Інструктивно-методичний матеріал

В.Скотт (1771-1832) – один із англійських письменників-романтиків, який справив величезний вплив на розвиток світової літератури, зокрема на розвиток жанру історичного роману.

Новаторство В.Скотта полягає в тому, що він вперше в літературі звернувся до жанру історичного роману. В.Скотт не був у числі першовідкривачів історичного колориту, він сам визнавав першість за романом Уолпола «Замок Отранто». Але якщо Уолпол в романі просто створює ілюзію минулого, то Скотт відтворює справжній колорит епохи. Він також вважав себе багато в чому зобов’язаним Марії Еджворт, чиї романи про Ірландію підказали йому тему і її вирішення на матеріалі його батьківщини – Шотландії.

В.Скотт прийшов до історичного роману, детально обдумавши його естетику, відштовхуючись від добре відомих і популярних в його час готичного та антикварного романів. Готичний роман навчив романіста співвідносити події з конкретним історичним і національним підґрунтям, розкривати драматизм історичного часу. Антикварний роман в свою чергу навчив уважно ставитися до місцевого колориту, відтворювати правдивість і своєрідність головним чином духовного лиця епохи.

У романі В.Скотта основними є 3 компоненти, які повинні утворювати єдине ціле, - опис, оповідь і діалог.

Описи в романі виконують роль не лише експозиції, а й історичного коментатора до подій і персонажів. Оповідна лінія в романах В.Скотта заслуговує окремої уваги. Створюючи історичну перспективу розвитку подій, письменник закликає читача до нової ролі – не лише учасника подій, але й людини, яка споглядає зав всім зі сторони.

Третій компонент – діалог – мав першорядне значення для автора. Діалоги у романі визначаються історизмом, особливостями поетики. Вони дають можливість герою самому пресуватися, мислити і говорити. У шотландських романах («Уеверлі», «Роб Рой», «Пуритани» та ін.) особливу роль відіграє включення в діалог місцевого діалекту. Він підкреслює національність героїв, їх звичаї, традиції.

Скотт своїми романами вирішив задачу зв’язку історичного життя з особистим; він подавав історичні події не як ряд випадковостей, а як явища соціально обумовлені. У його романах реалістичне зображення історичних процесів поєднується з романтичними пригодами, високими почуттями і ницістю окремих героїв. Введений в розповідь авторський коментар підводить читача до правильних суджень про дану епоху. Кожна епоха, до якої звертається письменник постає перед нами не закінченим процесом, а наступним етапом суспільного розвитку. Цей погляд на історію став межею між романом ХІХ ст. і сучасним історичним романом.

Своєрідність історичних романів В.Скотта:

Сюжет:

- Поєднання історичних фактів з художнім вимислом;

- Широка панорама життя минулих віків;

- Історія висвітлюється через долі окремих людей.

Герої:

- Історичні особи і вигадані персонажі;

- Представники різних соціальних класів;

- Немає поділу на позитивних і негативних героїв.

Конфлікти:

- Історичні конфлікти поєднуються із соціальними, національними, моральними;

Історичний підхід:

- Відображення дійсного ходу історичного процесу.

- Обумовленість подій і характерів соціально-історичними умовами.

- Історію показано в русі.

Авторська позиція:

- Об’єктивний підхід у зображенні подій, але виражає свої думки через дещо ідеалізованих персонажів.

Основу художнього методу В.Скотта складає романтизм. Письменник постійно повторював, що митець не може обмежитися лише фактами історії, він зобов’язаний поєднувати правду з вигадкою, фантазією, мета якої схвилювати і захопити читача, змусити його співпереживати героям роману.

 

 

Практичне заняття № 4

ТЕМА: В.Гюго «Собор Паризької Богоматері».

Процес вивільнення людської свідомості з-під влади церковно-аскетичних догм, пробудження третього стану

ПЛАН

1. Історія написання і проблематика роману.

2. Композиційна роль образу Собору Паризької Богоматері.

3. Особливості змалювання боротьби добра і зла, гуманістичний пафос співчуття жертвам людської та соціальної несправедливості у творі.

4. Образ Квазімодо. Історія його взаємин з Есмеральдою.

5. Багатогранність теми кохання.

6. Антиклерикальна ідея роману (Клод Фролло).

7. Антитеза як основний прийом побудови твору.

8. Тема народу в романі.

 

Завдання для підготовчого періоду

Поясніть, чому автор сконцентровує всі дії і всіх персонажів навколо Собору Паризької Богоматері.

Повторіть літературознавчі поняття: гротеск, контраст, гіпербола, історичний роман.

3. Складіть ЛС, ребуси, кросворди, вірші, тести, чайнворди.

 

Література

1. Евнина Е.М. Виктор Гюго. - М., 1976.

2. Трескунов М.С. Виктор Гюго. - Л., 1965.

3. Гопало Л. „Собор Паризької Богоматері” – романтична палітра людських почуттів (Урок-роздум за романом В.Гюго „Собор Паризької Богоматері”) // „ЗЛ”. – 2004. - №47. – С.5-7

4. Ковальчук Р.Ф. В.Гюго „Собор Паризької Богоматері”: матеріали до варіативного вивчення // Всесвітня література. – 2006. - №3. – С.28-35

5. Кондратюк О.Л. Люди та химери. Матеріали до вивчення роману Гюго „Собор Паризької Богоматері” // Зарубіжна література. – 2006. – 31. – С.61-63

6. Лабай О. Кам’яна симфонія (матеріали до уроку за романом В.Гюго „Собор Паризької Богоматері”) // „ЗЛ”. – 2004. - №47. – С.2-3

7. Паламарчук Л. Образ собору (Матеріали до уроку за романом В.Гюго „Собор Паризької Богоматері”) // „ЗЛ”. – 2004. – №47. – С.4

8. Рогозинський В. Гюго та його кам’яна симфонія: Система уроків з вивчення роману „Собор Паризької Богоматері”. Уроки перший та другий // Всесвітня література та культура. – 2001. - №5. – С.33-41

Інструктивно – методичні матеріали

Віктор Гюго – великий французький письменник-романтик, поет, драматург, романіст. Світова слава прийшла до Гюго як автора романів, однак у Франції його перш за все цінують як неперевершеного майстра поетичного слова.

Літературний дар проявися у Гюго дуже рано: з тринадцяти років він почав писати, у чотирнадцять випустив спільно з братом літературний журнал, у п’ятнадцять років став лауреатом двох літературних академій, сімнадцятирічного віку отримав пенсію від короля за свою оду. При цьому Гюго один із найпомітніших «долгожителей» у літературі, його художній дар не згасав до самої смерті, і його пізні вірші та романи — чудове тому свідчення.

Гюго був ватажком французького романтизму, автором відомого маніфесту романтиків, очолював літературний гурток. Авторитет письменника допомагав йому у суспільній діяльності, де він завжди був на боці пригнічених, гнаних, знедолених і цим завоював любов та прихильність у всьому світі, як, відповідно, і своєю творчістю.

«Собор Паризької Богоматері» — найкращий історичний роман ХІХ століття, написаний у романтичному дусі. Письменник змальовує картину життя Франції на схилі Середньовіччя, наприкінці XV ст. Гюго майстерно відтворює колорит епохи. Однак при цьому він не зображує певні історичні події, а уміло змальовує повсякденність у романтичному стилі, яскраво та мальовничо. Історичні персонажі, наприклад Людовік XI, відсунені на другий план вигаданими героями. Однак імена всіх героїв не вигадані автором, а взяті зі старовинних джерел. Герої роману одночасно і конкретні, і символічні. Письменник зіштовхує позитивні та негативні характери, протиставляючи їх одне одному, при цьому відтворює контрастну невідповідність зовнішнього вигляду та внутрішнього наповнення людей: потворність Квазімодо парадоксально поєднується із його відданістю та добротою, краса Феба де Шатопера приховує його ницість та мізерність. Найбільшої гостроти набуває конфлікт між Есмеральдою, втіленням і зовнішньої чарівності, і внутрішньої душевної краси, - і пристрасно закоханим у неї жорстоким та грубим фанатиком Клодом Фролло, який погубив героїню. Проте, зміст цього конфлікту перш за все у зіткненні епох: Середньовіччя, що завершує свою ходу, та епохи Відродження, що набирає сили. У той же час Гюго знаходить і спільне у цих двох епохах різних століть. Не випадково одним із головних символів роману стає собор Паризької Богоматері – за своєю суттю, вічний історичний образ.

 

 

 

Практичне заняття № 5

ТЕМА: Романтичні ідеали та проблема емансипації жінки у романі Жорж Санд „Індіана”

План

1. Творча історія та джерело сюжету твору.

2. Ідейно-тематичний зміст та часопростір роману.

3. Таємниці особистої драми Індіани. Сила і внутрішнє багатство героїні.

4. Стосунки Індіани і Реймона де Рам’єра.

5. Роль щасливої кінцівки у поетиці роману. Індіана і Ральф.

Завдання для підготовчого періоду

1. Випишіть тлумачення слів: «фемінізм», «емансипація», «природна людина», «ґендерна політика».
2. Підберіть цитатний матеріал до характеристики образу Індіани.
3. Схематично розкрийте специфіку стосунків головної героїні з чоловіками: полковником Дельмаром і Раймоном де Рам’єром.
4. Визначте спільні й відмінні ознаки теорії «природної людини» у творчості Ж.-Ж. Руссо та Жорж Санд.

 

Література

1. Моруа Андре. Жорж Санд. – М., 1968.
2. Обломиевский Д. Французский романтизм: очерки. – М., 1947.
3. Реизов Б. Французский роман ХІХ века. – М., 1977.
4. Трапезников Н. Романтизм Жорж Санд: проблема взаимосвязи романтизма и реализма во французской литературе ХІХ века. – Казань, 1976.
5. Трескунов М. Жорж Санд: критико-биографический очерк. – Ленінград, 1976.