Суспільні туристичні ресурси провінції Анталія

Історичні. Туреччина (Анатолія) заслужено називається колискою цивілізацій, поява перших міст тут датується ХІІІ тисячоліттям до нашої ери. На території Анатолії знаходилась держава хеттів, згодом тут виникли грецькі міста. Після цього вона перебувала у складі Перського царства, держави Олександра Македонського, Держави Селевкідів, Римської імперії та Візантії. Тому історичні пам’ятки різноманітні та вражаючі.

Аланія була заснована грецькими колоністами в II столітті до нашої ери. Антична Аланія, відома також під іменами Каракессіон і Калонорос (в перекладі з грецької - «прекрасна гора»), раніше служила притулком для піратів. Вони приводили в жах все торговельне судноплавство в Середземному морі і вели жваву торгівлю рабами, головними організаторами якої були, правда, великі римські землевласники. Потім Марк Антоній подарував це місто і всю Кілікію Клеопатрі, яка використовувала місцеві кедрові ліси для кораблебудування. Потім почався майже тисячолітній період історії міста у складі Візантійської імперії. У VII ст. місто прийшло в занепад через набіги арабів. У XIII столітті місто було захоплене сельджуками і перейменований в «Алайе» в честь сельджукського султана Ала-ад-діна Кей-Кубада. При ньому була побудована Червона вежа, а також значна частина фортеці. Завдяки своїй близькості до сельджуцької столиці Коньї, Алайе перевершила Анталію як торговий і військовий порт. У 1571 р. місто перейшло до османів [12].

Визначні пам’ятки:

· Стародавня візантійська фортеця XIII ст.;

· Кизил Куле (Червона Вежа);

· Пам'ятник Ататюрку і турецьким піонерам;

· Пам'ятник Ала-Ад-Діну Кейкубада;

· Археологічний музей Аланії з рідкісними підлоговими мозаїками 2 ст.н.е.;

· Будинок-музей Ататюрка;

·
Середньовічний караван-сарай Аларахан в Конаклах.

Рис.2.6. Карта історичних пам’яток Туреччини

З історичних джерел стало відомо, що перші поселення в Сіде виникли в VII ст. до нашої ери, а переселенцями були грецькі колоністи, що прибули із Західної Анатолії. Сіде був найважливішим і великим портом Памфілії. Побудований на півострові і мав з двох сторін по порту. В період перської гегемонії, зʼявляються власні монети. У 334 році до н. е. мешканці міста без опору склали зброю перед Олександром Македонським. Пізніше вони потрапили спочатку під владу Птоломєїв, а потім Селевкідів. У 190 до н. е. Сіде була ареною морської війни між Родосом і Сирією. Потім Сіде увійшов до складу Пергама, разом з яким і відійшов до Риму. У 2 ст. до н. е. Сіде став центром торгівлі, культури та розваг. У I ст. до н. е. пірати з Кілікії захопили місто, після чого його супроводжувала недобра слава. Сіде перетворився в центр работоргівлі. У 67 році до н.е. римський полководець Помпей розправився з піратами. У римський період Сіде досяг розквіту. У VII ст. більша частина південної Анатолії зазнала арабських набігів. Араби повністю спалили місто і знищили його [13].

Визначні пам’ятки:

· Фортифікаційні споруди;

· «Комерційна агора»;

· «Державна агора»;

· Театр;

· Акведуки;

· «Великий німфеум»;

· «Комплекс храмів Афіни і Аполлона»;

· Історичний музей;

· Колонна вулиця.

Анталія заснована у 159 році до н.е. грецьким царем Пергама Атталом II і спочатку мала назву Атталія. У 133 році до н.е. місто було завойовано римлянами та стало зимньою резиденцією імператора Адріана. Довгий час Анталья була власністю Риму, після – Візантії. Економічний спад регіону настав у VIII столітті, після значного землетрусу, набігів арабів (VII—VIII ст.ст.) та морських піратів. У 1080-х роках у регіоні почав поширюватись іслам (після вторгнення сельджуків). У 1118 році, на початку правління візантійського імператора Іоанна II Комніну місто було анклавом імперії, знаходячись на значному віддаленні від земель імперії. У безпосередній близькості від міста розміщувались володіння сельджуків, так що можливо було дістатися тільки морем до іншої частини країни. На початку XIII століття сельджуки у 1207 році завойовують Анталію та навколишні території. У 1321-1423 роках Анталія була центром незалежного бейліку Хамід. У 1423 р. Анталію завойовують турки - османи. Після Першої світової війни, у 1919-1921 роках, місто було тимчасово окуповано італійцями [14].

Визначні пам’ятки:

· залишки кріпосних стін;

· пам’ятник Ататюрку;

· музей Суни і Інана Кирач;

· музей археології;

· район Калєїчи;

· будинок-музей Ататюрка;

· мечеть Мурата Паші;

· мінарет Йівлі (висота 38 м, побудований в XIII столітті);

· ворота Адріана (споруджені на честь відвідування міста римським імператором Адріаном у 130 році н. е.);

· вежа Хидирлик;

· Мечеть Іскеле;

· годинна башта Саат Кулеси;

· медресе Каратай;

· мечеть Текелі Мехмета Паші;

· мінарет Кесик.

Згідно з легендою, місто Аспендос було засноване віщуном Мопсом після Троянської війни. Щоб уникнути нападів з моря, місто був побудований в 16 км від берега моря. Входив до складу Лікії, Персів, Афінського морського союзу. У 333 р. до н. е. перейшов від персів Олександру Македонському. Потім місто було під владою Селевкідів, Пергама, і нарешті з II ст. до н. е. - римлян. У римський період місто досягло найвищого розквіту, і був в числі 3-х великих міст Памфілії. Хороший клімат і зручне місце розташування сприяли швидкому розвитку міста і перетворення його в один з найбільших торгових центрів. У місті карбували свою власну срібну монету. У наступні століття, вже за часів Візантійської імперії місто прийшло в занепад. У VII ст. до цьому сприяли набіги арабів. На поч. XIII ст. місто було завойоване сельджуками, і в подальшому припинило своє існування.

Найвідомішою пам’яткою Аспендосу є театр (разом з театрами Босри та Оранжа є одним з трьох найкраще збережених античних театрів в світі) та акведук, який справедливо вважають одним з див античної інженерної думки [15].

Воістину унікальним місцем у Туреччині є Демре-Міра-Кекова. До наших днів збереглися греко-римський театр і гробниці, які вирубані в скелях. Ще в IV столітті в Демре жив і трудився святий Миколай, який є нині легендарною людиною. На могилі святого Миколая була побудована візантійська церква, яка визнає його справжньою історичною особистістю. Адже святий Миколай був першим єпископом Міри.

Острів Кекова має безліч памʼяток архітектури. Води, які омивають острів, приховують руїни стародавніх поселень, розташованих безпосередньо біля поверхні води,які внаслідок землетрусу затонули. Відомий Кусто був вражений красою цієї місцевості,тому присвятив один із епізодів своєї знаменитої «Одіссеї» саме «турецькій Атлантиді» [16].