Семестр 2. Практичне заняття 121. Участь медичної сестри у лабораторних та інструментальних дослідженнях

Семестр 2. Практичне заняття 121. УЧАСТЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ЛАБОРАТОРНИХ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

 

ПЛАН

Рентгенологічні методи дослідження.. 1

Ендоскопічні методи дослідження.. 3

Рентгенологічні методи дослідження

Рентгенологічні методи дослідження дихальної системи

Дуже інформативними є різні рентгенологічні методи дослідження дихальної системи: рентгеноскопія і рентгенографія органів грудної клітки; флюорографія (застосовують при масових профілактичних обстеженнях населення ); томографія (метод пошарового рентгенологічного дослідження легень, який точніше оцінює характер пухлиноподібних утворень); бронхографія, яка дає можливість за допомогою введення в бронхи через катетер контрастних речовин отримати чітке зображення бронхіального дерева.

Перед проведенням бронхографії у хворого визначають індивідуальну переносність йодистих препаратів, для чого напередодні йому внутрішньовенно вводять 1 мл йодумісного препарату, розчинивши його в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і спостерігають за реакцією.

При наявності гнійного мокротиння за 3—4 дні до бронхографії проводять санацію бронхів.

Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження шлунку і дванадцятипалої кишки

Вірогідність та інформативність результатів рентгенологічного дослідження органів травного тракту залежать від якості підготовлення хворих до таких досліджень.

Рентгенологічне дослідження шлунку і дванадцятипалої кишки дозволяє уточнити форму цих органів, їхнє положення, стан рельєфу слизової оболонки, тонус і перистальтику і відіграє важливу роль у розпізнаванні виразкових ушкоджень шлунку і дванадцятипалої кишки, пухлин та інших захворювань.

Раніше перед рентгенологічним дослідженням шлунку у всіх випадках вважалось за необхідне проведення спеціальної підготовки — дотримання дієти з виключенням продуктів, які сприяють метеоризму, проведення очисних клізм напередодні ввечері і вранці в день дослідження.

Нині загальноприйнятою є точка зору, що хворі з нормальною функцією кишечника не потребують ніякої спеціальної підготовки до рентгенологічного дослідження шлунку. Лише при різко вираженому метеоризмі і тривалих закрепах рекомендується очисна клізма за 1,5—2 год до дослідження.

При наявності у шлунку хворого великої кількості рідини, слизу, залишків їжі (наприклад, при органічному звуженні вихідного відділу шлунку) необхідно промити шлунок за 2—3 год до дослідження.

Як контрастну речовину використовують суміш барію сульфату, яку готують із розрахунку 100 г порошку на 80 мл води.

У рентгенкабінеті хворий вживає 250 г барієвої суміші, і лікар-рентгенолог спостерігає за її проходженням по стравоходу, шлунку, дванадцятипалій і порожнистій кишках.

За призначенням рентгенолога іноді вводять атропін, платифілін внутрішньом'язово для усунення спазму та посилення перистальтики шлунку.

Хворому з уповільненою евакуацією (стеноз, атонія) вмісту шлунку призначають повторне дослідження на 2-й і 3-й день для визначення добового залишку контрастної маси в шлунку. При цьому має значення ретельне додержання терміну повторного огляду.

Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження товстої кишки (іригоскопії)

Проведення іригоскопії дозволяє визначити форму, положення, стан слизової оболонки, тонус і перистальтику тих чи інших відділів товстої кишки і відіграє велику роль у розпізнаванні різноманітних захворювань: пухлин, поліпів, дивертикулів, кишкової непрохідності.

При підготовці до іригоскопії за 2—3 доби до дослідження вилучають страви, які посилюють газоутворення (чорний хліб, молоко, картоплю, капусту, виноград) і призначають їжу, яка легко засвоюється (киселі, каші, супи, відварені м'ясо і рибу). При метеоризмі 3 рази на добу дають хворому настій ромашки (1 столова ложка трави на склянку води) або активоване вугілля. Напередодні дослідження хворому після обіду дають 30—35 г рицинової олії, і він не вечеряє. Увечері проводять дві очисні клізми з інтервалом в 1 год. Уранці хворому дають легкий сніданок для просування харчової суміші по кишках і знову проводять дві очисні клізми. За 1 год до дослідження вводять газовивідну трубку.

На жаль, іноді хворому напередодні іригоскопії забувають дати рицинову олію, внаслідок чого, не дивлячись на 4 очисних клізми, він виявляється не підготовленим до дослідження, оскільки за допомогою клізм звільняються тільки нижні відділи товстої кишки.

Як контрастну речовину використовують суміш барію сульфату (із розрахунку 400 г порошку на 1600 мл води), яку краще готувати в електрозмішувачі. Підігріту до температури тіла суміш вводять у товсту кишку за допомогою кухля Есмарха в рентгенкабінеті.

Якщо у хворого наявний стійкий закреп, йому за декілька днів до обстеження призначають проносне (екстракт крушини, ревінь, пурген). Допомагають також ранкова гімнастика, масаж живота. Призначати сольове проносне не рекомендується, оскільки воно сприяє газоутворенню.

Підготовка хворого до пероральної холецисто- і холангіографії

Холецисто- і холангіографія — це рентгенологічне дослідження жовчного міхура і жовчовивідної протоки.

Показання: жовчнокам'яна хвороба, атонія жовчного міхура, дискинезія жовчних протоків.

Протипоказання: неприйнятність до препаратів йоду, декомпенсовані вади серця, виражений атеросклероз, гіпертонічна хвороба III стадії, цукровий діабет (тяжка форма), цироз печінки.

Для пероральної холецистографії використовують йодумісні препарати: йопагност, холевід, білітраст. Протягом двох днів перед обстеженням з раціону хворого виключають овочі, фрукти, бобові, молоко. Збільшують денну норму цукру до 100 г.

Напередодні хворий з'їдає о 9.00 100 г сиру; о 12.00 — 20 г вершкового масла або 100 г сметани, 50 г білого хліба і запиває 100 мл теплої перевареної води; 17.00 — 2 сирих жовтки курячих яєць. О 19.00 промивають кишечник за допомогою очисних клізм до відходження чистої води.

Після дії очисних клізм хворий вживає холевід або йопагност (12 таблеток по 0,5 г протягом 1 год, тобто кожні 10 хв по 2 таблетки) і запиває їх солодким чаєм із щіпкою соди, розчином глюкози або мінеральною водою без газу. Після вживання контрастної речовини пацієнтові слід полежати на правому боці протягом 1—2 год.

Уранці хворий іде натще в рентгенкабінет, взявши із собою 2 сирих курячих яйця. Йому роблять знімок жовчного міхура, потім він випиває 2 сирих жовтки. Через 15—45 хв роблять серію знімків, на яких можна простежити заповнення контрастною речовиною жовчних протоків і вивчити скоротливу функцію жовчного міхура.

Для очищення кишок не призначають сольові проносні, оскільки вони діють жовчогінно і сповільнюють всмоктування контрастних речовин.

Необхідно попередити хворого про можливість появи нудоти і рідких випорожнень після вживання рентгеноконтрастних препаратів.

Ендоскопічні методи дослідження

Техніка виконання хромоцистоскопії

Пацієнтові в асептичних умовах лікар уводить цистоскоп. Медична сестра вводить внутрішньовенно 2—3 мл 0,4 % розчину індигокарміну. При неможливості внутрішньовенного введення індигокармін вводять внутрішньом'язово.

За допомогою цистоскопа лікар спостерігає за інтенсивністю виділення із вічка сечовода сечі, забарвленої індигокарміном, і контролює час її появи. У нормі індигокармін починає виділятись у сечовий міхур через 3—5 хв після внутрішньовенного введення і через 15 хв після внутрішньом'язового введення, забарвлюючи сечу в синій колір. Зниження інтенсивності забарвлення та запізнення виділення індигокарміну є ознаками можливого порушення функції нирок або динаміки звільнення верхніх сечових шляхів. Відсутність виділення індигокарміну протягом 10—15 хв після внутрішньовенного введення може свідчити про значне зниження функції нирок або про повне порушення відтоку сечі з ниркової миски.

 

Семестр 2. Практичне заняття 121. УЧАСТЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ЛАБОРАТОРНИХ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

 

ПЛАН

Рентгенологічні методи дослідження.. 1

Ендоскопічні методи дослідження.. 3