Чи правильні дії: судді місцевого, апеляційного суду і помічника прокурора району. За яких умов помічник прокурора має право оскаржити рішення суду.

Ситуація 3

Суд задовольнив позов Журавльової до Журавльова про розірвання шлюбу. У мотивувальній частині рішення суд вказав, що причиною розпаду сім'ї є систематичне зловживання відповідачем спиртними напоями, бійки і дебоші, які влаштовуються ним в сім'ї, неповага до дружини.

Журавльов подав апеляційну скаргу на це рішення, вказавши, що проти розлучення він не заперечує, але вважає неправильними мотиви, якими керувався суд, задовольняючи позов. Посилається разом з тим, що у справі немає ніяких доказів про зловживання ним спиртними напоями і неправильну поведінку в сім'ї. Суддя відмовив у прийнятті скарги, зазначивши в ухвалі, що Журавльов проти розірвання шлюбу не заперечує і по суті згідний із рішенням. Чи правильні дії судді?

Ситуація 4

Чи можуть бути оскаржені наступні ухвали суду І інстанції:

1) Про забезпечення позову.

2) Про відмову в прийняття позовної заяви.

3) Про закриття справи.

4) Про відмову в клопотанні долучити до справи докази.

5) Про відхилення зауважень на протокол судового засідання.

6) Про відмову в клопотанні притягнути до участі в справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

7) Про відкладення розгляду справи.

 

Ситуація 5

У апеляційній скарзі відповідач Савченко посилається на те, що місцевий суд не дослідив усіх необхідних обставин справи, не допитав свідків Жовтяка і Ревенка, які знають істотні для вирішення заявленого до нього позову обставини.

Яке рішення повинна прийняти апеляційна інстанція, яка визнає доводи скарги обґрунтованими? Чи вправі вона допитати вказаних у скарзі свідків і постановити нове рішення?

 

 

Додаток 2

Апеляційний суд

Тернопільської області

_______________________________

м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14

Відповідача у справі – Горейди Дарії Іванівни

За позовом ВАТ «Козовагаз»

Про стягнення заборгованості

_______________________________

с.Кальне, Козівський р-н, Тернопільська обл.

 

/на ухвалу Козівського районного суду

від 02.04.2007р., суддя Вирста М.М./

 

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

14.04.2007р. мені стало відомо, що Козівським районним судом стосовно мене винесено ухвалу про повернення заяви про перегляд заочного рішення у зв’язку з невиконанням ухвали про залишення заяви без руху, яку направлено мені 11.04.2007р. (копія ухвали та супровідного листа додаються).

17.04.2007р. я звернувся до суду із заявою про апеляційне оскарження вказаної вище ухвали суду (копія заяви додається), а також із заявою надати мені копію ухвали про залишення моєї заяви про перегляд заочного рішення суду по даній справі без руху, оскільки мені не було відомо про її винесення, а тому прошу апеляційний суд поновити строк для оскарження зазначеної ухвали суду.

Вважаю, що оскаржувана мною ухвала суду винесена із порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

1. Суд не вважав за необхідне повідомити мене по час і місце розгляду справи, а тому позбавив конституційного права на захист, оскільки щодо мене вже було винесене аналогічне рішення суду, яке апеляційною інстанцією було скасовано і в матеріалах справи більш ніж достатньо доказів для вирішення спору по суді, оскільки суд апеляційної інстанції чітко вказав на недоліки та порушення норм законодавства при попередньому вирішенні цього ж спору (копія ухвали апеляційного суду додається), вказівки якого є обов’язковими для суду першої інстанції при повторному вирішенні спору.

2. Слід зазначити, що суд першої інстанції поверхнево та однобічно дослідив матеріали справи, в яких чітко встановлено, що заборгованості за спожитий газ у мене перед позивачем немає, а тому позов вважаю безпідставним як і рішення та ухвалу суду.

3. Із ухвали суду від 02.04.2007р. вбачається, що 27.02.2007р. було винесено ухвалу про залишення моєї заяви без руху, однак я повідомила суд, що знаходжуся на лікарняному. Суд переносить слухання справи на 27.03.2007р., однак я знову захворіла і передала в суд через свою дочку заяву з проханням перенести слухання справи на іншу дату та надала лікарняний листок, тобто суду було відомо про причину моєї неявки (копія лікарняного листка додається), але чомусь суд через п’ять днів виносить оскаржувану ухвалу в той час як я знаходжуся на лікарняному (копія додається) і до слухання справи попереджаю суд про неможливість з’явитися на слухання, на що суддя по телефону дав позитивну відповідь про перенесення слухання справи на іншу дату.

4. У мене з’явився ще один суттєвий доказ того, що позов ВАТ «Козовагаз» є безпідставним, а саме лист-відповідь державної інспекції з контролю за цінами, із змісту якого в черговий раз доводиться той факт, що позивач незаконно нарахував мені борг за спожитий газ.

З викладеного вбачається, що суд прийшов до неправильного висновку щодо повідомлення мене належним чином про час і місце розгляду справи, чим позбавив мене права на захист.

Керуючись п.1 ч. 3 ст. 311 ЦПК України,-

Прошу:

1. Поновити строк на апеляційне оскарження.

2. Скасувати ухвалу Козівського районного суду від 02.04.2007р.

3. Справу повернути на новий розгляд до Козівського районного суду.

Додатки:

1. Копія апеляційної скарги для позивача.

2. Копії лікарняних листків.

3. Копія ухвали апеляційного суду від 12.09.2006р.

4. Копія оскаржуваної ухвали суду.

5. Копія заочного рішення.

6. Копія заяви про скасування заочного рішення суду.

7. Копія заяви про перенесення слухання справи.

8. Копія заяви про апеляційне оскарження.

9. Копія заяви про надання ухвали суду про залишення заяви без руху.

10. Копія листа №912 від 13.09.2006р. Державної інспекції з контролю за цінами.

 

 

26.04.2006 року Д.І. Горейда

Додаток 3

Апеляційний суд Тернопільської області

____________________________________

Через Тернопільський міськрайонний суд

__________________________________

м. Тернопіль, вул..Котляревського, 34

Позивача у справі: Самотяги Ореста Васильовича

_________________________________

м. Тернопіль, пр. Ст. Бандери, буд. 60

Відповідачі: Товариство з обмеженою

відповідальністю „Вікінг ЛТД”

______________________________

м. Тернопіль, вул. Тарнавського, 1

Тернопільська міська рада

_______________________________

/На рішення

Тернопільського міськрайонного суду

від 09.06.2005р./

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 09.06.2005 року відмовлено у задоволенні мого позову до товариства з обмеженою відповідальністю „Вікінг ЛТД” та Тернопільської міської ради, а саме, відмовлено у вимозі зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Вікінг ЛТД” надати можливість проїзду із моєї земельної ділянки шляхом облаштування проїзної дороги через орендовану ним земельну ділянку як єдину можливість виїзду.

Вважаю, що дане рішення є незаконним і таким, що винесено з порушенням норм матеріального права.

При винесенні рішення судом не було повно та всебічно досліджено обставини даної справи та не було враховано ряд норм чинного законодавства.

Стаття 96 Земельного кодексу України передбачає, що землекористувачі зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства, що, згідно положень ст.103 цього ж Кодексу, полягає в зобов’язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам під забудову здійснюється за проектами відведення, що складається у встановленому порядку і не вправі порушувати права власників суміжних земельних ділянок.

Здійснюючи заходи щодо передачі ТОВ „Вікінг ЛТД” в оренду земельної ділянки було знехтувано вимогами чинного земельного законодавства і порушено моє право щодо безперешкодного користування земельною ділянкою, а облаштування відповідачем частини проїзджої дороги створило перешкоди та унеможливило під”їзд до цієї ділянки.

В акті вибору земельної ділянки (а.с.7) від 08.10.2003р. зазначається, що ділянка межує із землями товариства власників „Поділля” /Великогаївська сільська рада/, хоча це товариство з 29.10.1998р. не є власником чи розпорядником цієї землі, а також вказується, що виділення земельної ділянки погоджується при умові відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та представлення письмової згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки (а.с.8).

В матеріалах попереднього погодження земельної ділянки, зібраними відповідачем в 2003 році, а саме в Описі меж земельної ділянки зазначається „Від Б до В – землі товариства власників „Поділля” (Великогаївська с/р), хоча ні в одному із долучених відповідачем документів до матеріалів справи не вбачається погодження того ж товариства власників „Поділля”, чи Великогаївською сільською радою меж земельної ділянки.

В Проекті відведення земельної ділянки, виготовленому комунальним підприємством „Земельно-кадастрове бюро” в 2004 році, зазначається – „земельні сервітути встановлюються за домовленістю між власниками (користувачами) сусідніх земельних ділянок..., чого відповідачем не було зроблено, хоча в Пояснювальній записці вказується, що „ територіальне розміщення об’єкту на розпланувальному кресленні відповідає матеріалам попереднього погодження... Відведення земельної ділянки суттєво не вплине на використання суміжних земельних ділянок”, хоча саме таке відведення суттєво вплинуло на використання мною власної земельної ділянки, а саме унеможливило виїзд з неї.

В Умовах надання земельної ділянки зазначається, що землекористувачу необхідно визначитись і встановити при необхідності шляхом договору обслуговування своєї земельної ділянки сервітути.

В Ситуаційній схемі вказується, що при виконанні земляних робіт викликати представників всіх зацікавлених організацій, хоча із матеріалів справи вбачається, що відповідач умисно не погоджував будь-які питання із власником суміжної земельної ділянки, оскільки в поданих суду документах немає погодження ні з товариством власників „Поділля”, ні з мною.

Із вищевикладеного вбачається, що відповідачем при виготовленні усієї необхідної документації щодо надання земельної ділянки не подано протокол погодження встановлення меж суміжних земельних ділянок, що і привело до порушення моїх законних прав та інтересів.

За змістом вимог земельного законодавства, право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, який посвідчує це право. Підтвердженням виділення земельної ділянки в натурі є кадастрові зйомки, тобто комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок і така кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, а також меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі, а саме проїздна дорога (стаття 198 Земельного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, -

ПРОШУ:

1. Прийняти апеляційну скаргу до свого провадження.

2. Скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 9 червня 2005р.

3. Постановити нове рішення, яким зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Вікінг ЛТД” надати можливість проїзду із моєї земельної ділянки шляхом облаштування проїзної дороги через орендовану ним земельну ділянку.

 

Додатк: квитанції про сплату держмита та ІТЗ,

копії апеляційної скарги для відповідачів.

 

09.07.2005 р. _______________________ О.В.Самотяга

Додаток 4

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого – Парандюк Т.С.

Суддів – Стефлюк О.Д., Храпак Н.М.

при секретарі – Прус Л.С.

з участю сторін - представників відповідача Ковбель З.А.; Тимчук Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Борщівського районного суду від 13 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до кредитної спілки “Народна скарбниця” про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовною заявою в якій просить поновити її на посаді кредитного інспектора в КС “Народна скарбниця” та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3850 грн.

В обгрунтування своїх вимог посилалась на те, що 8.08.2003 року була обрана кредитним інспектором в КС “Народна скарбниця”, а наказом №33 від 13.09.2010 року звільнена із займаної посади на підставі п.2 ст.41 КзпП України.

Рішенням Борщівського районного суду від 13 жовтня 2010 року позов ОСОБА_3 до КС “Народна скарбниця” про поновлення її на роботі кредитного інспектора та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково. І вирішено поновити її на посаді кредитного інспектора та стягнути в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 1969,66 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказала, що рішення суду в частині нарахування заробітної плати.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивачка працювала на посаді кредитного інспектора у відповідності до наказу по КС “Народна скарбниця” №10 від 08.08.2003 року.

Наказом № 33 від 13 вересня 2010 року ОСОБА_3 звільнена із займаної посади по ст.41 п.2 КзпПУ. Оскільки звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, ОСОБА_3 судом поновлена на попередній посаді. Рішення суду в цій частині сторонами не оспорюється.

Судом першої інстанції помилково стягнуто з КС “Народна скарбниця” в користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2010 по 13.10.2010 року в сумі 1969 грн. 66 коп., так як невірно було вираховано її середньоденну заробітну плату в розмірі 89,53 грн.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становить 179,07 грн., а тому сума заробітної плати за час вимушеного прогулу буде становити 3939,54 грн. (179,07 грн.* 22 дні). У відповідності до ст. 309 ч. 3 ЦПК України є підставою для зміни постановленого рішення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України — якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з того, що ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору та ІТЗ при звернені до суду, а спір вирішено в її користь, тому витрати слід стягнути з відповідача в користь держави.ати за час вимушеного прогулу винесене з неправильним

застосуванням норм матеріального права, дана невірна оцінка зібраним доказам в цій частині, тому просила його змінити і стягнути із КС “Народна скарбниця” в її користь заробітну плату за двадцять два дні вимушеного прогулу в сумі 3939 грн. 32 коп.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 — задовольнити частково.

Рішення Борщівського районного суду від 13 жовтня 2010 року змінити і визначити суму стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу із КС “Народна скарбниця” в користь ОСОБА_3 3939,54 грн. з відповідними відрахуваннями.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

 

 

Головуючий - підпис

Судді – два підписи

З оригіналом вірно:

Суддя апеляційного суду

Тернопільської області Парандюк Т.С.