Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Жак жермен суфло. Церква святої женев’єви (пантеон). 1757—1790 рр. Париж.
ЦEPKBА СВЯТОЇ ЖЕНЕВ’ЄВЫ (ПАНТЕОН) Ідея перебудови середньовічної церкви Святої Женев’єви в Парижі виникла ще наприкінці 17 ст. Пізніше король Людовик XV дав обітницю перебудувати стару церкву, а у 1755 р. її головним архітектором став Жак Жермен Суфло (1713—1780). За першим проектом вона мала нагадувати античний храм, а портик був подібним до портика давньоримського Пантеону. Майбутня церква в плані являла собою грецький (рівно кінцевий) хрест. Будівля мала були величезною — сто десять метрів у довжину, вісімдесят чотири метри в ширину і вісімдесят три метри у висоту. До 1775 року було зведено портик з двадцятьма двома колонами. Після смерті Суфло його справу продовжили помічники. Під їхнім керівництвом у 1785—1790 рр. було закінчено купол храму, проте добудову і зміни в архітектурі церкви відбувались аж до початку XX ст. В роки Великої Французької революції церкву Святої Женев’єви назвали французьким Пантеоном; тут повинні бути поховані великі люди Франції. У 1829 р. до Пантеону перенесли останки самого Суфло. Саме ця церква стала найбільшою будівлею французького неокласицизму. Серед інших знаменитих архітекторів неокласицизму – Жак Франсуа Блондель (засновник архітектурної школи); Шарль де Вайї (паризький театр Одеон) та інші. Скульптура Майже кожен з французьких скульпторів 18 ст. працював одночасно в різних жанрах — і в історико-міфологічному, і в портретному. Ставлення скульпторів до панівних стилів — рококо і неокласицизму — також було доволі вільним. Один і той же майстер з легкістю переходив від витончених статуеток в стилі рококо до монументальних неокласицистичних композицій. Скульптори Едм Бушардон (1698-1762, розвивав традиції класицизму), Жан Батист Лемуан Молодший (1704-1778, майстер в стилі рококо), Жан Батист Пігаль (1714-1785, майстер реалістичного портрета), Етьєн Моріс Фальконе (1716-1791, автор композиції у фарфорі в стилі рококо на теми античності, автор пам’ятнику Петру І у Петербурзі).
Попередником естетики класицизму був придворний скульптор Людовика ХУ Едме́ ( або Едм) Бушардо́н (1698, —1762), що прагнув виховати у сучасників смак до форм античного мистецтва.
Бушардон. Амур,що робить собі лук з Бушардон. Амур. Палиці Геркулеса.1750.
Найбільш відомим майстром рококо був Жан Батист Лемуан Молодший (1704—1778), який виконав скульптурні прикраси для інтер’єрів готелю Субіз у Парижі. Граційність поз, тонкий ліризм, незвична асиметричність композицій відрізняють його статуї, які гармонійно доповнюють вбрання залів в стилі рококо. Лемуан був прекрасним педагогом: з його майстерні вийшли два видатних скульптора середини 18 ст. — Пігаль і Фальконе.
Ж.Б. Лемуан Молодший. Астрономія.Б. 1738 р. Овальний салон, Готель Субіз, Париж.
Жан Батист Пигаль (1714—1785) – французький скульптор. Навчався з 1722 у Робера Ле Лоррена і Жана Батиста Лемуана, а потім, в 1736-1739, додав собі знань і досвіду в Римі. Його стиль сформувався під впливом античного і сучасного йому італійського мистецтва. Пігаль став одним з найбільших майстрів свого часу. У 1744 за статуетку «Меркурій, що зав’язує сандалії » (Париж, Лувр) он был избран членом Академии.
Пігаль. Меркурій, що зав’язує сандалії. Б. 1738 р. Лувр, Париж. Сучасники називали його Нещадним, оскільки в портретах він ніколи не ідеалізував модель. Наприклад, в автопортреті, виконаному у 1777 р., майстер показав, як невмолимо насувається на нього старість.
Ж. Б. Пігаль. Автопортрет. 1777 р. Лувр, Париж. В творах інших жанрів Пігаль прагнув поєднати витонченість з складними силуетами і поворотами фігур. Кар’єра Пігаля була вдалою. З 1752 Пігаль викладав в Академії. У 1779 р. він стає ректором, а у 1785 - її президентом. Серед учнів Пігаля – Ж.А.Гудон і Ф.І.Шубін.
Етьєн Моріс Фальконе (1716—1791), віртуозно володів пластикою, був великим ерудитом: прекрасно знав античну скульптуру, древні мови і літературу. Більше десяти років Фальконе керував фарфоровою мануфактурою в Севрі (поблизу Парижа). Його маленькі композиції в стилі рококо на античні сюжети — «Амур, що свариться», «Пігмаліон і Галатея», «Аполлон і Дафна» та інші (50—60-і рр.) — тонко передають відтінки настрою, а фарфор неначе оброблений ювеліром.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 701; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.228.40.212 (0.004 с.) |