Визначення рівноважного ввп за методом «видатки-випуск»

«Видатки-випуск»-кейнсіанська модель товарного ринку. Будується на зіставленні сукупних видатків та ВВПр.

Основні підходи до аналізу:

1.Сукупні видатки-загальна сума видатків всіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені нац.економікою.

2.Рівноважний ВВП(рівень нац.вир-ва)-такий ВВП, якому відповідають видатки достатні для закупівлі усієї продукції, виготовленої в поточному році.

3.Економіка знаходиться в стані рівноваги, коли СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ=ВВПрівноваж.

Проте Кейнс розглядає закриту економіку та економіку без участі держави, то СВ+ВІ=ВВПрівноваж.

Проте в реальній дійсності економіка не завжди знаходиться в стані макрорівноваги, може бути: СВ+ВІ>ВВП; СВ+ВІ<ВВП. (ВІ-валові інвестиції, СВ-сукупні видатки).

Для того, щоб економіка повернулася в стан короткострокової макрорівноваги необхідно використати такий інструмент як незаплановані валові інвестиції в товарні запаси. СВзаплан.-+ВІнезаплан.=ВВПрівноваж.

32.Визначення рівноважного ВВП за методом «Вилучення-ін`єкції».

Вилучення являють собою витрачання доходу не для купівлі вироблених в країні кінцевих товарів та послуг. Канали:1)Заощадження2)Податки3)Імпорт.

Витрати:1)Інвестиції2)Держ.витрати3)Експорт.

Заощадження означають вилучення з потоку «доходи-витрати».

Інвестиції збільшують сукупний попит, оскільки ідуть на капітальні блага, які купують фірми, тобто якщо заощадження=інвестиціям, то видатки нейтралізуються інвестиціями і економіка знаходиться в стані макрорівноваги, досягається рівноважний ВВП.

Якщо заощадження не дорівнюють інвестиціям, то фіксується стан не рівноваги і за цих умов балансуючу роль будуть відігрвати незаплановані інвестиції в товарні запаси. ВІфактич.=Візаплан.-+ВІнезаплан.

 

Дана модель розглядає механізм досягнення рівноваги у довгостроковому періоді. В ній розглядається співвідношення між сукупними витратами та потенційним обсягом вир-ва.

 

33\34. Рецесійний\Інфляційний розрив як наслідок дефіциту сукупних витрат. Графічна і математична інтерпретація рецесійного\інфляційнго розриву.

У короткостроковому періоді національна економіка досягає рівноваги за умови рівності сукупних видатків обсягу національного продукту. При цьому рівновага може встановитися при значенні ВВП, яке відмінне від природного. Тобто виникне ВВП-розрив, який означатиме або економічний спад з неповною зайнятістю, або економічний бум з надмірним інфляційним перегрівом кон’юнктури. ВВП-розриви породжуються змінами у сукупних видатках, які викликають зміну рівноважного ВВП у короткострокових періодах, його відхилення від природного значення. Графічно це означає зміщення кривої сукупних видатків вниз або вверх. Якщо сукупні видатки зменшуються (крива зміщується вниз) виникає рецесійний розрив у сукупних видатках. Рецесійний розрив виникає тоді, коли фактичні видатки в економіці менші ніж ті, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості. Таким чином, рецесійний розрив – це величина на яку потрібно збільшити сукупні видатки, щоб рівноважний ВВП зріс до природного значення.

Навпаки, інфляційний розрив спостерігається тоді, коли фактичні видатки більші, ніж ті, що достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості. Інфляційний розрив – це величина на яку потрібно зменшити сукупні видатки, щоб рівноважний ВВП зменшився до природного значення.

У графічній інтерпретації рецесійний розрив – величина, на яку крива сукупних видатків (АЕ) має переміститися вгору, щоб збільшити реальний ВВП (Y1) до його природного рівня за повної зайнятості (Ye). Інфляційний розрив – величина, на яку крива сукупних видатків (АЕ) має переміститися вниз, щоб зменшити реальний ВВП (Y2) до його природного рівня за повної зайнятості (Ye).

У математичній інтерпретації величина рецесійного або інфляційного розриву визначається величиною відхилення ВВП від природного рівня та значенням мультиплікатора сукупних видатків:

де ∆АЕ – рецесійний або інфляційний розрив,∆Y – відхилення ВВП від природного рівня,μ – мультиплікатор сукупних видатків. Рецесійні та інфляційні розриви викликають короткострокові відхилення фактичного ВВП від природного. У довгостроковому ж періоді рівновага в національній економіці встановлюється при природному значенні ВВП. Змінюючи сукупні видатки держава може повертати фактичний ВВП до природного рівня. У цьому й полягає державне регулювання економічної кон’юнктури. При відсутності державного регулювання і тривалому стійкому відхиленню сукупних видатків ринкові механізми саморегулювання можуть змінити значення природного ВВП. У будь якому разі, у довгостроковому періоді рівновага буде встановлюватися при природному значенні ВВП.