Аналіз ситуації з «проектом» і «без проекту»

Експертиза проекту покликана порівняти ситуації "без проекту " і "із проектом ", тобто проаналізувати тільки ті зміни у витратах і вигодах, що обумовлені даним проектом.

Іншими словами, цінність проекту вимірюється зміною вигод у результаті проекту мінус зміна витрат як результат проекту.

Подібний підхід не адекватний зіставленню ситуації «до» і "після проекту", тому що порівняння положень після проекту не враховує змін у капіталовкладеннях і виробництві, що відбулися би без здійснення проекту, і веде до неточного підрахунку вигод і витрат, які відносяться на рахунок проекту. Роздивимося декілька прикладів.

Приклад 1. Припустимо, що деяке підприємство забезпечувало періодний темп зростання виробництва, рівний 1% (мал. 5.1.) Реалізація проекту заміни устаткування забезпечила збільшення темпу зростання виробництва до 5%. Що дав проект підприємству?

Отже, у ситуації "без проекту" приріст складав 1%, у ситуації "із проектом" - 5%. Значить проект забезпечив збільшення темпу зростання виробництва на 4%.

Приклад 2. Роздивимося іншу ситуацію. На деякому підприємстві прогнозується падіння виробництва на 7% у рік. Керівництво підприємства розробило проект, що, хоча і не припинить падіння виробництва, але усе ж скоротить його темп до 3% у рік (див. мал. 5.1, б). Експерт, що не порівнює ситуації " із проектом" і "без проекту", відкине проект на тій підставі, що буде падіння виробництва на 3%, у той час як результатом проекту насправді стало підвищення виробництва на 4% в порівнянні з тим рівнем, що спостерігався б, якби проект не був здійснений.

Цей приклад наочно показує, наскільки важливо при прийнятті рішень вимірювати і порівнювати не просто усі вигоди і витрати по проекті, а їхній приростні значення.

У умовах конкуренції критерієм ефектності інвестиційного проекту є рівень прибутку, отриманого на вкладений капітал. При цьому під прибутковістю розуміється не просто приріст капіталу, а такий темп його росту, який цілком компенсує загальну зміну купівельної спроможності грошей протягом аналізованого періоду, забезпечує мінімальний рівень прибутковості і покриває ризик інвестора, пов'язаний із здійсненням проекту. Іншими словами, проблема оцінки принадності, ефективності інвестиційного проекту складається у визначенні рівня його прибутковості.

Концепція вартості грошей у часі

У основі концепції вартості грошей у часі лежить наступний основний принцип: гривня зараз коштує більше, ніж гривня, яка буде отримана в майбутньому, оскільки вона може бути інвестована, і це принесе додатковий прибуток. Даний принцип є найбільш важливим положенням у всій теорії фінансів і при аналізі інвестицій. На цьому принципі заснований підхід до оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів.

Даний принцип породжує концепцію оцінки вартості грошей у часі. Суть концепції полягає в тому, що вартість грошей з течією часу змінюється з урахуванням норми прибутковості на грошовому ринку і ринку цінних паперів.

Враховуючи, що інвестування являє собою звичайно тривалий процес, в інвестиційній практиці, як правило, доводиться порівнювати вартість грошей на початку їх інвестування з вартістю грошей при їх поверненні у вигляді майбутнього прибутку. У процесі порівняння вартості грошових коштів при їх вкладенні і поверненні прийнято використати два основних поняття: справжня (сучасна) вартість грошей і майбутня вартість грошей.

Майбутня вартість грошей це та сума, в яку перетворяться інвестовані в даний момент грошові кошти через певний період часу з урахуванням деякої процентної ставки.

Розрахунок майбутньої вартості грошей пов'язаний з процесом зросту (compounding) початкової вартості, що являє собою поетапне збільшення вкладеної суми шляхом приєднання до первинного її розміру суми процентних платежів. У інвестиційних розрахунках процентна ставка платежів застосовується не тільки як інструмент зростання вартості грошових коштів, але і як вимірник міри прибутковості інвестиційних операцій.

Справжня (сучасна) вартість грошей - це сума майбутніх грошових надходжень, приведених до даного моменту часу з урахуванням певної процентної ставки. Розрахунок справжньої вартості грошей пов'язаний з процесом дисконтування (discounting) майбутньої вартості, який (процес) являє собою операцію, зворотну зростанню. Дисконтування використовується в багатьох задачах аналізу інвестицій. Типовою в цьому випадку є наступна: визначити, яку суму треба інвестувати зараз, щоб отримати, наприклад, $1000 через 5 років.

Таким чином, одну і ту ж суму грошей можна розглядати з двох позицій:

а) її справжньої вартості;

б) її майбутньої вартості.

При цьому арифметично вартість грошей в майбутньому завжди вище.

Елементи теорії процентів

Найбільш важливим елементом фінансових розрахунків є прибуток, що отримується від здійсненої операції - так званий процент або процентний прибуток. Це може бути прибуток від надання кредиту, проведення брокерської операції з товаром або цінними паперами і т.д.

При заключні угоди сторони домовляються про розмір процентів, що встановлюються відношенням прибутку від проведеної операції до загальної її суми, що виплачуються в одиницю часу. Отриману величину, називають декурсивною ставкою процента. Виражається вона у вигляді десятеричного або натурального дробу. Нарахування процентів відбувається в залежності від умов угоди, що встановлюються періодом нарахування - раз в рік, півріччя, квартал, місяць. Прибуток по процентах від укладеної операції розраховується по наступній формулі:

I = q х Р х n,

Де: I - прибуток по процентах;

q - ставка процента;

Р - первинний об'єм операції (боргу);

n - число періодів нарахувань.

Збільшення суми грошей по мірі сплати процентів називають нарощуванням або зростанням первинної суми.

Процес збільшення суми боргу з нарахованими простими процентами описується арифметичною прогресією із загальним членом:

Р х (1 + n q),

де n - число періодів, через яке здійснюється виплата боргу.

На практиці нерідко процентна ставка міняється в залежності від періоду її застосування, в цьому випадку сума боргу розраховується по наступній формулі:

FV =å Р (1 +q к nк),

де: qk - ставка простих процентів для періоду k = 1, m;

nk - тривалість періоду k.

Часто укладаються операції, в яких обмовляється вилучення суми процентів з позики, що видається. По заданій сумі, яку потрібно сплатити через обумовлений в договорі термін, визначається розмір позики при обумовленому позиковому проценті. У такому випадку вважається, що розмір позики дисконтується. Різниця між сумою боргу і розміром позики називається дисконтом. У дисконтних розрахунках використовують математичне або банківське (комерційне) дисконтування, математичне дисконтування застосовують в операціях, при яких по сумі боргу (сумі оплати операції), позиковій ставці (ставці прибутку) потрібно визначити первинний розмір позики (об'єм операції):

P= FV/(1+ q n),

де Р - розмір позики (об'єм операції);

FV - сума боргу (сума оплати операції);

q - позикова ставка (ставка прибутку по операції);

n - число періодів нарахування процентів по операції.

При аналізі інвестиційних рішень прийнято використовувати складні проценти. Складним процентом називається сума прибутку, яка утвориться внаслідок інвестування грошей при умові, що сума нарахованого простого процента не виплачується в кінці кожного періоду, а приєднується до суми основного внеску і в наступному платіжному періоді сама приносить прибуток. Ріст по складних відсотках являє собою геометричну прогресію з загальним членом у виді:

P (1 + q) ⁿ

Аналогічно дисконтуваню по простих відсотках розраховується дисконт по складних:

Вираження Vⁿ = 1/ (1+ q)ⁿ називається дисконтним множником, після його підстановки у попередню формулу вона набуває вигляд:

P = S Vⁿ

Дисконтні множники часто видаються у виді таблиць, що спрощує проведення розрахунків. Таблиці для фінансових обчислень розроблені звичайно до восьмого або десятого знака. При відсутності табличних значень дисконтний множник визначається шляхом логарифмування.

 

22.Прості методи оцінки ефективності проектів

Під рівнем окупності проекту розуміється відношення чистого прибутку, отриманого від реалізації проекту до початкових витрат:

де: РО - рівнь окупності проекту;

R – чистий прибуток;

B – проектні доходи;

C - проектні витрати;

C0 - початкови витрати.

При відсутності початкових витрат цей показник можна розрахувати як відношення прибутків від проекту до витрат на нього.

Під терміном окупності інвестицій розуміється очікуваний період відшкодування початкових вкладень із чистих надходжень (де чисті надходження являють собою грошові надходження за відрахуванням витрат). Таким чином, обчислюється той період часу, за який надходження від оперативної діяльності підприємства (net cash inflows) покриють витрати на інвестиції. Цей метод простий для розрахунків, тому він іноді використовується як дуже грубий метод оцінки ризику інвестування.

Якщо прибутки по проекті розподілені рівномірно по роках, то термін окупності розраховується по формулі:

Т= C0/r,

де: Т - термін окупності проекту;

C0 - розмір початкових інвестицій;

r,- щорічний чистий прибуток.

У випадку різноманітних щорічних грошових надходжень розрахунок провадиться поступово: для кожного інтервалу планування з загального обсягу початкових витрат відраховується сума амортизаційних відрахувань і чистого прибутку, до тих піp поки залишок не стане негативним.

Перевага цього методу - простота розрахунків, тому він іноді використовується як простий метод оцінки ризику інвестування. Крім того, цей метод можна використовувати для оцінки проектів випуску продуктів, попит на який нестабільний.

Нарешті, він придатний для оцінки інвестицій невеличких фірм із маленьким грошовим обігом, а також для швидкого оцінювання проектів в умовах дефіциту ресурсів.

Водночас даний метод має серйозні хиби:

• вибір нормативного терміна окупності може бути суб'єктивний;

• метод не враховує прибутковість проекту за межами терміна окупності і, виходить, не може бути використаний для порівняння варіантів проектів з однаковими періодами окупності, але різними термінами життя;

• метод не придатний для оцінки проектів, націлених на випуск принципово нової продукції;

• точність розрахунків по такому методі визначається частотою розбивки терміна життя проекту на інтервали планування;

• "статичність" показника, тобто неможливість урахування тимчасової вартості грошей.

Проста норма прибутку

Величина, що розраховується по даному методі, аналогічна коефіцієнту рентабельності капіталу (ROI) і показує, яка частина інвестиційних витрат відшкодовується у виді прибутку протягом одного інтервалу планування. На підставі порівняння інвестором розрахункової величини норми прибутку з мінімальним або середнім рівнем прибутковості робиться висновок про доцільність подальшого аналізу даного інвестиційного проекту.

Переваги методу простої норми прибутку:

• простота розрахунків;

• оцінка прибутковості проекту.

Хиби методу:

• не враховується цінність майбутніх надходжень;

• існує велика залежність від обраної в якості ставки порівняння величини чистого прибутку;

• розрахункова норма прибутку відіграє роль середньої за весь період.