Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Вимоги до мови та змісту документа (за С. В. Шевчук)Стр 1 из 2Следующая ⇒
1. Домагатися максимальної простоти і ясності (але не примітивності) викладу: а) у всіх випадках, коли це не шкодить змістові, намагатися викласти думку простим реченням; б) активно використовувати в тексті усталені в офіційно-діловому стилі словосполучення та стійкі вирази; в) уникати називання тих же понять і реалій різними лексичними одиницями (синонімами, перифразами), плеоназмів і тавтології (своя автобіографія, у травні місяці, спільне співробітництво - повинно бути: автобіографія, у травні, співробітництво); невиправданого використання іншомовних слів тощо; г) строго дотримуватися прямого порядку слів у реченні (підмет мусить стояти перед присудком, узгоджене означення – перед означуваним словом, а неузгоджене – після нього, додаток – після дієслова, обставини часу і місця та вставні слова – на початку речення), вдаватися до інверсії лише у виняткових випадках; д) для скорочення тексту (зокрема, вказуючи на причини прийняття того чи іншого рішення) вживати дієприслівникові звороти, ставлячи їх на початку речення і пильно слідкуючи за тим, щоб не спотворити зміст; ж) використовувати загальноприйняті скорочення та абревіатури. 2. Домагатися чіткості й логічності викладу: а) виразно відділяти усі структурні елементи тексту; б) кожний новий блок інформації розпочинати з абзацу; в) активно використовувати у тексті переліки, класифікації, узагальнюючі слова при однорідних членах речення, підсумкові конструкції тощо; г) при наявності цифрової інформації представляти її у вигляді таблиць і схем. 3. Домагатися відповідності тексту документа вимогам офіційно-ділового стилю та нормам сучасної української літературної мови: а) не допускати вживання в тексті емоційно забарвлених морфем, слів, виразів; б) користуватися лише загальноприйнятими літературними термінами та поняттями, уникати розмовних, просторічних, діалектних елементів; в) замість особових займенників вживати іменники, виклад вести переважно від третьої особи; г) не допускати відтворення в тексті суб'єктивного ставлення до фактів, явищ, про які йдеться. Документи з високим рівнем стандартизації складаються за затвердженою формою, тобто відповідно до формуляра-зразка'. Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами.
Склад та послідовність розміщення реквізитів у службовому документі називається формуляром. Формуляр-зра-зок — це модель побудови формуляра службового документа, що встановлює сферу його застосовування, формат, розміри берегів, вимоги до побудови конструкційної сітки та реквізити. Він передбачає такі реквізити та порядок їх розміщення в організаційно-розпорядчих документах: 1 — зображення Державного герба України, герба Автономної Республіки Крим; 2 — зображення емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування); 3 — зображення нагород; 4 — код організації; 5 ■— код форми документа; 6 — назва організації вищого рівня; 7 — назва організації; 8 — назва структурного підрозділу організації; 9 — довідкові дані про організацію; 10— назва виду документа; 11— дата документа; 12— реєстраційний індекс документа; 13— посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дають відповідь; 14— місце складання або видання документа; 15— гриф обмеження доступу до документа; 16— адресат; 17— гриф затвердження документа; 18— резолюція; 19— заголовок до тексту документа; 20— відмітка про контроль;. 21— текст документа; 22— відмітка про наявність додатків; 23— підпис; 24— гриф погодження документа; 25— візи документа; 26— відбиток печатки; 27— відмітка про засвідчення копії; 28— прізвище виконавця і номер його телефону; 29— відмітка про виконання документа і направлення його до справи; 30— відмітка про наявність документа в електронній формі; 31— відмітка про надходження документа до організації; 32— запис про державну реєстрацію. Розрізняють два основних види формулярів — з поздовжнім і кутовим розміщенням реквізитів. У різних видах документів склад реквізитів неоднаковий і залежить від змісту, призначення і способу опрацювання. Кожний реквізит має чітко визначене місце, що робить документи зручними для зорового сприйняття і спрощує їх опрацювання. Бланк документа — це зуніфікована форма (службового) документа з надрукованою постійною інформацією й місцем, відведеним для змінної. Бланки заповнюють конкретними відомостями. Найпоширенішими є бланки актів, довідок, наказів, протоколів, листів.
Застосування бланків під час складання документів підвищує культуру ділового спілкування, надає інформації офіційного характеру. Заява Офіційним повідомленням в усній або письмовій формі, в якому міститься прохання або пропозиція, є заява. Заяви поділяються на службові (від установ та організацій) та особисті (від окремих осіб). Заяви бувають прості і складні. У складній заяві подаються додаткові відомості про документи, що додаються до заяви з метою підтвердження достовірності прохання. Реквізити особистої заяви: 1) відомості про адресата (посада, назва організації чи установи, прізвище, ім’я, по батькові); 2) відомості про адресанта (посада або професія, місце роботи, прізвище, ім’я, по батькові); 3) назва документа; 4) текст документа (прохання з коротким його обґрунтуванням); 5) дата; 6) підпис. Рекомендації щодо оформлення заяви Заява завжди пишеться від руки в одному примірнику. Скорочення слів, крім загальноприйнятих, не вживаються. Прізвище особи, яка звертається із заявою, має форму родового відмінка без прийменника -від-. Допускається використання форми давального відмінка із закінченням -ові чи -у, -еві чи -ю: директорові або директору. Текст заяви може містити цифрові дані, запис яких має стандарт: 500 (п'ятсот гривень). Дату слід оформляти цифровим або словесно-цифровим способом: 06.12.09 або 12 грудня 2009 року. Укладаючи заяву, треба дбати не лише про грамотність, а й про дотримання етикету. Недоречними є вислови типу "Сподіваюся на позитивне вирішення мого питання", "Прошу не відмовити". Проявом етикету є також правильне адресування заяви. Адресант обов'язково повинен враховувати можливості організації та офіційних осіб щодо вдоволення висловленого в заяві прохання. Ключові слова і вирази для написання заяви Прошу надати, прошу дозволити, у зв'язку з хворобою, через хворобу, за власним бажанням, за власний рахунок, без збереження заробітної плати, до заяви додаю такі документи. Не можна вживати у тексті заяви такі вирази: прошу Вашого дозволу на надання мені..., прошу надати дозвіл. Правильно буде: прошу надати мені..., прошу дозволити....
Зразок оформлення особистої заяви Директорові ВО «Радар» Тимченку З. М. Черниш Тетяни Іванівни ЗАЯВА Прошу прийняти мене на посаду старшого інженера відділу комплектування з 20.08.09. Додаток: 1. Копія диплома про вищу освіту. 2. Трудова книжка. 3. Особовий листок обліку кадрів. 19.08.09 підпис
Протокол Протокол – це найпоширеніший із документів колегіальних органів (зборів, нарад, конференцій тощо). Існують протоколи, що засвідчують певний факт (протокол санінспектора, слідчих органів, автоінспектора), а також протоколи, зміст яких є об’єктивним описом якоїсь події. За обсягом фіксованих даних протоколи можна поділити на три групи: стислі (прості), у яких записані лише ухвали; повні (складні), які мають всі необхідні для протоколу реквізити; стенографічні, які містять дослівний запис усіх виступів, пропозицій за допомогою спеціальних скорочень та умовних знаків. Протокол укладає секретар або компетентна особа, веде збори голова. Реквізити протоколу: 1) назва виду документа; 2) порядковий номер протоколу; 3) назва зборів, конференції із зазначенням їх характеру; 4) назва установи чи організації, де відбувся захід; 5) дата проведення зборів; 6) місце проведення заходу; 7) голова та секретар, їхні прізвища; 8) кількісний склад присутніх; 9) кількісний склад відсутніх, їхні прізвища; 10) порядок денний; 11) текст протоколу, що поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного і оформляються за такою схемою: СЛУХАЛИ: ВИСТУПИЛИ: УХВАЛИЛИ; 12) підписи голови та секретаря.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 160; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.170.66.78 (0.012 с.) |