засвоєння навчального матеріалу

 

Семінар №1. Тема: Історія ідей елітарності від найдавніших часів.

План.

1. Елітаризм: загальні поняття, їх виникнення та застосування.

2. Історичні етапи розвитку політичної еліти:

а/ на Стародавньому Сході;

б/ за часів Античної Греції і Стародавнього Риму;

в/ в епоху Середньовіччя;

г/ у Новий час;

д/ у ХVIII-ХIХ ст.

Студентам рекомендується розглянути еліту як політологічну категорію. Визначити основні завдання та актуальність курсу. Зробити висновки про загальні постулати та аргументи елітаризму. Засвоєння поняття еліти студентським колективом планується через історичну парадигму виникнення і застосування терміну Ф.Ніцше, Т.Адорно, К.Маннгеймом, М. Алле. Дж.Сарторі та ін. Студентам також рекомендується дослідити феномен еліти у працях українських та західних дослідників /Г.Лассуел. А Тойнбі та ін./. Ціннісні та функціональні інтерпретації еліти.

Окремим інформаційним масивом до вивчення є розгляд історичної ретроспективи поглядів щодо еліти періоду Стародавнього Сходу, в епоху античності та Стародавнього Риму. Студентам необхідно особливу увагу приділити порівняльному аналізу політичної еліти Середньовічної Європи і в Новий час. Варто виокремити особливості взаємовідносин церкви та еліти на різних історичних етапах, зрозуміти політичні константи Макіавелізму, прослідкувати вплив еліти на розвиток капіталізму.

 

Реферативні завдання:

Політичні еліти в історії /на прикладі окремих історичних епох і регіонів світу/. Поняття еліти – наукові підходи та визначення.

Завдання для самостйної роботи.

Випишіть основні категорії та поняття курсу. Подайте їх можливі інтерпретації з різноманітних джерел та словників.

 

Семінар №2. Тема: Класичні теорії політичної еліти та сучасні дослідження.

План

1. Елітарні концепції Г.Моски, В.Парето, Р.Міхельса.

2. Сучасне обгрунтування елітаризму: ірраціональні, біологічні, функціональні, психологічні та технократичні підходи.

3. Теорії плюралізму еліт, ціннісні, ліворадикальні та інші.

Студентам пропонується використати монографічні праці дослідників з метою глибшого розуміння предмету семінарських завдань. Г.Моска “Основи політичної науки“/1896/, ”Історія політичних доктрин”/1932/, /в англ.перекладі та варіанті “Правлячий клас” /1939/. Поняття “правлячого класу”. Моральні, матеріальні, інтелектуальні та інші переваги правлячого класу за Г.Москою. Здатність управляти як домінуючий критерій для відбору в політичний клас. Три шляхи доступу до політичного класу – військова доблесть, багатство, церковний сан. Структура і динаміка правлячого класу. Способи оновлення правлячого класу /спадковість, вибір, кооптація/. Аристократична і демократична тенденції. Два типи управління на основі принципу передачі влади ліберальне /делегування влади знизу догори/; автократичне / передача влади зверху вниз/.

В.Парето “Трактат із загальної соціології” /1916/, ”Перетворення демократії” /1921/. Поняття суспільної рівноваги й роль у ньому еліти. Виокремлення еліти як відправний пункт соціологічного аналізу В.Парето. Здібності у статистичному методі виокремлення еліти. Проблеми циркуляції еліт.Універсальний закон циркуляції еліт. Два головних типи еліт /леви й лисиці та методи їх управління - метод сили і метод маніпуляції/. Теорія трьох “С” /усвідомлення своєї відособленості від маси, об”єднання спільністю соціального походження, усвідомлення необхідності захисту своїх “кастових інтересів”/.

Р.Міхельс “До соціології партій у сучасних демократіях” /1911/. Криза демократії як наслідок механізму партійного розвитку. “Залізний закон олігархії”. Два спрямування управлінської активності зорганізованих еліт. Ієрархія як критерій олігархізації. Ієрархізація як критерій демократизації. Критерії раціоналізації демократії. Деолігархізація еліти. Проблеми клептократії як продовження традиційних досліджень Р.Міхельса.

Теорії постіндустріального елітаризму.

Політичний радикалізм Р.Міллса у праці “Владна еліта” /1956/. Систематичний і емпіричний методи дослідження вищих прошарків суспільства. Основні перемінні аналізу /клас, статус, влада, кваліфікація /навички/; формування правлячої верстви з трьох сегментів: політичного, економічного, військового/.

Ортега-і-Гассет і його праця “Повстання мас”. Розподіл суспільства на добірну меншість і масу. Людина маси – як конкретний тип. ”Дисципліна духу” як основна характерна риса “добірної людини”. Поняття “міноритарної групи” /меншини/. Аристократична меншість як виразник аристократизму духу нації за Ортега-і-Гассетом / Праця “Безхребетна Іспанія” /1921/.

 

Завдання для самостйної роботи.

Попереднє опрацювання різноманітних класичних та сучасних теорій, поглядів на проблему політичної еліти, її роль та функціїї у суспільстві.

Семінарське заняття за методом “малих груп” або “рольової гри”.

Студенти поділяються на підгрупи, кожна з яких отримує завдання у відповідності до відомих теорій елітаризму. Кожна підгрупа представляє свою теорію. 2-3 експерти стежать за роботою груп. Дають оцінки всім, хто виступав і підгрупам загалом, підбивають підсумки.

 

Семінар №3. Тема: Суть політичної еліти, її структура та типи.

План

1. Структура та суть політичної еліти, її детермінанти.

2. Функціональні принципи діяльності політичної еліти.

3. Типи політичних еліт: різноманітність критеріїв та характеристик.

Виходячи з плану семінарського заняття студентам пропонується деталізований формат дослідження сутності політичної еліти, її структури та основних принципів діяльності.

Структура політичної еліти в залежності від різноманітних критеріїв: міри інституціоналізації, /лідери, бюрократія/, політичного впливу елітного сегменту /федеральна, регіональна, еліта-контреліта/. Селекторат. Потенційні еліти. Самодіяльні еліти Правляча еліта. Групи “вето”. Склад правлячої еліти: політична еліта /у вузькому сенсі/ бюрократія, ідеологічна еліта, комунікативна еліта.

Методи ідентифікації еліт /позиційний аналіз Хантера/, репутаційний аналіз,/десизійний/ аналіз прийняття рішень /Р.Даля/. Їх переваги та недоліки. Методи комплексної ідентифікації еліт.

Критерії ефективності у діяльності політичних еліт: досягнутий рівень прогресу та добробуту свого народу, політична стабільність, національна безпека, оптимальне співвідношення між громадянським суспільством та державою, інші критерії.

Функції політичної еліти: акумулювання і представлення інтересів різних суспільних груп, формування політичної ідеології, доктрин, програм; створення механізмів реалізації політичних програм; формування інститутів політичної системи; висунення політичних лідерів, підбір та призначення державних службовців, інші.

Державна бюрократична еліта як складова політичної еліти і як носій раціональних форм організації влади. Ідеологічна еліта, комунікативна еліта - їх роль та основні завдання.

Політична еліта та громадянське суспільство.

Особивості структури та функціонування політичних еліт у демократичних та недемократичних суспільствах.

 

Семінар “прес-конференція”.

У процесі підготовки до такого заняття студентам пропонується подумати над такими проблемами і обговорити їх на основі конкретних прикладів:

Хто належить до політичної еліти і яка її структура.

Що таке “кола влади”.

Які основні відмінності політичної еліти в демократичних і недемократичних режимах.

Як співвідносяться політична еліта та громадянське суспільство.

Які основні функції політичної еліти.

Які основні критерії типології політичних еліт.

Чим відрізняється політична еліта від псевдоеліти та антиеліти.

Як впливає горизонтальна і вертикальна мобільність на формування політичної еліти.

Хто сформулював теорію меритократії.

Які особливості структури радянського правлячого класу.

Із числа студентів обирається 3-4, які відповідатимуть на ці питання. Список питань може бути розширений за допомогою самих студентів.

 

Семінар №4. Тема: Типологія політичних еліт та їх результативність.

План.

1. Типологізація політичних еліт за Р.Ароном і Е.Гідденсом.

2. Легітимні і нелегітимні еліти.

3. Еліти демократичні, ліберальні, авторитарні, тоталітарні.

4. Способи і шляхи оцінювання результативності діяльності різних типів еліт.

 

Студентам слід враховувати наступні фактори-завдання при проведенні роботи над визначеним колом питань.

Різноманітність критеріїв типології політичних еліт. Класифікація Р.Арона /структурні та функціональні визначення елітних груп/. Класифікація Е.Гідденса /за способом рекрутування, інтеграції і притаманних форм реалізації влади/. За способами формування – відкриті, закриті. За доступом до влади – правляча, контреліта. За місцем в ієрархії влади – вища, середня, регіональна, місцева. За результатами діяльності – еліта, псевдоеліта, антиеліта. За стилем правління - ліберальна, демократична, авторитарна, тоталітарна. За соціальною базою – етнічна, конфесійна, демографічна, професійна. За ідеологічними цінностями – ліберальна, консервативна, комуністична, соціал-демократична. За інтегрованістю – ідейно- інтегрована, фрагментарна, нормативна, інтегративна. Інші відомі критерії й характеристика цих різновидів. Інтегральні типи еліт.

 

Реферативні завдання:

Порівняльна характеристика ліберальних та авторитарних політичних лідерів./ Порівняльна характеристика демократичних і тоталітарних лідерів.

 

 

Семінар №5. Тема: Політична еліта в перехідних політичних системах. Національні еліта в сучасній Україні.

План

1. Політичні еліти та їх роль у перехідних політичних системах.

2. Політична еліта в сучасній Україні – розвиток і функціонування в 90-х роках.

3. Проблеми та перспективи нової політичної еліти: порівняльний аналіз країн Східної Європи

 

 

При підготовці до семінару студентам варто орієнтуватись на наступні тези дослідження. Перехідні політичні системи та процеси заміни правлячого класу. Кризи та трансформація еліт. Склад нових політичних еліт. Можливі різновиди впливу криз на склад політичної еліти. Взаємовідносини еліт і їх поведінка у зміні режимів влади.Еліти у Східній Європі.

Елітизм і демократія: проблеми поєднання в сучасному світі.

Особливості зародження, формування та розвитку сучасної політичної еліти в Україні. Тип розвитку суспільства як пріоритетний чинник елітотворення /мобілізаційні та інноваційні типи розвитку/.

Народження та розквіт кланів в Україні, їх технології. Бізнесова та політична еліта – проблеми взаємодії та взаємовідносин. Олігархізаця політики. Варіанти розвитку

Регіональні та місцеві політичні еліти, їх роль у процесах трансформації. Проблеми формування місцевої політичної еліти.

 

Самостійна робота:

підготовка до “семінару-дискусії”

Питання до дискусії

Які особливості еліти в політичних системах, що трансформуються?

Які шляхи приходу в політичну еліту в 1990-х роках?

Чи знайшли підтвердження практикою в Україні теоретичні постулати класичного елітаризму?

Чи можна вважати трансформацію політичної еліти в Україні закономірною?

Чи є зв’язок між рівнем освіти і формуванням політичної еліти в Україні?

Хто такі олігархи і як вони впливають на політичну еліту в Україні?

Клани як механізми формування політичної еліти.

Чому діяльність політичної еліти не є ефективною?

Чи можна вважати, що політична еліта України українська за духом?

З якими проблемами зіткнулось українське суспільство при формуванні сучасної політичної еліти?

Чи відбулась зміна номенклатурної еліти?

Які тенденції розвитку політичної еліти в Україні?

Олігархізація політики як проблема української політичної еліти.

Контреліта в Україні – проблеми формування та діяльності.

Якою є еліта в Україні – леви чи лиси? Чому?

Дискусія відбувається протягом семінару. У дискусії беруть участь всі студенти. На завершення підбиваються підсумки, оцінювання рівня підготовки тих, хто брав участь в обговоренні і чиї аргументи були переконливіші.

Реферативні завдання.

Політична еліта в сучасній Україні: загальна характеристика.

Політична еліта в країнах Східної Європи /порівняльний аналіз/. Політична еліта в Україні та Росії: спільне та особливе в діяльності та перспективах розвитку.

 

Семінар №6. Тема: Концепції лідерства в політичній думці нового і новітнього часів. Теорії політичного лідерства.

План

1. Класичні концепції політичного лідерства: Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш. Монтеск’є, Вольтер.

2. Концепція надлюдини Ф. Ніцше.

3. “Гуманістичні” теорії (Д. Мак-Грегор, Р. Блайк, Дж. Моутон) і теорії мотивації (В. Стоун, Дж. Штерн, А. Маслоу).

 

Реферативні завдання.

Особливості ситуаційно-особистісних теорій.

Порівняльна характеристика теорій взаємодії-очікування (Дж. Хоманс, Дж. Хемфілд, Р. Стогділл, М. Еванс, Р. Хау, Б. Басс) і “гуманістичних” теорій (Д. Мак-Грегор, Р. Блайк, Дж. Моутон).

Суспільно-політичний аналіз теорій обміну (Дж. Хоманс, Дж. Марч, Х. Саймон, Х. Келлі).

 

 

Семінар №7. Тема: Психологічні типи політичних лідерів. Лідерство і вождизм.

План

1. Основні напрями психологічних досліджень: диференціально-психологічний, онтогенетичний, загально-психологічний.

2. Типи поведінки, темпераменту і психологічні портрети.

3. Функції лідера (вождя) в пев-ній системі влади.

4. Суб’єктивні уявлення лідера (вождя) і його оточення про цілі і завдання діяльності.

 

Реферативні завдання.

Онтогенетичний напрям дослідження політичного лідерства: формування особистості від дитячого до зрілого віку.

Загальнопсихологічний підхід до вивчення феномена політичного лідера.

Типи людей в соціоніці, їх характеристика.

 

Семінар №8. Тема: Типологія політичного лідерства. Імідж політичного лідера.

1. Основні політико-психологічні типології лідерів.

2. Умови появи авторитарних лідерів. Суть авторитарного лідерства.

3. Особистісні якості демократичного політичного лідера.

4. Психологічна природа іміджу.

5. Компоненти моделі іміджу політичного лідера.

 

Реферативні завдання.

Засоби формування іміджу політичного лідера.

Моделі взаємовідносин лідера з групою за К. Левіним, Р. Ліппітом, Р. Уайтом (авторитарний, демократичний, ліберальний), їх ознаки.

Ринкова типологія політичного лідерства В. Джоунса.

 

ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОЇ МОДУЛЬНОЇ

КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

1. Формування політичної еліти в античному світі (Греція і Рим).

2. Політична еліта середньовічної Європи: від рицарства до занепаду дворянства нового часу.

3. Розвиток ідей елітарності від стародавності до ХІХ ст.

4. Історія формування політичної еліти в Україні в ХІ–ХІХ ст.

5. Феномен радянської еліти (номенклатури).

6. Структура та принципи діяльності політичної еліти.

7. Типи політичних еліт.

8. Основні напрями обґрунтування політичної еліти.

9. Концепції елітарності в політичній думці України.

10. Витоки елітизму: В. Парето, Г. Моска, Р. Міхельс.

11. Сучасні концепції еліти.

12. Проблема типологізації політичного лідерства.

13. Стилі діяльності політичних лідерів.

14. Вимоги до виділення демократичних лідерів на сучасному етапі.

15. Моделі взаємовідносин лідера з групою за К. Лєвіним, Р. Ліппітом, Р. Уайтом (авторитарний, демократичний, ліберальний), їх ознаки.

16. Риси авторитарного лідерства.

17. Особистісні якості демократичного політичного лідера.

18. Харизматичне лідерство.

19. Політико-психологічні теорії лідерства.

20. Політичні портрети сучасних українських лідерів.

21. Принципи політичної діяльності глави держави в концепції Н. Макіавеллі.

22. Типологія лідерства М. Вебера.

23. “Трансформаційне” і “трансдіюче” лідерство в типології Д. Барнса.

24. Сучасні вітчизняні підходи до дослідження феномену лідерства.

25. Порівняльний аналіз понять “лідер” і “вождь”, “лідерство” і “вождизм”.

Питання до заліку з курсу "Політична еліта та лідерство"

1. Поняття “еліта”. Підходи до тлумачення еліти.

2. Еліта як соціальна меншість. Еліта як духовна якість.

3. Ознаки та об’єктивні умови існування еліти.

4. Історичні етапи формування політичної еліти в Україні.

5. Особливості зародження політичної еліти в період існування Київської Русі та Галицько-Волинської держав (князь, “княжі мужі”, династії бояр).

6. Піраміда влади Литовсько-Руської доби: великі князі, пани, бояри-шляхта, бояри-опричники.

7. Структура панівної еліти в Україні середини ХV — середини ХVІІ ст: князі-пани (магнати), зем’яни-шляхта, шляхта-голота, панцирні бояри, їх риси.

8. Національна еліта в ХVІІ–ХVІІІ ст. Українське дворянство в ХІХ ст.

9. Етапи розвитку української політичної еліти в умовах радянської влади.

10. Занепад номенклатури і початок формування національної політичної еліти в 90-х роках.

11. Проблема елітарності суспільства в поглядах Геракліта, Сократа, Платона, Арістотеля.

12. Ф. Аквінський “О правлении государей”.

13. Концепція політичної влади сильної ініціативної меншості Н. Макіавеллі (“Державець”).

14. Проблема аристократії у працях Т. Гоббса, Ш. Монтеск’є, Г. Гегеля.

15. Ідеї елітарності в поглядах Ф. Ніцше.

16. Ідеї В. Парето щодо рушійних сил соціальної системи. Закон про постійну зміну (циркуляцію) еліт.

17. Г. Моска про елітарність суспільства. Основні варіанти зміни еліти: збільшення еліти без її оновлення, “увінчення” еліти без її оновлення, чисте оновлення.

18. Р. Міхельс “До соціології партійності”.

19. Концепція елітарності Х. Ортега-і-Гасета (“Повстання мас”).

20. Спроби абсолютизації елітарних ідей у фашистській Італії, Німеччині, СРСР.

21. Піраміда влади С. Яворського.

22. Ідеї елітарності в поглядах Г. Сковороди.

23. Концепції української елітарності ХХ ст. (В. Липинський, Д. Донцов).

24. Сучасні дослідження феномену політичної еліти.

25. Основні підходи до розуміння політичної еліти: кількісний, якісний.

26. Основа феномену політичної еліти — поняття політичної влади та організації суспільства. Нерівність як першооснова політичної влади, види нерівності.

27. Ірраціональне обгрунтування еліти (томізм, неотомізм, персоналізм).

28. Біологічний напрям обгрунтування політичної еліти (О. Аммон, Ж. де Ляпуж).

29. Економічний підхід дослідження еліти (Дж. Бернхем).

30. Інституційний підхід дослідження політичної еліти (Р. Мілс).

31. Функціональний підхід дослідження політичної еліти.

32. Ціннісний підхід, його пастулати та представники.

33. Технократичний підхід: концептуальні засади та представники.

34. Поняття “політична еліта”, “правляча еліта”, “контреліта”, “бюрократія”.

35. Принципи діяльності політичної правлячої еліти у високоорганізованому суспільстві (за М. Вебером).

36. Ієрархізованість політичної еліти. Відкриті і закриті еліти.

37. Легітимні і нелегітимні еліти.

38. Еліти демократичні, ліберальні, авторитарні, тоталітарні.

39. Поняття національної політичної еліти. Національна політична еліта і національна державність. Національна політична еліта в Україні.

40. Феномен лідера, принцип та інститут лідерства. Умови виникнення лідера. Компоненти діадичних відносин політичного лідерства. Домінування і підкорення як основа лідерства.

41. Ідеї лідерства у спадщині Платона, Аристотеля, їх втілення у практиці Афін та Риму.

42. Ідеї лідерства в епоху Середньовіччя. Н. Макіавеллі про політичне лідерство.

43. Ідеї лідерства у спадщині Г. Гегеля, А. Шопенгауера.

44. Т. Карлейль про людину-героя. Концепція надлюдини Ф. Ніцше.

45. Загальні характеристики лідера: біологічні, психологічні, потяг до влади, джерела керівництва, політична активність, ставлення до власної компетенції.

46. Влада, вплив і механізми впливу лідера на відомих.

47. Індивідуальний стиль і функціональні варіанти лідерства: лідер “організатор”, лідер-“демонстратор”, лідер-“аксиолог”, їх ознаки.

48. Поняття авторитету лідера. Види авторитету: істинний та хибний, їх риси.

49. Соціоніка і політичний лідер. Типи людей в соціоніці, їх характеристика.

50. Онтогенетичний напрям дослідження: формування особистості від дитячого до зрілого віку (З. Фрейд, А. Адлер, В. Райх, Г. Лассуелл, К. Юнг).

51. Класифікація лідерів за М. Вебером (традиційні, харизматичні, раціонально-легальні, бюрократичні).

52. Ранні типології лідерства (Е. Богардус, Ф. Бартлетт, Ф. Редл, Дж.Гетцель, Е. Губа, В. Белл, Р. Хілл, С. Міллз, М. Конвей).

53. Основні політико-психологічні типології лідерів.

54. Типологія “макіавеллістської особистості”.

55. Ринкова типологія В. Джоунса.

56. Поняття вождизму. Вождизм як тип владних відносин. Вождизм як владний інститут. Співвідношення понять лідера і вождя.

57. Вимоги до виділення демократичних політичних лідерів на сучасному етапі.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антология мировой политической мысли: В 5 т. — М., 1997. —Т. 2.

2. Арон Реймон. Демократия и тоталитаризм. — М., 1992.

3. Ашин Г. К. Современные теории элиты: критический очерк.— М.,1985.

4. Ашин Г. Лидерство: социально-политические и психологические аспекты // Политика: проблемы теории и практики. — М., 1990. — Вып. 7. — Ч. 2.

5. Бабкин В., Селиванов В. Народ и власть. — К., 1996.

6. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія,

практика: Підручник. — К., 2000.

7. Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. — К., 2001.

8. Бердяев Н. Философия неравенства. — М., 1990.

9. Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобъемлющему анализу. — М., 1992.

10. Боден Ж. Вступ до політології. — К., 1995.

11. Букалов А. В., Бойко А. Г. Соционика: тайна человеческих отношений и биоэнергетика. — К., 1992.

12. Вебер М. Избранные произведения. — М.: Прогресс, 1990.

13. Выдрин Д. Очерки практической политологии. — К., 1991.

14. Вятр Е. Социология политических отношений. — М.: Прогресс,1979.

15. Гаджиев К. С. Политическая наука. — М., 1995.

16. Гаевський Б. А. Философия политики. — К., 2001.

17. Гегель Георг. Политические произведения. — М., 1978.

18. Глобот М. Люди, в общем нормальные… // Утро России. — 1993.

— 30 дек.

19. Гозман Л. П., Шестопал Е. Б. Политическая психология. — Ростов н/Д: Феникс, 1996.

20. Головатий М. Ф. Професія — політик. — К., 2000.

21. Головатий М. Ф. Політична психологія. — К., 2001.

22. Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності. — К., 2002.

23. Дилигенский Г. Г. Социально-политическая психология: Учеб. пособие для высш. учеб. заведений. — М., 1996.

24. Егорова-Гантман Е. В. и др. Политиками не рождаются. Как стать и остаться эффективным политическим лидером. — М.: Николо М,1993.

25. Желев Желю. Тоталитарное государство. — М., 1991.

26. Задорожнюк И. Е. Политический лидер // Психол. журн. — 1992. — Т. 13. — № 2.

27. Карлейль Томас. Теперь и прежде. — М., 1994.

28. Коблянская Е., Лабковская Е. Поведение политиков предсказать можно // Независимая газета. — 1993. — 31 марта.

29. Лебон Гюстав. Психология народов и масс. — СПб., 1995.

30. Литвин В. Політична арена України: Дійові особи та виконавці. — К., 1994.

31. Макиавелли Н. Избранные произведения. — М., 1982.

32. Милованов Ю. Е. Лидер и вождь: опыт типологии. Россия — США: опыт политического развития. — Ростов н/Д: Феникс, 1992.

33. Ницше Ф. Сочинения: В 2 т. — М., 1992. — Т. 2.

34. Ольшанский Д. В. Психология современной российской политики: Хрестоматия по политической психологии. — М.: Академ. проект,

2001. — Тема 5. Психология политического лидерства.

35. Ольшанский Д. В. Политико-психологический словарь. — М.: Академ. проект, 2002.

36. Ольшанский Д. В. Политическая психология. — М., 2002.

37. Основи політології: Курс лекцій / За ред. Б. Кухти. — К., 1992. — Ч.2 38. Панарин А. С. Политология. — М., 1997. — Раздел 5.

39. Петренко В. Ф., Митина О. В., Шевчук И. В. Социально- психологическое исследование общественного сознания жителей Казахстана и построение семантического пространства политических партий // Психол. журн. — 1993. — Т. 14. — № 1.

40. Політологічний енциклопедичний словник / Відп. ред. Ю. Шемшученко. — К., 1997.

41. Політологія: Навч. посіб. для студ. / За ред. О. Бабкіної, В. Горбатенка. — К., 2001.

42. Попов В. И. Маргарет Тэтчер: человек и политик. — М., 1991.

43. Пугачев В. П., Соловьев А. И. Введение в политологию. — М., 1996. — Гл. 8, 9.

44. Санистебан Л. С. Основы политической науки. — М., 1992.

45. Фрейд З., Буллит У. Вудро Вильсон. 28-й президент США: Психологическое исследование. — М., 1992.

46. Фромм Э. Бегство от свободы. — М., 1990.

47. Чалидзе В. Иерархический человек. — М., 1991.

48. Шестопал Е. Б. Личность и политика. — М.: Мысль, 1988.

49. Юнг К. Психологические типы. — СПб.; М., 1995.

Критерії оцінювання знань

Підсумкове оцінювання з курсу «Політична еліта і лідерство» проводиться з урахуванням наступних факторів:

· Відвідування лекцій і засвоєння лекційного матеріалу

· Участь у семінарській роботі

· Виконання індивідуального завдання у формі написання аналітично-реферативного дослідження з запропонованої тематики

· Написання підсумкової модульної контрольної роботи

· Атестація у відповідності з винесеними на залік запитаннями.