ТОП 10:

Царство Боже в глибині сердець наших є



Хто істино шукає Бога, той здобуде Його в серці своєму. В Бозі ми знаходимо багатого і милосердного Отця, Красу в неосяжності та багатогранності Творця та Його творіння. Безмежну Любов та Знання всього сущого в Дусі Святому, та святу приязнь в жертовній любові Спасителя Ісуса Христа.

Знаходячи в собі це Божествене Джерело, ми набуваємо Божесвенного стану. Ми повністю захищені з середини, там є все: і знання і багатство і вічність, і сила, і щастя, і краса. Людина звернута в глибінь себе настільки притягуюча і приваблива, вона випромінює всі ці особливості. В кожному з нас вони є. Яскравий представник цієї святості є Серафім Саровський. Він пламенів з глибини цим Божественим світлом та силою любові, кожного зустрічав зі словами: « Христос воскрес, радість моя!» Моїсей просіяв цією славою... Ілія вознісся нею... Преображення Ісуса на горі Фавор, засвідчило нам всім, до якої слави покликаний кожний з нас.

Пошук істини – свобода, дух життя, занурення в себе. Всі ми шукаємо десь за межами, а Царсто Боже – істине щастя для людини, в глибині нас є. Душа сяє, більше сонячного світла, світла знання Бога, живого світла.

Джерело тіла – душа, з вдячністю молитовно закликає до Імені Бога живого, до Його милості. В молитві ми просимо: «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене грішного.» Прохання помилуй має два значення: перше – прости мої гріхи, а друге: даруй мені Твою милість.

Ми знаходимо це поєднання і розуміємо його як саме головне та цінніше в своєму житті. В цій приязні ми розквітаємо, реалізуємося в повноті дарованих нам талантів, преображаємося в відносинах з ближніми, випромінюємо з себе світло, стаємо сіллю землі...

Ми вже готові повторювати за святим апостолом Павлом: «... Це вже не я живу, а живе в мені Христос...» В радості поєднуємось з Христом, переповнені радості виконувати Його волю, душа абсолютно все довіряє в рукі Його і набуває велику спрагу перебувати з Ним в вічності.

 

« ...Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога...»

01.09.15г

 

Молитва – це пісня душі.

Молитва може бути багатогранною та різноманітною. Псалми – вища ступінь краси та змістовності молитви, виконували їх на струнних інструментах. Форма та мелодія молитви можуть бути різними. Вона може бути міцною та переможною, як труби Єрихону, як заклик Архангела Михаїла: «Хто як Бог!» Молитва – прохання, з очікуванням міцної та надійної руки Божої допомоги. Молитвою радості та подяки, з відчуттям себе обдарованною дитиною Божою. Молитвою скорботи, страждання – зойком та криком душі праведного Іова. Молитвою – сповіддю душі, яка знайшла захист у Бога. Молитва може бути славною та всехвальною, вона може буде даже без слів, як молитва - споглядання, а більш точно захоплення, тремтіння та смирення перед Творцем. «Мелодія душі», яка відображує духовний стан, в якій людина відкривається та довіряєтсья без залишку. Молитва сердечна особиста, неповторна, як для однієї особи так і для всього людства. Вона є музика, є творчість. Святі так і висловлювались: «Творити молитву». Це здібності самовираження , здатність розкритися, довіритись, творити, співпрацювати. Це танок, це політ, темперамент душі перед Господом. Це дуже особисто і сокровено, з очікуванням на відповідь любові та приязні. Заявка на співпрацю та діалог. Захоплення, розуміючи велич Особи, з абсолютною довірою дитини та родинна близкість, з розумінням своєї меньшості та немощі.

Молитва це праця на користь своєї безсмертної та неповторної душі. Також коли вона твориться на користь ближнього, а особливо за ворога. Молитва є невід'ємною потребою душі в спілкуванні з Творцем. Це жива вода для наших спраглих душ. Зпочатку ми творимо її з примусом себе, якби поливаємо спраглу потріскану землю, змушуючи носити відра поживлючої вологи для поливу. Коли ми навчаємося молитовному послуху, Господь своєю благодатю дає нам в руку шланг щоб поливати, тоді наша молитовна праця дарує нам радість та спокій. А після, якщо є вірність молитві, Господь дає нам дощь з Неба, щоб душа мала плід, обіцяного нам Духа – Утішителя, який заступається за нас стоганами невимовними. Лише тоді до нас приходить свята молитва гідна Богу, повна смирення, покори, прослави і вдячності. Слава Богу за все!

Читання Біблії є також формою молитви – спілкування з Господом. Душа яка любить Господа не може обмежувати себе рідкими побаченнями, рідкою приязню. Любляча та спрагла душа - християнка буде шукати Господа, бажає бути з Ним і в Ньому на завжди. Головні відносини вони з Богом, а решта гармонійно приєднується. І навпаки, якщо ми загубили ці відносини, то решта обов'язково зникне. В молитві завжди є зворотнвй зв'язок. І коли ми вважаємо що нас не чують та все не вчасно, то ми помиляємось, це є гріх нетерпеливості. У Бога завжди все вчасно і з особливою любов'ю для вас. Коли обертаєшся назад та розумієш це, з особливою вдячністю прославляєш Його.

Так будемо плекати в собі вірність та любов до молитви, яка є великою благодатю дарованою нам, збагачуючи душу прикладами праведників Божих. Молитва – це то що робить нас людьми, «вінцем творіння», поєднаними з Богом...

« Господи, помилуй!Духа Утішителя даруй нам грішним.»

10.10.2014р

Хай віра твоя буде більша ніж твій страх.

Гори зрушаться й горби похитнуться,

Моя ж любов від тебе не відступить,

Мій союз миру не похитнеться, - каже

Господь, якому тебе жалко.

Ісая 54,10

 

До тих пір, як ми повністю не довіримось Христу, нас переслідує сум, відчай і страх. Це віковий досвід святих.

Страх паралізує, страх пригнічує, страх поневолює, приводить душу до оцепініння. Страх – це міцьне знаряддя, яке лукавий дух використовує проти людства. Страх робить нас жертвами зла, замороженими субстанціями ні на що не здатними...

Трохи отямившись, збиремо всю волю в кулак та вичавим з себе слова спасительної молитви: «Господи, Ісусе Христе, Сино Божий, помилуй нас грішних!» І ще і ще доки душа не вийде з оцепініння. З повною довірою до Христа. Та будемо благати у Господа мужності та відваги, вірності Йому до кінця. Будемо просити не легкої ноші, а крепких плечей. Тільки Бог може звільнити нас від страху, якщо я повністю довірюсь і знаю що моє життя в руках люблячого милосердного Отця. Як дитя, якого ніщо не засмучує, коли він під покровом та захистом сильного батька.

Тільки під покровом Всевишнього ми в безпеці. Так будем вірити з абсолютною довірою та станемо вільними від почуття страху, яке робило нас рабами. Вдивляємось в Христа, як Петро до тих пір поки не відводив очей, не засумнівався, йшов по воді. Завжди споглядати на Хрест з благістю, на розп'ятого на ньому Спасителя, з покаяльною молитвою, та черпати благословіння милуючого нас Бога. Споглядаючи, молитовно благати Спасителя бути з Нами до кінця і ніколи не відріктися, не зрадити. Постійно повторювати: « Господи вірю, поможи як я не вірую...»

Віра – це дар Божий, який ми обробляємо та вирощуємо. Так будемо вірними учнями та співпрацівниками Богу, працюючи на ниві наших душ. Відкриємо Богу душу, вчимося жертвувати, довіряти Господу все своє минуле, сьогоднішнє і майбутне. Все чим я є і що я маю. Всі мої гріхи та немощі, обставини мого життя, своїх ближніх. Разом з Жертвою Ісуса Христа – нашого Спасителя, Царя і Бога, через посередництво Пресвятої Діви Марії, разом зі священиками звершуючими Таїнство Безкровної Жертви по всьому світі. Приєднуюсь до молитви: « Духу Святий, випали із наших сердець все непридатне, залишаючи лише діаманти любові!»

Якщо довіряємо Господу, то ніколи не станемо рабами гріха та страху. Воїни Христа ніколи не повинні бути завойовані цим недугом. Страх має бути тільки Божим, а ми боятися, тремтіти, щоб не зневажити Бога. Не зрадити Христа, не допустити хули на Духа Святого, це те чого ми справді повинні боятися.

30.11.2014г

В славу Бога! З побажанями дарів Віри, Надії та Любові,

 

Милість вища справедливості

Не жертви бажаю, а навернення грішника...

Коли вперше Господь дав пізнати своє Милосердя, Його особливу милисть, це так зворушило моє серце, що в одну мить з льодяної глиби зробилось теплим, живим та чуттєвим. Серце було омите гарячими сльозами каяття, яких не було вже декілька років, закам'яніло, що не могла плакати. І ще слова мого першого сповідника зробили такий резоананс навколо стін моєї пораненої душі, що та стіна вмить рухнула. « Щоб з вами не сталося в вашому житті, завжди пам'ятайте про Боже Милосердя. Нема такого гріха , який був би непрощеним, гріх не може бути вищим Божої Милості. І як би ви не плавали в океані вашого життя, завжди повертайтеся і ніколи не забувайте про те, що Милосердний Бог завжди чекає на вас з каяттям і ніколи не відштовхне.» - це ті слова, які скільки буду жити не забуду, я почула від свого першого священика.

Милість вище справедливості. Святі вищу ступінь Справедливості назвали Божим Милосердям.

Людське розуміння про справедливість і Боже є різними. Чому вчинки та слова Спасителя нашого Ісуса Христа в більшості зустрічали непорозуміння та опір Ізраїльского народу, фарисеїв та книжників. Не завжди могли вмістити Його і учні. Навчання Христа ломає мозгі, рушить установи і традиції, преображує душу, змінює світогляд.

Своїми гріхами людство заслуговує бути стертим з обличя Землі. Людина вже давно переступила грань немислимого, кожну мить знищує себе та все прекрасне створене Богом. Без Господа людство не може творити, берегти та збагачуватись в доброму і вічному. Гріх штовхає людину руйнувати. А Милисть Божа перевищує все наше розуміння.

Візміть тільки притчу «про блудного сина», не таке ж саме розуміння справедливості у людства, як в словах та реакції другого сина, який завжди був поруч з батьком. Бог - Отець навпаки прощає та щедро обдаровує блудного сина. А в притчі «про робітників», в який хозяїн заплатив однакову плату першому, наступному, та останьому працівнику, незалежно від часу який вони відпрацювали? Бог завжди щедрий на милостивий.

Слова, які сказав Спаситель на Хресті розбійнику, який покаявся: «Сьогодні будеш зі мною в раю...» зворушують всепрощенням, та збуджують уми: «...як же так грішник і першим в рай?»

Святі часто ствержують: «Кому більше проститься, той більше любить...» Не здорові потребують лікаря, а хворі. За ради грішників Ісус Христос воплотився, щоб своєю Спасительною Жертвою відкупити кожного з нас. Милосердя це передвічний задум. Це властивись Бога, те що Йому належить. Та по Його Милості всім Його послідовникам. Будьте милосердними, як Отець ваш милосердний!

В житті вчинок який продиктований людською справедливістю на перший погляд вірний, але без любові стає жорстоким та безкомпромісним. Господь ніколи не відбирає дорогу назад, завжди залишає людині можливість та шлях до покаяння та примирення.

А якщо б ми в повній мірі віддавали собі звіт за те, якою великою, дорогою ціною, Господь наш Ісус Христос відкупив нас із рабства гріха, та вічної смерті, то ніколи не змогли бути невдячними Йому. Бог - Отець Сина свого Єдинородного видав на смерть, на Хресну смерть, щоб спасти кожного самого заблудшого грішника. І Він чекає, терпеливий та багатий милосердям, біля дверей наших сердець. Стукає, хто відкриє браму серця свого, Бог великий і милосердний…

« Господи, слава Тобі, співайте митарі зі мною, будь нам милостивий та поклич знову іти за Тобою...»

04.01.2015г

16. Не бійся, мале стадо!

Тільки не бійтеся. Бог не залишить тих, які мають надію на Нього. Треба молитися, каятись, та палко молитися! Війна йде за наші душі! Каяттям, постом та молитвою виганяєтся цей звір. І тільки б нам в околиці Церковній бути. Сповідь дарує надію, Причастя випалює прихильність до гріха. Тільки залишаючись в Божій благодаті –спасемося! Господь наш Ісус Христос – Добрий Пастирь, ні однієї своєї овечки не залишить без опіки та захисту. Він Премудрість та Сила Божа.

Не станемо також осуджувати, надавати попередні оцінки, клеїти ярлики, гніватись та ненавидіти. Не будемо забувати, що люди та обставини це тільки знаряддя в руках люблячого та премудрого Промислу Божого, та діють тільки до того ступеня до якого дозволено з висоти і не більше. Пам'ятаємо з Євангелії, як Христос відповідає тим, які запитують Його коли впала вежа та причавила вісімнадцять чоловік: « Ви мислите, що вони були більш грішні за інших людей? Так само помрете, якщо не буде в вас каяття!»

Господь заохочує нас до діалогу, співпраці, вмикає нас в процес мислення сердцем. Вважаєтся, що Біблейським органом мислення є не розум, а серце людини! Орган пам'яті, орган роздуму, орган розуміння. Коли то вміщуєш, то дух захватує, страх Божий та радість розуміння! Метою Євангельської науки є переміна серця, людина повинна змінитися. Християнське життя своєю метою вважає переміну серця людини. А особливо в цей час, заради спасіння - це життєво необхідно.

Багато хто мені скаже: «Що ці ваши роздуми, слова, повчання в вірі, як що цим світом правлять гроші, влада, інформаційні потокі, тощо.» Ні, саме це гірчичне Євангельське зернятко стане деревом. «Мале стадо» - дванадцять апостоллів всей світ на коліна поставили перед воскреслим Господом! Поставили весь світ на молитву, змусили цілий світ вклонитися Хресту – символу ганебної казні, божевілля для Римлян! Вони змусили поцілувати Хрест міліони людей! Горстка людей Апостолів Господніх підкорили весь світ, колишні поганські імперії, завдяки проповіді святих та крові мучеників, робились святими містами та Християнськими Імперіями. Це те мале зерно, яке дає великій плід. Ми впевненні, що істина нікуди не пропаде. Імперії зникають, картина світу змінюєтся, але Євангельська істина в Христі Ісусі ні куди не дінется. Якщо проповідуємо її всім своїм життям, ми займаємося самою важливою справою!

Віра – це внутрішнє духовне бачення. Треба мати віру, щоб втішатися та радіти серед сьогоднішнього життєвого безладу. Щоб втішатися і радіти треба перебувати в зібранні віруючих і про це говорити. Віра від слухання, а слухання від Слова Божого.Слово Боже для читання в спільноті дано, для спасіння народу Божого. Коли навчаємо, любим та носимо немощі один одного, тільки тоді спасаємося!

Станемо вбогі духом, щоб збагатіти в Господеві. Навчи мене, Боже, молитися, святу віру даруй мені! Справи милосердя, взаємодопомоги, якими спасаємось моють цінність в житті тимчасовому і вічному. Складайте собі іспити, перевіряйте: чи в вірі ви? Апостол Павло писав до Коринфу: « Чи зможу я в страшний час покладатися на Господа і палко молитися? Коли біда прийшла, чи я готовий?» Біда перевіряє людину. Якщо в день біди віра твоя не спасає тебе, то вона несправжня.

Господь любить біженців, любить бездомних, любить гонимих, любить вдів та сирот. Подай же їм хліб та одяг, твої руки – посильну допомогу, твій час, твоє серце повне любові та співчуття. Милість, за ради Христа, дуже велику вартість має для спасіння твоєї душі. Не забудемо, що і ми духовно прокаженні були Господом помилуванні.

Віра без справ є мертва! Якщо віра вмирає, то залищає оболонку, а середину забирає і любий іспит показує в тобі пустоту.

Не упивайся вином, а наповнюйся духом, вправляйся в псалмах та піснях духовних, прославляючих та співаючих в серцях наших Господеві. Нерозкаяних та злих Бог у злі погубить. На Єлионській горі Господь плакав про Єрусалим, що не пізнав час відвідин його.

В часи смути головне нам бути з Христом, в лоні Церкви. Знаходитись у Таїнствах та благодаті. Тільки б нам не відпасти від істини, не спокуситися лжепророками! Постійно пребуваємо в молитві, пості, тілесній чистоті, негнівливості, стриманості, в послуху, в любові та вдячності.

25.02.15г

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.233.78 (0.014 с.)