До теми 4. Консультативна робота адвоката. Адвокат в кримінальному процесі.

План

1. Відмова від захисника в кримінальному процесі.

2. Заміна захисника.

3. Відвід захисника.

Завдання: визначити підстави та порядок відмови від захисника, заміни захисника, відводу захисника в кримінальному процесі.

Контрольні питання:

1. Який нормативний акт закріплює право на відмову від захисника?

2. Який порядок відмови від захисника?

3. У яких випадках не приймається відмова від захисника?

4. У якому порядку реалізується право на заміну захисника?

5. Що таке «відвід захисника»?

6. Які підстави відводу захисника?

7. У якому порядку розглядається відвід?

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1. Право на відмову від захисника закріплено у ч.1 ст. 54 Кримінального процесуального кодексу України.

Законодавець передбачає, що відмова від захисника повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.

Варто звернути увагу, що відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов’язковою (у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад, щодо реабілітації померлої особи та ін.). У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням.

2. Право на заміну захисника передбачено ч.1 ст. 54 Кримінального процесуального кодексу України.

Порядок заміни захисника аналогічний до відмови від захисника. Тобто, заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.

3. Згідно з частиною 1 ст. 59 Конституції України, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Це право не може обмежуватися без врахування інтересів людини, яка потребує захисту.

У новому КПК України 2012 року, зокрема у ст. 45 визначається, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Проте, встановлюються заборона на здійснення захисту в кримінальному провадженні особою, яка:

- брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, перекладач;

- у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;

- є близьким родичем або членом сім’ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого із складу суду

- у випадку зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом.

Питання про відвід захисника під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів

 

До теми 5. Участь адвоката в цивільному судочинстві.

 

План

1. Вступ адвоката в цивільний процес.

2. Права адвоката в цивільному процесі.

3. Обов’язки адвоката в цивільному процесі.

4. Участь адвоката у різних видах проваджень цивільного судочинства.

Завдання: визначити правовий статус адвоката у цивільному процесі.

Контрольні питання:

1. Які правові підстави участі у цивільному процесі адвоката?

У яких випадках адвокат не може бути представником у цивільному процесі

2. У чому полягає діяльність адвоката на різних стадіях судового процесу?

3. Якими повноваженнями наділений адвокат у цивільному процесі?

4. Чи допускається участь адвоката при апеляційному провадженні?

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1. Правові підстави участі адвоката у цивільному процесі визначені Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України „ Про адвокатуру та адвокатську діяльність ".

Особливо зросла роль адвокатів за умов реалізації принципу змагальності сторін: тягар доказування покладається на самі сторони, суд лише сприяє у витребуванні доказів за наявності про це клопотань сторін.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати у цій справі представника.

Адвокати на підтвердження своїх повноважень можуть надати суду ордер, виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договір доручення, який на практиці називають договором про надання юридичної допомоги. Сторона може також заявляти клопотання про допуск адвоката в усній формі із занесенням відомостей про адвоката до журналу судового засідання або письмовій формі з приєднанням його до справи.

Договір про правову допомогу може бути укладений з адвокатом індивідуально або з адвокатським бюро.

Отже, представництво адвокатом у цивільній справі слід визначати як договірні правовідносини, за якими адвокат в силу його юридичної компетентності бере на себе обов'язок щодо здійснення процесуальної діяльності, спрямованої на захист порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів особи у суді в межах наданих йому повноважень та в інтересах цієї особи.

2. Адвокат у цивільному процесі може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.. Зокрема, адвокат має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

 

До теми 6. Адвокат в адміністративному та господарському процесі.

План

1. Представництво у господарському процесі.

2. Особливості участі адвоката в господарському процесі.

Завдання: визначити правовий статус адвоката у господарському процесі.

Контрольні питання:

1. Яким чином визначається правовий статус адвоката у господарському процесі?

2. Чи встановлює господарське процесуальне законодавство особливий правовий статус представника?

3. Що таке представництво в господарському судочинстві для адвоката?

4. Які напрями представництва здійснює адвоката в господарському процесі?

 

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Особливості участі адвоката у господарському судочинстві визначаються особливостями господарського судочинства, розгляду справ зі спорів у господарських відносинах. У свою чергу, ці особливості характеризуються предметом судового розгляду (спори у господарських відносинах) та суб'єктним складом (юридичні особи та громадяни-підприємці).

Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.

Господарський процесуальний кодекс не визначає поняття судового представництва. У рішенні конституційного суду України від 8 квітня 1999 р. (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави у арбітражному суді) зазначається, що за правовою природою представництво у суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

У господарському судочинстві (на відміну від цивільного та адміністративного) представник не має самостійного процесуального статусу.

Стаття 28 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) відносить представників сторін та третіх осіб до учас ників судового процесу. На жаль, чинний ГПК України не приділяє окремої уваги ад- вокату як процесуальному представнику, що надає правову допомогу в господарському судовому процесі. Так ч.6 ст.49 ГПК України згадує про адвоката лише в контексті мож ливості стягнення витрат за послуги адвока- та стороні, на користь якої ухвалено рішен- ня. Але в той же час закон не дає відповіді на питання, на підставі якої норми адвокат бере участь в господарському процесі, в якій про- цесуальній якості та якими володіє правами. У зв’язку з цим на практиці виникає ціла низка проблем, пов’язаних з участю адвоката в господарському процесі, які, на жаль, не отримали необхідного теоретичного та прак- тичного вирішення, що зумовлює потребу їх детального дослідження та внесення відпові- дних змін до чинного законодавства.

Загальним проблемам процесуального представництва, в тому числі в господарсь кому процесі, та участі в ньому адвоката, зокрема, приділяли увагу в своїх роботах такі вітчизняні автори, як В.Е. Беляневич, С.С. Бичкова, О.І. Харитонова, Т.Б. Вільчик, О. Задніпровський, С.А. Халатов, Д.П. Ватман, В.А. Єлізаров, В.М. Шерстюк, М.Й. Штефан та інші.

Для адвоката представництво в господарському судочинстві – це вид публічно-правової діяльності, змістом якої є надання кваліфікованої юридичної допомоги довіри- телеві (клієнтові), в т.ч. захист прав, свобод та інтересів приватних осіб у правовому спорі з державою. На думку Т.Б. Вільчик, адвокатура виступає як правовий інститут правової системи держави, головна функція якого полягає в здійсненні захисту прав та свобод людини і громадянина, і який займає чільне місце серед таких важливих інститутів, як суд і прокуратура.

Представництво, як вид діяльності адво ката в господарському процесі, охоплює і включає різні напрями. Зокрема, такі, як надання юридичних порад і консультацій, підготовка і складання різних юридичних, в тому числі процесуальних, документів (напри- клад, запитів, довідок з законодавства, позо- вних заяв, відзивів на позовні заяви, заяв, апеляційних і касаційних скарг тощо), зби- рання доказів, подання їх суду і участь в до- слідженні доказів, участь в судових засідан- ня на різних стадіях процесу, в тому числі. на судово-контрольних – в апеляційному і касаційному провадженнях.