А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

А

Алібі (від лат. alibi – в іншому місці) – факт перебування обвинуваченого або підозрюваного поза місцем учинення злочину в момент, зафіксований як час злочину. А. – обставина, що виключає перебування обвинуваченого (підозрюваного) на місці злочину в момент його вчинення. Доказами А. є відомості про перебування цієї особи в іншому місці, отримані з показань свідків, потерпілого та ін. Перевірка А. необхідна незалежно від того, чи заявив про цс сам обвинувачений, чи про це стало відомо другим. Особливо складним буває допит підозрюваного тоді, коли він заявляє про своє А. Типова система тактичних прийомів, спрямована на викриття неправдивої заяви про А., охоплює: 1) постановку деталізуючих запитань щодо перебування допитуваного в названому ним місці; 2) постановку контрольних запитань щодо фактів, точно встановлених у справі; 3) оголошення фрагментів показань осіб, на які посилався підозрюваний; 4) оголошення показань осіб, які спростовують заяву про А. підозрюваного; 5) пред'явлення доказів, що підтверджують перебування підозрюваного на місці вчинення злочину; 6) оголошення висновків експертиз, результатів окремих слідчих дій, що вказують на можливість перебування допитуваного на місці вчинення злочину.

Алфавітно-дактилоскопічний облік – різновид криміналістичного обліку. Здійснюється за допомогою двох взаємопов'язаних картотек: алфавітної та дактилоскопічної картотеки десятипальцевої системи реєстрації. Алфавітні картотеки ведуться на осіб, які вчинили злочин на певній території, оголошених у розшук, засуджених до позбавлення волі, таких, що відбувають покарання, затриманих. В алфавітній картці зазначаються демографічні дані, відомості про судимості, арешти, затримання, наводяться дактилоскопічна формула і відбиток вказівного пальця правої руки. Дактилоскопічні картотеки також ведуться для обліку осіб, які підлягали арешту, обвинувачених, засуджених за вчинення злочинів, тих, які перебувають у розшуку, вчинили злочини, але звільнені від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням заходів громадського впливу або зміною обстановки. Дактилоскопічні картки з відбитками усіх пальців і долонь рук людини виготовляються на спеціальних бланках. З лицьового боку картки зазначаються також демографічні дані, а на зворотному – відомості просудимості, затримання та особливі прикмети.

Антропологічний метод – спеціальний метод криміналістики, що має важливе значення при встановленні особи загиблого за кістковими останками.

Антропологія (від грец. anthropos – людина і logos – вчення) – наука про біологічну природу людини.

Антропометрія (від грец. anthropos – людина і μετρεω – вимірюю) – система кримінальної реєстрації злочинців. Полягає у вимірі певних частин тіла того, хто реєструється, із внесенням результатів вимірів у спеціальну реєстраційну картку. В основу А. покладено теорію бельгійського статистика А. Кетле. Вперше А. у 1860 р. намагався застосувати директор в'язниці в Лувені (Бельгія). Детальну розробку антропометричної системи реєстрації здійснив чиновник паризької поліції А. Бертільон у 1879 р.

Арешт і виїмка кореспонденції – заборона органом розслідування або судом доставки кореспонденції адресатові, затримання її установою зв'язку надалі до особливої вказівки слідчого чи судового органу (арешт) або вилучення кореспонденції для ознайомлення з її змістом, а у разі потреби – для залучення до справи (виїмка). Кримінально-процесуальний закон встановлює порядок накладення А. і в. к. (ст. 187, 187¹ КПК України).

Б

Балістика судова – галузь криміналістичної техніки, що вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби й методи збирання та дослідження таких слідів для встановлення певних обставин розслідуваних злочинів, а також рекомендацій щодо запобігання злочинам, пов'язаним із застосуванням вогнепальної зброї.

Бригадний метод розслідування – форма організації розслідування кримінальних справ з великим обсягом роботи, багатоепізодних.

Бюро судово-медичної експертизи – державні спеціалізовані установи Міністерства охорони здоров'я України, що забезпечують проведення судово-медичних експертиз.

В

Вбивство – злочин, що полягає в умисному або необережному позбавленні іншої людини життя (ст. 115-119 КК України). У криміналістиці пропонуються методики розслідування В.: 1) при виявленні трупа з ознаками насильницької смерті; 2) при виявленні частин розчленованого трупа; 3) при зникненні людини, коли обставини вказують на можливість В.; 4) замаскованих інсценуваннями; 5) вчинених на замовлення; 6) вчинених у процесі протистояння організованих злочинних угруповань; 7) вчинених у бійці; 8) вчинених за умов неочевидності; 9) вчинених на сексуально-садистському підґрунті та ін. Типовими обставинами, що підлягають з'ясуванню, вважаються: подія злочину (В., самогубство, нещасний випадок); коли вчинено злочин; чи на місці виявлення трупа вчинено В.; однією чи кількома особами вчинено В.; яким способом учинено злочин; чи довго перебували злочинці на місці події; які мотиви В.; хто є жертвою В.; який спосіб приховування В.; хто вчинив В. У разі виявлення трупа з ознаками насильницької смерті провадяться наступні слідчі дії й оперативно-розшукові заходи: 1) огляд місця події; 2) огляд трупа; 3) переслідування злочинця по "гарячих" слідах; 4) виявлення і допит свідків; 5) заходи щодо встановлення особи жертви; 6) призначення судово-медичної експертизи; 7) призначення інших судових експертиз; 8) затримання підозрюваного; 9) освідування підозрюваного; 10) допит підозрюваного.

Вбивство на замовлення – умисне вбивство, вчинене особою за дорученням та в інтересах третьої особи. В. на з. мають специфічний механізм організації і вчинення, часто характеризуються відсутністю безпосередніх зв'язків між замовником (організатором) та виконавцем злочину, попередніх стосунків між найманою особою і жертвою. Ст. 115 КК України передбачає як обтяжуючу обставину вбивство, вчинене на замовлення.

Версія (франц. version, від лат. verso – тлумачу, зауважую) – форма мислення, різновид гіпотези. У слідчій і судовій діяльності обґрунтоване припущення щодо події злочину, його окремих елементів або про походження і зв'язок доказових фактів.

Версія криміналістична – обґрунтоване припущення щодо окремого факту або групи фактів, що мають чи можуть мати значення для справи, вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, їх зв'язок між собою та зміст, який слугує цілям встановлення об'єктивної істини. Властивості В. к.: обґрунтованість, реальність, конкретність і відносність. Види В. к.: за суб'єктом висування – слідчі, оперативно-розшукові, судові, експертні; за обсягом – загальні та окремі; за ступенем визначеності – типові і конкретні; за предметом доведення-обвинувальні й виправдувальні.

Виготовлення зліпків – створення копій об'ємних слідів. В. з. здійснюється після фотографування та опису слідів у протоколі. У криміналістиці рекомендується певний порядок В. з. Для В. з. використовують гіпс, парафін, полімерні матеріали, пластилін.

Вид фотозйомки – сукупність методів і засобів (прийомів) знімання щодо особливостей криміналістичних об'єктів.

Виїмка – слідча дія, що полягає у вилученні або витребуванні в якоїсь особи або установи (підприємства) певних предметів і документів, які мають значення для справи. В. – це самостійна слідча дія, що проводиться у разі потреби вилучити тільки певні предмети і документи, коли точно відомо, де й у кого вони знаходяться. Процесуальний режим В. регламентується ст. 178- 186, 187і, 188 і 189 КПК України.

Виправлення – спосіб змінювання початкового змісту документа шляхом переробки одних письмових знаків на інші. В. проводиться щодо літерних і цифрових записів. Виправляються, як правило, близькі за конфігурацією цифри й літери. Ознаки В.: відмінність у відтінку та інтенсивності забарвлення штрихів у літерах, цифрах і словах; різна товщина штрихів або наводка в літерах, словах; пошкодження паперу в місцях В.

Виробленість почерку – одна із загальних ознак почерку, що відображає здатність того, хто пише, користуватися сучасною системою скоропису; визначається темпом письма і координацією рухів при виконанні письмових знаків і їх з'єднань. Під В. п. розуміють рівень оволодіння технікою письма, що проявляється у здатності виконувати рукописний текст у швидкому темпі, стійкими координованими рухами. Розрізняють три ступені В. п.: високий, середній і низький.

Висновок експерта – процесуальний документ, у якому викладаються підстави проведення експертизи, хід і результати експертного дослідження. В. е. складається з трьох частин: 1) вступної (вказується назва експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи і хто її виніс; перелік об'єктів, що надійшли на дослідження; питання, поставлені експерту; відомості про його особу; клопотання про надання додаткових матеріалів і результати їх розгляду; відомості про участь експерта у слідчих діях; прізвища і процесуальне становище осіб, які брали участь у проведенні експертизи); 2) дослідної (описуються об'єкти експертизи; викладається процес експертного дослідження; проводиться аналіз і синтез отриманих результатів; наводяться різні розрахунки і довідкові дані, якими користувався експерт; обґрунтовується його висновок; опис конкретних ознак, покладених в основу обґрунтування висновку); 3) висновкової (міститься В. е., тобто відповіді на поставлені перед ним питання). В. е. може бути у формі категоричного висновку або у формі висновку про неможливість розв'язання питання, поставленого перед експертом. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал (фотознімки, схеми, креслення). Висновок підписує експерт. В. е. не має переваг перед іншими доказами.

Відбиток печатки (штампа) – необхідний реквізит документа (здебільшого). В. п. (ш.) передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню папера або видавлювання на його поверхні відповідного рельєфу.

Відеозапис – засіб фіксації криміналістично значущої інформації. Переваги В.: дає змогу водночас фіксувати звук і зображення; може містити інформацію про динамічність події, про фази розвитку тієї чи іншої дії або явища; не потребує лабораторного опрацювання знятого матеріалу; дає можливість багаторазово використовувати відеоплівку для запису; дозволяє в ході фіксації переходити з одного збільшення на інше, забезпечуючи більше зображення об'єкта (ділянки); передбачає можливість уповільнення руху кадру при перегляді і демонстрації, що дає змогу детально вивчити елементи руху об'єкта. Див. Судовий відеозапис.

Відтворення обличчя (голови) за черепом – процедура, яка може мати місце за значної або повної відсутності м'яких тканин. В. о. (г.) за ч. здійснюється у вигляді скульптурного портрета за методикою М.М. Герасимова. Методика ґрунтується на закономірностях співвідношення в будові м'яких тканин обличчя і черепа. У практиці зазвичай використовується для оперативно-розшукових цілей.

Відтворення обстановки та обставин події – дія, яка охоплює дві слідчі дії – слідчий експеримент та перевірку показань на місці (ст. 194 КПК України).

Встановлення психологічного контакту – процес встановлення найсприятливішої "атмосфери" спілкування під час допиту. Досягається використанням комплексу тактичних прийомів. Залежно від мети В. п. к. і процесуального становища допитуваного пропонуються підсистеми тактичних прийомів. Підсистема тактичних прийомів, що сприяє адаптації до обстановки допиту і усуненню небажаних станів психіки обвинуваченого (підозрюваного), включає: 1) уточнення даних анкетно-біографічного характеру; 2) бесіду на абстрактну тему чи тему, що цікавить і не стосується предмета допиту; 3) демонстрацію слідчим поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси. Підсистема тактичних прийомів, що сприяє адаптації до обстановки допиту і усуненню небажаних станів психіки свідка (потерпілого), передбачає наявність таких прийомів: а) повідомлення мети допиту; б) бесіди на абстрактну тему чи тему, що цікавить і не стосується предмета допиту; в) переконання в невідворотності покарання злочинців. Підсистема тактичних прийомів, що стимулює настанову обвинуваченого (підозрюваного) на необхідність спілкування, включає: 1) роз'яснення значення щиросердного розкаяння допитуваного, ін. пом'якшуючих обставин; 2) демонстрацію перспектив ситуації, що склалася; 3) використання позитивної оцінки окремих якостей допитуваного. Підсистема тактичних прийомів, що стимулює установку на необхідність спілкування у свідка (потерпілого), містить: а) роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань; 2) переконання в необхідності надання допомоги органам розслідування; 3) роз'яснення суті наслідків вчиненого злочину або можливості їх виникнення в майбутньому; 4) показ фотознімків (предметів), пов'язаних із вчиненим злочином і його наслідками; 5) використання позитивної оцінки окремих якостей допитуваного.

Г

Габітологія (від лат. habitus – вигляд, зовнішність та грец. logos – вчення) – вивчення і використання даних, що характеризують зовнішній вигляд людини, з метою її розшуку й ототожнення. Див. Габітоскопія криміналістична.

Габітоскопія криміналістична (від лат. habitus – вигляд, зовнішність і грец. σκοπέω – спостерігаю, вивчаю) – галузь криміналістичної техніки, що охоплює систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини і сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнення особи. В основі Г. к. лежать дані анатомії, антропології та біології.

Гільзотека – систематизоване зібрання гільз, які призначені для проведення ідентифікації вогнепальної зброї. В Україні при Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС існує центральна колекція куль і гільз із слідами зброї (кулегільзотека).

Гіпсовий зліпок – копія об'ємного сліду. Порядок виготовлення Г. з.: зі сліду видаляють сторонні предмети; готують арматуру для каркаса (за довжиною і шириною) і бирку; готують розчин гіпсової маси; заповнюють слід насипним, наливним або комбінованим способом; після затвердіння зліпок видаляють і промивають чистою водою.

Грабіж – відкрите викрадення чужого майна (ст. 186 КК України). Викрадення вважається відкритим, якщо воно відбувається у присутності потерпілого, осіб, у віданні або під охороною яких перебуває майно, чи у присутності сторонніх, коли винний усвідомлює, що ці особи розуміють характер його злочинних дій, але ігнорують дану обставину.

Групова належність – визначення класифікаційної групи об'єкта (типу, класу, роду, різновиду). Встановлення Г. н. може бути етапом ідентифікації або становити зміст самостійного експертного завдання. Віднесення об’єкта до певної сукупності проводиться на основі вивчення загальних ознак.

Д

Давання хабара – злочин у сфері службової діяльності (ст. 369 КК України); полягає у передачі особистого або через посередників службовій особі матеріальних цінностей, права на майно, надання вигід майнового характеру за вчинення або невчинення дій в інтересах хабародавця з використанням влади чи службового становища.

Дактилоскопічна формула – формула десятипальцевої системи реєстрації. що записується у правому верхньому куті лицьового боку дактило картки; дробів. Перша називається основною частиною формули, друга – додатковою. Чисельник основної частини формули являє собою суму умовних цифрових позначень тільки завиткових візерунків парних пальців рук із додаванням одиниці, а знаменник – суму позначень завиткових візерунків непарних пальців із додаванням одиниці. Парні і непарні пальці визначають, переходячи від великого пальця правої руки до мізинця лівої. Для цифрових позначень усі пальці розподіляються на пари. Відповідним парам дають такі цифрові позначення: великий і вказівний правої руки – 16; середній і безіменний правої руки – 8; мізинець правої і великий лівої руки – 4; вказівний і середній лівої – 2; безіменний і мізинець лівої – 1. Додаткова частина формули являє собою дріб, де в чисельнику є ряд цифрових позначень усіх візерунків пальців правої руки, які не сумуються, а в знаменнику – пальців лівої.

Дактилоскопічні порошки – порошки, які використовуються для виявлення невидимих або маловидимих потожирових слідів рук (двоокис титану, аргенторат, основний вуглекислий свинець, бронзовий порошок, порошок алюмінію, сажа, графіт, порошок заліза). Д. п. розрізняють: магнітні і немагнітні; прості і складні. Використані, Д. п. полягає в тому, що потожирові виділення на відбитках пальців рук тривалий час повністю не висихають, тому до них прилипають частинки порошків. Слід на темній поверхні фарбують світлим порошком, на світлій – темним.

Дактилоскопіювання – отримання пальцевих відбитків живих осіб і трупів. При Д. живих осіб на гладеньку пластинку видавлюють невелику кількість друкарської фарби і розкочують її гумовим валиком. Потім особі пропонують вимити руки теплою водою з милом, після чого нігтьові фаланги всіх пальців прокочують від краю до краю по пластинці з фарбою, потім у тому самому порядку прокочують їх у спеціально зазначених місцях на дактилокартці. Після прокочування на дактилокартку наносять контрольний відбиток чотирьох пальців одночасно (крім великого, що прокочується окремо у спеціально відведеній графі), це допомагає перевірити, чи нанесено окремі відбитки пальців на відповідні місця дактилокартки, і визначити, якою рукою і яким пальцем залишено відбиток на місці події. Д. трупа має свої особливості. Фарбу з пластинки за допомогою гумового валика наносять на пальці, а потім прокочують кожний палець окремими квадратиками паперу, покладеними на сірникову коробку. Аркуші паперу з відбитками пальців наклеюють на відповідне місце дактилокартки. Контрольний відбиток не робиться.

Дактилоскопія (від грец. δακτυλοζ – палець і σκοπεω – дивлюся, розглядаю, букв. – пальцероздивляння) – розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних візерунків з метою використання їх відбитків для встановлення особи і розкриття злочинів.

Документ (від лат. documentum – свідчення, доказ) – матеріальний об'єкт, у якому зафіксовано відомості про будь-які факти, що відбулися чи передбачувані. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види Д.: 1) письмові (тексти, цифри та інші записи); 2) графічні (креслення, малюнки, схеми); 3) фотодокументи; 4) кіно-, відеодокументи; 5) фотодокументи; 6) електронний документ. За процесуальною природою письмові Д. можуть виступати як письмові й речові докази.

Дописка – спосіб зміни початкового змісту документа шляхом внесення в рукописний текст нових слів, фраз або окремих письмових знаків. Д. проводиться щодо літерних і цифрових записів. Ознаки Д.: нерівномірність проміжків між рядками, словами, буквами всередині слів; зменшений розмір і розгін почерку певної частини тексту; неоднаковий нахил штрихів оДнойменних знаків; наявність обведення штрихів основного тексту; розходження в інтенсивності, відтінках барвника штрихів та їх копіювальних властивостей. Ознаки Д. можуть бути виявлені за допомогою збільшувальної техніки, світлофільтрів, що посилюють колірний контраст барвника штрихів. Д. розпізнається у процесі почеркознавчого і техніко-криміналістичного дослідження.

Допит – слідча або судова дія, що являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування між особами, які беруть у ній участь. Д. спрямований на отримання відомостей про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі. Це процес передачі слідчому допитуваним інформації про розслідувану подію або пов'язані з нею обставини і особи. Д. – одна з найскладніших слідчих (судових) дій і найпоширеніший спосіб одержання доказів. Порядок Д. регламентується нормами КПК України (ст. 107, 143-146, 166-171, 201, 300, 303, 304, 307, 308 і 311). Мета Д. полягає в отриманні повних показань, що відображають об'єктивну дійсність. Залежно від процесуального стану допитуваного розрізняють такі види Д.: Д. свідка, Д. потерпілого, Д. підозрюваного, Д. обвинуваченого, Д. підсудного, Д. експерта. Особливим видом Д. є Д. на очній ставці і перехресний Д. До загальних положень процесуального характеру належать такі: Д. може бути проведений за місцем провадження слідства або за місцем перебування допитуваного, як правило, у денний час; допитувані дають свідчення наодинці зі слідчим, за винятком випадків, прямо передбачених законом (присутність захисника, педагога, законних представників неповнолітнього та ін.); перед Д. слідчий за необхідності пересвідчується в особі допитуваного, роз'яснює останньому його права та обов'язки, з'ясовує відомості анкетного характеру; Д. по суті справи розпочинається з пропозиції допитуваному розповісти все відоме йому у справі. Закон забороняє домагатися показань шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. Примушування давати свідчення на Д. визнається злочином проти правосуддя.

Допит неповнолітнього – вид допиту, особливості якого пов'язані з особистістю допитуваного. Д. н. свідка, який не досяг 14-літнього віку, проводиться у присутності педагога. Присутність педагога при допиті свідка у віці від 14 до 16 років не є обов'язковою. Вона віднесена на розсуд слідчого. У разі потреби при Д. н. свідка можуть бути присутніми лікар, батьки або інші законні представники (ст. 168 КПК України). При Д. н. обвинуваченого присутність педагога або лікаря, батьків чи інших законних представників віднесено на розсуд слідчого або прокурора чи може бути здійснена за клопотанням захисника (ст. 438 КПК України). Під час Д. н. мають місце особливості, пов'язані зі способом виклику неповнолітнього на допит, визначенням місця, часу і режиму провадження. Вікові особливості допитуваних впливають на обрання тактичних прийомів, спрямованих на усунення перекручень, добросовісних помилок неповнолітніх (фантастичних нашарувань, перекручень сугестивного характеру). При Д. н. використовуються специфічні тактичні прийоми: роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань; роз'яснення неправильно зайнятої допитуваним позиції за мотивами псєвдогеройства, помилкового розуміння дружби і товаришування; роз'яснення суті і значення пред'явлених і оголошених матеріалів.

Доріжка слідів ніг – група слідів ніг людини, що складається з кількох (три і більше) послідовно розташованих відбитків босих ніг або взуття. Елементи Д. с. н.: лінія напряму руху; лінія ходьби; довжина кроку; ширина кроку; кут розгортання стопа. Д. с. н. має діагностичне значення.

Дорожньо-транспортна подія (ДТП) – злочинне порушення правил безпеки руху й експлуатації автотранспорту, трамваїв, тролейбусів, тракторів, самохідних машин та інших механічних транспортних засобів, внаслідок якого заподіяно середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження або настала смерть потерпілого. ДТП, залежно від механізму події, поділяються на: 1) зіткнення транспортних засобів; 2) наїзд транспортного засобу (на пішохода, велосипедиста, перепону та ін.); 3) перекидання транспортного засобу; 4) випадіння пасажира з транспорту; 5) інші. Обставини, які слід з'ясувати: а) чи належить ця подія до ДТП, її вид; б) дорожня обстановка в момент події; в) які транспортні засоби брали участь у події, їх технічний стан; г) наслідки події; ґ) спосіб вчинення ДТП; д) хто постраждав, поведінка учасників події; е) причина ДТП; є) ступінь провини кожного з учасників події; ж) які положення правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів було порушено; з) чи існує причинний зв'язок між допущеними порушеннями правил дорожнього руху й експлуатації транспортних засобів та їх наслідками; і) обставини, що сприяють злочину. Типові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи: 1) огляд місця події; 2) огляд трупа; 3) огляд транспорту; 4) допит водія; 5) допит потерпілого; 6) виявлення свідків та їх допит; 7) розшук водія і транспортного засобу; 8) призначення судово-медичної експертизи; 9) відтворення обстановки та обставин події; 10) призначення судової автотехнічної експертизи; 11) призначення інших судових експертиз.

Е

Ексгумація (від лат. ex – з, від і humus – земля, ґрунт) – вилучення трупа з місця поховання з метою огляду, судово-медичного дослідження або пред'явлення для впізнання. Е. – слідча дія, що проводиться у присутності понятих, судово-медичного експерта та осіб, яким буде пред'явлено труп для впізнання. Рішення про проведення Е. оформляється постановою слідчого, яку затверджує прокурор. Перед розкопуванням могили її слід сфотографувати, а потім доцільно сфотографувати всі наступні стадії Е. Жодні зміни трупа не можуть бути підставою для відмови від його повного судово-медичного дослідження. Процесуальний порядок Е. передбачений ст. 192 КПК України.

Експерт (від лат. expertus – досвідчений) – особа, яка володіє спеціальними знаннями і залучається органами розслідування, судом та іншими органами для проведення експертизи. Законодавство визначає правовий статус Е. Судовими Е. можуть бути особи, які володіють необхідними знаннями для того, щоб дати висновок із досліджуваних питань. Спеціалісти державних спеціалізованих установ і відомчих служб, які проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку й атестацію як судові Е. певного фаху (ст. 10 Закону України "Про судову експертизу"). Судовий Е. має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються експертизи; порушувати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і ставити особам, які допитуються, питання, що стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки (ст. 77 КПК України).

З

Загальна теорія криміналістики – методологічна основа, яка являє собою систему світоглядних принципів, концепцій, категорій, понять, методів і зв'язків, що відображають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до 3. т. к.; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення про мову криміналістики; д) криміналістична систематика.

Заміна частин документа – один із способів часткового підроблення, який полягає в заміні аркушів, уклеюванні окремих ділянок і переклеюванні фотокартки. Ознаки заміни аркушів: порушення нумерації сторінок або невідповідність сторінок; розходження у графічних ознаках друкарського шрифту, у малюнку захисної сітки, формі і розмірах лінування; невідповідність аркушів за розміром та якістю паперу; додаткові проколи в місцях кріплення аркушів та ін. Ознаки переклеювання фотокартки: відсутність на фотокартці відбитка печатки; розходження у графічних ознаках букв у частинах відбитка на фотокартці і документі; наявність розрізу на фотокартці; розходження в кольорі часток клею, що виступає з-під фотокартки.

Запитання – звернення, що потребує відповіді; одна з форм судження. У ньому не повідомляється готова думка, а виражається прагнення того, хто говорить, спонукати співрозмовника до повідомлення або розвитку думки. Існують різні форми і функції З. За своїм цільовим призначенням З. поділяються на: основні, доповнюючі, уточнюючі, нагадувальні, контрольні. З. є важливою формою процесуального спілкування під час допиту.

Запитання навідне – запитання, що містить елементи сугестії (навіювання) і неприпустиме під час допиту. Запитання не повинно наводити допитуваного на відповідь. Існує три типи З. н.: 1) запитання, що містять пряме підказування, коли навіювання спрямоване на предмет запитання і збігається з ним (наприклад: "Чи були на викрадачеві рукавички?"; за умови, що свідок назвав викрадача); 2) запитання, що спрямовані на характеристику властивостей навіюваного уявлення, на уточнення його деталей (зокрема: "Якого кольору були рукавички у викрадача?"; за умови, що свідок назвав викрадача, але про наявність рукавичок не говорив); 3) запитання, що є непрямим підказуванням, коли вони спрямовані на предмет, особу, дію, на те, що реально існує, відоме свідкові і ним назване. Навіювання вводиться в констатуючу частину як другорядний елемент і спрямоване на неіснуючі, але, на перший погляд, незначні деталі (наприклад: "Який вигляд має викрадач, що сів за кермо і був у рукавичках?"; за умови, що свідок описав факт крадіжки машини і назвав викрадачів).

Збирання доказів – процес, що складається з таких стадій: а) виявлення доказів – їх відшукування; б) фіксація (закріплення) доказів: зберігання фактичних даних у встановленому законом порядку; в) вилучення доказів: дії, що забезпечують можливість використання доказів, приєднання їх до справи, а також їх дослідження; г) зберігання доказів, що полягає у вжитті заходів щодо збереження самих доказів. З. д. є першим етапом роботи з доказами.

Звукозапис у кримінальному судочинстві – додатковий засіб фіксації показань. Про провадження звукозапису допитуваного повідомляють до початку слідчої дії. Не припустимо здійснювати звукозапис тільки частини допиту або показань, спеціально повторених для звукозапису. На фонограмі мають бути зафіксовані: місце і дата провадження слідчої дії, час її початку і закінчення, посада і прізвище особи, яка здійснює слідчу дію, прізвище, ім'я, по батькові кожної особи, які бере участь у її провадженні. По закінченні допиту звукозапис повністю відтворюється, і особа своєю заявою засвідчує його правильність. На фонограму записуються і всі доповнення та поправки до показань. Звукозапис не замінює протоколювання слідчої (судової) дії.

Зв'язність почерку – у почеркознавстві: загальна ознака почерку, що полягає в безперервності виконання певної кількості письмових знаків і їх частин у межах одного слова. Розрізняють З. п.: малу (при з'єднанні літер у більшості слів по дві-три), середню (при з'єднанні від чотирьох до шести) і велику (при виконанні шести і більше знаків в одному слові при безупинному русі руки в процесі письма).

Зґвалтування – злочин, що полягає у статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. З. є найтяжчим і найнебезпечнішим злочином проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (ст. 152 КК України).

Злом – засіб проникнення в помешкання, сховище, сейф з метою отримання інформації або вчинення злочину. З. відбувається за допомогою певних знарядь та інструментів. Існують спеціально виготовлені в злочинних цілях знаряддя 3. і злодійського інвентарю ("гусяча лапа", "фомка" та ін.).

Злочини організовані – найбільш небезпечний різновид групових злочинів. З. о. вчиняються групами. Мають керівні засади злочинної діяльності, внутрішньогрупову ієрархію, зрощування із офіційними структурами, корумповану захищеність, налагоджену систему взаємодії між членами злочинного угруповання. Існують особливості розслідування організованих злочинів.

Злочинна організація, злочинне співтовариство – згуртована організована група, створена для вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів, або об'єднання організованих груп, створених із тією самою метою. Відповідно до ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої З. о., так і інших злочинних груп.

Змивання – спосіб зміни змісту документа, за якого здійснюється видалення тексту різними розчинниками, що вимивають барвник штрихів. Ознаки 3.: ослаблення блиску; наявність зон розмиву зі слабовираженими пофарбованими межами, покороблєність і шорсткість паперу; залишки барвника видалених штрихів. Для виявлення ознак 3. використовують збільшувальні оптичні засоби й ультрафіолетові освітлювачі.

Знаряддя злому – будь-який твердий предмет (металвий прут, лом, труба, сокира тощо), що може бути використаний для подолання перешкод. Зазвичай застосовуються: різний столярний або слюсарський інструмент, металеві предмети. До особливої групи 3. з. належать спеціально виготовлені зі злочинною метою інструменти та пристрої: "гусяча лапа", "рак", "фомка", "уїститі", "відмички", "балерина", "вудочки" та ін.

Знаряддя злочину – предмети та речовини, що використовуються злочинцем для досягнення злочинного результату; елемент криміналістичної характеристики злочинів.

Знаття інформації з каналів зв'язку – оперативно-розшукова або слідча дія. Процедура З. і. з к. з. передбачена КПК України (ст. 187). За наявності підстав слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, вислуховує думку прокурора, після чого, залежно від підстав для прийняття такого рішення, виносить відповідну постанову. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором. З. і. з к. з. з метою запобігти злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи. Див. Прослуховування і запис телефонних переговорів.

Зовнішні ознаки – характеристики зовнішнього вигляду в цілому або окремих елементів, що сприймаються, за яки ми можливо відрізнити (упізнати) людину чи віднести її до певної групи людей. 3. о. поділяються на: анатомічні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональні (рухові, мовні та інші функції, що виявляються зовнішньо, у тому числі поведінка: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших предметів, які людина постійно носить.

Зразки – ідентифікуючі об'єкти, що без сумніву походять від об'єкта, який підлягає ідентифікації, відображають його ознаки. З. класифікуються: 1) за характером: на зразки, що відображають спосіб дії об'єкта (З. почерку, що відображають письмові навички людини) або структуру (З. куль, відстріляних з даного екземпляра зброї, що відображають структуру його деталей); зразки, що мають ті самі властивості, що й ідентифікований об'єкт (частини субстрату ідентифікованого об'єкта, еталони виробів, частина з яких підлягає ідентифікації"); 2) за часом і умовами виникнення: З., що виникли до розслідуваної події і не пов'язані з нею (вільні З.); З., що виникли під час розслідуваної події, але не у зв'язку з розслідуванням справи (умовно вільні З.); що виникли у зв'язку з розслідуванням справи (експериментальні З.). Останні поділяються на З., що їх отримує слідчий (суд) особисто чи за участю спеціаліста (слідчі і судові З.), і зразки, що їх отримує експерт (експертні З.).