Тема №1 Поняття торгівлі людьми. Міжнародне та національне законодавство з протидії торгівлі людьми. Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми

Протидія торгівлі людьми

Мета: дати базові знання, які необхідні для ефективного виконання завдань з протидії торгівлі людьми у професійній діяльності патрульного інспектора

Зміст

Тема №1 Поняття торгівлі людьми. Міжнародне та національне законодавство з протидії торгівлі людьми. Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми.. 3

Тема №2. Виявлення випадків торгівлі людьми, потенційних жертв та постраждалих (потерпілих). Форми і методи попередження, виявлення та інформування за виявленими фактами торгівлі людьми. Дотримання прав людини у роботі з постраждалими.. 18

 

Тема №1 Поняття торгівлі людьми. Міжнародне та національне законодавство з протидії торгівлі людьми. Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми

 

Групи ризику

Потрапити у ситуацію торгівлі людьми може будь-хто, через що важко

створити універсальний портрет постраждалої особи. Серед виявлених жертв є люди різної статі, віку, соціального походження, статку.

У той же час існують певні групи ризику, які об’єднують особливо вразливих людей, стосовно яких існує висока ймовірність, що вони можуть стати об’єктами цього злочину.

Насамперед до цієї категорії можна віднести представників соціально незахищених і неблагополучних верств населення, які знаходяться у складних життєвих обставинах:

· членів багатодітних родин та малозабезпечених сімей;

· одиноких матерів;

· людей з особливими потребами (як у сфері фізичного, так і психічного здоров’я);

· самотніх людей похилого віку;

· жертв насильства в сім’ї;

· сиріт, дітей, що позбавлені опіки та піклування, «дітей вулиці»;

· безробітних працездатного віку (особливо тих, хто тривалий час не може знайти собі роботу);

· безпритульних.

Нова для України група ризику – вимушені переселенці або внутрішньо переміщені особи (ВПО) із зони конфлікту. Станом на лютий 2015 року за даними ООН в Україні нараховувалося понад 1 млн. ВПО, з них біля 33 тис. осіб перебували в м. Київ. Через невизначеність щодо перспектив подальшого влаштування, побутові складнощі та брак ресурсів (зокрема, фінансових) такі люди є особливо вразливими та схильними до прийняття сумнівних пропозицій вербувальників. Крім того, деякі переселенці намагаються отримати притулок за кордоном. Але брак знань щодо вимог міжнародного та внутрішнього законодавства інших країн щодо статусу біженця або шукача притулку робить їх легкою здобиччю як мінімум шахраїв, а як максимум торгівців людьми.

Високий ризик потрапляння до тенет торгівців людьми мають також:

· трудові мігранти (насамперед, з неврегульованим статусом);

· особи, які незаконно виїжджають за кордон чи перебувають там або незаконно в’їхали чи перебувають на території України;

· особи, які користуються послугами шлюбних агенцій, фірм з посередництва у працевлаштуванні, в т.ч. і за кордоном;

· особи, які займаються модельною діяльністю;

· особи, які працюють у сфері розваг;

· особи, які займаються проституцією;

· особи, які раніше постраждали від торгівлі людьми;

· алко- та наркозалежні особи.

Додаток 1

Міжнародне та національне законодавство у сфері протидії торгівлі людьми

 

Основними міжнародними документами з питань протидії торгівлі людьми, які набули чинності в Україні, є:

1. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року (ратифіковано Україною 4 лютого 2004 року) та два протоколи до неї: Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю;

2. Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення (CETS № 201), ратифіковано Верховною Радою у листопаді 2007 року;

3. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, ратифікована Україною у жовтні 2010 року;

4. Конвенція МОП № 182 Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, ратифікована Україною у травні 2000 року;

5. Конвенція № 29 МОП Про примусову чи обов’язкову працю, ратифікована Україною у 1956 році.

Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї дає таке визначення поняття «торгівля людьми» у підпункті (а) ст. 3:

Торгівля людьми - означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою чи її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю становища, шляхом підкупу, у вигляді платежів, вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів.

У підпункті (b) ст. 3 Протоколу зазначено:

згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію, про яку йдеться в підпункті (a) цієї статті, не береться до уваги, якщо було використано будь-який із заходів впливу, зазначених у підпункті (a).

У підпунктах (с) і (d) Протоколу зазначається:

c) вербування, перевезення, передача, приховування або отримання дитини з метою експлуатації вважаються «торгівлею людьми» навіть у тому разі, якщо вони не пов’язані із застосуванням будь-якого із заходів впливу, зазначених у підпункті (a) цієї статті;

d) «дитина» означає будь-яку особу, що не досягла 18-літнього віку.

Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, на відміну від Конвенції ООН, не звужує поняття торгівлі людьми лише до транснаціональної злочинності, а також визначає міжнародні стандарти у сфері забезпечення прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми, попередження різних форм торгівлі людьми, а також кримінального переслідування цього злочину та започатковує окремий механізм моніторингу.

Ст. 149 Кримінального кодексу України

Додаток 2

Тема №2. Виявлення випадків торгівлі людьми, потенційних жертв та постраждалих (потерпілих). Форми і методи попередження, виявлення та інформування за виявленими фактами торгівлі людьми. Дотримання прав людини у роботі з постраждалими

 

В умовах сьогодення особливу увагу слід приділяти відслідковуванню фактів вербування серед внутрішньо переміщених осіб, зокрема, в місцях їх компактного перебування. Вразливим станом таких осіб можуть скористатися як для їх вивозу за кордон, так і для трудової та іншої експлуатації в межах України.

Також ефективній роботі щодо виявлення фактів торгівлі людьми сприяє належна взаємодія патрульних з активом громадськості, керівниками підприємств, навчальних та культурних закладів. Співтовариства, як правило, пильні і помічають підозрілу діяльність новоприбулих, вербування людей з обіцянками робочих місць і т.д. Громада також володіє інформацією про безробітних осіб, які бажають знайти роботу, включаючи випускників учбових навчальних закладів, які шукають першу роботу, і є групою найвищого ризику. Розташування місць неформальної зайнятості або об’єктів, де використовують працю незареєстрованих осіб, також не є таємницею для місцевих мешканців. Громада, як правило, обізнана і про спілкування з іноземцями, близькі стосунки та заплановані шлюби з громадянами інших держав. Наявність достатньої інформації щодо офіційних і неофіційних агентств, що розташовані на території обслуговування, та окремих осіб, які пропонують або організовують працевлаштування, теж допоможе у виявлені фактів торгівлі людьми.

Правильно реалізована концепція роботи патрульної служби з населенням за місцем проживання, що включає в себе ефективний обмін інформацією про події в суспільстві, може допомогти зупинити випадки торгівлі людьми на ранній стадії.

Одним з аспектів проведення роботи щодо виявлення осіб, ймовірно причетних до торгівлі людьми, є індивідуально-профілактична робота з особами, засудженими до покарання без позбавлення волі. Необхідно брати до уваги ті випадки, коли протизаконні дії засуджених були кваліфіковані як торгівля людьми за статтею 149 Кримінального кодексу України (чи статтею 124-1 Кримінального кодексу України, чинного до вересня 2001 року), або якщо вони були причетні до злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми.

Також слід звертати увагу на осіб, які піддавалися адміністративному стягненню:

- за проживання без паспорту;

- сприяння незаконному перетину державного кордону;

- порушення правил перебування або працевлаштування в Україні;

- провадження посередницької діяльності з працевлаштування за кордоном без відповідної ліцензії;

- утримання будинків розпусти;

- примушування до проституції та зайняття жебрацтвом, тощо.

Оскільки торгівля людьми належить до тяжких і особливо тяжких злочинів, патрульні не проводять самостійної перевірки заяв і повідомлень про такі факти, але надають допомогу працівникам спеціалізованих оперативних підрозділів в розкритті таких злочинів; визначають коло осіб з числа громадян, які мешкають на території обслуговування і які підлягають перевірці на можливу причетність до вчиненого злочину.

Інформація про можливі факти торгівлі людьми, яка надходить у розпорядження патрульного, повинна оперативно надаватися підрозділу боротьби з торгівлею людьми (див. контактну інформацію у Темі №1).

Виявлення постраждалих осіб може відбуватися шляхом отримання інформації безпосередньо від жертви, від інших осіб, її соціального оточення, які володіють певною інформацією або під час патрулювання території обслуговування, шляхом особистого спостереження.

Для виявлення ймовірних або потенційних жертв торгівлі людьми на території обслуговування працівники патрульної служби повинні звертати увагу на осіб без постійного місця проживання або осіб, які прибули з інших регіонів. Особлива увага повинна приділятися однорідним групам мандрівників, які часто подорожують у супроводі. Зазвичай такі групи складаються з чоловіків середнього віку або молодих жінок. При розмові з цими людьми працівники ОВС повинні сконцентруватися на з’ясуванні мети їх прибуття або знаходження в тому чи іншому місці, що може дати підстави для подальшої перевірки.

У ході розмови з такими особами патрульному слід пам’ятати, що під час їх першого контакту з ймовірними жертвами торгівлі людьми, останні, у більшості випадків не бажають йти на мовний контакт. Тому більше уваги варто приділяти місцезнаходженню та аналізу ситуації, а також невербальним індикаторами (наприклад, страх, нервозність і спроби приховати негативні ознаки).

Ще однією групою осіб, які потребують посиленої уваги з боку патрульної служби, є трудові мігранти, які повертаються додому без грошей, з боргами, нервовими і в депресії, та/або уникають контакту з родичами і друзями, різко змінили свої звички і поведінку, зловживають алкоголем, тощо.

Для запобігання повторному потраплянню в ситуацію торгівлі людьми необхідно звертати увагу на людей, що звертаються за поновленням документів взамін тих, які, за їх твердженням, були загублені. Деякі з цих людей можуть бути в процесі повторного вербування й можуть стати жертвами торгівлі людьми знову.

Своєчасне виявлення вищезазначених категорій осіб та надання їм інформаційних, консультаційних, правових, соціально-психологічних послуг, перенаправлення таких жертв до відповідних служб і надання їм допомоги сприяє громадській безпеці та запобігає повторним випадкам торгівлі цими людьми.

До окремої категорії потенційних або ймовірних жертв торгівлі людьми, які потребують посиленої уваги з боку патрульних при патрулюванні відносяться діти з неблагополучних сімей та діти на вулицях.

Нижче наведені методи виявлення потенційних жертв серед дітей групи ризику, які перебувають у різних ситуаціях:

Діти на вулицях

Ознаки дітей групи ризику:

• діти, які живуть у неблагополучних сім’ях;

• діти, які пропускають або кидають школу;

• діти, які працюють на вулицях:

- продають товари (сигарети, газети, жувальну гумку, напої, іграшки, квіти),

- миють скло машин на світлофорах,

- які займаються жебрацтвом (нерідко вони супроводжуються дорослими / батьками, які за ними спостерігають, забезпечують їх товаром для продажу і забирають у них гроші);

• діти, які вживають алкоголь або токсичні речовини;

• діти, які втягнуті у нелегальну діяльність (в т.ч. жебрацтво, крадіжки, розповсюдження наркотиків, зайняття проституцією) або мають контакт з відомими злочинцями;

• зниклі безвісти діти (втікачі, діти, відправлені батьками / опікунами працювати на вулиці, і діти, які були завербовані, викрадені або продані батьками / опікунами торгівцям людьми).

Діти у сім’ях

Ознаки дітей групи ризику:

• діти, які живуть у неблагополучних сім’ях;

• діти, що піддавалися жорстокому поводженню;

• діти, близькі родичі яких працюють за кордоном або в інших регіонах країни.

Діти в школі

Ознаки дітей групи ризику:

• невідвідування школи;

• антигромадська конфліктна поведінка по відношенню до вчителів та учнів.

 

При виявленні патрульним особи, яка постраждала від торгівлі людьми, або якщо працівнику ОВС в результаті його діяльності стало відомо про постраждалу особу, за згодою такої особи або її законного представника патрульний направляє постраждалу особу до відповідального підрозділу місцевої держадміністрації або до громадської організації, яка займається проблемою попередження торгівлі людьми (див. контактну інформацію у Темі №1).

У разі коли постраждала особа не в змозі самостійно пересуватися з будь-якої причини (інвалід, хвора, поранена) або стан особи загрожує її життю чи безпеці оточуючих, працівник ОВС зобов’язаний невідкладно забезпечити надання їй першочергової медичної допомоги та повідомити до відповідного закладу охорони здоров’я.

За зверненням постраждалої особи або її законного представника патрульний надає інформацію про можливість отримання допомоги, види такої допомоги, умови та порядок їх надання, в тому числі про:

- отримання інформації щодо її прав та можливостей;

- медичної, психологічної, правової та іншої допомоги,

- тимчасового розміщення у закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми,

- безоплатне отримання послуг перекладача;

- тимчасове перебування в Україні в порядку, встановленому законодавством;

- можливість звернення до органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод;

- забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

- вжиття правових заходів для захисту особи, якщо вона виступає свідком;

- репатріації або залишення в Україні іноземців та осіб без громадянства, які постраждали від торгівлі людьми.

Особа, яка визнає себе такою, що зазнала по відношенню до себе дій за ознаками злочину «торгівля людьми», може самостійно написати заяву до територіального підрозділу органів внутрішніх справ (див. контактну інформацію Управління БЗПТЛ в м. Києві у Темі №1).

У разі коли постраждала особа не зверталася до органів внутрішніх справ та не бажає співпрацювати з ними, патрульний складає рапорт на ім’я начальника органу внутрішніх справ про вчинення злочину з поміткою про відмову особи співпрацювати, а також надає інформацію відповідному підрозділу місцевої держадміністрації та, за бажанням особи, до громадської організації, яка займається захистом жертв торгівлі людьми.

У разі відсутності у постраждалої особи документів, що посвідчують особу, патрульний рекомендує звернутися до територіального органу або підрозділу ДМС, який здійснює заходи щодо відновлення або видачі таких документів.

Професійний підхід

Під час бесіди в жодному разі не можна засуджувати дії постраждалого, не застосовувати стилю допиту. Намагайтеся встановити контакт, який свідчить про те, що ви поважаєте постраждалого, вірите в те, що він говорить. Водночас патрульний має розповісти ймовірному постраждалому про можливість отримати допомогу від держави, а також можливості звернення до громадських організацій. Надання контактної інформації особи, відповідальної за встановлення статусу постраждалого, Управління БЗПТЛ, а також громадських організацій, є обов’язковим при спілкуванні з ймовірними постраждалими.

Конфіденційність

Постраждалі зазвичай соромляться того, що з ними трапилося, вони бояться осуду, зневаги суспільства, соціальної ізоляції. З іншого боку, вони володіють інформацією про кримінальний світ, що робить їх украй вразливими, адже вербувальники/торгівці багато знають про жертв. Ось чому постраждалі мають бути абсолютно впевнені, що все розказане ними залишиться у повній таємниці.

Розголошення відомостей про особисте життя постраждалих від торгівлі людьми не допускається. Службові особи, винні у використанні і поширенні такої інформації без згоди на те самих постраждалих, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Неупереджене ставлення

До постраждалого потрібно відноситися з повагою, визнаючи його людську гідність. Чим би не займалися постраждалі, ніколи не треба їх засуджувати, оскільки вони діяли під впливом обману та насильства і не винні в тому, що з ними трапилося.

Довіра

Під час бесіди з працівником патрульної служби ймовірна жертва має переконатися, що їй вірять, інакше відчуття провини у неї підсилиться, і вона «закриється». Іноді постраждалі свідомо чи несвідомо приховують деякі факти або змінюють певну інформацію, обманюють, щоб зняти з себе певну напругу або виглядати в чужих очах краще. Слід відноситися до цього з розумінням.

Протидія торгівлі людьми

Мета: дати базові знання, які необхідні для ефективного виконання завдань з протидії торгівлі людьми у професійній діяльності патрульного інспектора

Зміст

Тема №1 Поняття торгівлі людьми. Міжнародне та національне законодавство з протидії торгівлі людьми. Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми.. 3

Тема №2. Виявлення випадків торгівлі людьми, потенційних жертв та постраждалих (потерпілих). Форми і методи попередження, виявлення та інформування за виявленими фактами торгівлі людьми. Дотримання прав людини у роботі з постраждалими.. 18

 

Тема №1 Поняття торгівлі людьми. Міжнародне та національне законодавство з протидії торгівлі людьми. Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми