Міжнародна шкала МSК-64 для оцінки сили землетрусу.

 

Сила в балах	Найменування землетрусу	Наслідки землетрусу
I	Непомітний струс грунту	Реєструється тільки сейсмічними приладами.
II	Дуже слабкі поштовхи	Відчувається окремими людьми в спочинку.
III	Слабкі поштовхи	Відчувається лише невеличкою частиною населення.
IV	Помірне	Легке деренчання шибок, скрип дверей, стін.
V	Досить сильне	Струс будинків, коливання устаткування, тріщини у віконних шибках і штукатурці.
VI	Сильне	Часткове обвалювання внутрішніх стін, обриви провідного зв'язку, збої в роботі дошкульної апаратури, виникнення окремих пожеж.
VII	Дуже сильні	Ушкодження, тріщини в кам'яних будинках і спорудженнях, обриви ліній електропередачі. Дерев'яні антисейсмічні будівництва зберігаються.
VIII	Руйнівне	Тріщини на крутих схилах і сирих грунтах. Незакріплене устаткування зрушується і пошкоджуєтьсяться. Старі будинки руйнуються, інші сильно пошкоджуються. Падіння окремих опор ЛЕП, ліній зв'язку, наземних естакад.
IX	Спустошливе	Сильні руйнації кам'яних будинків, споруджень. Скривлення дерев'яних будинків. Часткове ушкодження гідротехнічних споруджень.
X	Знищувальне	Сильні зруйнування всіх будинків і споруджень. Можливі тріщини в грунті шириною до одного метра. Руйнація транспортних магістралей. Обвали зі схилів, зсуви.
XI	Катастрофічне	Повна руйнація будинків і споруджень, скривлення і скручування залізничних рейок. Повсюдні тріщини на поверхні Землі, обвали й зсуви. Завалення підземних споруджень.
XII	Абсолютне або сильне катастрофічне	Суцільні зсуви, обвали, величезні тріщини на поверхні Землі. Відхилення і зміни плину річок, утворення озер, водоспадів. Часткова зміна рельєфу місцевості.

Шкала Ріхтера - сейсмічна шкала магнитуд, заснована на оцінці енергії сейсмічних хвиль, що виникають при землетрусах. Магнитуда найдужчих землетрусів по шкалі Ріхтера не перевищує 9. Магнитуда землетрусу - це умовний розмір, що характеризує загальну енергію пружних коливань, викликаних землетрусом.

Магнитуда М, інтенсивність землетрусу в балах і глибина осередку h пов'язані між собою.

Зразкове співвідношення магнитуди М та бальності у залежності від глибини осередку.

 

Глибина h,	М а г н и т у д а М
км
	VII - IX	VIII - IX	X	XI - XII
	VI	VII - VIII	IX	X - XI
	V	VI - VII	VIII	IX - X

Головна небезпека землетрусів - раптовість і короткочасність їхньої дії. Підземні поштовхи можуть протягом декількох секунд /мінімум/ призвести до часткової або повної руйнації будинків і споруджень, машин і механізмів, ліній електропередач і інших об'єктів. У результаті цих руйнацій, в основному, і відбувається загибель і поразка людей, тобто істотно знижується безпека життєдіяльності населення.

Основними напрямками забезпечення безпеки життєдіяльності в цих умовах є:

прогноз часу початку землетрусу й оповіщення населення;

будівництво сейсмостійких будинків і споруджень у районах схильних до землетрусів;

вибір місць розташування населених пунктів і підприємств з урахуванням сейсмостійкості району;

знання правил поводження й особистої безпеки при землетрусі;

своєчасне й оперативне проведення робіт із ліквідації наслідків землетрусу.

В Україні сейсмічне небезпечними районами є Карпати та Гірський Крим. У минулому тут відбувалися руйнівні землетруси силою шість — вісім балів (наприклад, Ялтин­ський землетрус 1927 р.). Центральні райони України на­лежать до сейсмічне спокійних, хоча й тут інколи реєстру­ються підземні поштовхи, що докочуються з районів Кар­пат і гір Вранча (Румунія).

Слід також згадати, що деякі непродумані дії людей можуть викликати землетрус у сейсмічно небезпечному ра­йоні. Відомі випадки, коли внаслідок швидкого заповнення водою водосховища в прилеглому районі починалися під­земні поштовхи, інколи руйнівні. Такий землетрус стався в Індії в 1967 р. внаслідок спорудження водосховища на р. Койне. Може спровокувати землетрус також накачуван­ня води в підземні порожнини в гірських породах. Ці яви­ща пояснюються тим, що маса води у водосховищі діє як додатковий фактор, що виводить з рівноваги блоки гірсь­ких порід, і вони починають рухатися. Вода, накачана в підземні шари порід, діє як мастило, зменшує тертя між блоками, що теж може викликати їх переміщення, а отже, землетрус.

При землетрусах не варто вибігати з будинків, оскільки максимальної руйнівної сили поштовх досягає протягом перших 10 секунд. Єдине, що можна зробити, це виконати пораду доктора Бейлі Вілліса: “Стійте спокійно й рахуйте до 40. Після цього немає значення, що ви будете робити”. А ще краще, якщо в цей час ви сховаєтесь під якою-небудь армованою частиною будинку (наприклад, у дверному прорізі). Причиною більшості нещасних випадків при землетрусах є падіння матеріалів, з яких споруджено будинок, і, як правило, ці матеріали падають на вулицю, а не всередину споруди.

Повінь – це значне затоплення водою місцевості в результаті підйому рівня води в річці, озері або морі, яке викликане значним припливом води в період інтенсивного сніготанення, злив, вітрових нагонів води та ін. Єдиним засобом спасіння для людей, що мешкають у низинних місцевостях, в цих випадках є негайна евакуація.

Повені бувають двох типів – повільні та бурхливі. Найстрашніші повені викликають урагани, особливо в гірській або горбистій місцевості.

Величина повені та її повторюваність визначаються головним чином кліматичними та географічними факторами.

Дуже небезпечні повені в ріках дощового та льодовикового живлення.

Для захисту від повені будують захисні дамби. Водосховища разом із захисними дамбами можуть комплексно вирішити проблему боротьби з повенями.

Урагани – це вітер зі швидкістю більше 120 км/год або 35 м/с. В екстремальних випадках швидкість вітру може перевищувати 240 км/год.

В західній частині Тихого океану урагани називають тайфунами.

Найстрашніший в історії ураган пронісся над Бангладешем у листопаді 1970 р. – загинуло більше 250 тис. чоловік, з них більша частина потонула.

Більшість людей пов’язують урагани із сильними, руйнівними вітрами. Але головним вбивцею є не вітер, а утворені ним хвилі.

Сучасні супутники погоди досить легко і заздалегідь можуть виявити ураган і визначити траєкторію його руху в будь-якій точці Землі. Урагани охоплюють значні території – сотні кілометрів у діаметрі і тривають протягом багатьох днів. Спеціальні служби сповіщають про створення загрози урагану і при його наближенні видають штормове повідомлення.

Гроза – це атмосферне явище, при якому в купчасто-дощових хмарах або між ними виникають сильні електричні розряди (блискавки), що супроводжуються громом.

Грози надзвичайно важливі в тих регіонах світу, де вирощують зернові культури. В цих регіонах вони служать основним джерелом води в період росту рослин.

Гроза починається з підйому стовпа повітря, яке утворює білу, схожу на качан капусти хмару. Всередині хмари повітря інтенсивно перемішується, при цьому швидкість вертикальних потоків може перевищувати 100 км/год. Висота таких хмар сягає до 18 км. На периферії стовпа повітря, що підіймається, утворюються потоки повітря, яке опускається.

Більшість гроз проходять свій життєвий цикл за час, не більший за 1 годину, розрядившись декількома блискавками і дощем.

Деякі грози охоплюють величезні площі і тривають годинами. Часто такі грози бувають джерелом граду і смерчів (у США називають торнадо). У США за рік град в середньому наносить збитків більш як на 700 млн. дол.

Блискавки вбивають людей частіше, ніж будь-яке інше стихійне явище, за винятком раптових повеней.

Верхня частина хмари має, як правило, позитивний заряд, а нижня – негативний. Під час грози блискавка небезпечна для кожної людини на відкритій місцевості. Особливо небезпечно під час грози перебувати під одиноким деревом. Вражений блискавкою, як правило, падає без пам’яті, у нього зупиняється дихання. Якщо протягом кількох хвилин цій людині не зробити штучне дихання – вона загине.

Якщо гроза застала вас у полі, ляжте на землю, якщо у приміщенні – зачиніть вікна, щоб не було протягів.

Захист будівель від блискавок проводять за допомогою системи громовідводів.

Зсуви – це ковзке зміщення гірських порід вниз під впливом сил земного тяжіння. Виникають внаслідок порушення рівноваги порід, викликаної: збільшенням крутизни схилу в результаті підмиву водою або ослабленням міцності порід при вивітрюванні чи перезволоженні опадами або підземними водами; дією сейсмічних поштовхів; господарською діяльністю без урахування геологічних умов місцевості.

Захист від зсувів упродовж багатьох віків залишається однією з найскладніших проблем людства.

Зсуви виникають на берегах великих рік і, як правило, у гірській та пригірській місцевостях.

На утворення зсувів впливають багато різних факторів, у тому числі геоморфологічний, кліматичний, гідрогеологічний, сейсмотектонічний і антропогенний.

Зсувонебезпечними територіями вважаються схили та прилеглі до них ділянки плато і терас, де зсувні можуть виникати внаслідок інтенсифікації антропогенних факторів. Виникнення зсувів є найбільш вірогідним на схилах більше 19º,але на глинистих ґрунтах (як у Молдавії) можуть починатися і при крутизні схилів 5-7º. В Україні (західний регіон) і Молдавії 85% зсувів припадають на лютий-травень.

Заходи проти зсувів поділяють на пасивні та активні. До пасивних відносять заходи охоронно-обмежувального характеру:

– заборону підрізки зсувонебезпечних схилів і будівництва на них різних споруд;

– заборону вибухів та гірських розробок поблизу зсувонебезпечних ділянок;

– обмеження швидкості руху поїздів у небезпечній зоні;

– охорона кущової, лісової і трав’янистої рослинності, заборона неконтрольованого поливу та оранки земель;

– засадження лісом зсувонебезпечних територій.

До активних заходів відносять ті, що потребують зведення різного роду інженерних споруд.

Здійснення пасивних заходів часто більш необхідне, ніж активних.

Виникнення зсувів можна спрогнозувати – для цього проводять інженерно-гідрогеологічні розвідування.

Ерозія (від лат. erosio – роз’їдання) – це процес руйнування гірських порід і ґрунтів водяним потоком і вітром. Водяна ерозія ґрунтів з’являється на схилах, де стікає дощова або потала вода. Поділяється ерозія на площинну (з відносно рівномірним змивом ґрунту), струминну (утворення неглибоких рівчаків і промоїн) і глибинну (розмив потоками води ґрунтів і гірських порід). Ерозія зменшує площі орних земель, знижує родючість ґрунтів, затрудняє обробку полів, руйнує дороги і споруди.

Боротьба з ерозією ґрунтів вимагає значних витрат і не завжди дає наглядний ефект. Ерозії легше запобігти, перешкоджаючи утворенню значних потоків, ніж боротися з їхніми руйнівними наслідками.

Протиерозійні заходи поділяють на організаційно-господарські, агротехнічні, лісомеліоративні та гідротехнічні. Вибір і проектування таких заходів необхідні перед початком господарської діяльності на відповідній території.

Найбільш доступні і досить ефективні агротехнічні та лісомеліоративні заходи.

Агротехнічні – ґрунтозахисні сівозміни, обробка ґрунтів поперек схилу, контурна оранка, без відвальна обробка (щілювання), посадка багаторічних трав.

Селі – раптові грязьові або грязекам’яні потоки, які виникають в руслах гірських рік внаслідок повені, викликаної інтенсивними зливами, поталими водами та іншими причинами. Селі можуть спричиняти величезних руйнувань. Боротьба з ними проводиться переважно шляхом закріплення ґрунтового і рослинного покровів та будівництва захисних гідротехнічних споруд (гребель).

Снігові лавини – великі маси снігу, що приходять в рух на гірських схилах. Виникнення лавин можливе у всіх гірських районах, де встановлюється стійкий сніговий покрив. Лавини рухаються зі швидкістю 20-30 м/с.

В цілому лавини найбільш небезпечні для гірських лісів, комунікацій, будівельних споруд, гірських пасовищ.

Охорона і відновлення лісів – найнадійніші та найдешевші засоби захисту від лавин. В Австрії великого значення надають травосіянню, бо трав’яний покривне тільки зменшує стік води, але й зміцнює поверхню гірських порід. Для посіву у важкодоступних умовах використовують гідравлічний спосіб – одночасно вносять воду, добрива і насіння, закривають соломою і закріплюють асфальтовою емульсією.

Для захисту споруд (опори ліній електропередач) використовують дамби або лавинорізи.

Інколи відбуваються спільні дії декількох видів стихійних явищ. Наприклад, катастрофічний землетрус силою 8 балів та зливові опади в 900 мм викликали значні зсувні в Криму в 1969 р.

Засухи визначають як тривалі періоди сухої погоди. Будь-яка ситуація, коли флора і фауна страждає від нестачі дощу, означає засуху.

Щорічні втрати зернових від засухи тільки у США перевищують 1 млрд. пудів.

Збитки, які викликають засухи, залежать не тільки від кількості дощів, але й від стану рослин та властивостей ґрунту.

Засухи часто призводять до виникнення пожеж.

Пожежі – це неконтрольовані процеси горіння, які супроводжуються знищенням матеріальних цінностей і створюють небезпеку для життя людини.

Особливо шкідливі та небезпечні лісові пожежі, серед яких найчастіше трапляються низові (горить лісова підстилка і трав’яно-кущовий покрив).

Щорічно вигорають ліси на площах, що перевищують культурні вирубки.

Для боротьби з пожежами організовують систему пожежної охорони і протипожежної профілактики.

Епідемії – це масове розповсюдження інфекційних захворювань людини в будь-якій місцевості чи країні, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності.

Вивченням епідемій та шляхів боротьби з ними займається епідеміологія. Ми всі знаємо катастрофічні наслідки епідемій холери, чуми та тифу. В наш час найбільше жертв приносять епідемії грипу, СНІДу та серцево-судинні захворювання.

У зв’язку з цим хочеться згадати праці професора А.Л.Чижевського, який ще у 30-ті роки нашого століття заклав основи космічної біології. Він один із перших вказав і обґрунтував тісний зв’язок біосфери Землі із сонячною активністю. Він не тільки довів глибокий взаємозв’язок між періодами сонячної активності й періодами найтяжчих епідемій, але й розкрив механізм впливу електромагнітних хвиль на організм людини. Він також запропонував методи захисту людини від впливу цих хвиль. Чижевський помітив, що від короткохвильових електромагнітних випромінювань гинуть не сильні і здорові організми, а хворі. Майже миттєво гинуть люди з хворобами нервової системи і мозку, через 2-4 дні після викидів на Сонці гинуть хворі на серцево-судинні захворювання кровообіг, різко зростає кількість самогубств (афектні явища).

Для захисту хворих, на час викиду сонячної енергії треба розміщувати у спеціальних палатах, екранованих металевою обшивкою.

Соціальні небезпеки

 

Форми спільної діяльності людей, що склалися історично і характеризують певний тип відносин між людьми, утворюють суспільство або соціум.

Соціум - це особлива система, деякий механізм взаємодії між людьми, що розвивається за своїми специфічними законами, які характеризуються надзвичайною складністю. В соціумі взаємодіє велика кількість людей. Результатом цих зв'язків є особлива обстановка, що створюється в окремих соціальних групах, яка може впливати на інших людей, що не входять в дану групу. Процеси, що відбуваються в суспільстві в цілому і в окремих суспільних групах, вивчає соціологія. Закономірності поведінки і діяльності людей, що зумовлені їх належністю до соціальних груп, а також психологічні характеристики цих груп досліджує соціальна психологія. Вплив соціальних факторів на стан здоров'я суспільства вивчає соціальна гігієна.

Соціальними називаються небезпеки, що широко розповсюджуються в суспільстві і загрожують життю і здоров'ю людей. Носіями соціальних небезпек є люди, що створюють певні соціальні групи. Особливість соціальних небезпек полягає в тому, що вони загрожують великій кількості людей. Розповсюдження соціальних небезпек зумовлено особливостями поведінки людей і окремих соціальних груп. Соціальні небезпеки досить численні. Наприклад, до соціальних належать всі протиправні (незаконні) форми насилля, вживання речовин, що порушують психологічну і фізіологічну рівновагу людини (алкоголь, наркотики, паління), шахрайство, самогубство, та інші дії, що здатні принести шкоду здоров'ю людей.