Клінічна психологія – галузь медичної психології, що вивчає психологічні фактори походження і перебігу захворювань, впливу хвороб на особистість, психологічні аспекти лікувальних впливів.

Клінічна психологія – галузь медичної психології, що вивчає психологічні фактори походження і перебігу захворювань, впливу хвороб на особистість, психологічні аспекти лікувальних впливів.

Клінічна психологія – галузь психології, головними задачами якої є вирішення питань (як практичних, так і теоретичних), що відносяться до попередження, діагностики захворювань та патологічних станів, а також до психокорекційних форм впливів на процес видужання, реабілітації, вирішенням різноманітних експериментальних питань та вивченню впливу різних психічних факторів на форму та перебіг різних захворювань. [Бауманн, Перре] [Корсакова]

Клінічна психологія існує як науково-прикладна психологічна галузь, в межах якої проводиться відповідна науково-дослідна діяльність,як галузь практичної психології, здійснюючи діагностичну, експертну, корекційну, профілактичну, реабілітаційну, консультативну, психотерапевтичну діяльність.

Предмет клінічної психології – механізми та закономірності виникнення стійких дезадаптивних станів.

Завдання клінічної психології:- Вивчення психічних проявів різних хвороб;-Вивчення ролі психіки у виникненні та перебігу та попередження хвороби;-Вивчення впливу різних хвороб на психіку;-Вивчення порушень розвитку психіки;-Розробка принципів і методів психологічного дослідження в клініці;-Розробка психічних методів впливу на психіку людини в лікувальних і профілактичних цілях.

СтруктурА клінічної психології: виділяють патопсихологію - що вивчає закономірності розладу психічної діяльності і властивостей особистості при хворобі, нейропсихологію - вивчає мозкові механізми психічних процесів на матеріалі локальних уражень мозку, та соматопсихологію -вивчає вплив захворювання на психіку людин.

Зв'язок з іншими дисциплінами: Зв’язок з іншими дисциплінами: загальна психологія, психодіагностика, патопсихологія, вікова психологія, психофізіологія, психотерапія, психологічне консультування, психологія здоров’я.

2. Етичні проблеми в клінічній психології.

 

Професійна діяльність клінічного психолога інтегрована в усі основні сфери медичної науки і практики. Довгий час у європейській культурі формувалися, змінювалися різні моральні принципи і правила. Різні моральні регулятори, що функціонували на різних етапах розвитку суспільства - впливали на формування етичних моделей і в медицині. Можна виділити 4 співіснуючі моделі: 1. Модель Гіппократа (принцип «не нашкодь»).. Першою формою лікарської етики були моральні принципи лікування Гіппократа (460-377 рр.. До н. Е..), Ставлення лікаря до хворого з самого початку орієнтоване на турботу, допомогу, підтримку є основною рисою професійної лікарської етики 2. Модель Парацельса (принцип «роби добро»). - це облік індивідуальних особливостей особистості, визнання глибини її душевних контактів з лікарем і включеності цих контактів у лікувальний процес. 3. Деонтологічна модель (принцип «дотримання боргу»). Вперше термін «деонтологія» («deontos» - належне, «logos» - вчення) ввів англійський філософ Бентам (1748-1832), позначаючи цим поняттям науку про борг, моральні обов'язки, досконалості і бездоганності. Ставлення до хворого таким чином, яким би хотілося, щоб ставилися до тебе4. Біоетика (принцип «поваги прав і гідності особи»). Термін «біоетика» (етика життя), запропонований Ван Ренселлера Поттером в 1969 р. принцип «поваги прав і гідності особистості». Під впливом цього принципу змінюється рішення «основного питання» медичної етики - питання про відношення лікаря і пацієнта. Сьогодні гостро стоїть питання про участь хворого в прийнятті лікарського рішення. Клінічний психолог у своїй діяльності стикається зі специфічними етичними питаннями. По-перше інформування випробуваного про цілі та зміст психологічного обстеженняперед його проведенням.Конфіденційності при обговоренні результатів дослідження, отримати згоду пацієнта при доцільності ознайомлення з його результатами інших фахівців. По-друге,-правило «кордонів» (кордон як межа прийнятної поведінки). По-третє,-формування емоційної прихильності пацієнта до клінічного психолога, прихильність, перетворюючись на залежність, викликає негативні реакції у пацієнта, що ведуть до деструктивних форм поведінки.   3. Здоров'я можна розуміти як відсутність якоїсь хвороби. «стан повного благополуччя —фізичного, душевного і соціального».стан людини, при якому: збережені структурні та функціональні характеристики організму; зберігається емоційне і соціальне благополуччя;відповідність психічних реакцій силі і частоті середовищних впливів; здатність управління своєю поведінкою відповідно до загальноприйнятих норм; здатність планувати своє життя і реалізовувати свої плани;

Хвороба – патологічні зміни (дефект) в індивіді. причина болезни — болезнь — плохое самочувствие — роль больного

Причини хвороби (біологічні, психологічні, соціальні.

Хвороба та здоров'я є результатом взаємодії хвороботворних факторів (вірусів, стресу ) і факторів, сприятливих для здоров'я, таких, як сильна імунна система, хороша конституція, (екологічних, економічних, соціальних умов життя).

Менінгер,Ягода, Беккер.Гален,Кізер.

Розлад означає відсутність або порушення існуючого раніше звичайного для людини стану. Розлади можуть викликатися взаємодією ряду факторів біологічного, психологічного та соціального рівня, причому в кожному конкретному випадку той чи інший фактор може виявитися провідним на початку, розвитку або кінець порушення. Визначення психічного розладу спирається на три базових критерію:

1) окремі типи реакцій, що перевищують статистично виявлену частоту їх виникнення у більшості людей в певній ситуації в деякий проміжок часу (наприклад, якщо п'ять з дев'яти ознак депресії спостерігаються у людини протягом двох тижнів і більше, то тільки такий стан визнається розладом);

2) стану, що заважають людині адекватно реалізовувати поставлені ним перед собою цілі і тому завдають йому шкоди»);

Типи поведінки, від яких страждає і отримує фізичний збиток сам індивід або що приносять страждання і фізичний збиток оточуючим його людям

4. Основні підходи до класифікації розладів у клінічній психології.

Основи, принципи, методи та правила класифікації складають предмет таксономії. На сьогоднішній день у класифікації індивідів з психічними розладами домінують дві міжнародні системи класифікації психічних розладів: ICD (або МКХ). DSM – система класифікації Американської психіатричної асоціації; це система класифікації для психічних розладів, що конкурує з МКХ. DSM розпочинає свою історію з 1952 року,

МКХ-10 – всі захворювання.

Структурний підхід О. Кернберга до клінічної психодіагностики.

Класифікація психопатологій за МКБ-10.

Органічні, включаючи симптоматичні, психічні розлади.

Психічні розлади та розлади поведінки(вжив. Психоактивних речовин).

Шизофренія, шизотипові та маячні розлади.

Розлади настрою(афективні розлади).

Невротичні, пов’язані зі стресом, транс, одержимість.

Поведінкові сидроми повяз. З фізіологічн. Потребами(розл прийому їжі, поруш. Сну).

Розлади особистості та поведінки в зрілому віці(стійкі зміни особистості після стресів, катастроф, специфічні розлади.

Розумова відсталість.

9. Розлади психологічного розвитку(розл. Розвитку мови,учбових навиків).

Емоційні розлади та розлади поведінки, що поч. в дитяч. Та підліт.віці.

Неуточнені психічні розлади.

Класифікація психопатологій за У. Бауманом та М. Перре.

Розлади окремих психічних функцій(научіння, мислення, памяті, сну, прийом. Їжі).

Розлади патернів функціонування(вжив. ПАР,шизофренія, тривожні, депресивні розлади, розл. Дит, підл., стареч.віку).

Розлади у міжособистісних системах(шкільні порушення,виробничих організацій, розлади стосунків, сек. роз.).

Класиф. За П. Ганнушкіним.

Група циклоїдів – конституційно збуджені, депресивні, циклотоміки

Група астеніків – конст. Роздратованість та виснажуваність.

Основним компонентом структури ВКХ є особливе емоційне реагування хворого на факт захворювання. З часом ці емоційні порушення ускладнюються за рахунок недостатності інформації, а також взаємовпливів пацієнтів. Виникають стани страху, тривоги, депресії. Мислення хворого базуються на емоційній значимості тих чи інших фактів. Проблеми хвороби відтісняють інші проблеми (робота, сім'я, суспільна діяльність. У людей зі слабкою волею захворювання може призвести до стану пасивності, депресії. У людей з сильною волею спостерігається прийняття і впровадження в життя рішень, спрямованих як на боротьбу з хворобою.

Аутопластична картина хвороби є по своїй сутності суб’єктивним сприйманням її хворим.Лібіх виокремлює таку структуру ВКХ:

1) больова сторона хвороби (рівень сенсорики);

2) емоційна сторона хвороби (страх, тривога, депресія, надія);

Психосоматози (психічно обумовлені соматичні порушення) це фізичні захворювання або порушення, в патогенезі яких важливу роль відіграють психічні фактори (особливості характеру і темпераменту, особливості реагування на конфлікти, напруженість, незадоволення, душевні страждання.

Механізм виникнення психосоматозів: психічний стресовий фактор викликає афективне напруження. Афект як міст між психічною і соматичною сферами. При придушенні афекту відбуваються зміни в судинній системі і внутрішніх органах. Спочатку ці зміни мають функціональний характер, проте, при більшій тривалості і частому їх повторенні вони можуть стати органічними, незворотними.

Види психосоматичних порушень: невротична поведінка, органні неврози, прихована (маскована) депресія,, клімакс у жінок і чоловіків.

Органічні соматичні захворювання (класичні психосоматози, психосоматичні хвороби) в розвитку яких вирішальну роль має психогенний компонент. Як правило, сюди належать гіпертонічна хвороба, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, інфаркт міокарда, бронхіальна астма, ревматоїдний артрит.

Психогенні функціональні розлади, є короткотривалими і менш вираженими, знаходяться на межі норми, інколи їх відносять до числа невротичних захворювань. Це кардіореакції, виражена пітливість, заїкання, тіки, блювання..

Психосоматичні розлади, що випливають з особливостей особистості (аномальної) і її переживань. Це приводить до такої поведінки, результатом якої є порушення здоров’я.(схильність до травм, ожиріння,залежність від токсичних речовин).

 

8. Хвороботворні та проективні для здоровя фактори. Проблема здоров'я людини існувала завжди. Вона виникла з появою людини та видозмінюється відповідно до розвитку культури людського суспільства. Умови життя та праці сучасної людини, безперечно, покращились, але наслідки цього далеко не однозначні. Хвороботворн і: -Забруднення навколишнього середовища, аварія на Чорнобильській. шкідливі відходи виробництва. Природа неспроможна утилізувати їхню велику кількість. Тому разом із їжею, водою, повітрям до організму надходять і шкідливі речовини.

-паління, зловживання спиртними напоями, пристрасть до наркотиків.

-високий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів зумовив різке зменшення частки фізичної праці та збільшення нервових навантажень. Темп праці, монотонність,, збільшення навантажень на зоровий, слуховий та інші аналізатори.

- недостатньо ефективне медичне забезпечення

Залишається актуальною й сьогодні думка Гіппократа, яка полягає в тому, що єдина причина всіх хвороб – невідповідність між можливостями організму і вимогами, котрі висувають йому умови і спосіб життя

За умов життя, що змінюються й ускладнюються, людині можна підтримувати здоров'я, навчившись адаптуватися до тих змін, які вона сама вносить у цей світ. Вирішення проблеми здоров'я людини закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею низки проблем (формування, збереження, зміцнення і відновлення свого здоров'я), а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя.

ФАКТОРИ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

Вітчизняними і зарубіжними вченими встановлено, що на здоров'я людини впливає ряд факторів. Встановлено, що здоров'я людини на 20% залежить від стану довкілля. У людей, котрі проживають в екологічно чистій місцевості, здоров'я може бути кращим.

До іншої групи факторів (20%) належить генетичний фактор (спадковість). Відомо, що у батьків, які ведуть здоровий спосіб життя, є всі передумови для народження здорових дітей.

Учені-спеціалісти стверджують, що здоров'я людини залежить від сист охорон здор лише на 10 %. До функцій системи охорони здоров'я відносять професійну діагностику захворювань, висококваліфіковане лікування хворих, ефективність лікарських препаратів, профілактичну роботу лікарів щодо попередження захворювань.

На 50% здоров'я людини залежить від способу її життя. Умови, в яких перебуває індивід, як людина харчується, чи має шкідливі звички, чи займається фізичними вправами і спортом, чи вдосталь часу перебуває на свіжому повітрі, як проводить вихідні дні. чи дотримується режиму роботи, навчання і відпочинку.

Іпохондричний. Зосередження на хворобливих та інших неприємних відчуттях, прагнення розповідати про них оточуючим. Перебільшення дійсних і вишукування неіснуючих хвороб і страждань,поєднання бажання лікуватися і невіри в успіх.

Наявні в продажі електронні засоби для допомоги в організації (роботи, дій) і допоміжні засоби для пригадування дозволяють зберігати і використовувати дуже велику кількість необхідної інформації (наприклад, списки намічених справ, ідеї або домовленості). Деякі прилади можуть бути запрограмовані так, щоб нагадувати про дати до певного моменту найближчого або пізнішого майбутнього. Особливо добре орієнтовані на пацієнтів нові системи, що передають (по радіо) новини у будь-який час. У одній з таких систем індивідуальна допомога виявляється за допомогою модему: інформація спочатку поступає на радіостанцію, а звідти — пацієнтам.

Клінічна психологія – галузь медичної психології, що вивчає психологічні фактори походження і перебігу захворювань, впливу хвороб на особистість, психологічні аспекти лікувальних впливів.

Клінічна психологія – галузь психології, головними задачами якої є вирішення питань (як практичних, так і теоретичних), що відносяться до попередження, діагностики захворювань та патологічних станів, а також до психокорекційних форм впливів на процес видужання, реабілітації, вирішенням різноманітних експериментальних питань та вивченню впливу різних психічних факторів на форму та перебіг різних захворювань. [Бауманн, Перре] [Корсакова]

Клінічна психологія існує як науково-прикладна психологічна галузь, в межах якої проводиться відповідна науково-дослідна діяльність,як галузь практичної психології, здійснюючи діагностичну, експертну, корекційну, профілактичну, реабілітаційну, консультативну, психотерапевтичну діяльність.

Предмет клінічної психології – механізми та закономірності виникнення стійких дезадаптивних станів.

Завдання клінічної психології:- Вивчення психічних проявів різних хвороб;-Вивчення ролі психіки у виникненні та перебігу та попередження хвороби;-Вивчення впливу різних хвороб на психіку;-Вивчення порушень розвитку психіки;-Розробка принципів і методів психологічного дослідження в клініці;-Розробка психічних методів впливу на психіку людини в лікувальних і профілактичних цілях.

СтруктурА клінічної психології: виділяють патопсихологію - що вивчає закономірності розладу психічної діяльності і властивостей особистості при хворобі, нейропсихологію - вивчає мозкові механізми психічних процесів на матеріалі локальних уражень мозку, та соматопсихологію -вивчає вплив захворювання на психіку людин.

Зв'язок з іншими дисциплінами: Зв’язок з іншими дисциплінами: загальна психологія, психодіагностика, патопсихологія, вікова психологія, психофізіологія, психотерапія, психологічне консультування, психологія здоров’я.

2. Етичні проблеми в клінічній психології.

 

Професійна діяльність клінічного психолога інтегрована в усі основні сфери медичної науки і практики. Довгий час у європейській культурі формувалися, змінювалися різні моральні принципи і правила. Різні моральні регулятори, що функціонували на різних етапах розвитку суспільства - впливали на формування етичних моделей і в медицині. Можна виділити 4 співіснуючі моделі: 1. Модель Гіппократа (принцип «не нашкодь»).. Першою формою лікарської етики були моральні принципи лікування Гіппократа (460-377 рр.. До н. Е..), Ставлення лікаря до хворого з самого початку орієнтоване на турботу, допомогу, підтримку є основною рисою професійної лікарської етики 2. Модель Парацельса (принцип «роби добро»). - це облік індивідуальних особливостей особистості, визнання глибини її душевних контактів з лікарем і включеності цих контактів у лікувальний процес. 3. Деонтологічна модель (принцип «дотримання боргу»). Вперше термін «деонтологія» («deontos» - належне, «logos» - вчення) ввів англійський філософ Бентам (1748-1832), позначаючи цим поняттям науку про борг, моральні обов'язки, досконалості і бездоганності. Ставлення до хворого таким чином, яким би хотілося, щоб ставилися до тебе4. Біоетика (принцип «поваги прав і гідності особи»). Термін «біоетика» (етика життя), запропонований Ван Ренселлера Поттером в 1969 р. принцип «поваги прав і гідності особистості». Під впливом цього принципу змінюється рішення «основного питання» медичної етики - питання про відношення лікаря і пацієнта. Сьогодні гостро стоїть питання про участь хворого в прийнятті лікарського рішення. Клінічний психолог у своїй діяльності стикається зі специфічними етичними питаннями. По-перше інформування випробуваного про цілі та зміст психологічного обстеженняперед його проведенням.Конфіденційності при обговоренні результатів дослідження, отримати згоду пацієнта при доцільності ознайомлення з його результатами інших фахівців. По-друге,-правило «кордонів» (кордон як межа прийнятної поведінки). По-третє,-формування емоційної прихильності пацієнта до клінічного психолога, прихильність, перетворюючись на залежність, викликає негативні реакції у пацієнта, що ведуть до деструктивних форм поведінки.   3. Здоров'я можна розуміти як відсутність якоїсь хвороби. «стан повного благополуччя —фізичного, душевного і соціального».стан людини, при якому: збережені структурні та функціональні характеристики організму; зберігається емоційне і соціальне благополуччя;відповідність психічних реакцій силі і частоті середовищних впливів; здатність управління своєю поведінкою відповідно до загальноприйнятих норм; здатність планувати своє життя і реалізовувати свої плани;

Хвороба – патологічні зміни (дефект) в індивіді. причина болезни — болезнь — плохое самочувствие — роль больного

Причини хвороби (біологічні, психологічні, соціальні.

Хвороба та здоров'я є результатом взаємодії хвороботворних факторів (вірусів, стресу ) і факторів, сприятливих для здоров'я, таких, як сильна імунна система, хороша конституція, (екологічних, економічних, соціальних умов життя).