Побудуйте модель проблемної ситуації та опишіть її на матеріалі з предмета ( за фахом)

Одним із першочергових завдань сучасної школи є ліквідація відчуження, що існує між значною частиною школярів з одного боку, і вчителем, школою – з іншою. Тому перед вчителями гостро стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, який був би більш особистісно зорієнтованим на всебічну підготовку школярів, їхній цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання. Значно кращі успіхи у навчанні досягаються там, де процес навчання будується на основі проблемно-пошукової діяльності молодших школярів. Основою проблемного уроку є взаємодія учителя і учнів, коли між ними розвиваються діалогічні взаємостосунки під час вирішення проблеми. Тому вчитель повинен створити вміло таку ситуацію, організувати обговорення її учнями.

Уроки образотворчого мистецтва є одними з таких да найбільше можуть виникати проблемні ситуації. Припустимо на уроці малювання учні вивчають тему зображення будинку казкового персонажу. Діти зраділи цій темі уроку і з захопленням почали зображувати дім улюбленого казкового героя, користуючись власною уявою і прикладамми, які показав учитель. Але серед дітей педагог зауважує одну, яка сидить за партою понуривши голову, а аркуш її альбому – чистий. Розпитуючи дитину, вчитель виясняє, що учень (учениця) не буде малювати, тому що в неї немає здібностей до малювання і вона не зможе зробити гарний малюнок.

У цьому випадку педагогові потрібно пробудити інтерес у дитини до виконання завдання. Спочатку, наставник наставник може заохотити школяра(ку), згадауючи його (її) успіхи при створенні попередніх малюнків. А потім, індивідуально пояснюючи поетпне виконання зображення, заохотити дитину до початку творчої праці. Своє пояснення вчитель супроводжує похвальними репліками: «Дуже добре», «Молодець», «Дуже цікава ідея», «В тебе дуже гарно получилось».

Кінцеве виконання роботи дитини треба обов’язково оцінити позитивно.

 

Обгрунтуйте положення про те, що процес навчання є процесом триєдиним

У процесі навчання прийнято виділяти такі взаємопов'язані між собою компоненти, як: цільовий, стимулювально-мотиваційний, змістовий, операційно-дієвий, контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний.

Цільовий компонент передбачає постановку конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці. Як правило, вона має триєдиний характер, тобто органічно поєднує освітню, виховну і розвивальну мету. Освітня передбачає засвоєння учнями впродовж уроку визначеного навчальною програмою обсягу знань, умінь та навичок, тобто теорій, понять, законів, закономірностей, фактів тощо. Виховна мета полягає у формуванні засобами змісту навчального матеріалу певних світоглядних уявлень, моральних, етичних, естетичних, вольових якостей, які стають своєрідними "цеглинками" того внутрішнього психологічного "дому", який забезпечує підростаючій людині духовно-психологічну стійкість. Розвивальна реалізує можливості програмового матеріалу для розвитку мислення, уваги, пам'яті, емоційно-вольових якостей, мотивів, здібностей, навчальних інтересів.

Як ви реалізуєте у своїй професійній діяльності пораду Сухомлинського про те, що немає і не може бути абстрактного учня?

Мистецтво й майстерність навчання, і виховання полягає в тому, щоб, розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці. А це означає, що в навчанні має бути індивідуалізація — і в змісті розумової праці (в характері завдань), і в часі. Досвідчений педагог дає одному учневі дві, три, а то й чотири задачі на урок, іншому ж — тільки одну. Один одержує складнішу задачу, інший — простішу. Один виконує творчу письмову роботу з мови, наприклад пише твір, інший працює над текстом літературного твору.

При такому підході всі учні просуваються вперед — одні швидше, інші — повільніше. В оцінці, що її дістає дитина за свою роботу, вона бачить власну працю, напруження зусиль; навчання приносить їй моральне задоволення, радість відкриття. Взаємна доброзичливість учителя й учня при цьому поєднується із взаємним довір’ям. Учень не бачить в учителеві тільки строгого контролера, а в оцінці — палицю. Він відверто говорить учителеві: ось це в мене не вийшло, цього я не зміг зробити. Його сумління дуже чутливе, він не може йти на списування, використання шпаргалки; йому хочеться утвердити свою гідність.

Успіх у навчанні — це, образно кажучи, стежка, що веде до того куточка дитячого серця, в якому горить вогник бажання бути гарним. Бережіть цю стежку й цей вогник.

Вільний час учня народжується на уроці (В. Сухомлинський). Запропонуйте шляхи вирішення актуальної педагогічної проблеми.

Проблема вільного часу — це одна з найважливіших проблем не тільки навчання, але й інтелектуального виховання, всебічного розвитку. Вільний час необхідний учневі, як повітря для здоров'я: він необхідний для того, щоб учень успішно навчався і не відчував постійної загрози відставання... Вільний час — перша умова багатства інтелектуального життя вихованця

Учителі мають допомогти учням скласти науково обґрунтований режим дня, ознайомити з ним батьків і допомагати вихованцям у дотриманні його у повсякденному житті. В режимі дня залежно від віку учнів треба визначити час для виконання домашніх навчальних завдань, а також вільний час. Прямий обов'язок учителя — культивувати цей режим, недостатньо при цьому мати на увазі лише свою навчальну дисципліну. У контексті колективної виховної роботи вчителі мають постійно нагадувати учням, коли вихованці мають виконувати домашні завдання, скільки часу виділяти на ту чи іншу роботу, якою має бути послідовність дій, коли робити перерву і як її використовувати, яких гігієнічних умов варто дотримуватися.

Педагог-учений в результаті багаторічної дослідної роботи вибудував оптимальну структуру режиму робочого дня вихованців. Діти мають займатися розумовою працею 6—7 годин у першій половині дня, в наступні години — різноманітною діяльністю, не пов'язаною з великим розумовим напруженням; протягом останніх 5—6 годин перед сном напружена розумова праця абсолютно не припустима; діти й підлітки повинні рано лягати спати й рано пробуджуватися. У другу половину дня, вихованці мають проводити час на свіжому повітрі, займатися посильною фізичною працею, читанням художньої літератури, розвагами, які не вимагають значного розумового напруження.

Це ідеальний підхід до моделювання режиму дня школярів. Він спрямований передусім на збереження здоров'я дітей.

 

8. При перевірці виконання домашніх завдань, часто виникає така ситуація: як тільки учень починає відповідати, всі інші учні займаються своїми справами, зазвичай над відповіддю думає тільки той, хто очікує наступного виклику. Як досягнути того, щоб при перевірці домашніх завдань над поставленими запитаннями – завданнями думали усі учні, і щоб учитель мав можливість перевірити роботу усіх школярів?

Перевіряючи домашнє завдання, вчитель усьому класові вчитель дає коротке завдання. Усі учні записують його виконання в чорновий зошит. Зошит заміняє тут дошку, а до дошки вчитель не викликає поки що нікого. Учитель уважно спостерігає, як працює кожен учень. Якщо йому треба переконатися, наскільки глибоко розуміє той чи інший учень навчальний матеріал, учитель пропонує учневі пояснити, що робиться, для чого і т. д. При цьому немає потреби викликати учня. Кожен працює так. ніби його викликано до дошки. Учитель щохвилини — на тому чи іншому етапі виконання завдання — може припинити роботу всього класу або частини учнів.

Учитель має можливість одержати інформацію про знання учнів ніби в скороченому вигляді. При цьому кожен працює цілком самостійно.. Отже, залучення всіх учнів до активної пізнавальної діяльності — надійний засіб формування у вихованців дисциплінованості й відповідальності, колективної злагодженості в роботі.