Оцінка тесту і обробка результатів дослідження 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Оцінка тесту і обробка результатів дослідження



При обробці даних, отриманих за допомогою дитячої версії методики Розенцвейга, використовується той самий підхід, який був запропонований для дорослих.
Зміст оціночних факторів у дитячому варіанті зручно проілюструвати за допомогою відповідей на одну із ситуацій тесту, наприклад, ситуації №8: На картинці зображено дві дівчинки, поруч з якими на підлозі лежить зламана лялька. Стоїть ліворуч дівчинка, яка звертається до іншої зі словами: «Ти розбила мою найкрасивішу ляльку!».
Е' - у відповіді підкреслюється наявність фрустраційних обставин, перешкоди. Даний фактор зустрічається головним чином у ситуаціях перешкоди. Зразок висловлювання, що передає основний зміст, ідею даного чинника: «Ця ситуація турбує мене» (приклад висловлювання на ситуацію №8: «Як шкода! Така красива лялька розбилася!»).
Е - звинувачення, осуду, ворожість, погрози та інші відкриті прояви агресії спрямовані проти іншої особи або предмета в оточенні. Зразок: «Це все треба засуджувати. Ви винні в тому, що сталося», або «Більше не повторюйте нічого подібного» («Ти сама винна», «А ти зламала мою ляльку'»).
E - суб'єкт активно заперечує свою провину за скоєний проступок. Цей фактор зустрічається, як правило, в ситуаціях обвинувачення. Зразок: «Я не робив того, в чому ви мене звинувачуєте» («Я не розбивала твоєї ляльки!»).
е - дозвіл фруструючої ситуації в підкресленою формою очікується від іншої особи. Зразок: «Це ви повинні вирішити цю проблему» («А ти її полагодь»).
I (прим) - незважаючи на наявну перешкоду, фруструюча ситуація інтерпретується як сприятлива, вигідна, корисна. Зразок: «Ця ситуація, по суті, благо, з неї можна отримати вигоду» («Зате тепер тобі куплять нову ляльку»). У відповіді також може підкреслюватись причетність суб'єкта до фрустрації іншої особи. Зразок: «Мені дуже шкода, що ти так засмутилася через цю ляльку»).
I - агресія у формі осуду, звинувачення звертається суб'єктом на самого себе. Домінує почуття провини, власної неповноцінності, докори сумління. Зразок: «Це мене треба засуджувати, звинувачувати за те, що сталося» («Вибач, я більше так не буду»).
I (Варіант I) - суб'єкт визнає свою провину, але при цьому заперечує свою відповідальність, посилаючись на об'єктивні, пом'якшувальні обставини. Фактор зустрічається зазвичай у ситуаціях звинувачення. Зразок: «Так, я винен, але я зробив це не навмисне, я не бажав зла» («Я ненавмисно, я не хотіла розбивати»).
i - суб'єкт намагається самостійно знайти вихід із фруструючої ситуації (здебільшого через власне почуття провини). Зразок: «Я беру на себе відповідальність за виправлення цієї ситуації» («Я її зараз полагоджу»).
М' - фруструюча дія перешкоди зводиться до мінімуму, аж до повного заперечення її існування. Зразок: «Ця ситуація не має ніякого значення і мене практично не турбує» («Нічого страшного»).
М - відповідальність осіб, залучених під фруструючу ситуацію, відкидається, як-небудь засудження уникається. Зразок: «Нікого (ні вас, ні мене) не можна засуджувати за те, що сталося» («Гаразд, таке з кожним може трапитися»).
m - висловлюється сподівання, що час або нормальний хід подій самі собою приведуть до вирішення проблеми, треба тільки почекати, або ж взаєморозуміння і взаємопоступливість усунять фруструючу ситуацію. Зразок: «Проблема вирішиться сама собою, варто лише трохи почекати» або «Давай спокійно поговоримо, подумаємо і ситуація буде виправлена» («Почекай, прийде тато і полагодить тобі ляльку»).
Показники тесту в дитячому варіанті аналогічні дорослому варіанту. До їх числа відносяться: профіль фрустраційної реакції, показник GCR, патерни (зразки) і тенденції. Всі вони фіксуються в протоколі певного зразка (див. Оціночний бланк).
Правила їх підрахунку однакові для дитячої та дорослої форми методики.
У 1990-1991 р. Е.Е. Данилової була проведена стандартизація дитячого варіанту методики Розенцвейга. В обстеженні брало участь 415 школярів загальноосвітніх шкіл м. Москви у віці 6-13 років (209 дівчаток та 206 хлопчиків). Дані отримані за чотирма віковими групами: 6-7 років (100 осіб), 8-9 років (111 осіб), 10-11 років (128 осіб) і 12-13 років (76 осіб). У таблиці 5 наведено обчислені нормативні показники для категорій тесту.
У ній представлені середні по вибірці показники без урахування статі, оскільки для категорій тесту ні в одній з вікових груп не виявлено достовірних відмінностей між хлопчиками і дівчатками. Характерно, що С. Розенцвейг також відзначав відсутність істотних статевих відмінностей в результатах тестування.

Таблиця 5 Нормативні показники для категорій (у %)

Вік Категорія
Напрямок реакції Тип реакції
E I M О–D E–D N–P
6–7 років 8–9 років 46,3 43,3 22,1 23,3 31,3 32,9 23,8 23,3 39,6 42,1 35,8 34,2
10–11 років 12–13 років 39,2 33,3 24,6 25,8 35,8 40,4 22,9 22,5 41,7 42,3 34,6 34,2

У всіх вікових групах домінуючим є пряме вираження агресії, тобто екстрапунітивна (Е) реакція, за ними по частоті слідують реакції імпунітивні (М) і, нарешті, інтропунітивні (I) напрямки. Серед типів реакцій зазвичай домінує самозахисний (E-D), за ним слідують реакції по типу фіксації на задоволенні потреби (N-P) і фіксації на перешкоді (О-D). Вказується, що таке співвідношення фрустраційної реакції характерно як для дітей, так і для дорослих.
За результатами дослідження Е.Е. Данилової зафіксовані аналогічні пропорції у розподілі реакцій за напрямами і типами (виняток становить лише розподіл реакцій за напрямками в групі дітей 12-13 років).
Отримані результати дозволяють простежити певну вікову динаміку в характері фрустраційних реакцій дітей. Вона найбільш виражена у відношенні реакцій екстрапунітивного напрямку: значення цього показника у дітей 6-7 років і 12-13 років мають достовірні відмінності (р <0,05), тобто чим молодші діти, тим вони більш схильні безпосередньо і відкрито висловлювати свою агресію. За даними, наведеними в роботі С. Розенцвейг (1948), простежуються подібні вікові тенденції.
Показник GCR (Group Conformiti Raiting). Даний показник фіксує, якою мірою відповіді окремого досліджуваного збігаються з найбільш поширеними (стандартними) відповідями на окремі ситуації тесту. Іншими словами, він дає уявлення про те, наскільки поведінка досліджуваного є в ситуаціях фрустрації відповідає поведінці його однолітків, наскільки вони співпадають з тими формами реагування на фрустрацію, які можна було б очікувати і які характерні для більшості дітей його вікової групи. Значення індексу GCR традиційно розуміється як міра соціальної адаптації суб'єкта до свого оточення (Roscnzweig S. et al., 1948). Для підрахунку показника GCR складається таблиця стандартних відповідей. Відповідь вважається стандартною, якщо вона фіксується у вибірці з частотою 40% і вище. Дані по GCR, складені С. Розенцвейгом і Е.Е. Данилової, наведені в таблиці 6.
У порівняльній таблиці стандартних відповідей фіксуються помітні відмінності у відповідях дітей різного віку на одні й ті ж ситуації тесту, для ряду ситуацій простежується виражена вікова динаміка стандартних відповідей. Враховуючи це, ми визнали недоцільним об'єднувати дані в єдину таблицю, як це зроблено автором методики.
Величина GCR обчислюється за допомогою зіставлення оцінок відповідей окремого досліджуваного з таблицею стандартних відповідей. Якщо на якусь ситуацію тесту досліджуваний дає відповідь, ідентичний стандартному, такий збіг зараховується як 1 бал. Якщо для ситуації в таблиці наведені дві оцінки, то при наявності будь-якої з них або їх комбінації в індивідуальному протоколі відповіді також приписується 1 бал. Якщо

відповідь досліджуваного має подвійну оцінку, але тільки одна її частина відповідає стандарту, відповіді приписується 0,5 бала. На підставі цих оцінок проводиться підрахунок загального числа балів GCR, набраних досліджуваним.
Показник GCR виражається у відсотках, за 100% приймається число ситуацій, для яких отримані стандартні відповіді. Для дітей 6-7 років таких ситуацій виявилося 10, для дітей 8-9 років - 12, для дітей 10-11 років - 12, для дітей 12-13 років - 15 ситуацій. Так, наприклад, якщо 7-річний досліджуваний набрав 6 балів, то процентне значення індивідуального показника GCR дорівнюватиме 60. Індивідуальні величини GCR зіставляються з нормативними показниками (таблиця 6).

Таблиця 6 Порівняльні таблиці GCR

№ картинкі Таблиця GCR, отримана Е.Е. Даниловою Таблиця GCR, отримана С. Розенцвейгом
6–7 років 8–9 років 10–11 років 12–13 років
                     
  Е E/m/ m m Е
      Е     Е; М М
                  е
                     
                  Е
  I I I I I
                  I//i
      Е            
  M'/E/ М I
              I//m т
  Е Е Е Е Е
  Е Е     I    
  М' М' М' М' М'
  Г     Е';М' M' Е';Г
      Е M'/E/ М' Е;М
      m m е;т т
                  Е
  Е Е; І Е; І     I
          i i М
                  Е
  I I I I    
                     
  m m m т т \

 

Таблиця 7 Середнє значення GCR для дітей різного віку



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 174; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.166.170.195 (0.02 с.)