належним чином.	Учителька розпочинає урок у дружньому, доброзичливому тоні. Не дивлячись на те, що вона не виявляє суворості по відношенню до учнів, вони самі заспокоюються та втихомирюються після перерви. За їхньою поведінкою можна відмітити, що вони поважають свою вчительку.
12.06	Вчителька робить йому зауваження, попереджаючи про те, що якщо він не заспокоїться та не почне працювати, їй прийдеться затримати клас після уроків, тому що Андрій заважає проводити урок. Це не допомагає, і вона пересаджує його за першу парту до Одаренка Саші, продовжуючи пильно спостерігати за ним.	Діти записують у зошити число, вид роботи (класна робота) та тему уроку. В класі відносно тихо. Надєй Андрій починає чіплятися до своєї сусідки Коваль Ксюші, штрикати її ручкою. Дівчинка намагається відбитися від нього. Андрій утихомирюється, та починає слухати вчительку.	Відбувається ознайомлення семикласників з темою уроку. Надєй Андрій – хлопчик, який не відрізняється хорошою поведінкою за словами класного керівника та вчителів-предметників. Його характеризують як дитину занадто активну, байдужу до навчання, та все ж таки Наталії Олександрівні вдається на деякий час сконцентрувати його увагу.
12.09	Вчитель просить пригадати, які частини мови вже вивчено. «Добре, діти! Тепер скажіть, які способу словотвору ви знаєте?» Наталія Олександрівна просить його трохи зачекати, можливо, ще хтось хоче відповісти.	Відповідає Дербеньов Серафім: «Прикметник, іменник, займенник і т.д.». Першим руку піднімає знову Серафім. Більш охочих нема. Хлопчик відповідає ще на одне питання майже самостійно.	Коли учень не може пригадати якусь з частин мови, вчителька нагадує йому, вимовляючи перші склади потрібного слова («Дієпри…»).
12.12	Вчителька читає епіграф уроку, який був записаний на дошці ще до початку уроку: «Наука про давнину умудряє нас життєвим досвідом, дає уроки майбутнього і робить нас справжніми патріотами. Д. Яворницький». «Як ви думаєте, чому ми обрали за епіграф саме цей вислів?» «Правильно, діти. Вивчення частин мови та способів їх творення зокрема дозволяє нам грамотно та красиво оформлювати свої думки, вживати правильні слова у спілкуванні з іншими людьми».	Діти відповідають на питання, висловлюють думки з цього приводу.(«Тому що вивчення частин мови – це наука», «тому що на уроках ми здобуваємо досвід, який стане нам у нагоді потім, у майбутньому житті»).	Відбувається ознайомлення з метою й завданнями уроку. Фактично, порушені питання спонукають дітей самостійно подумати над актуальністю теми уроку.
12.16	«Що таке прислівник? Які розряди прислівників ви знаєте?» Викликає відповідати Петрушина Женю. Вчителька надає слово Аліні, яка точно й вірно відповідає на поставлені питання.	Женя не може відповісти на запитання, його відповідь нечітка. Піднімають руки Петрикіна Аліна, Дуднік Ярослав, Дербеньов Серафім. В класі панує тиша.	Відбувається актуалізація опорних знань учнів. Діти виконують колективну роботу з текстом.
12.18	«Перегляньте вправу 298. Яку назву можна дати тексту?» «Так, дійсно, назва відображає тему тексту, а його темою є життя та діяльність видатного українського археолога В. В. Хвойки, який був першовідкривачем трипільської культури».	Учні декілька хвилин читають про себе текст. Відповідають на запитання не піднімаючи рук: «Археолог», «Український археолог», «Видатний археолог», «Хвойка», «Відкривач трипільців».
12.22	Тепер знайдіть у тексті прислівники та визначіть їх розряди за значенням, а також синтаксичну роль. Ні, Андрію, це прикметник. Подумай ще. «Правильно. Дивіться далі». Вчителька робить йому зауваження та наказує підвестись та продовжувати слухати урок стоячки. «Ну, тільки якщо не будеш… Сідай».	Діти піднімають руки. Надєй Андрій: «Видатний». Панова Олена: «У другому реченні немає прислівників». Петрикіна Аліна: «Спочатку, невдовзі». Вівдіч Микита погано себе поводить. Він підводиться та просить вибачення за погану поведінку, та запитує дозволу знову сісти на місце: «Я більше так не буду».
12.26	«Тепер давайте звернемо увагу на окремі слова». Перелічує. «Якими способами вони утворені?»	Діти відповідають, але не завжди правильно. Згоджуються з думкою, що їх знання теми ще не є повним.
12.28	«Подивіться на сторінку 192. В таблиці ви бачите різні способи творення прислівників та приклади до них. Зауважте, що прислівники походять від усіх частин мови».(Перелічує та ілюструє прикладами.)	Діти уважно слухають вчительку, роздивляються таблицю.	Відбувається сприймання та усвідомлення учнями теоретичного матеріалу.
12.32	Зараз виконаймо з вами таку вправу. Поділіться на 2 варіанта, та утворіть від поданих у підручнику слів прислівники за допомогою суфіксів та префіксів, що знаходяться у рамці.	Діти утворюють слова самостійно, а під час перевірки приходять до висновку,що не від усіх слів можна утворити прислівники, а якщо й можна, то неоднакову їх кількість.(«Новий» -«по-новому»; «новий» - «заново»).	Деякі діти не зрозуміли завдання й не виконали його, але вчителька пояснила їм. Відбувається дослідження, від яких слів можна утворити різні за будовою прислівники. Діти дуже зацікавлені вправою, сприймають роботу як свого роду гру. Завдяки цій діяльності вчителька також має можливість перевірити розуміння отриманих знань дітьми.
12.36	Нова вправа: треба відновити фразеологізми, які мають у собі слово-прислівник, з декількох поданих складових. Вчитель зачитує початок фразеологізму, а учень завершує його. Задає завдання: 3 ФО ввести в речення.	Надєй перепитує в учнів, що саме потрібно зробити. Нарешті він заспокоюється і в класі запановує тиша – діти працюють.	Виконання практичних завдань творчого характеру, яке навчає самостійного застосування знань.
12.42	Виконують ігрове завдання «П’яте зайве». Проаналізуйте способи творення прислівників, користуючись таблицею. Знайдіть «зайвий» у кожному ряді слів.	Разом розбирають слова та визначають спосіб їх словотвору. Діти виявляють особливу активність під час виконання цього завдання.	Робота з таблицею та виконання завдання допомагають узагальнити знання, отримані на уроці.
12.46	Тепер давайте підведемо підсумки. Задає різні питання за темою.	Діти відповідають, інколи потребуючи допомоги вчительки. Але загалом їх роботу можна оцінити як дуже гарну.	Вчитель та учні разом підбивають підсумки уроки, виокремлюючи основні аспекти та ілюструючи їх прикладами.
12.49	Записує на дошці домашнє завдання, а потім контролює, як його записали діти.	Діти, що дуже важливо, не тікають з класу одразу після дзвоника, а записують домашнє завдання за вчителем.	Учні демонструють прояв терпіння, яке так не властиве дітям цього віку. Це свідчить про повагу до вчительки, яка зуміла завоювати авторитет у класі.

 

Структурний аналіз уроку

Структурний аналіз уроку проводиться відповідно до вимог, що ставляться до елементів його структури, тобто, до етапів уроку. Для його проведення необхідно після аналізу мети уроку, визначення його типу та виду розбити урок на етапи і зробити аргументовану оцінку кожного з них. Еталонний варіант виконання вимог до етапів уроку подано в наступній таблиці. За своєю суттю структурний аналіз уроку є порівнянням реального варіанта (що було на уроці) з еталонним (що повинно бути) і виконується у виді оцінних суджень, обґрунтованих зазначеним порівнянням.

	Опорний матеріал для структурного аналізу уроку (комбінований урок)
	Дидактична задача етапу	Зміст діяльності вчителя	Умови отримання бажаних результатів	Показники виконання дидактичної задачі
	1-й етап. Організація початку уроку
	Підготувати учнів до роботи на уроці	Привітання, визначення відсутніх; перевірка готовності класу до уроку: готовність наочного приладдя, дошки, наявність крейди та ганчірки, дидактичного матеріалу тощо; психологічний настрій дітей на роботу; виголошення плану заняття.	Вимогливість, зібраність, доброзичливість, чіткість, лаконічність, вольова спрямованість педагога та організованість школярів.	Короткочасність орг. моменту, швидке включення всіх учнів у діловий ритм; повна готовність класу та обладнання до уроку.
2-й етап. Перевірка домашнього завдання
	Визначити правильність та усвідомле-ність виконання ДЗ всіма або більшістю учнів. Ліквідувати виявлені недоліки.	Виявлення рівня засвоєння матеріалу, заданого додому. Визначення типових помилок та причин їх появлення. Організація роботи, спрямованої на їх виправлення.	Цільова спрямованість перевірки, її оперативність, розмаїття методів та прийомів, розвиваючий характер перевірки ДЗ.	Усвідомлення учнями рівня засвоєння матеріалу; їх бажання та уміння поповнити виявлені нестатки.
3-й етап. Підготовка до активної навчально-пізнавальної діяльності на основному етапі уроку
Актуалізувати опорні знання та способи діяльності.	Постановка проблемних та репродуктивних питань з метою створення інформаційного поля, спираючись на яке можна найбільш ефективно подати новий матеріал.	Системне бачення вчителем матеріалу, що вивчається. Уміння подати його в логічній послідовності та зацікавити дітей наступною роботою.	Швидке, чітке, змістовне реагування дітей на запропоновані питання. Бачення ними незавершеності наявних знань, умінь та навичок.
4-й етап. Постановка мети заняття перед учнями
Націлити дітей на наступну навчально-пізнавальну діяльність.	Декомпозиція загальної цілі на конкретні завдання. Подача їх учням у доступній формі.	Зрозумілість, конструктивність, реальність досягнення поставленої мети.	Бачення учнями кінцевого результату своєї діяльності. Розуміння його значення в процесі вивчення теми.
5-й етап. Засвоєння нових знань
Організувати засвоєння нової інформації.	Повідомлення вчителем нового матеріалу, сприйняття його учнями.	Образність та системність викладення, уміння перетворити образи на сигнали, багаторазове повторення головного.	Усвідомлене сприйняття та запам’ятовування інформації учнями. Володіння ключовими поняттями теми, бачення зв’язків між ними.
6-й етап. Первинна перевірка розуміння отриманих знань
Перевірити повноту та усвідомленість одержаних знань	Постановка питань, відповіді на які потребують усвідомленого володіння знаннями. Виявлення нестатків у засвоєнні матеріалу. Спрямування школярів на їх поповнення.	Розумова активність учнів. Залучення класу до оцінки відповідей школярів.	Розуміння головного змісту матеріалу, що засвоюється. Уміння відповідати на ключові питання. Змістовні доповнення до відповідей.
	7-й етап. Закріплення знань. Формування способів діяльності за зразком.
	Застосувати отримані знання на практиці	Організація діяльності з відтворення та корекції отриманих знань, формування умінь та навичок.	Багаторазовий повтор діяльності в однакових або різних умовах.	Уміння відтворювати отримані знання, застосовувати їх для пояснення явищ, використовувати для вирішення задач. Усунення недоліків у знаннях та уміннях.
	8-й етап. Творче застосування та одержання знань і способів діяльності
	Навчити виходити за межі вже вивченого, відомого.	Постановка проблемних питань, підштовхування до вірного рішення (або відведення від нього).	Створення атмосфери колективного пошуку. Стимулювання самостійності рішень. Подолання страху невірної відповіді.	Застосування старих знань в новій ситуації та навпаки. Бачення проблемної ситуації. Уміння ставити питання, знаходити нестандартні рішення, виборювати свою точку зору. Уміння вести полеміку.
	9-й етап. Узагальнення та систематизація знань і способів діяльності

Висновки

Урок побудовано за чіткою структурою, з якої можна виокремити такі пункти:

1) Організаційний момент, який відповідає майже всім критеріям: вчителька за 1-2 хвилини встигає привітатися із класом, перевірити відсутніх, готовність дошки, наявність крейди та ганчірки, своїм доброзичливим, але в той же час вимогливим ставленням вона допомагає учням психологічно налаштуватися на продуктивну роботу; але все ж таки вона випускає один пункт – виголошення плану заняття.

2) Перевірка домашнього завдання зовсім відсутня.

Засвоєння нових знань.

Вчителька вміло організовує засвоєння нової інформації; повідомляє новий теоретичний матеріал, ілюструючи його таблицею з підручника. Викладення матеріалу образне, системне. Це не сухе прочитання наукового тексту. Вчителька володіє умінням перетворювати образи на сигнали, багаторазово повертаючись до головного.

Фотографія уроку

 

Число__19 лютого День__вівторок № уроку у Розкладі __5	Урок з української мови в * класі ЗОШ № ** м. ************* Учитель___* * *
Тема уроку: «Способи творення прислівників».
Цілі уроку (як їх формулює учитель): Ознайомити семикласників з основними способами творення прислівників, формувати загальнопізнавальні вміння аналізувати способи творення прислівників; розвивати творчі вміння утворювати прислівники від інших частин мови різними способами; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати в семикласників почуття поваги до історичного минулого нашої країни.
Час Етап уроку	Зміст уроку	Зауваження, пропозиції, оцінки
Діяльність учителя	Діяльність учнів
12.05	Наталія Олександрівна заходить до класу та вітається з учнями. Не втрачаючи часу, одразу переходить до справи після короткого організаційного момента («Сідайте. Відкривайте зошити, записуйте тему уроку»). Відзначає відсутніх. Незначну кількість часу присвячено з’ясуванню, чому деякі учні не підготували свої робочі місця (не дістали підручники та зошити з портфелів).	Учні підводяться, вітаючись із вчителькою. Учні, яким було зроблено зауваження щодо зошитів та підручників, швидко виконують вимогу вчителя та готуються до уроку належним чином.	Учителька розпочинає урок у дружньому, доброзичливому тоні. Не дивлячись на те, що вона не виявляє суворості по відношенню до учнів, вони самі заспокоюються та втихомирюються після перерви. За їхньою поведінкою можна відмітити, що вони поважають свою вчительку.
12.06	Вчителька робить йому зауваження, попереджаючи про те, що якщо він не заспокоїться та не почне працювати, їй прийдеться затримати клас після уроків, тому що Андрій заважає проводити урок. Це не допомагає, і вона пересаджує його за першу парту до Одаренка Саші, продовжуючи пильно спостерігати за ним.	Діти записують у зошити число, вид роботи (класна робота) та тему уроку. В класі відносно тихо. Надєй Андрій починає чіплятися до своєї сусідки Коваль Ксюші, штрикати її ручкою. Дівчинка намагається відбитися від нього. Андрій утихомирюється, та починає слухати вчительку.	Відбувається ознайомлення семикласників з темою уроку. Надєй Андрій – хлопчик, який не відрізняється хорошою поведінкою за словами класного керівника та вчителів-предметників. Його характеризують як дитину занадто активну, байдужу до навчання, та все ж таки Наталії Олександрівні вдається на деякий час сконцентрувати його увагу.
12.09	Вчитель просить пригадати, які частини мови вже вивчено. «Добре, діти! Тепер скажіть, які способу словотвору ви знаєте?» Наталія Олександрівна просить його трохи зачекати, можливо, ще хтось хоче відповісти.	Відповідає Дербеньов Серафім: «Прикметник, іменник, займенник і т.д.». Першим руку піднімає знову Серафім. Більш охочих нема. Хлопчик відповідає ще на одне питання майже самостійно.	Коли учень не може пригадати якусь з частин мови, вчителька нагадує йому, вимовляючи перші склади потрібного слова («Дієпри…»).
12.12	Вчителька читає епіграф уроку, який був записаний на дошці ще до початку уроку: «Наука про давнину умудряє нас життєвим досвідом, дає уроки майбутнього і робить нас справжніми патріотами. Д. Яворницький». «Як ви думаєте, чому ми обрали за епіграф саме цей вислів?» «Правильно, діти. Вивчення частин мови та способів їх творення зокрема дозволяє нам грамотно та красиво оформлювати свої думки, вживати правильні слова у спілкуванні з іншими людьми».	Діти відповідають на питання, висловлюють думки з цього приводу.(«Тому що вивчення частин мови – це наука», «тому що на уроках ми здобуваємо досвід, який стане нам у нагоді потім, у майбутньому житті»).	Відбувається ознайомлення з метою й завданнями уроку. Фактично, порушені питання спонукають дітей самостійно подумати над актуальністю теми уроку.
12.16	«Що таке прислівник? Які розряди прислівників ви знаєте?» Викликає відповідати Петрушина Женю. Вчителька надає слово Аліні, яка точно й вірно відповідає на поставлені питання.	Женя не може відповісти на запитання, його відповідь нечітка. Піднімають руки Петрикіна Аліна, Дуднік Ярослав, Дербеньов Серафім. В класі панує тиша.	Відбувається актуалізація опорних знань учнів. Діти виконують колективну роботу з текстом.
12.18	«Перегляньте вправу 298. Яку назву можна дати тексту?» «Так, дійсно, назва відображає тему тексту, а його темою є життя та діяльність видатного українського археолога В. В. Хвойки, який був першовідкривачем трипільської культури».	Учні декілька хвилин читають про себе текст. Відповідають на запитання не піднімаючи рук: «Археолог», «Український археолог», «Видатний археолог», «Хвойка», «Відкривач трипільців».
12.22	Тепер знайдіть у тексті прислівники та визначіть їх розряди за значенням, а також синтаксичну роль. Ні, Андрію, це прикметник. Подумай ще. «Правильно. Дивіться далі». Вчителька робить йому зауваження та наказує підвестись та продовжувати слухати урок стоячки. «Ну, тільки якщо не будеш… Сідай».	Діти піднімають руки. Надєй Андрій: «Видатний». Панова Олена: «У другому реченні немає прислівників». Петрикіна Аліна: «Спочатку, невдовзі». Вівдіч Микита погано себе поводить. Він підводиться та просить вибачення за погану поведінку, та запитує дозволу знову сісти на місце: «Я більше так не буду».
12.26	«Тепер давайте звернемо увагу на окремі слова». Перелічує. «Якими способами вони утворені?»	Діти відповідають, але не завжди правильно. Згоджуються з думкою, що їх знання теми ще не є повним.
12.28	«Подивіться на сторінку 192. В таблиці ви бачите різні способи творення прислівників та приклади до них. Зауважте, що прислівники походять від усіх частин мови».(Перелічує та ілюструє прикладами.)	Діти уважно слухають вчительку, роздивляються таблицю.	Відбувається сприймання та усвідомлення учнями теоретичного матеріалу.
12.32	Зараз виконаймо з вами таку вправу. Поділіться на 2 варіанта, та утворіть від поданих у підручнику слів прислівники за допомогою суфіксів та префіксів, що знаходяться у рамці.	Діти утворюють слова самостійно, а під час перевірки приходять до висновку,що не від усіх слів можна утворити прислівники, а якщо й можна, то неоднакову їх кількість.(«Новий» -«по-новому»; «новий» - «заново»).	Деякі діти не зрозуміли завдання й не виконали його, але вчителька пояснила їм. Відбувається дослідження, від яких слів можна утворити різні за будовою прислівники. Діти дуже зацікавлені вправою, сприймають роботу як свого роду гру. Завдяки цій діяльності вчителька також має можливість перевірити розуміння отриманих знань дітьми.
12.36	Нова вправа: треба відновити фразеологізми, які мають у собі слово-прислівник, з декількох поданих складових. Вчитель зачитує початок фразеологізму, а учень завершує його. Задає завдання: 3 ФО ввести в речення.	Надєй перепитує в учнів, що саме потрібно зробити. Нарешті він заспокоюється і в класі запановує тиша – діти працюють.	Виконання практичних завдань творчого характеру, яке навчає самостійного застосування знань.
12.42	Виконують ігрове завдання «П’яте зайве». Проаналізуйте способи творення прислівників, користуючись таблицею. Знайдіть «зайвий» у кожному ряді слів.	Разом розбирають слова та визначають спосіб їх словотвору. Діти виявляють особливу активність під час виконання цього завдання.	Робота з таблицею та виконання завдання допомагають узагальнити знання, отримані на уроці.
12.46	Тепер давайте підведемо підсумки. Задає різні питання за темою.	Діти відповідають, інколи потребуючи допомоги вчительки. Але загалом їх роботу можна оцінити як дуже гарну.	Вчитель та учні разом підбивають підсумки уроки, виокремлюючи основні аспекти та ілюструючи їх прикладами.
12.49	Записує на дошці домашнє завдання, а потім контролює, як його записали діти.	Діти, що дуже важливо, не тікають з класу одразу після дзвоника, а записують домашнє завдання за вчителем.	Учні демонструють прояв терпіння, яке так не властиве дітям цього віку. Це свідчить про повагу до вчительки, яка зуміла завоювати авторитет у класі.

 

Структурний аналіз уроку

Структурний аналіз уроку проводиться відповідно до вимог, що ставляться до елементів його структури, тобто, до етапів уроку. Для його проведення необхідно після аналізу мети уроку, визначення його типу та виду розбити урок на етапи і зробити аргументовану оцінку кожного з них. Еталонний варіант виконання вимог до етапів уроку подано в наступній таблиці. За своєю суттю структурний аналіз уроку є порівнянням реального варіанта (що було на уроці) з еталонним (що повинно бути) і виконується у виді оцінних суджень, обґрунтованих зазначеним порівнянням.

	Опорний матеріал для структурного аналізу уроку (комбінований урок)
	Дидактична задача етапу	Зміст діяльності вчителя	Умови отримання бажаних результатів	Показники виконання дидактичної задачі
	1-й етап. Організація початку уроку
	Підготувати учнів до роботи на уроці	Привітання, визначення відсутніх; перевірка готовності класу до уроку: готовність наочного приладдя, дошки, наявність крейди та ганчірки, дидактичного матеріалу тощо; психологічний настрій дітей на роботу; виголошення плану заняття.	Вимогливість, зібраність, доброзичливість, чіткість, лаконічність, вольова спрямованість педагога та організованість школярів.	Короткочасність орг. моменту, швидке включення всіх учнів у діловий ритм; повна готовність класу та обладнання до уроку.
2-й етап. Перевірка домашнього завдання
	Визначити правильність та усвідомле-ність виконання ДЗ всіма або більшістю учнів. Ліквідувати виявлені недоліки.	Виявлення рівня засвоєння матеріалу, заданого додому. Визначення типових помилок та причин їх появлення. Організація роботи, спрямованої на їх виправлення.	Цільова спрямованість перевірки, її оперативність, розмаїття методів та прийомів, розвиваючий характер перевірки ДЗ.	Усвідомлення учнями рівня засвоєння матеріалу; їх бажання та уміння поповнити виявлені нестатки.
3-й етап. Підготовка до активної навчально-пізнавальної діяльності на основному етапі уроку
Актуалізувати опорні знання та способи діяльності.	Постановка проблемних та репродуктивних питань з метою створення інформаційного поля, спираючись на яке можна найбільш ефективно подати новий матеріал.	Системне бачення вчителем матеріалу, що вивчається. Уміння подати його в логічній послідовності та зацікавити дітей наступною роботою.	Швидке, чітке, змістовне реагування дітей на запропоновані питання. Бачення ними незавершеності наявних знань, умінь та навичок.
4-й етап. Постановка мети заняття перед учнями
Націлити дітей на наступну навчально-пізнавальну діяльність.	Декомпозиція загальної цілі на конкретні завдання. Подача їх учням у доступній формі.	Зрозумілість, конструктивність, реальність досягнення поставленої мети.	Бачення учнями кінцевого результату своєї діяльності. Розуміння його значення в процесі вивчення теми.
5-й етап. Засвоєння нових знань
Організувати засвоєння нової інформації.	Повідомлення вчителем нового матеріалу, сприйняття його учнями.	Образність та системність викладення, уміння перетворити образи на сигнали, багаторазове повторення головного.	Усвідомлене сприйняття та запам’ятовування інформації учнями. Володіння ключовими поняттями теми, бачення зв’язків між ними.
6-й етап. Первинна перевірка розуміння отриманих знань
Перевірити повноту та усвідомленість одержаних знань	Постановка питань, відповіді на які потребують усвідомленого володіння знаннями. Виявлення нестатків у засвоєнні матеріалу. Спрямування школярів на їх поповнення.	Розумова активність учнів. Залучення класу до оцінки відповідей школярів.	Розуміння головного змісту матеріалу, що засвоюється. Уміння відповідати на ключові питання. Змістовні доповнення до відповідей.
	7-й етап. Закріплення знань. Формування способів діяльності за зразком.
	Застосувати отримані знання на практиці	Організація діяльності з відтворення та корекції отриманих знань, формування умінь та навичок.	Багаторазовий повтор діяльності в однакових або різних умовах.	Уміння відтворювати отримані знання, застосовувати їх для пояснення явищ, використовувати для вирішення задач. Усунення недоліків у знаннях та уміннях.
	8-й етап. Творче застосування та одержання знань і способів діяльності
	Навчити виходити за межі вже вивченого, відомого.	Постановка проблемних питань, підштовхування до вірного рішення (або відведення від нього).	Створення атмосфери колективного пошуку. Стимулювання самостійності рішень. Подолання страху невірної відповіді.	Застосування старих знань в новій ситуації та навпаки. Бачення проблемної ситуації. Уміння ставити питання, знаходити нестандартні рішення, виборювати свою точку зору. Уміння вести полеміку.
	9-й етап. Узагальнення та систематизація знань і способів діяльності

Висновки

Урок побудовано за чіткою структурою, з якої можна виокремити такі пункти:

1) Організаційний момент, який відповідає майже всім критеріям: вчителька за 1-2 хвилини встигає привітатися із класом, перевірити відсутніх, готовність дошки, наявність крейди та ганчірки, своїм доброзичливим, але в той же час вимогливим ставленням вона допомагає учням психологічно налаштуватися на продуктивну роботу; але все ж таки вона випускає один пункт – виголошення плану заняття.

2) Перевірка домашнього завдання зовсім відсутня.

Підготовка до активної навчально-пізнавальної діяльності на основному етапі.

Вчитель актуалізує опорні знання учнів, використовуючи роботу з текстом; ставить перед учнями завдання проблемного характеру (Знайдіть прислівники у тексті, визначте їх розряд, синтаксичну роль. Які способи творення виділених прислівників?)

Послідовність викладення матеріалу є цілком логічною: спочатку вчитель ставить питання, які перевіряють вже наявні знання учнів (Що таке прислівник? Які розряди прислівників вам відомі?), а потім переходить до проблемних питань. Вчительці вдається зацікавити дітей.

Діти швидко та чітко реагують на поставлені питання, не дивлячись на те, що іноді вони помиляються у відповідях та потребують допомоги вчителя.