Місце дизайну в системі школи

Місце дизайну в системі школи

Перед современной школой стоит задача найти возможности воспитания творческой, активно действующей личности.

Я думаю что именно дизайн может взять на себя роль предмета, который воспитает активную личность, которая сможет жить и активно действовать в современном мире.

Дизайнерское образование в основной школе ориентировано, прежде всего, на воспитание духовного мира школьников, развитие их эмоционально-чувственной сферы, образного мышления и способности оценивать окружающий мир по законам красоты.

Однако следует учитывать, что возможности дизайна как школьного предмета не ограничиваются только лишь эстетическим развитием учащихся.

Художньо-виразні засоби дизайну

Произведения искусства и продукты дизайна представляют собой художественно-выразительную, организованно упорядоченную форму, соединенную из отдельных разнообразных элементов в единое целое. Художественная форма материально воплощает художественное содержания при помощи:

- выразительно-изобразительных средств: пятно, линия, цвет, фактурагтекстура, рельеф, пластика, материал, свет, звук, интонация;

- композиционных средств гармонизации (организации): ритм - метр, контраст - нюанс, пропорции, подобие, масштабность, симметрия - асимметрия, соподчиненность главных и второстепенных элементов;

- принципов формообразования, отражающих смыслообразующее действие и его характер: тектоничность, структурность, динамичность, органичность, образность.

Художественная форма должна соответствовать требованиям целостности и выразительности, выражающим основные законы композиции. В процессе создания формы имеет значение разнообразие и мера использования выбранных композиционных приемов

Таким образом, художественное содержание произведений искусства и дизайнерских продуктов - это ни что иное, как художественные образы разных сторон действительности, в том числе эстетической и материальной. В целом художественно-творческий метод, являющийся инструментом деятельности дизайнера, художника, писателя, помогает при выработке художественных образов. Образ имеет внешнюю и внутреннюю форму и обладает специфической способностью соединять духовное с материальным.

Изобразительно-выразительные средства дизайна являются общими для пластических искусств: форма, объем, точка, линия, фактура, текстура, цвет, пропорции, масса и пространство. Элементы комбинируются на основе принципов композиции: симметрии, асимметрии, равновесия, ритма и движения.

Форма – это единство внутренней конструкции и внешней поверхности объекта. Важны все зритель­но воспринимаемые признаки формы: геометрический вид(конфигурация), величина, положение впространстве, масса, фактура, текстура, цвет, светотень.

Дизайнер при разработке формы обязательно учитывает свойства материалов, из которых будет создаваться объект.

Дизайнер, работая над созданием новых форм, учитывает функциональное назначение вещи,

Цвет в дизайне. Основы цветоведения (колористика), рас­смотренные в технике живописи, действуют и в области дизайна. Но если в живописи цвет необходим для изображения реального мира, то дизайнеры работают над созданием функционально и эстетически совершенной коло­ристической среды. Поэтому можно говорить о цветовых контрастах, нюан­сах и колорите промышленных изделий, о гармонизации цветовой среды. Однако надо учитывать и специфику языка дизайна, материалов и средств, с помощью которых создаются его объекты.

Композиция в дизайне. Композицию в дизайне можно рассматривать как процесс гармонизации формы изделия, интерьера и других пространственных объектов, в которых определяются и приводятся к единому все характеристики формы: размеры, пропорции, ритмическая структура, фактура, цвет и др.

При проектировании дизайнер добивается выразительности объемов и ритмов, статики или динамики форм, равновесия в композиции, старается выделить контрасты или нюансы, один или несколько композиционных центров.

Существуют два основных вида композиции: объёмно-пространственная иплоскостная. Важнейшими выразительными средствами композиции являются объем, пространство, структура и тектоника; масштаб, пропорции, ритм и метр; контраст инюанс; симметрия и асимметрия; цвет (колорит).

Важнейшей категорией композиции является эстетиче­ски осмысленная взаимосвязь формы предмета с его внутренним строением ивнешним пространством, ее называют объемно-пространственной струк­турой. В каждой из областей дизайна это будет достигаться с помощью специфических для нее средств. Однако независимо от того, какой объект создается — рекламный плакат или сервиз, модель одежды или станок, транс­портное средство или интерьер, — дизайнер должен позаботиться о гармо­ничном соотношении частей и целого, о композиционной целостности.

фактуры — внешних свойств поверхности (гладкая шероховатая, зеркальная) и текстуры – внутренней структуры (дерево, металл, стекло).

Художне конструювання з одного аркуша паперу та картону

Киригами

(с японского – «резать бумагу») - разрезая, вырезая, сгибая и скручивая, получаем из обычного листа бумаги различные фигуры и образы.

Существует плоское и объемное киригами.

- Плоское. Каждый человек хоть раз в своей жизни пробовал делать подобные детали, например, вырезая из одного-единственного листа обычную новогоднюю снежинку.

- Объемное. Используется для декорирования открыток и детских книжек. На вид это плоские рисунки, но когда страница разворачивалась, то животные или другие изображения, становились объемными и оживали.

Техника киригами популярна среди многих дизайнеров при оформлении интерьера, подарков, также при создании разного декора.

При создании киригами вам не обойтись без ножниц или ножа, бумаги нужного размера, канцелярского зажима (чтобы бумага не двигалась при порезке), линейки и карандаша. Бумагу нужно сложить и карандашом нанести на нее рисунок, по которому вырезать фигуру. Далее необходимо осторожно развернуть бумагу и при необходимости отогнуть некоторые детали.

Види народних промислів

Гутництво - виготовлення виробів зі скла

Художня обробка дерева Різьблення — одна з найдавніших технік художнього декорування дерев'яних виробів, видовбуваная, вирізування, виточування, розпис, випалювання, інкрустація, інтарсія

Бондарство відоме в Україні вже в X ст. як виготовлення місткого посуду: діжі, барила, відра,

Гончарство. Кераміка (гр.keramos— глина)

Обробка металів. карбування, лиття, інкрустація, гравіювання, штампування, протравлювання та гальванопластика.

Ювелірні вироби карбування, тиснення, штампування, чернь, зернь, скань.

Ткацтво. Килимарство. Розпис тканин. Писанкарством

Гармонія у дизайні

Гармония, в переводе с греческого, это созвучие, согласие, противоположность хаосу. Гармония означает высокий уровень упорядоченности и отвечает эстетическим критериям совершенства и красоты.

Цветовая гармония- это согласованность цветов между собой обладающая равновесием,созвучием и пропорциональностью

Виды

(однотонновая)монохромная,

г.родственых цветов(аналоговая триада),

розделеннокомплиментарная(контрасная триада)равнобедр триугольник(кр.син.жолт.)

г.равносторонего триугольника класическая триада

комплиментарная(друг на против друга)дополнительные цв.

Квадратная

Г.четиреугольника

Ахроматическая (белое и черное)

33. Поняття та видикольоровихгармоній.

Гармоніякольорів не може бути регламентованажодними правилами. Кольорове коло - цепершоджерело, в якомувстановленоосновний порядок кольорів.

Питанняпсихологічноговпливуколористичнихпоєднаньзначноскладнішеперерахованихзагальнихвідомостей про впливокремихкольорів та тіснопов’язані з теорієюкольоровихгармоній.

Розрізняютьгармонійні (добрі) і негармонійні (погані) кольоровіпоєднання.

Гармонійнекольороверішенняпередбачаєкомбінаціюрізнихкольорів за найпростішимиестетичнимизакономірностямикольорового круга. Абстрактнікольоровіпоєднанняможуть бути гармонійними, однаккольоровугрупунеобхідновибирати для певного предмету і в певнихвизначенихумовах, так як тільки в цьомувипадкуколір, форма і середовищеутворюютьєдність. Емоційнийвпливгармоніїкольорузалежитьвідбагатьохскладних, пов’язанихміж собою причин.

Видатнийспеціаліст з кольору на виробництві Жан В’єно (1893–1959), засновникІнститутутехнічноїестетики у Франції, писав, щоколірздатний на все і щовідньогоможнавимагатисвітла, розрядкиабозбудження, гармонії та різкоговпливу, очікувати чудес, але вінможевикликати і катастрофу.

Поєднаннякольорів, згідно Гете, можна розбити по йогокольоровому кругу на три групи: гармонійні (доповнюючі), характерні (чужорідні) та негармонійні (родинні).

Німецькийспеціаліст з кольоруОствальдвважав, щогармонійнікольоровіпоєднанняможнаотриматипростимикомбінаціямидодатковихкольорів по йогокольоровому колу: червоний – зелений; червоний – жовто-зелений – блакитний; червоний – зелений – жовтий – синій; червоний – жовтий – зелений; червоний – жовтий; червоний – жовто-зелений.

В областікольорознавстваважлива роль робітрадянськоговченогоЄ.Б.Рабкіна, якийрозробив атлас кольорів, що є ціннимджерелом для спеціалістів.

Важливимпоказникомгармонії є так званий домінуючийколір, що є основним у композиції. В контрастнихгармоніяхвсііншікольорипротиставляютьсядомінуючому, а в нюанснихгармоніях вони, навпаки, наближаються до нього і підлягаютьйогоосновним рисам.

Узагальнюючивідомості про гармоніїкольорів та кольоровихкомпозиційможназробитинаступнівисновки:

1. Кращіпоєднаннядаютькольори в межах великих і малихінтервалів по кольоровому колу, гірші – в межах середніхінтервалів.

2. Маліінтервалисприймаютьсяшвидше як відтінки одного і того ж кольору, а не як поєднаннякольорів.

3. При поєднаннікольорівнеобхіднобратиоднаковіспіввідношеннясвітлостей.

4. Більшінтенсивнікольори при поєднаннях з меншінтенсивнимислідпідбирати у меншійкількості.

5. Хроматичнікольориможнапоєднувати з ахроматичними, причому, теплікольорипоєднувати з темними, а холоднізісвітлими.

17Специфіка емоційно-почуттєвого сприйняття кольору. У кожної людини будь-який колір завжди асоціюється з чимось приєм­ним чи неприємним. Різні кольори неоднаково сприймаються нею і формують різний настрій. За емоційно-почуттєвим впливом кольори поділяють на "теплі" та "холодні", "тяжкі" і "легкі", "тривожні" та "заспокійливі".

Теплими називаються червона, оранжева, жовта, зелено-жовта бар­ви, а холодними - синьо-зелена, блакитна, синя та фіолетова. Перші з них у людини викликають відчуття тепла, а інші - прохолоди. Теплий колір її збу­джує, активізує, підвищує працездатність. Холодний, навпаки, заспокоює, роз­слабляє, іноді, навіть, пригнічує. Ступінь впливу певного кольору залежить насамперед від площі кольорової поверхні. Він тим сильніше впливає на лю­дину, чим більшою є загальна площа барви.

Як ілюстрацію можливостей психологічного впливу кольору наведемо та­кий приклад. Після того, як у Лондоні сумнозвісний міст "самогубців" - Блекфраерс Брідж, перефарбували у зелений колір, кількість суїцидів на ньому змен­шилась більше, ніж на третину.

За ступенем психофізіологічного реагування людини розрізняють тяжкі та легкі кольори. Тяжкими називаються барви, які справляють враження масивності та важкості предметам, які ними пофарбовані, а легкими - ті, що викликають думку про легкість і тендітність предметів. На одному під­приємстві декільком групам робітників запропонували переносити різнокольо­рові ящики. їх вага була однаковою. Однак різне забарвлення тари викликало неоднаковий ступінь втоми у працівників. Чорні та коричневі ящики були "ва­жчими" для людини, на відміну від білих і жовтих, і тому більше стомлювали. Ще на одному заводі довелося фарбувати деталі у світло-сірий колір, оскільки робітники скаржилися на стан здоров'я. Традиційне темно-синє і темно-сіре забарвлення деталей спричиняло біль у спині. Вага деталей не змінилась після зміни їх кольору, а от скарг працівників більше не було.

Для людини передусім тривожними є червоний, оранжевий, чорний, коричневий кольори, а також контрастні колірні комбінації. Так поєднання червоного та білого кольорів у забарвленні декору "швидкої допомоги" виріз­няє її на тлі інших машин. Оранжеве забарвлення одягу робітників дорожньої технічної служби, особливо в поєднанні з чорним кольором, привертає сильну увагу до них водіїв транспортних засобів, зменшуючи ступінь ризику наїзду на людину. Комбінації червоного та чорного, білого і чорного, оранжевого та си­нього, зеленого і червоного є тривожними. Вони викликають у людини занепо­коєння, привертають її увагу, тримають у напруженні.

Заспокійливими єпередусім зелений, блакитний, синій тони тапас­тельні кольори. Саме тому в школах нині використовуються маслиново-зелені, а не чорні шкільні дошки. Біла та сіра барви оцінюються як нейтральні.

Проте, подібний поділ є досить умовним. Якщо в інтер'єрі помешкання, наприклад, використати тільки зелений колір, то це загострить людський слух. Людина почуватиметься незатишно, неспокійно, тривожно. А поєднання декі­лькох кольорів у одній композиції завжди викликає складні реагування та асо­ціації у глядача чи спостерігача.

Кожен колір по-своєму впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, викликає різні фізіологічні реагування, неоднаково нею психологічно оціню­ється.

Червоний викликає відчуття тепла, прилив енергії. Він активізує, але досить швидко викликає втому. Це агресивний, динамічний, життєстверджуючий, емоційний, але неврівноважений колір. Його бажано уникати при стресі, роздратуванні або при схильності до гіпертонії, гіперфункції залоз внутрішньої секреції. Він підвищує артеріальний тиск, прискорює ритм дихання і роботу серця, посилює м'язовий тонус та виділення залоз внутрішньої секреції.

Рожевий психологічно сприймається як теплий, радісний, оптимістич­ний колір. Він багато в чому схожий із червоним, але є більш романтичним, вишуканим, благородним, заспокійливим. У залежності від відтінку, може сприй­нятись і як інфантильний (світло-рожевий), і як пристрасний (барва флоксів чи колір граната). Багато його відтінків (особливо пастельні) нейтралізують чи змен­шують агресивність людини. Але слід пам'ятати про його спроможність викликати помітну слабість м'язів при тривалому перебуванні в приміщенні, в якому ця барва є домінуючою.

Оранжевий - це теплий, життєрадісний, дещо легковажний і екстраваган­тний колір. Він через випромінювання потужної енергії (якщо це інтенсивний від­тінок) може стомлювати або дратувати, або ж викликати прилив сил (пастельні відтінки). Цей колір активізує людину. Наприклад, пастельні або приглушені його відтінки (абрикосовий, персиковий, ванільний, пісочний тощо) широко застосову­ються при створенні загального колориту будь-якого інтер'єру, оскільки роблять приміщення затишним, теплим, навіюють спогади про дитинство. Цей колір спри­яє загалом гарному настрою людини, сприймається найчастіше як святковий і ра­дісний.

Коричневий сприймається як теплий, заспокійливий, затишний, надійний, але не дуже вишуканий і дещо "заземлений" колір. Різні відтінки кольору можуть викликати різні враження: пишності, урочистості, розкішності, мрійливості, бу­денності. Так темно-коричневий колір викликає враження чогось простого, неви­багливого, буденного. А відтінок "кава з молоком", навпаки, вважається вишука­ним та елегантним.

Жовтий створює гарний, радісний настрій, стимулює зір, нервову систему, посилює кровообіг, оздоровлює печінку, жовчний міхур, шлунок. Це життєрадіс­ний, свіжий, активізуючий, імпульсивний, хвилюючий колір. Однак його інтенси­вні відтінки можуть стомлювати, викликати занепокоєння. Значно приємнішими для людини є споглядання світлих або приглушених різновидів цієї барви.

Зелений колір асоціюється з лісом, травою, зеленню. Заспокійливо діє на нервову систему людини, тому вважається цілющим і животворним. При перевто­мі, стресі, тривозі він розслабляє, надає душевної рівноваги, допомагає долати не­впевненість і адаптуватись до нових обставин, стимулює творче мислення. Він сприяє зниженню кров'яного тиску. Під його впливом у людини загострюється слух. Градація відтінків цього кольору дуже багата. У залежності від відтінку він виглядає і сприймається по-різному. Салатний, жовто-оливковий, липово-зелений оцінюються як теплі, привітні, легкі напівтони. Хвойний та оливковий вважаються теплими, неяскравими, світло насиченими, інтимними. М'ятний, смарагдово-зелений і синьо-зелений кольори - це холодні, стримані, ніжні відтінки. Темно-зелений, блакитно-зелений, малахітовий та бірюзовий трактуються холодними, інтенсивними, яскравими, відстороненими. У поєднанні з іншими кольорами зеле­ний тон викликає ще більш складні психологічні реакції. У композиції з холодни­ми тонами він справляє враження елегантного, але холодного і безкомпромісного. Зелений тон у поєднанні з теплими кольорами та їх відтінками, навпаки, сприйма­ється як теплий і заспокійливий, асоціюється з тривкістю, респектабельністю, викликає довіру через свою привітність, покращує настрій, звеселяє.

Блакитний колір теж заспокоює нервову систему людини, викликає відчуття спокою, комфорту, а темно-блакитний та зелено-блакитний - відчуття безпеки. Він, навіть, сприяє зниженню температури хворого, тому вважається цілющим і лікувальним. Ця барва більше за зелену посилює працездатність людини, знижує у неї кров'яний тиск та послабляє м'язовий тонус. Вона буде корисною для споглядання людям із збудливою нервовою системою. Цей колір прохолодний, пасивний, елегантний, свіжий, стриманий, заспокійливий. Вва­жається кольором інтелектуалів, потаємних, поважних, обережних, котрі ціну­ють гармонію, надійність і красу.

 

Синій сприймається як "колір мудрості". Він асоціюється з небом чи по­верхнею води. Це спокійний, холодний, надійний, консервативний, авторитар­ний (інтенсивний відтінок), ліричний (пастельний відтінок), врівноважений тон. Він заспокоює та розслабляє нервову систему, м'язи, послаблює обмінні процеси людського організму.

Фіолетовий колір сприймається більшістю людей як дивакуватий, твор­чий, дещо сумний, холодний і урочистий колір. У залежності від відтінку ви­кликає різне враження: баклажановий і сливовий заспокоюють; бузковий хви­лює, викликає, як чуттєвий відтінок, романтичний настрій; інтенсивний фіолетовий збуджує; темно-фіолетовий сприймається як інтелектуальний колір, який навіює філософські роздуми. Але слід пам'ятати, що людину в стані перевтоми і стресу фіолетова барва, особливо темна, сильно пригнічує.

Сірий колір сприймається як прохолодний, врівноважений, нейтральний, серйозний, діловий, пасивний і дещо "нудний".

Чорний колір оцінюється найчастіше як діловий, суворий, серйозний, урочистий, вишуканий, дещо загадковий, зверхній та похмурий.

Білий усіх відтінків (невідбіленого полотна, молочно-білий, білосніжний, слонової кістки тощо) сприймається як світлий, ясний, свіжий, чистий, урочис­тий колір. Він знижує кров'яний тиск, заспокійливо діє на людський організм.

Подготовка к уроку изобразительного искусства.

Подготовка к уроку изобразительного искусства.

В процессе подготовки студенту следует ознакомиться с программой, календарно-тематическим планом, понять логику и последовательность задач, информировать ведущие идеи каждой четверти их развития.

Целесообразно продумать сценарий проведения урока логически оправданными переходами от одного вида деятельности к другому (беседа, восприятия, творческая работа и др). Это необходимо для того, чтобы занятия представляло собой целостный процесс, в котором дети не теряли бы интереса и внимания к занятию. При подготовке следует учитывать условия чества, существующую наглядность, уровень образованности и увлечения детей.

Тема должна содержать в себе образные начала урока, например: «Подводное странствования", "Страна Воображляндии". Не следует включать в название сухие, изобразительные термины. Тему урока педагог пишет на классной доске заранее, ведь сухая по звучанию тема не способствуют формированию читать захвата и интереса учащихся к изучаемому. Она не содержит в себе методической интриги, которая должна рас обратиться в процессе занятия.

До кожного уроку вчитель готує:

технічне забезпечення уроку /для слухання музики, демонстрації відео, перегляду слайдів, комп'ютерних презентацій та проектів/;

-додаткову літературу /інформаційні джерела, твори літератури, довідники, енциклопедії, періодичні видання/;

- роздатковий матеріал;

- наочність /репродукції, портрети, художній вернісаж із дитячих робіт, виставку робіт декоративно-ужиткового мистецтва, схеми, таблиці, комп'ютерні схеми/ та інші матеріали.

Планування та організація навчально-виховної роботи з образотворчого мистецтва на навчальний рік та на чверть. Ілюстрований календарно-тематичний план уроків образотворчого мистецтва

Основні функції вчителя образотворчого мистецтва в школі: навчальні, виховні та організаційні.

 

Успіх будь-якої справи залежить від його організації. Під організацією навчального процесу мається на увазі планування всього матеріалу предмета від уроку до року і всіх років навчання. Щоб досягти систематичності, послідовності і прийнятності знань, умінь і навичок, потрібно спланувати роботу з дітьми по роках. З такою метою роблять тематичний план на рік (інша назва календарно-тематичний план).

Форми тематичного плану:

табельну форма являє собою таблицю з розділами: клас, чверть, номер уроку, тема уроку, практичне завдання, матеріали виконання завдання, примітка;

ілюстрована форма являє собою мозаїку з малюнків, Розташованих в логічній системі (див. малюнок 1), завдяки ілюстраціям, що розкриває тему уроку, матеріали зображення, рівень складності завдання, робить тематичний план наочним;

комбінована форма являє собою систему карток (див. малюнок 2), які містять у собі не тільки загальну інформацію про плановане уроці, яка потрібна для тематичного планування, але частина інформації поурочного планування (обладнання уроку, план уроку, методи і прийоми навчання і виховання).

В подготовку учителя обязательно входит обучение написанию конспектов уроков. В разных учебных заведениях практикуют различные подходы к этому виду деятельности, однако есть обязательные моменты для всех. Как правило, надо называть класс, тему урока, цель, задачи, оборудование (для учителя и Для учащихся), написать план урока с распределением времени по минутам и ход урока с указанием содержания бесед, используемых материалов, методических рекомендаций для каждого этапа урока. Желательно также составлять план размещения материалов на доске, прикладывать к конспекту урока эскизы наглядных пособий.

Планування та організація учбово-виховної роботи з образотворчого мистецтва в школі.

Планирование - один из важных этапов учебно-воспитательной работы,

Систематическое, последовательное и прочное усвоение учебного материала по изобразительному искусству в значительной степени определяется тщательным, научно обоснованным планированием учебного материала в каждом классе. Как свидетельствует опыт учителей, совершенно необходимо планировать как содержание каждого урока в отдельности, так и поурочно материал каждой четверти, всего учебного года. К этому же обязывает и соблюдение дидактических принципов. Обычно планирование конкретного урока осуществляется в виде рабочего плана-конспекта. В нем учитель, руководствуясь поурочным планированием на четверть, четко указывает тему, цели и задачи данного урока. Здесь также фиксируется последовательность всех этапов (элементов) урока с определением их основного содержания и времени, отводимого на каждую часть. В плане-конспекте указывается наглядный материал, который должен быть использован на уроке, оборудование урока, отдельные методические приемы учителя.

Далее следует конспект ведения урока. При этом нужно отметить, что часто учитель (особенно начинающий) во время урока не все успевает сообщить, показать школьникам из того, Что было запланировано, нередко пользуется терминологией, недоступной пониманию детей данного класса. Поэтому в конспекте рекомендуется фиксировать основные моменты из объяснения Учителя и содержания урока.

Планирование каждого конкретного урока невозможно без планирования учебного материала на год и четверти. Как правило, годовой тематический план предусматривает и планирование материала па четверти. В практике преподавания изобразительного искусства широкое распространение получило тематическое иллюстрированное планирование уроков. В таком плане наряду с указанием темы урока, времени, отводимого на выполнение учебного задания, техники работы дается наглядное изображение го, что будут рисовать школьники. При составлении годового поурочного тематического плана каждом классе учитель должен руководствоваться программой по изобразительному искусству. Программа является тем документом, который на основании опыта работы советской школы, последних достижений педагогической и психологической науки указывает содержание обучения изобразительному искусству в каждом классе, виды занятий, объем учебного материала по каждому виду занятий и по каждой теме; указывает примерные учебные задания для школьников.

К организации уч.-в.работы относится урок, роль учителя, оборудование урока, организация внеклассной работы.

68 Цель проектируемой вещи это ответ на потребность человека. Разрабатываемый проект «приходит в жизнь» в конкретное время и в конкретном месте. Для достижения цели необходимо учитывать внешние и внут­ренние факторы: технические характеристики изделия, его экономичность, характер материалов и конструктивных эле­ментов, технологичность, удобство транспортировки и хра­нения и т.д. В ходе разработки большую роль играет ана­литическая деятельность самого дизайнера, критика профес­сионалов, мнение заказчика и потребителя. Когда перед дизайнером встает вопрос о проектировании, на первый план выходит такая система, как дизайнер - проект - предмет – вещь», которая полностью показывает дизайнерскую деятельность, деятельность от изначального замысла до «жизни вещи».Проект, согласно определению С.И. Ожегова - это «разработанный план сооружения, устройства чего-либо; предварительный текст какого-нибудь документа; замысел, план».

В процессе разработки вещи дизайнер должен учитывать ее свойства и качества, которые будут пользоваться спросом у потенциальных покупателей.«Дизайнер создает предметный мир, построенный по эсте­тическим законам, главным свойством которого является соразмерность человеку.

70 Аплікація – один із видів декоративно-ужиткового мистецтва, заснований на створенні художніх зображень, візерунків, орнаментів, малюнків шляхом накладання, вирізблення, наклеювання, закріплення, нашивання їх на будь-які площини, прийняті за тло.

Аплікація є одним з найдавніших способів оздоблення одягу, взуття предметів побуту, житла, застосовуваним і понині у багатьох народів. Виникнення аплікації відноситься до найдавніших часів і пов'язано з появою, стібка, шва на одязі зі шкіри тварин.

Різні народи використовують для аплікації найрізноманітніші матеріали: тувинці, наприклад, прикрашаючи кінське сідло, поєднують в аплікації шкіру з золотисто - жовтою корою степового чагарника, що створює неповторну по своєрідності і красі гру світлотіні та об'єму.

місце дизайну в системі школи

Перед современной школой стоит задача найти возможности воспитания творческой, активно действующей личности.

Я думаю что именно дизайн может взять на себя роль предмета, который воспитает активную личность, которая сможет жить и активно действовать в современном мире.

Дизайнерское образование в основной школе ориентировано, прежде всего, на воспитание духовного мира школьников, развитие их эмоционально-чувственной сферы, образного мышления и способности оценивать окружающий мир по законам красоты.

Однако следует учитывать, что возможности дизайна как школьного предмета не ограничиваются только лишь эстетическим развитием учащихся.