Відкриття Л. Пастера та їх роль в розвитку медичної науки. Роботи Р. Коха та їх вплив на прогрес мікробіології.

Епоха Пастера і Коха. Середина XIX століття стала поворотним етапом у розвитку мікробіології. Луї Пастер є основоположником мікробіології як науки. Його піонерські дослідження про бродінні, з'ясуванні ролі мікробів у кругообігу речовин у природі і мимовільне зародження склали теоретичну базу сучасної мікробіології. Пастер встановив, що в певних умовах культивування патогенні мікроби втрачають свою вірулентність. На основі цього відкриття він створює вакцини. Успіхи медичної мікробіології в області етіології інфекційних хвороб зумовили необхідність вивчення механізмів захисних реакцій організму від інфекційних агентів. Першим вченим, який показав, що багато клітини організму здатні захоплювати і перетравлювати чужорідні різні елементи, в тому числі і бактерії, був И.И.Мечников. Такі клітини він назвав «фагоцитами», а відкрите явище «фагоцитозом».
Поруч з ім'ям Пастера встало ім'я Роберта Коха, видатного майстра прикладних досліджень, він відкрив збудника сибірки, холери, туберкульозу та інших мікроорганізмів.

 

І. Мечніков і його внесок у вчення про несприйнятливість до інфекційних хвороб. П.Ерліх, Ж.Борде як основоположники вчення про гуморальний імунітет

После работ Л. Пастера появилось множество исследований, в которых пытались объяснить причины и механизмы формиро­вания иммунитета после вакцинации. Выдающуюся роль в этом сыграли работы И. И. Мечникова и П. Эрлиха.

Исследования И. И. Мечни­кова (1845—1916) показали, что большую роль в формировании иммунитета играют особые клетки — макро- и микрофаги. Эти клетки поглощают и переваривают чужеродные частицы, в том числе бактерии. Исследования И. И. Мечникова по фагоцитозу убедительно доказали, что, помимо гуморального, существует клеточный иммунитет. И. И. Мечников, ближайший помощник и последователь Л. Пастера, заслуженно считается одним из ос­новоположников иммунологии. Его работы положили начало изу­чению иммунокомпетентных клеток как морфологической основы иммунной системы, ее единства и биологической сущности.

Дослідження Д.І.Івановського - важливий етап становлення вірусології. Українська мікробіологічна школа. Праці Д.К.Заболотного, В.Д.Дроботько, С.С.Дяченко, К.Д.Пяткіна та ін.

Д.И.Ивановский (1864— 1920) открыл вирусы — представителей царства vira. Один из основоположников вирусологии. Впервые открыл проходящий через бактериологические фильтры возбудитель табачной мозаики, названный впоследствии вирусом. Труды по фитопатологии и физиологии растений.

Гамалея - выдающийся микробиолог. Вместе с И. И. Мечниковым в 1886 году организовал в Одессе первую в России бактериологическую станцию. Автор многих работ по микробиологии и иммунологии (по профилактике холеры, чумы, оспы, паразитарных тифов, бешенства). Открыл бактериолизины, возбудители холеры птиц. Обосновал значение дезинсекции для ликвидации сыпного и возвратного тифов. В 1888 году ученый издал книгу "О прививках против сибирской язвы".

Здровский (1890-1976 года), российский микробиолог, иммунолог и эпидемиолог, академик АМН. Исследования по проблемам тропических болезней, бруцеллеза и др. Под руководством Здродовского разработаны методы вакцинации против столбняка, дифтерии и др. инфекций. Автор книги "Учение о риккетсиях и риккетсиозах"

Смородинцев, российский вирусолог и иммунолог. Труды по этиологии и профилактике гриппа, энцефалитов и др. вирусных инфекций. Совместно с М. П. Чумаковым разработал и внедрил вакцину против полиомиелита.

Ермольева, российский микробиолог. Получила первые отечественные образцы антибиотиков - пенициллина, стрептомицина и др.; интерферона.

Жданов, российский вирусолог. Труды по вирусным инфекциям, молекулярной биологии и классификации вирусов, эволюции инфекционных болезней.

Мікроскопічний метод діагностики інфекційних хвороб. Принципи мікроскопічного дослідження з використанням імерсійного, люмінесцентного, електронного мікроскопів. Принципи організації, апаратура, режим роботи в бактеріологічній лабораторії.

Мікроскопічний метод дає змогу виявити збудника безпосередньо в матеріалі від хворого, користуючись світловим мікроскопом. На підставі аналізу морфологічних особливостей мікроба часом можна досить точно визначити його вид. Матеріалом для дослідження можуть бути кров, кістковий мозок, мазки чизмиви зі слизових оболонок порожнини рота і носа,,,,,,,Люминесцентная (или флюоресцентная) микроскопия. Осно­вана на явлении фотолюминесценции. Люминесценция — свечение веществ, возникающее после воз­действия на них каких-либо источников энергии: световых, элек­тронных лучей, ионизирующего излучения. Фотолюминесцен­ция — люминесценция объекта под влиянием света. Если осве­щать люминесцирующий объект синим светом, то он испускает лучи красного, оранжевого, желтого или зеленого цвета. В ре­зультате возникает цветное изображение объекта. Электронный микроскоп применяется для изучения вирусов, тонкого строения различных микроорганизмов, макромолекулярных структур и других субмик­роскопических объектов.

6.Морфологія та будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Методи їх виявлення.

За формою виділяють такі основні групи мікроорганізмів: Шаровидні або коки; Палочковидні; Звивисті; Нитковидні.
Коковидні бактерії (коки) за характером взаєморозташування після розподілу поділяються на ряд варіантів: Мікрококи; Диплококи; Стрептококи; Тетракоккі; Сарцини; Стафілококи.
Паличкоподібні форми бактерій: Бактеріі-палички, не утворюють спор; Бацілли-аеробні спороутворюючі мікроби. Діаметр суперечки зазвичай не перевищує розміру клітини (ендоспори); Клострідіі-анаеробні спороутворюючі мікроби. Діаметр суперечки більше поперечника (діаметра) вегетативної клітини, у зв'язку з чим клітина нагадує веретено або тенісну ракетку.
Звиті форми мікроорганізмів: Вібріони і кампілобактерії-мають один згин, можуть бути у формі коми, короткого завитка; Спірілли-мають 2 - 3 завитка; Спірохети-мають різну кількість завитків, аксостіль-сукупність фібрил, специфічний для різних представників характер руху і особливості будови.

Спори бактерій – ендоспори – внутрішньоклітинні утворення круглої або овальної форми. При забарвленні бактерій за Грамом клітина – синя, а спора прозора. Продукція спор – стадія циклу розвитку паличкоподібних грам позитивних Bacillus та Clostridium (виняток Lactobacillus), яка виробилась в процесі еволюції в боротьбі за збереження виду. Функція спор бактерій – захист. Спори знаходяться в стані анабіозу – не розвиваються, не розмножуються, але зберігають життєздатність. При попаданні в благо приємні умови одна спора проростає в одну вегетативну клітину.

Спори утворюються в несприятливих умовах, під впливом фізичних та хімічних факторів: низька вологість, температура, висока концентрація речовин, радіація, УФ промені. Властивості спор: - термостійкість. В той час, коли вегетативні клітини гинуть при 80 °С за 10 хвилин, спори гинуть при автоклаву ванні протягом 24 хвилин при температурі 120°С при тиску 1 атм. У висушеному стані вони гинуть при нагріванні до 150-160°С протягом декількох годин. В ґрунтах, багатих гумусом, при 25-40 °С спори можуть проростати у вегетативні форми. При температурах вище 43 °С і нижче 15 °С спороутворення припиняється.

 

7. Типи і механізми живлення бактерій. Поживні середовища, які використовують в мікробіології, вимоги до них, класифікація.

 

для характеристики їх типів живлення, використовують 3 критерія: джерело вуглецю, джерело енергії і донор електронів водню.

1) По відношенню до джерел вуглецю прокаріоти поділяються на дві групи:

- автотрофи – використовують для біосинтезу речовин клітини вуглекислоти;

- гетеротрофи – потребують готових органічних вуглевмістних сполук для синтезу речовин клітини.

2) За джерелом енергії прокаріоти діляться на:

- фототрофи – використовують енергію сонячного світла. (фотосинтез);

- хемотрофи – отримують енергію за рахунок окислювально-відновних реакцій (хімічним шляхом - хемосинтез). Для побудови органічних речовин свого тіла із вуглекислоти використовують хімічну енергію (хемосинтез).

3) По донору електронів прокаріоти діляться на:

- літотрофи – використовують неорганічні донори електронів (H2, NH3, H2 S, CO);

- органотрофи – використовують в якості донора електронів органічні сполуки (білки, спирти, кислоти).

За трьома вищевказаними критеріями виділяють 4 основних

типу живлення прокаріотів:

- фотолітотрофи;

- фотоорганотрофи;

- хемолітотрофи;

- хемоорганогетеротрофи

Крім вуглецю прокаріотам необхідний і азот.

По відношенню до джерела азоту мікроорганізми поділяються на:

- аміноавтотрофи - засвоюють азот із мінеральних сполук;

- азотфіксатори – засвоюють молекулярний азот повітря та будувати із нього необхідні компоненти клітини.

- аміногетеротрофи - потребують азот готових органічних азотовмістних сполук.