Предмет і метод економічної історії. Д. М. Кейнс, У. Ерроу і У. Паркер про творчу роль економічної історії в системі економічних наук.

Предмет і метод економічної історії. Д. М. Кейнс, У. Ерроу і У. Паркер про творчу роль економічної історії в системі економічних наук.

Д. М. Кейнс вважав, що історія господарства не тільки ілюструє, але й обґрунтовує економічну теорію.

Відомий американський економіст У. Ерроу відзначав, що історико-економічні знання можуть виступати у формі емпіричних даних і використовуватись для перевірки теоретичних гіпотез.

Інший американський економіст У. Паркер, услід за Д.М. Кейнсом, підкреслював, що економічна історія являється полігоном, на якому можна перевірити правильність економічної теорії. Він упевнений, що вивчення цієї науки необхідно і для того, щоб уникнути повторень минулих помилок в економічній політиці.

Периодизация экономической истории

Раймон Барр выделяет четыре этапа развития экономической науки: 1.Донаучная фаза от возникновения до 1750 года: общество рассматривалось с отдельных его сторон и отсутствовало цельное представление об обществе как живом организме. К данному этапу относятся древние греки, канонисты, У.Петти, П.Буагильбера. Завершается этот этап Ричардом Кантильоном, работы которого стали предпосылкой научного этапа. 2.Рождение экономической науки. (1750-1870гг): общество уже рассматривается как органическая целостность. Первыми экономистами давшие миру экономическую науку были физиократы. Сюда так же можно отнести Адама Смита, Давида Рикардо, К.Маркса Дж.С. Милля, Сэя. 3.Открытие и разработка основополагающих теоретических принципов (1870–1930): происходит разработка наиболее значимых новых методов исследования действительности для более тесной связи ее с практикой. Крупными направлениями этого этапа были: Историческая школа в Германии, австрийская (венская) школа предельной полезности, Лозанская школа и теория всеобщего равновесия, Кембриджская школа с теорией частичного равновесия. 4.Современные исследования. Углубление и развитие политической экономии после 1930 года: тут можно выделить ряд подэтапов: а)Макроэкономический подход. Дж.М.Кейнс. б)Исследование несовершенной конкуренции. Дж. Робинсон и Эдвард Чемберлин. в)Динамика: колебание, рост и равновесие. Шведы: К.Виксель, Г.Мюрдаль. г)Экономический оптимум или, теория благосостояния. д)Конвергенция методов анализа. е)Эконометрика.

Сутність первісного нагромадження капіталу як істотної передумови капіталістичної системи господарства.

Розпад з феодалізмом держави був пов'язаний з: розвитком товарного господарства, спеціалізацією ремесла (до мануфактурного), посиленням майнової та соціальної диференціації, формуванням великих капіталів і розвиток розширеного відтворення.

Господарство 16-18ст. – мануфактурне.

Мануфактура – виробництво, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Буває розсіяна (групувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі) та централізована (характеризується територіальною єдністю виробництва).

Розвивається сукняне виробництво, металургія, суднобудування, книгодрукарня => торговий капітал підпорядковувався підприємцем і купцем.

С/г: створення буржуазних форм земельної власності, феодальна рента =>капіталістична. Просте товарне виробництво перетворюється на ринкове. Розвивався міжнародний поділ праці. Формувався світовий ринок товарів та грошей.

Загальна характеристика економіки Західної Європи в умовах розкладу феодалізму

XVI—XVIII ст. в це період переходу від феодального до індустріального суспільства.

Перехідна епоха полягала у розкладі феодального господарства

Для перехідного періоду характерні значні досягнення в галузі науки і техніки. Посилився між- і внутрішньогалузевий поділ праці.

Істотні зрушення відбулися у текстильній промисловості, зокрема у виробництві сукна.

Поширилися сукновальні водяні млини. З'явилися в'язальні машини.

Технічний прогрес охопив гірниче і металургійне виробництво. Було механізовано процеси дроблення та промивання руди. Розвивалося доменне виробництво для добування заліза.

 

Економічні передумови і наслідки великих географічних відкриттів.

Передумови: 1.Криза Левантійскої торгівлі з др..половини XVст

- Турки після загарбання Констатнтинополя у 1453р. Контролювали Чорне та Середземне море.

- розпад Монгольскої імперії.

- торгові шляхи через Північну Африку були монополією арабів.

2.Золото, як матеріалізація багатства. Відчувалася нестача грошей у товарному обігу. Видобуток коштовних металів бум обмежений.

3.Розвиток абсолютизму => політична передумова для експедицій для колоніальних загарбань. 1497-1498 –Васко да Гама (з Європи до Індії). 1492 – Христофор Колумб (Америка). 1519-1521 – перша навколосвітня експедиція Магеллана.

Значення географічних відкритів: 1. Виникли економічні зв’язки між найвіддаленішими областями, землями. 2.торгові шляхи перемістилися на океани. 3.формування світового ринку. 4.до обігу були залучені нові товари: тютюн, кава, чай, какао. 5.революція цін => прискорився перехід до мануфактурного виробництва. 6.створення колоніальної системи.

Економічний розвиток Англії в ХVI – першій половині ХVIІІ ст. Аграрний переворот (огороджування). Мануфактура. Особливості первісного нагромадження капіталу.

У XVI ст. розпочалася колонізація європейцями Північної Америки. В цьому досягла успіху насамперед Англія, яка створила на Атлантичному узбережжі 13 колоній. Перед війною за незалежність в колоніях сформувалося ранньобуржуазне суспільство з пережитками європейського феодалізму і рабства Англії. Це призвело до війни за незалежність, яка закінчилася перемогою.

У сільському господарстві індустріальні відносини розвивалися повільніше, ніж у промисловості. Найрадикальнішим був аграрний переворот у XVI—XVIII ст. в Англії (Великобританії).

Економічному розвитку Англії в 16ст. сприяло те, що після великих географічних відкриттів и переміщення світових торгових шляхів вона стала центром уваги. Головною причиню успіху капіталізму в Англії було те, що процес первісного накопичення капіталу проходив інтенсивніше ніж в інших країнах. Важливу роль в процесі накопичення капіталу в Англії відіграла реформа церкви: землі та власність монастирів була частково продана за низькими цінами. Одним з головних методів накопичення грошових средств була участь Англії в продажі рабів та піратство.

 

 

Визначення промислового перевороту. Проблематика переворотів. Передумови, хід та наслідки промислового перевороту в Англії.

Промисловий переворот – це довготривалий історико-економічний процес, що характеризується корінними техніко-економічним, соціально-економічними та організаційно-економічними змінами.

Техніко-економічні: перехід від ручного до машинного виробництва, від мануфактури до фабрики.

Соціально-економічні: оформлення капіталістичних виробничих відносин, буржуазія і робітничий клас.

Організаційно-економічні: розвиток практики управління, ієрархічні системи керівництва, початкові етапи планування, поява дисциплінарних кодексів, диференційована система з/п.

+ ріст продуктивності праці, збільшують обсяги та здешевлюють собівартість, поглиблення концентрації та спеціалізації, більш раціональне розміщення підприємств.

- витіснення людини машиною, виключення жіночої та дитячої праці, падіння реальної з/п, звужує творчий ріст, приводить до безробіття, гибель для природи, «парниковий ефект».

Промисловий переворот в Англії: фабрика перемогла над мануфактурою, створені нові класи: промислова буржуазія та промисловий пролетаріат, ріст питомої ваги міського населення, замість купця – підприємець, здешевлення робочої сили, зниження реальної з/п, виникнення масового безробіття.

Англія – «фабрика світу» (бововняна) + продукція металургії, парові двигуни, індустріалізація транспорту (судно будівництво, залізнична мережа).

С/г: лендлорди + фермери, 1815 р – «Хлібні закони». До 19ст – промисловий протекціонізм. Середина 19ст – Лондон світовий кредитний центр. Англійський банк – «банк банків».

 

У війну США вступили тільки у 1917 р., фактично не приймали участь. У той же час ця країна торгувала з усіма воюючими країнами, що допомогло їй збільшити промислову продукцію, сільськогосподарську сировину та продовольство. За роки війни в США сконцентрувалося половина золотого запасу світу. Із боржника (до війни) США стали кредитором багатьох країн. Американська валюта посіла панівне місце у світовій фінансово-кредитній системі. Центр світового господарства перемістився з Європи до США.

Період часткової тимчасової стабілізації (1924-1928рр) характеризувався масовим оновленням устаткування, раціоналізації виробництва, зростання енергоозброєння праці, запровадження нових методів у виробництві. Особливо слід відзначити реорганізацію управління виробництвом на основі системи Ф.Тейлора – наукового менеджменту, що став одним із головним факторів зростання продуктивності праці. Це досягалося за рахунок: - вивчення робочих рухів працівника; - навчання робітників раціональним прийомам праці; - одночасно з раціоналізацією праці здійснювалася стандартизація знарядь праці. І внаслідок: - Зростали основні галузі економіки США: хімічна, електрична, автомобільна, радіотехнічна тощо. - Стандартизація, масовий випуск деталей, вузлів стали звичайним явищем у багатьох галузях промисловості.- Конвеєризація дала змогу підприємцям наповнити товарами національний та світовий ринки.- Промислово-фінансові групи Рокфеллера, Моргана, Дюпона та ін. процвітали. -Нафтова, автомобільна, електротехнічна галузі в темпі росту не мали собі рівних. -США стають процвітаючою країною, яка виробляла промислову продукцію на 10% більше, ніж усі індустріальні країни разом. -Особливо великі досягнення були у виробництві машин: найбільші заводи “Форд”, “Дженерал Моторс”, “Крейслер”. -Відбувалися структурні перетворення у сільському господарстві, індустріалізація ферм.

 

24. Вплив першої світової війни на провідні капіталістичні країни (Англія, Франція, Німеччина).

Причинами І-ої світової війни слугували суперечності між провідними країнами на початку ХХ століття, також такі фактори: зростання воєнного виробництва, вивіз капіталу, суперечності на ринках збуту, особливо між Німеччиною, Англією та Францією. Зростала питома увага США у світовому господарстві.

Німеччина потерпіла катастрофічну поразку. Різко скоротився обсяг промислового виробництва. Зростав державний борг. Різко погіршився стан населення країни: у 1916 р. розпочався голод, знизилася заробітна плата, робочий день зріс до 12-14 годин.

За умовами Версальського договору 1919 р. Німеччина повернула Франції Ельзас та Лотарингію. Німецькі колонії поділили між собою Англія, Франція, Бельгія, Японія. І крім того, Німеччина повинна була сплатити воєнну контрибуцію (132 млрд. золотих крон).Німеччина втратила 1/8 території, 3/4 родовищ залізних руд, 1/3 вугілля та сталі.

Вплив першої світової війни на господарство Німеччини. Плани Дауеса і Юнга.

Передумовами І Світової війни були суперечності між провідними країнами на початку ХХ століття, зокрема за ринки збуту, особливо між Німеччиною, Англією та Францією. Нарощуючи воєнне виробництво і з приходом нової ідеології, Німеччина виступала ініціатором війни.

В результаті І с/в Німеччина потерпіла катастрофічну поразку. Різко скоротився обсяг промислового виробництва. Зростав державний борг. Різко погіршився стан населення країни: у 1916 р. розпочався голод, знизилася заробітна плата, робочий день зріс до 12-14 годин.

За умовами Версальського договору 1919 р. Німеччина повернула Франції Ельзас та Лотарингію. Німецькі колонії поділили між собою Англія, Франція, Бельгія, Японія. І крім того, Німеччина повинна була сплатити воєнну контрибуцію (132 млрд. золотих крон).

Німеччина втратила 1/8 території, ¾ родовищ залізних руд, 1/3 вугілля та сталі. Так вона була покарана за спробу домогтися світового панування.

Німеччина втратила зовнішні ринки, звузилися внутрішні ринки. Занепало сільське господарство. Катастрофічне становище в економіці було причиною краху кредитно-фінансової системи.

У 1924 р. на Лондонській конференції держав-переможців був прийнятий план Дауеса. Він передбачав надання позик і кредитів, переважно американських, на відбудову господарства та оздоровлення фінансів Німеччини з метою, що така допомога дасть можливість справно оплачувати репарації Англії та Франції, які у свою чергу за цей рахунок покриють воєнні борги США в період І-ої світової війни. Цей план діяв до 1929 року і допоміг Німеччині досягти довоєнного рівня.

Коли розпочалась економічна криза, план Дауеса став неефективним, і йому на зміну був вироблений новий – план Юнга. Згідно з цим планом передбачалось зниження розмірів щорічних платежів, скасування контролю над економікою Німеччини. Розмір репараційних платежів зменшувався на 20% і встановлювався на 37 років. Але в зв’язку з кризою 1929-1933рр. план Юнга практично припинив своє існування.

 

Предмет і метод економічної історії. Д. М. Кейнс, У. Ерроу і У. Паркер про творчу роль економічної історії в системі економічних наук.

Д. М. Кейнс вважав, що історія господарства не тільки ілюструє, але й обґрунтовує економічну теорію.

Відомий американський економіст У. Ерроу відзначав, що історико-економічні знання можуть виступати у формі емпіричних даних і використовуватись для перевірки теоретичних гіпотез.

Інший американський економіст У. Паркер, услід за Д.М. Кейнсом, підкреслював, що економічна історія являється полігоном, на якому можна перевірити правильність економічної теорії. Він упевнений, що вивчення цієї науки необхідно і для того, щоб уникнути повторень минулих помилок в економічній політиці.